Постанова

від 25.07.2022 по справі 462/2711/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/2711/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/811/623/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні без участі учасників цивільну справу №462/2711/17 заапеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 31 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням компенсації та індексації та стягнення недоплаченої суми відшкодування,-

в с т а н о в и в :

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, яку в подальшому уточнював та просить:

-визнати незаконними та скасувати наказ №2147/ос «Про припинення трудового договору (контракту)», наказ №546/К «Про припинення трудового договору з начальником поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ОСОБА_1 »;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;

-стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток (193,42 грн. за день) за час вимушеного прогулу з 01.12.2010 року по день винесення рішення судом з компенсацією та індексацією;

-стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого відшкодування у розмірі - 979,2 грн. за ст. 117 КЗпП України;

-визнати неправомірними дії ПАТ «Українська залізниця» щодо грубого порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не були надані відповіді на інформаційні запити ОСОБА_1 від 16.06.2018 р., від 23.09.2018 р.;

-визнати неправомірними дії ПАТ «Українська залізниця» щодо грубого порушення ст. 45 Конституції України, КЗпП України внаслідок звільнення з роботи начальника поїзда ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано до неналежної особи».

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства «Українськазалізниця» провизнання незаконнимита скасуваннянаказів прозвільнення,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу зурахуванням компенсаціїта індексаціїта стягненнянедоплаченої сумивідшкодування -залишено безрозгляду.

Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 ..

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження суду про те, що він був двічі повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він не отримував жодної судової повістки. Вказує, що 31.01.22 року електронною поштою на адресу Залізничного районного суду м.Львова ним скеровувався запит з проханням повідомити про причини не призначення справи №462/2711/17 до розгляду, оскільки він не отримував жодної повістки про виклик в судове засідання.

В ухвалі суду від 31.01.2022 р. зазначається, що судові засідання призначалися на 02.09.2021 p., 28.09.2021 p., 25.10.2021 p., 19.11.2021 p., 23.12.2021 p., 31.01.2022 p. однак, судових повісток на ці дати він не отримував, про що свідчить відсутність у матеріалах справи поштових повідомлень про вручення судових повісток. Вважає, що суд безпідставно залишив справу без розгляду в порушення ч.3 ст.257 ЦПК України.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України ( далі по тексту ЦПК) відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи на електронну пошту.

Від позивача ОСОБА_1 15.07.2022 року надійшло електронною поштою клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зазначеній справі у зв`язку із воєнним станом в Україні, карантином по COVID-19.

Колегія суддів відхилила зазначене клопотання з тих причин, що у м.Львові відсутні активні військові дії, суд як і інші установи, підприємства, організації працюють, будь-яких обмежень у часі немає. Львівський апеляційний суд працює у звичному режимі та розглядає справи з викликом сторін, перешкод немає.

Щодо посилання позивача ОСОБА_1 на карантин у зв`язку із COVID-19, суд вважає не є причиною для відкладення розгляду справи, оскільки доказів того, що позивач ОСОБА_1 хворіє на COVID-19 останнім суду не надано суду.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, який в подальшому уточнював ( останнє уточнення 08.05.2019 року а.с.19 т.2) та просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ № 2147/ос про припинення трудового договору (контракту)», наказ № 546-к про припинення трудового договору з начальником поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ОСОБА_1 ;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ПАТ «Укрзалізниця»;

стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток (193,42 грн. за день) за час вимушеного прогулу з 01.12.2010 року по день винесення рішення судом з компенсацією та індексацією;

-стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого відшкодування у розмірі 979,02 грн. відповідно до ст.117 КЗпП України.

-визнати неправомірними дії ПАТ «Укрзалізниця» щодо грубого порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не були надані відповіді на інформаційні запити ОСОБА_1 від 16.06.2018 року, від 23.09.2018 року.

-визнати неправомірними дії ПАТ «Укрзалізниця» щодо грубого порушення ст.45 Конституції України, КЗпП України внаслідок звільнення з роботи начальника поїзда ОСОБА_1 за п.3 ч.1ст.40 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано до неналежної особи.

