Рішення

від 15.06.2022 по справі 911/615/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2022 р. Справа № 911/615/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Муліт, Київська область, м. Богуслав

доБогуславської міської ради Київської області, Київська область, м. Богуслав

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю секретаря судового засідання Гудзь К.І.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство Муліт (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Богуславської міської ради Київської області (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 10.04.2019 р.; зобов`язано позивача подати для огляду та/або долучення до матеріалів справи: оригінали доданих до позовної заяви документів, оригінали та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення), свідоцтво про державну реєстрацію; роз`яснено відповідачу, що в строк до 29.03.2019 р., він має право надіслати суду відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову, у разі подання ним відзиву на позовну заяву (зустрічного позову), докази направлення їх копій позивачу подати до суду; роз`яснено позивачу, що в строк до 05.04.2019 р. він має право надіслати суду відповідь на відзив, копії якої направити відповідачу, докази чого надати суду.

02.04.2019 р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 22.05.2019 р.

17.05.2019 р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду київської області від 22.05.2019 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 12.06.2019 р.

11.06.2019 р. на офіційну електронну адресу суду від Богуславської міської ради надійшла заява, якою відповідач просить суд завершити розгляд справи у підготовчому засіданні без представника відповідача та призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 12.06.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 10.07.2019 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2019 р. зупинено провадження у справі господарського суду Київської області № 911/615/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі господарського суду м. Києва № 910/13944/18.

18.01.2022 р. на поштову адресу суду від Богуславської міської ради Київської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі вмотивоване тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі усунено, так як 15.01.2020 р. господарським судом м. Києва постановлено ухвалу, якою позов у справі № 910/13944/18 залишено без розгляду за клопотання позивача ПАТ Муліт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2022 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 16.02.2022 р.

14.02.2022 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмові пояснення.

15.02.2022 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання, як в ньому вказано від відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 02.03.2022 р.

02.03.2022 р. судове засідання з розгляду цієї справи не відбулось, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, в тому числі на території: м. Києва та Київської області, та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ухвалою господарського суду від 12.04.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 15.06.2022 р.

15.06.2022 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про визнання причин неявки в судове засідання поважними та відкладення розгляду справи.

В судове засідання, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду даного спору учасники у справі не з`явились, про причини неявки суд повідомив лише позивач.

Так, як вже зазначалось, від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про визнання причин неявки в судове засідання поважними та відкладення розгляду справи, вказане клопотання вмотивоване тим, що уповноважений представник позивача приймає участь 15.06.2022 р. в судовому засіданні з розгляду господарським судом Черкаської області іншої справи, що була призначена раніше, а відтак не має можливості прийняти участь в той же день в судовому засідання з розгляду цієї справи.

В ході дослідження наданих представником позивача доказів, судом встановлено, що додана ухвала господарського суду Черкаської області датована 25.05.2022 р., водночас розгляд справи по суті в цій справі призначено ухвалою суду від 12.04.2022 р. Дані обставини спростовують твердження представника позивача, що розгляд справи господарського суду Черкаської області, в судовому засіданні по якій має намір прийняти участь представник, призначено раніше від даної справи.

Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що наведені в зазначеному клопотанні обставини, що є, на думку представника позивача, поважними причинами нез`явлення в дане судове засідання, з урахуванням положень ГПК України, не можна вважати поважними причинами, а також підставою для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Крім того, судом встановлено, що в даному випадку матеріалів справи достатньо для прийняття рішення в даному судовому засіданні за відсутності уповноважених представників сторін.

З огляду на наведене, врахувавши, що позивачем належними, допустимими та вірогідними, в розумінні положень статей 76-79 ГПК України, доказами не доведено наявність об`єктивних причин, які не залежали від його волі, що зумовили неможливість з`явлення уповноваженого його представника в дане судове засідання, також врахувавши, що юридична особа не обмежена правом надання повноважень іншим представникам для участі в судовому засіданні від її імені, з огляду на достатність матеріалів справи для розгляду даного пору по суті, суд відмовляє в задоволення наведеного клопотання позивача та вважає за можливе розглянути даний спір за відсутності уповноважених представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Рішенням Богуславської міської ради Київської області (33 сесія 7 скликання) від 21.12.2017 р. № 638-33-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Окружній, 1 та передачу земельних ділянок в оренду ПАТ "Муліт":

1.Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 3220610100:01:002:0074), що знаходиться в комунальній власності Богуславської міської ради, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Окружна, 1 в межах міста Богуслав Київської області, розроблений ТОВ "Центр перспективного проектування та ринку земель" на три окремі ділянки площами: 8,3258 га, 1,1203 га, 2,7258 га, з кадастровими номерами: 3220610100:01:002:0100, 3220610100:01:002:0101, 3220610100:01:002:0102 відповідно;

2.Припинено ПАТ "Муліт" право постійного користування земельною ділянкою площею 12,1719 га та скасовано державний акт на право постійного користування землею від 22.02.2001 року серії І-КВ№002084, виданого ВАТ "Муліт";

3.Передано ПАТ "Муліт" із земель комунальної власності Богуславської міської ради в користування, на умовах оренди, строком на 10 років земельні ділянки: 8,3258 га (кадастровий номер 3220610100:01:002:0100), 1,1203 га (кадастровий номер 3220610100:01:002:0101), 2,7258 га (кадастровий номер 3220610100:01:002:0102) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Окружна, 1 в межах міста Богуслав Київської області (цільове призначення землі і її код згідно КВЦПЗ 11.02. - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

4.Встановлено розмір річної орендної плати при укладенні договору оренди земельної ділянки 3% від її нормативної грошової оцінки. Відділу землеустрою та ЖКГ виконавчого комітету Богуславської міської ради провести обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції. Визначено обов`язки землекористувача.

Разом із тим, згідно змісту позову, на переконання позивача, вказане рішення Богуславської міської ради (33 сесія 7 скликання) Київської області від 21.12.2017 р. №638-33-VII є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що підставою для прийняття такого рішення була заява про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 12,1719 га, підписана від імені ПАТ "Муліт" Вартилецьким С.В., як голово правління публічного акціонерного товариства, водночас таку заяву (саме про відмову від права постійного користування землею) подано не було. Також, як вказує позивач, заява від 02.11.2017 р. № 586 про надання дозволу на розмежування вказаної земельної ділянки не містить відмови від права постійного користування земельною ділянкою і не може вважатись заявою про відмову від цього права, а відтак, наведене рішення Богуславської міської ради суперечить положенням статті 142 ЗК України.

Поряд із наведеним, в обґрунтування заявлених вимог позивач також вказує на те, що голова правління ПАТ "Муліт" Вартилецький С.В., подаючи заяву про поділ земельної ділянки, яка фактично була сприйнята відповідачем як заява про відмову від права постійного користування, не мав повноважень на подачу такої заяви без рішення загальних зборів акціонерів. Загальними зборами акціонерів ПАТ "Муліт" не приймалось жодних рішень про надання згоди ОСОБА_1 або будь-яким іншим посадовим особам підприємства на відмову від права постійного користування цією земельною ділянкою. Тим самим, колишній голова правління позивача від імені товариства вчинив значний правочин щодо відмови від права постійного користування земельною ділянкою, що відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів ПАТ "Муліт". Крім того, наказом Мінюсту від 30.05.2018 р. № 1675/5 було скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Стироград". Таким чином, оскільки ПАТ "Муліт" не зверталось із заявою до Богуславської міської ради Київської області про відмову від права постійного користування, голова правління Вартилецький С.В. не мав повноважень на подачу такої заяви без рішення загальних зборів акціонерів товариства, є підстави для визнання протиправним та скасування рішення Богуславської міської ради Київської області від 21.12.1017 р. № 638-33-VII.

Відповідачем, в свою чергу, подано відзив на позов, в якому він вказує на те, що 14.12.2017 р. товариство звернулося до Богуславської міської ради з заявою вих. № 601 про затвердження плану розмежування відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Центр перспективного проектування та ринку земель". Рішенням сесії Богуславської міської ради № 638-33-VII від 21 грудня 2017 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Окружній, 1 та передачу земельних ділянок в оренду" заява ПАТ "Муліт" була задоволена, а право постійного користування припинено. За результатами затвердженої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 12,1719 га, розташованої в м. Богуслав по вул. Окружній, 1, кадастровий номер 3220610100:01:002:0074, утворилися три окремі земельні ділянки, відомості про які внесені до державного земельного кадастру: 1) площею 8,3258 га, кадастровий номер 3220610100:01:002:0100; 2) площею 1,1203 га, кадастровий номер 3220610100:01:002:0101; 3) площею 2,7258 га, кадастровий номер 3220610100:01:002:0102. Таким чином, позивач вчинив ряд дій (продаж частини нерухомого майна, письмове звернення з приводу поділу землі, замовлення робіт із землеустрою, письмове звернення з приводу затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу землі), спрямованих на відмову від права постійного користування земельною ділянкою в розмірі та за конфігурацією, зазначеною Державним актом, а земельна ділянка кадастровий номер 3220610100:01:002:0074, юридично перестала існувати, так як наслідок припинилося право її постійного користування.

Позивачем подано відповідь на відзив на позов в якій він вказує, зокрема на те, що голова правління як голова колегіального виконавчого органу ПАТ "Муліт" має право представляти товариство, у тому числі вчиняти правочини але не з власної ініціативи і не на свій розсуд, а на підставі рішень колегіального органу. Крім того, позивач наголошує, що відмова від права постійного користування земельною ділянкою не відноситься до поточної господарської діяльності позивача, оскільки не спрямована на реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, а відтак рішення про відмову від права постійного користування земельною ділянкою не належить до компетенції, ані Правління, ані його Голови, а виключно до компетенції загальних зборів акціонерів.

Окрім наведеного, позивачем подано до суду також пояснення з урахуванням обставин, встановлених в інших судових спорах, в яких він вказує на наступне:

У період зупинення провадження у справі № 911/615/19 завершено розгляд судових спорів щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2018 р. №1675/5 та визнання недійсними договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 05.10.2017 р. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2019 р. у справі № 910/5945/19 (набрало законної сили 08.12.2020 р.) були визнані недійсними договори купівлі - продажу нерухомого майна, укладені між ПАТ "Муліт" та ТОВ "Стироград". В ході розгляду зазначеної справи були встановлені обставини щодо відсутності повноважень у голови правління ПАТ "Муліт" Вартилецького С.В., на здійснення розпорядження майном товариства без відповідного рішення загальних зборів акціонерів, які мають значення для розгляду даної справи. Рішенням Окружного адміністративного суду від 08.07.2019 р. у справі №826/9257/18 (дата набрання законної сили 31.10.2019 р.) відмовлено в задоволення позову про скасування наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2018 р. №1675/5. Відповідно до частини четвертої ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із припиненням права постійного користування земельною ділянкою, регулювання яких здійснюється Конституцією України, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою ст. 317 Цивільного кодексу України виключно власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абз. 1 частини першої та частина друга статті 116 ЗК України (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої ст. 92 Земельного кодексу України (в наведеній редакції) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до порядку, визначеного частинами третьою та четвертою ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, використання земельної ділянки з кадастровим номером 3220610100:01:002:0074 на праві постійного користування здійснювалось позивачем на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-КВ №002084 від 22.02.2001 р.

Разом із тим, як вже зазначалось, Рішенням Богуславської міської ради (33 сесія 7 скликання) Київської області від 21.12.2017 р. №638-33-VII:

1.Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 3220610100:01:002:0074), що знаходиться в комунальній власності Богуславської міської ради, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Окружна, 1 в межах міста Богуслав Київської області, розроблений ТОВ "Центр перспективного проектування та ринку земель" на три окремі ділянки площами: 8,3258 га, 1,1203 га, 2,7258 га, з кадастровими номерами: 3220610100:01:002:0100, 3220610100:01:002:0101, 3220610100:01:002:0102 відповідно;

2.Припинено ПАТ "Муліт" право постійного користування земельною ділянкою площею 12,1719 га та скасовано державний акт на право постійного користування землею від 22.02.2001 року серії І-КВ№002084, виданого ВАТ "Муліт";

3.Передано ПАТ "Муліт" із земель комунальної власності Богуславської міської ради в користування, на умовах оренди, строком на 10 років земельні ділянки: 8,3258 га (кадастровий номер 3220610100:01:002:0100), 1,1203 га (кадастровий номер 3220610100:01:002:0101), 2,7258 га (кадастровий номер 3220610100:01:002:0102) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Окружна, 1 в межах міста Богуслав Київської області (цільове призначення землі і її код згідно КВЦПЗ 11.02. - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості);

4.Встановлено розмір річної орендної плати при укладенні договору оренди земельної ділянки 3% від її нормативної грошової оцінки. Відділу землеустрою та ЖКГ виконавчого комітету Богуславської міської ради провести обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції. Визначено обов`язки землекористувача.

Наведене рішення, згідно його змісту, прийнято Богуславською міською радою на підставі заяв голови правління ПАТ "Муліт" Вартилецького С.В. № 586 про надання дозволу на розмежування земельної ділянки відповідно до проекту наданого ТОВ "Центр перспективного проектування та ринку земель" та надання окремих юридичних адрес ділянок в результаті поділу, та № 601 про затвердження плану розмежування земельної ділянки відповідно до технічної документації.

Судом встановлено, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої та третьої статті 92 Цивільного Кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із ст. 97 Цивільного Кодексу України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 207 Цивільного Кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За вимогами частини першої та другої статті 161 Цивільного Кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Як вже зазначалось, оскаржуване рішення прийнято міською радою на підставі відповідних заяв, підписаних Вартилецьким С.В. від імені ПАТ "Муліт", як Головою правління товариства.

Судом встановлено, що повноваження голови правління, як виконавчого органу, визначені Статутом ПАТ "Муліт", затвердженим черговими загальними зборами акціонерів товариства (протокол №1 від 30.09.2013 р., дата реєстрації 07.10.2013 р.).

Відповідно до п. 12.9.1 Голова правління без довіреності може діяти від імені Товариства, відповідно до рішень Правління, в тому числі представляти інтереси Товариства.

За змістом п. 12.9.7 Статуту ПАТ "Муліт" Голова правління має право розпоряджатись коштами та майном Товариства в межах, що визначені рішеннями Вищого органу Товариства, Наглядовою радою Товариства та цим Статутом.

Згідно з частиною першою ст. 159 Цивільного кодексу України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

Відповідно до частини другої ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Аналогічні положення закріплені у п. 10.4.22 Статуту ПАТ "Муліт", де вказано, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Як вбачається з висновку оцінювача про вартість об`єкта експертної оцінки, проведеної ТОВ "Інжиніринговий центр "Екскон" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №389/16 від 24.05.2016 р, виданий Фондом державного майна України) станом на 01.11.2017 р. вартість права користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 12,1719 га, що розташована за адресою: Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Окружна, 1 становить 6230561,00 грн.

Поряд із наведеним, за даними останньої річної фінансової звітності, що передувала даті звернення Вартилецьким С.В. від імені позивача до міської ради вартість активів позивача складала 8709000,00 грн., що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) ПАТ "Муліт" на 31.12.2016 року.

Таким чином, ОСОБА_1 від імені позивача вчинив дії щодо розпорядження його активами правом постійного користування земельною ділянкою вартістю, що перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, при цьому, за відсутності відповідного рішення загальних зборів акціонерів товариства щодо надання повноважень на вчинення таких дій вказаній особі.

Крім того, слід також зазначити, що ОСОБА_1 призначено головою правління ПАТ "Муліт" з 11.05.2017 р. протокольним рішенням засідання членів наглядової ради ПАТ "Муліт" від 28.04.2017 р.

Судом враховано встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2019 р. у справі № 910/5945/19, що набрало законної сили, обставини, які не спростовані Богуславською міською радою Київської області, що не брала участі в наведеній справі. Так, під час розгляду вказаної справи господарським судом встановлено, що "оскільки загальні збори акціонерів товариства з питань відчуження об`єкту нерухомого майна ПАТ "Муліт" вартістю, що перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, не скликались та не проводились, Голова правління ПАТ "Муліт" Вартилецький С.В. не мав повноважень на підписання оспорюваного договору купівлі-продажу № 440 відносно такого майна".

Крім того, наведеним рішенням також встановлено, що з 25.04.2017 р. у ПАТ "Муліт" був відсутній повноважний (легітимний) склад Наглядової ради, який би мав право приймати рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна не перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Так, 25.04.2017 р. сплив трирічний строк, на який було обрано членів Наглядової ради ПАТ "Муліт", а тому відповідно до вимог ст. 32, 33, ч. 1 ст. 53 Закону України "Про акціонерні товариства" члени Наглядової ради мали повноваження виключно з підготовки, скликання і проведення річних зборів товариства.

Виходячи із наведених обставин, на підставі протоколу засідання членів наглядової ради ПАТ "Муліт" № 3 від 28.04.2017 р., нелегітимний склад Наглядової ради ПАТ "Муліт" призначив ОСОБА_1 на посаду Голови правління ПАТ "Муліт".

Підсумовуючи наведені обставини, які були встановлені в судовому порядку щодо ПАТ "Муліт", судом встановлено, що у правовідносинах з Богуславською міською радою Київської області від імені ПАТ "Муліт" діяла неуповноважена особа ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, визначених Статутом ПАТ "Муліт" на здійснення розпорядження майном товариства, призначена нелегітимним складом Наглядової ради ПАТ "Муліт".

Окрім наведеного, судом також враховано, що у пунктах 92- 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі N 910/2861/18 (провадження N 12-140гс19) зазначено таке: "92. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі N 910/18560/16 (провадження N 12-143гс18)). Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на нерухоме майно має той, у кого наявне речове право на землю.

Судом встановлено, що на земельній ділянці, право позивача постійного користування якою, як він заявляє незаконно припинено наявне нерухоме майно.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов в обґрунтування своїх заперечень: "позивач вчинив ряд дій, в тому числі продаж нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220610100:01:002:0074 спрямованих на відмову від постійного користування такою земельною ділянкою".

Поряд із наведеним, судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2019 р. у справі № 910/5945/19, що набрало законної сили, визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі яких вибуло із володіння позивача нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220610100:01:002:0074. Крім цього, наказом Міністерства юстиції України від 30.05.2018 р. № 1675/5 було скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Стироград" (покупець за оспорюваними договорами) на нерухоме майно. Даний наказ є чинним, з урахуванням того, що рішенням Окружного адміністративного суду від 08.07.2019 р. № 826/9257/18, що набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову про його скасування.

Таким чином, станом на дату судового засідання нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220610100:01:002:0074 є власністю позивача та відповідно зареєстроване за останнім.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною третьою ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Приписами ст. 155 Земельного кодексу України передбачено у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Конституція України (ст. ст. 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

З врахуванням вищевказаних обставин, заява № 586 про надання дозволу на розмежування земельної ділянки відповідно до проекту наданого ТОВ "Центр перспективного проектування та ринку земель" та надання окремих юридичних адрес ділянок в результаті поділу, та заява № 601 про затвердження плану розмежування земельної ділянки відповідно до технічної документації, подані до Богуславської міської ради Київської області від імені ПАТ "Муліт" Вартилецьким С.В. не підлягали задоволенню, оскільки вказана особа діяла від імені товариства за відсутності відповідних повноважень, визначених Статутом ПАТ "Муліт" на здійснення розпорядження майном позивача.

Разом із тим, Богуславська міська рада Київської області, не здійснивши належної перевірки наявності повноважень у ОСОБА_1 діяти від імені ПАТ "Муліт", прийняла оскаржуване рішення на задоволення заяв поданих вказаною особою, чим порушила право позивача постійного користування земельною ділянкою.

За таких обставин, виходячи із усіх вищенаведених обставин в їх сукупності, встановлених судом, позивач обґрунтовано звернувся із позовом про визнання незаконним та скасування наведеного рішення міської ради, яким зокрема припинено ПАТ "Муліт" право постійного користування земельною ділянкою площею 12,1719 га та скасовано державний акт на право постійного користування землею від 22.02.2001 року серії І-КВ№002084, виданого ВАТ "Муліт".

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що позов в даному випадку підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним та скасувати рішення Богуславської міської ради Київської області (33 сесія 7 скликання) від 21.12.2017 р. № 638-33-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Окружній, 1 та передачу земельних ділянок в оренду ПАТ "Муліт".

3.Стягнути з Богуславської міської ради Київської області (09700, Київська область, м. Богуслав, вул. Шевченка, 40; код ЄДРПОУ 25299709) на користь Публічного акціонерного товариства Муліт (09700, Київська область, м. Богуслав, вул. Окружна, буд. 1; код ЄДРПОУ 14311910) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок судового збору.

4.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 27.07.2022 р.

Суддя А.В. Лопатін