Ухвала

від 27.09.2022 по справі 462/2711/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 462/2711/17

провадження № 61-9241ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення

на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

з урахуванням компенсації та індексації, стягнення недоплаченої суми відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду

м. Львова з позовом до ПАТ «Українська залізниця», в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконними та скасувати накази № 2147/ос «Про припинення трудового договору (контракту)», наказ № 546/К «Про припинення трудового договору з начальником поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда (пасажирського) дільниці 2 групи ПАТ «Українська залізниця»; стягнути

з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток (193,42 грн за день) за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2010 року по день винесення рішення судом з компенсацією та індексацією; стягнути

з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого відшкодування у розмірі 979,2 грн за статтею 117 КЗпП України; визнати неправомірними дії ПАТ «Українська залізниця» щодо грубого порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не були надані відповіді на інформаційні запити ОСОБА_1 від 16 червня 2018 року, від 23 вересня 2018 року; визнати неправомірними дії ПАТ «Українська залізниця» щодо грубого порушення статті 45 Конституції України, КЗпП України внаслідок звільнення з роботи начальника поїзда ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано до неналежної особи».

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

14 вересня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку

до Верховного Суду касаційну скаргу постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і справу передати на новий розгляд

до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Нормами статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вказану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення і ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення цього строку, з посиланням на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано 02 вересня 2022 року, що підтверджується розпискою про отримання на копії клопотання про видачу постанови апеляційного суду.

Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З касаційної скарги убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як убачається з оскаржуваної постанови апеляційного суду та установлено судом, з червня 2017 року по 31 січня 2022 року (дата постановлення ухвали районним судом), у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебувала справа за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконними

та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням компенсації

та індексації, стягнення недоплаченої суми відшкодування.

Справа неодноразово відкладалася у підготовчому засіданні, де позивач ОСОБА_1 не був присутнім жодного разу, однак подавав заяви про відвід

та різні клопотання.

За період з червня 2017 року по 31 січня 2022 року судом першої інстанції призначалося 25 засідань, з яких ОСОБА_1 був присутній тільки на одному, а саме - 10 серпня 2021 року, де заявив клопотання про збільшення позовних вимог.

Після 10 серпня 2021 року справа призначалася ще шість раз, однак ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи жодного разу не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК учасники судового процесу зобов`язані повідомити суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістканадсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику,

на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або

не знаходиться.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням

чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК).

За змістом статей 43, 44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав та виконання обов`язків, що передбачають користування правами

за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи він жодного разу не з`явився.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою тавідмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваної постанови свідчить,

що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Ураховуючи наведене, судове рішення ухваленоз дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосування норм права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування

чи тлумачення.

Керуючись статтею 390 ЦПК України, частинами першою, четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду

від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням компенсації та індексації, стягнення недоплаченої суми відшкодування.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська