Рішення

від 27.07.2022 по справі 369/9984/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9984/19

Провадження № 2/369/181/22

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарях судових засідань Мазурик Д.С., Житар А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Шерстюка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримфундамент» до ОСОБА_3 , Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області про визнання свідоцтва недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що товариством 09 липня 2007 року придбало бетононасос причіп марки Putzmeister BSA1005D заводський номер НОМЕР_1 та 11 листопада 2008 року отримало свідоцтво про реєстрацію технологічного транспорту. У грудні 2018 року стало відомо про переоформлення його на ОСОБА_3 та видано їй свідоцтво про реєстрацію машин, видане ІДТН Київської ОДА 29 березня 2013 року. Вважають дане свідоцтво фактично нікчемним, оскільки товариство не відчужувало і не мало на меті відчужувати дане майно.

Вказали, що на виконання постанови КМУ №1300 - голова Київської обласної адміністрації видав розпорядження №1558 від 30 грудня 2011 року про ліквідацію Інспекції державного технічного нагляду КОДА. Тому свідоцтво відповідача не видавалось, є підробленим для подачі до ГУ Держпродспоживслужби у Київській області для отримання справжнього документу в результаті перереєстрації. Натомість товариство у 2013 році подавало звітність до податкової, з якої вбачається, що товариство не відчужувало бетононасос, а у 2016 році директором товариства видано довіреність щодо експлуатації, розпорядження даним бетононасосом. Оскільки свідоцтво не видавалось через ліквідацію установи та воно було підробленим, тому є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України. Як наслідок відсутні підстави для видачі свідоцтва про реєстрацію машини.

На підставі ст.ст. 16, 228, 321, 328 ЦК України, просили суд визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію бетононасосу причіпного марки Putzmeister BSA1005D заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , видане ОСОБА_3 Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області; судові витрати покласти на відповідача.

10 березня 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження по справі. Вказала, що між нею та товариством 14 серпня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу бетононасосу причіпного марки Putzmeister BSA1005D заводський номер 210104399. Саме цей договір є підставою для видачі їй оспорюваного свідоцтва про реєстрацію машини. Тому вважає, що відсутній предмет спору по даній справі, і провадження по справі підлягає закриттю.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи №500 від 04.05.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 року, який проведений, у зв`язку закінченням строку відрядження судді Медведського М.Д., в провадження судді Дубас Т.В. надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфундамент» до ОСОБА_3 , Головного управління Держспоживслужби у Київській області про визнання недійсним свідоцтва.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 травня 2020 року справу прийнято до розгляду суддею Дубас Т.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 червня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі.

У судове засідання 15.07.2022 учасники справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки є волонтером та має намір виїхати за межі України для отримання гуманітарної допомоги.

Однак, зважаючи на те, що клопотання про відкладення розгляду справи були подані неодноразово, а тому, у зв`язку з необхідністю дотримання строків розгляду цивільної справи, неодноразовість відкладень розгляду справи за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення без участі учасників процесу. В судовому засіданні 13.07.2021 року представник позивача - адвокат Нікіташ С.П., предствники відповідача - адвокатами Шкабєрін А.В. та Шерстюк Ю.В. виступили зі вступним словом та суддею було досліджено матеріали справи. В подальшому учасники справи в судові засідання не з`являлися. Окрім того, учасники справи мали змогу викласти будь-які заперечення чи пояснення у письмовому вигляді.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 09 липня 2007 року між ТОВ «Кримфундамент» та ТОВ «Фірма «Варт» укладено договір поставки №65-01-2007, за яким позивач придбав бетононасос BSA-1005-D, виробництва Путцмайстер АГ у відповідності до Специфікації.

11 листопада 2008 року ТОВ «Кримфундамент» отримало свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу (серія НОМЕР_5 ), а саме бетононасос марки BSA 1005 D, 2007 року випуску, двигун № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_7 , видане Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України, встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

28 грудня 2018 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про реєстрацію машини, серія НОМЕР_3 , а саме бетононасос причіпний, марки Putzmeister BSA1005D, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигуг № НОМЕР_2 , видане ГУ Держпродспоживслужби у Київській області.

З листа ГУ Держпродспоживслужби у Київській області №10-03-10/2243 від 05 березня 2019 року право власності на бетононасос причіпний марки Putzmeister BSA1005D, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 зареєстрований 28 грудня 2018 року за ОСОБА_3 .

З наданих копій документів ГУ Держпродспоживслужби у Київській області на адвокатський запит вбачається, що 28 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до управління із заявою про перереєстрацію бетононасосу причіпного марки BSA1005D, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 . При цьому надала також свідоцтво про реєстрацію, видане 29 березня 2013 року ІДТН Київської ОДА, серія НОМЕР_8 .

При розгляді справи позивачем не надано суду доказів того, коли саме було ліквідовано ІДТН Київської ОДА, а повноваження по реєстрації та видачі свідоцтва були передані ГУ Держпродспоживслужби у Київській області, оскільки видання наказу про ліквідацію не означає автоматичного припинення юридичної особи. Відсутні в матеріалах справи також докази підроблення свідоцтва, виданого ІДТН Київської ОДА, позивач обмежився лише власними поясненнями. Будь-які звернення до правоохоронних органів та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, наявність обвинувального вироку щодо даних обставин позивач не надав. Сама по собі відсутність документів первинної реєстрації не може ототожнюватись з їх відсутністю або підробкою. Тому в цій частині доводи позиву є необґрунтованими та не доведеними.

Крім того, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Також судом встановлено, що 14 серпня 2018 року між ТОВ «Кримфундамент» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу бетононасосу причіпного марки Putzmeister BSA1005D заводський номер 210104399.

Правомірність укладеного договору не оспорювала жодна із сторін при розгляді даної справи.

Оскільки на час прийняття судом рішення право власності на бетононасос причіпний марки Putzmeister BSA1005D заводський номер НОМЕР_1 за договором купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_3 , проведено державну реєстрацію такого права, тому суд приходить до висновку, що права позивача на дане майно не є порушеними. І навіть у разі доведеності позовних вимог за наведених у позові підстав (підроблення докуметнів) та скасування оспорюваного свідоцтва не відновить права власності позивача на спірне майно, яке відповідачем набуто на підставі укладеного договору.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судові витрати позивача відповідно до вимог ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України залишаються саме за ним.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 321, 328, 334 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 81, 141, 200, 206, 263-265,268, 273,354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримфундамент» до ОСОБА_3 , Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області про визнання свідоцтва недійсним - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.В. Дубас