З часу звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи 30.11.2010 року за ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України відповідно до наказу № 2147/ос від 30.11.2010 року «Про припинення трудового договору (контракту) та наказу № 546/к про припинення трудового договору з начальником поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ОСОБА_1 , останній неодноразово звертався в суд з питанням поновлення на роботі, доповнюючи позовні вимоги новим змістом та додаючи іншу вимогу. З цього приводу неодноразово ухвалювалися рішення (5 рішень, які проходили всі інстанції) та які суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі.

Щодо чергового позову суть якого зводиться до поновлення на роботі у ПАТ «Укрзалізниця» , такий перебував у Залізничному районному суді м.Львова з 22.06.2017 року до 31 січня 2022 року, тобто до часу постановлення судом ухвали, яка позивачем оскаржується.

За вказаний вище період, позивач ОСОБА_1 вчиняв всі можливі дії, які передбачені для позивача ЦПК з метою затягування розгляду справи.

З різних причин справа неодноразово відкладалася у підготовчому засіданні, де позивач ОСОБА_1 не був присутній жодного разу, однак подавав заяви про відвід та різні клопотання. 05.03.2021 року підготовче засідання було закрито, позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, отримав судову повістку 17.02.2021 року (а.с.219 т.2).

За період з червня 2017 року по 31 січня 2022 року судом призначалося 25 засідань, із яких: 10 засідань підготовчих та 15 судових засідань, де позивач ОСОБА_1 був присутній тільки на одному 10.08.2021 року та заявив клопотання про збільшення позовних вимог із яких тільки одна була новою, а саме: поновити термін дії контракту начальника поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ОСОБА_1 , з АТ «Укрзалізниця» на термін недопрацьованого строку попереднього контракту у зв`язку з незаконним звільненням з роботи. Зазначена позовна вимога судом першої інстанції до розгляду не прийнята відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.49 ЦПК, оскільки подана після закінчення підготовчого засідання, яке було закрите ухвалою суду 05.03.2021 року.

За період перебування зазначеної справи № 462/2711/17 у провадженні суддів Залізничного районного суду м.Львова ухвалено 28 процесуальних документів, в тому числі Окремі ухвали на ім`я Генерального директора АТ «Укрпошта» та директора Львівської дирекції АТ «Укрпошта» щодо неналежного виконання обов`язків з доставки судової поштової кореспонденції працівниками відділення Львівської дирекції АТ «Укрпошта» у зазначеній справі.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, поведінці позивача ОСОБА_2 , який не цікавився справою та призначенням судових засідань, відмовлявся отримувати судові повістки від працівників поштового зв`язку, різними надуманими причинами та клопотаннями затягував розгляд справи, спостерігаючи за її ходом із «сторони» неофіційно, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про залишення позовної заяви без розгляду внаслідок повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин.

Суд першої інстанції правильно зазначив у своєму рішенні, що з часу останньої явки в судове засідання 10.08.2021 року, позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, яка призначалася ще шість раз, жодного разу не з`явився, хоч судові повістки направлялися у порядку, визначеному ст.128 ЦПК та поверталися або за закінченням терміну зберігання, а на судові засідання на 19 листопада 2021 року, на 23 грудня 2021 року, на 31 січня 2022 року- з відміткою адресат відсутній за місцем проживання.

Відповідно до частини першої ст.131 ЦПК учасники судового процесу зобов`язані повідомити суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилаєтьсяучасникам справи,які немають офіційноїелектронної адресита завідсутності можливостісповістити їхза допомогоюінших засобівзв`язку,що забезпечуютьфіксацію повідомленняабо виклику,на останнювідому судовіадресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи вимоги процесуального закону.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій ( ч.4 ст.12 ЦПК).

За змістом статей 43,44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав та виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

За змістом п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 року у справі № 310/1217/13 прописав, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть, маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи у його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

За таких обставин у суду першої інстанції були наявні достатні правові підстави для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Належних і допустимих доказів на спростування вказаних висновків суду позивачем не надано.

Враховуючи те, що судом першої інстанції належно встановлені фактичні обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст. 268 ЦПК).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 31 січня 2022 року залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 31 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк