Постанова

від 12.07.2022 по справі 2-770/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-770/10 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/67/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Назаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 основну суму боргу за договором позики в розмірі 180000 грн., 68400 грн. процентів від суми позики за період з 01.07.2008 року по 01.02.2010 року, а всього 248400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 1700 грн. державного мита та 250 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2021 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що згідно з договором позики від 01.07.2008 року, додатком до договору є акт передачі позикодавцем позики (грошових коштів), який є невід`ємною частиною даного договору, однак, такого акту позивач не надав, а тому апелянт вважає недоведеним факт отримання нею вказаної в договорі суми грошових коштів.

Наголошує, що за умовами договору позики, саме акт передачі позикодавцем позики (грошових коштів), а не будь-який інший документ, є документом, що підтверджує отримання позичальником коштів, відтак, за відсутності такого акту, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що вона отримала грошові кошти в позику з обов`язком їх повернути позивачу.

Вважає, що на цій підставі суд повинен був відмовити у задоволенні вказаного позову, оскільки при встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця, договір позики вважається неукладеним.

Звертає увагу, що позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували законність прав його вимоги до відповідача, не підтвердив факту передачі грошових коштів ОСОБА_5 , не долучив до матеріалів справи акт передачі позикодавцем позики позичальнику, тому суд не мав достатніх підстав для ухвалення заочного рішення про задоволення позовних вимог.

07.07.2022 року позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 18.09.2013 року (Справа №6-63цс13), письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК).

Судом встановлено, що 01.07.2008 року між позивачем ОСОБА_3 (позикодавцем) та відповідачем ОСОБА_6 , яка 18.07.2021 року змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с.68) (позичальником) укладено в письмовій формі договір позики (а.с.3-4 т.1), згідно з яким відповідач позичила у позивача грошові кошти в сумі 180000 грн., які зобов`язувалась повернути в строк до 01.07.2009 року.

Так, зокрема, у пункті 1 договору позики вказано, що позикодавець передає у власність, а позичальник приймає 180000 грн. на день укладення даного договору, та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Повернення позики (грошових коштів) має здійснюватись за місцем проживання позикодавця (п.3 договору).

Згідно з п.4 договору, позичальник зобов`язаний своєчасно повернути суму позики, на вимогу позикодавця, а також, 24% річних з щомісячною виплатою відсотків (2% в місяць становить 3600 грн.).

Окрім того, в договорі позики зазначено, що додаток який є невід`ємною частиною даного договору, це акт передачі позикодавцем позики (грошових коштів) позичальнику.

Такого акту в матеріалах справи немає, однак, є квитанція від 01.07.2008 року (а.с.5), якою підтверджується факт отримання відповідачем ОСОБА_6 від позивача ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 180000 грн. під 24% річних з місячною виплатою 2%.

У квитанції сума грошових коштів, яка в повній мірі відповідає пункту 1 договору позики, зазначена, як вклад, однак, відповідач не надала суду доказів, які б підтверджували іншу підставу для виникнення між сторонами договірних відносин по отриманню відповідачкою від позивача спірної суми грошових коштів, аніж договір позики від 01.07.2008 року.

Письмових доказів на підтвердження факту повернення грошових коштів відповідачкою не надано.

Отже, факт отримання відповідачкою від позивача 180000 грн. суми, яка в договорі від 01.07.2008 року вказана, як позика, підтверджується підписаною відповідачкою квитанцією, жодних письмових доказів на спростування доводів позивача відповідачка суду не надала, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову позивача про стягнення всієї суми грошових коштів, вказаних у договорі позики, та сплату процентів за користування позиченими грошовими коштами, відповідно до пункту 4 цього договору.

Таким чином, у колегії суддів немає правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, задовольнивши вимоги позивача, та немає підстав для висновку про допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 квітня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 22 липня 2022 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич