ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/691/21
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/691/21
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоюг»,
с. Петропавлівська Борщагівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопак-Люкс», м. Дніпро
про стягнення 246 800,00 грн.
Представники:
від позивача: Кошалковська Н.В., адвокат, ордер серії АІ № 1206371 від
27.01.2022;
від відповідача: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоюг» (надалі-відповідач) про стягнення 246 800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору про переведення боргу № 2511/202-1 від 25.11.2020 позивачем отримано право вимоги до відповідача щодо оплати заборгованості, яка виникла на підставі Договору поставки № 0501 від 05.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопак-Люкс», у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 246 800,00 грн.
Ухвалою суду від 15.03.2021 відкрито провадження у справі № 911/691/21, розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 07.04.2020.
05.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н від 31.03.2021 (вх. № 7848/21) на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову відповідач стверджує про те, що жодним представником підприємства відповідача не підписувалось будь-яких договорів про переведення боргу, в т.ч. Договору № 2511/202-1 від 25.11.2020; спірний Договір № 2511/202-1 від 25.11.2020 містить недостовірну інформацію щодо адреси відповідача; відповідач заперечує щодо здійснення часткових оплат, на підставі Договору про переведення боргу № 2511/202-1 від 25.11.2020 та зазначає про допущення бухгалтером підприємства помилки при написанні призначення платежу.
07.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 8185/21) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екопак-Люкс», оскільки саме останнім було допущено неналежне виконання умов Договору поставки № 0501 від 05.01.2020 та, який є первісним боржником за Договором № 2511/202-1 від 25.11.2020 про переведення боргу та його підписантом при укладенні трьохстороннього договору.
Ухвалою суду від 07.04.2021 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екопак-Люкс»; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу»: оригінали Договору № 2511/202-1 від 25.11.2020 про переведення боргу та Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 25.11.2020 по 04.03.2021 між ТОВ «НВК «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» та ТОВ «Теплоюг» за Договором № 2511/202-1 від 25.11.2020; підготовче засідання у справі № 911/691/21 відкладено на 28.04.2021.
16.04.2021 через канцелярію суду позивачем на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2021, разом із супровідним листом від 14.04.2021 (вх. № 9117/21) був наданий оригінал Договору про переведення боргу № 2511/202-1 від 25.11.2020 та оригінал Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 25.11.2020 по 04.03.2021.
28.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення № 25/04/2021-1 від 26.04.2021 (вх. № 10015/21), в яких позивач підтримуючи позовні вимоги вказує на те, що зарахування коштів здійснено відповідачем саме в рахунок Договору № 2511/202-1 від 25.11.2020 і , як доказ укладення між позивачем та відповідачем відповідного договору, позивачем надана картка рахунку № 361 за січень 2020-березень 2021; позивач також вказує на те, що укладаючи договір відповідач цілком міг зазначити свою стару адресу, що в свою чергу не має відношення до тверджень відповідача щодо начебто не укладення договору.
28.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 10066/21) про призначення у справі № 911/691/21 судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Так, в обґрунтування свого клопотання, відповідач вказує на необхідність з`ясування обставин підписання зі сторони відповідача Договору про переведення боргу № 2511/202-1 від 25.11.2020 уповноваженою на такі дії особою.
В підготовчому засіданні 28.04.2021 судом оголошено перерву до 26.05.2021.
05.05.2021 через канцелярію суду від ТОВ «Екопак-Люкс» надійшла заява б/н від 27.04.2021 (вх. № 10368/21), в якій останнім повідомлено про те, що між ним та ТОВ «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу», або між ним та ТОВ «Теплоюг» будь-яких договорів, актів, специфікацій тощо, не укладалось та не підписувалось.
В судовому засіданні 26.05.2021 представником відповідача підтримано клопотання (вх. № 10066/21 від 28.04.2021) про призначення у справі № 911/691/21 судової почеркознавчої експертизи; представник позивача заперечував проти клопотання відповідача щодо призначення у справі № 911/691/21 судової експертизи; третя особа в підготовче засідання 26.05.2021 не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 26.05.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоюг» б/н від 28.04.2021 (вх. № 10066/21 від 28.04.2021) про призначення у справі № 911/691/21 судової експертизи задоволено; призначено у справі № 911/691/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6); винесено на вирішення експертизи наступне питання: - чи виконано підпис на останньому аркуші у графі "Директор В.А. Володько" Договору про переведення боргу № 2511/202-1 від 25.11.2020 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоюг" В.А. Володько?.
29.12.2021 року до господарського суду Київської області повернулись матеріали справи № 911/691/21 разом із висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України № 20414/20415/21-32 від 22.12.2021 (вх. № суду 131/21).
Ухвалою суду від 12.01.2022 поновлено провадження у справі № 911/691/21; підготовче засідання у справі № 911/691/21 призначено на 26.01.2022.
Ухвалою суду від 26.01.2022 підготовче засідання у справі № 911/691/21 було відкладено на 16.02.2022.
16.02.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 15.02.2022 (вх. № суду 3402/22) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв`язку із неможливістю представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні у зв`язку із хворобою представника відповідача.
Ухвалою суду від 16.02.2022 підготовче засідання було відкладено на 02.03.2022.
Водночас Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 р., враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р., розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», було зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, судове засідання, призначене на 02.03.2022 не відбулося.
Ухвалою суду від 20.04.2022 було повідомлено сторін про те, що судове засідання, призначене на 02.03.2022 у справі № 911/691/21 не відбулось; призначено підготовче засідання з розгляду справи № 911/691/21 на 18.05.2022.
Ухвалою суду від 18.05.2022 закрито підготовче провадження у справі № 911/691/21, справу призначено про до розгляду по суті на 15.06.2022.
15.06.2022 на електронну адресу суду від ТОВ «Теплоюг» надійшла заява № 14/06-1 від 14.06.2022 про перенесення судового засідання, призначеного на 15.06.2022.
Ухвалою суду від 15.06.2022 розгляд справи по суті був відкладений на 29.06.2022.
Ухвалою суду від 29.06.2022 розгляд справи по суті відкладений на 13.07.2022.
Присутнім в судовому засіданні 13.07.2022 представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судове засідання 13.07.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд відзначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи за його участі. Так, 05.04.2021 через канцелярію суду відповідачем був наданий відзив б/н від 31.03.2021 (вх. № 7848/21) на позовну заяву, де останнім висловлено свою позицію щодо заявлених позовних вимог. Крім того, 16.02.2022 та 15.06.2022 відповідачем на адресу суду надавались клопотання про відкладення судового засідання.
Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості направити в судове засідання свого представника.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників присутніх учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
ВСТАНОВИВ:
05.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопак-Люкс» (третя особа, покупець) укладений Договір поставки № 0501, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання з поставки вугільної продукції (надалі-товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар.
Найменування, номенклатура, асортимент, якість, кількість, ціна і умови оплати, термін і умови поставки товару визначаються сторонами в специфікаціях, які після їх підписання сторонами є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору поставки).
Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору складається із вартості всього товару, що поставляється відповідно до специфікацій до даного договору.
Умовами п.п. 2.3, 2.4, 2.8 договору визначено, що оплата товару (партій товару) здійснюється покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Фактична вартість поставленого товару вказується в Актах приймання-передачі, що виставляються постачальником.
Загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання визначаються в специфікаціях до цього договору (п. 3.2 договору).
Пунктом 4.2 договору погоджено, що товар поставляється залізничним (або іншим) транспортом на підставі письмової заявки покупця.
Момент поставки товару визначається в специфікації до цього договору відповідно до умов поставки товару (п. 4.3 договору).
Сторони обумовили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі та видаткової накладної (п. 4.4 договору).
Умовами п. 9.1 договору погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
Доказів визнання недійсним договору або його окремих положень чи розірвання договору суду не надано.
05.01.2020 між ТОВ «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» та ТОВ «Екопак-Люкс» підписана Специфікація № 1 до Договору поставки № 0501 від 05.01.2020 за якою сторони дійшли згоди, що сума поставки складає 346 800,00 грн.
У пункті 5 специфікації визначено, що станцією призначення є ст. Кодима.
Умовами п. 7 специфікації обумовлено, що оплата здійснюється на умовах 50 % передоплати та 50 % - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прибуття товару на станцію призначення.
Пунктом 8 специфікації між сторонами узгоджено строк поставки: січень-лютий 2020.
Позивачем на виконання умов Договору поставки № 0501 від 05.01.2020 було передано, а ТОВ «Екопак-Люкс» прийнято товар - вугілля марки АМ (13-25), в кількості 68 т. загальною ціною - 346 800,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 15 від 30.01.2020.
Відповідна видаткова накладна підписана зі сторони ТОВ «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» та ТОВ «Екопак-Люкс», а також скріплена печатками юридичних осіб.
Разом з цим, між позивачем та ТОВ «Екопак-Люкс» в двосторонньому порядку підписаний Акт прийому-передачі №15 від 30.01.2020, за яким між постачальником та покупцем підтверджено передачу товару - вугілля антрацит марки АМ (13-25), в загальному обсязі 68,00 тн на станції Кодима, у січні 2020 року, на суму 346 800,00 грн.
Однак, за твердженням позивача, в порушення умов Договору № 0501 від 05.01.2020 вартість отриманого ТОВ «Екопак-Люкс» товару, у строки, визначені у специфікації залишена не сплаченою.
25.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу (позивач, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопак-Люкс» (третя особа, первісний боржник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоюг» (відповідач, новий боржник) укладений Договір про переведення боргу № 2511/202-1 за умова п. 1 якого між сторонами визначено, що цим договором врегульовано відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договору поставки № 0501 від 05.01.2020, укладено між первісним боржником та кредитором (надалі-основний договір), згідно умов якого кредитор відвантажив товар на суму 346 800,00 грн. на користь первісного боржника.
Пунктом 2 договору про переведення боргу визначено, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 346 800,00 грн., що виник на підставі основного договору. Новий боржник зобов`язаний сплатити зазначену суму кредитору у строк до 31.12.2020.
З моменту підписання цього договору, обов`язок сплати заборгованості та виконання інших зобов`язань до кредитора, згідно з Договором поставки № 0501 від 05.01.2020, укладеного між кредитором та первісним боржником в сумі 346 800,00 грн., виникає виключно у нового боржника, а у первісного боржника вважаються погашеними (п. 3 договору про переведення боргу).
У пункті 5 договору про переведення боргу визначено, що новий боржник підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов`язана із основним договором.
Умовами п. 7 договору про переведення боргу визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 30.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором про переведення боргу №2511/202-1 від 25.11.2020 відповідач здійснив погашення заборгованості лише частково в сумі 100 000,00 грн., про що свідчить наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень № 1009 від 23.12.2020 на суму 50 000,00 грн. та № 1016 від 30.12.2020 на суму 50 000,00 грн.
Заборгованість в сумі 246 800,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.
Між позивачем та відповідачем підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків за яким, сальдо на користь позивача за період з 25.11.2020 по 04.03.2021 становить 246 800,00 грн.
За твердженнями позивача, станом на день підготовки даної позовної заяви, відповідач не виконав умови договору, в частині оплати заборгованості за товар, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» змушене було звернутись до суду за захистом свого порушено права шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоюг» 246 800,00 грн. заборгованості з оплати за товар, у зв`язку із переведенням боргу.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач заперечував проти позову, надавши відзив б/н від 31.03.2021 (вх. № 7848/21) на позовну заяву, в якому стверджував про те, що жодним представником підприємства відповідача не підписувалось будь-яких договорів про переведення боргу, в т.ч. Договору № 2511/202-1 від 25.11.2020; спірний Договір № 2511/202-1 від 25.11.2020 містить недостовірну інформацію щодо адреси відповідача; відповідач заперечує щодо здійснення часткових оплат, на підставі Договору про переведення боргу № 2511/202-1 від 25.11.2020 та зазначає про допущення бухгалтером підприємства помилки при написанні призначення платежу.
28.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 10066/21) про призначення у справі № 911/691/21 судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Так, в обґрунтування свого клопотання, відповідач вказує на необхідність з`ясування обставин підписання зі сторони відповідача Договору про переведення боргу № 2511/202-1 від 25.11.2020 уповноваженою на такі дії особою.
Ухвалою суду від 26.05.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоюг» б/н від 28.04.2021 (вх. № 10066/21 від 28.04.2021) про призначення у справі № 911/691/21 судової експертизи задоволено; призначено у справі № 911/691/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6); винесено на вирішення експертизи наступне питання: - чи виконано підпис на останньому аркуші у графі "Директор В.А. Володько" Договору про переведення боргу № 2511/202-1 від 25.11.2020 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоюг" В.А. Володько?.
29.12.2021 через канцелярію господарського суду надійшов супровідний лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, разом із висновком експертів № 20414/20415/21-32 від 22.12.2021 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 911/691/21.
У своєму висновку, за результатами дослідження, експертом було зазначено про те, що встановити, чи виконаний підпис від імені Володька В.А., що міститься у графі «Директор» ліворуч від друкованого тексту «В.А. Володько» на другому аркуші Договору № 2511/2021-1 про переведення боргу від 25.11.2020, Володько В.А. або іншою особою, не виявилось можливим з причин, що вказані в дослідницькій частині висновку експертів.
У дослідницькій частині висновку експерта були зазначені як розбіжності загальних та окремих ознак почерку Володько В.А., так і збіжності загальних та окремих ознак почерку, та зазначено, що при оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що як здібності, так і розбіжності не можуть слугувати підставою для позитивного або негативного висновку у будь-якій формі.
Висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 104, 86 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.
Поруч з цим, суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними
Так, суд розглянувши надані відповідачем заперечення на позовні вимоги визнає їх неспроможними, з огляду на наступне.
В матеріалах справи міститься оригінал Договору № 2511/202-1 від 25.11.2020 про переведення боргу де підписи сторін, зокрема підпис представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоюг» засвідчені печатками юридичних осіб.
Відповідно до ст. 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.
У постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справах № 927/833/18 від 06.11.2018, № 910/6216/17 та № 915/878/16 від 05.12.2018 викладено правову позицію, згідно з якою, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у цій справі, чи ні).
З огляду на викладене, суд має дослідити обставини оформлення первинних документів, можливої втрати печатки відповідачем, або її викрадення чи в інший спосіб вибуття з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, чого у цій справі зроблено не було.
Однак, доказів того, що печатка була втрачена, або її викрадено, чи вибула печатка юридичної особи з володіння відповідача, відповідачем суду не надано.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювались часткові оплати заборгованості за Договором № 2511/202-1 від 25.11.2020 про переведення боргу, про що свідчать платіжні доручення № 1009 від 23.12.2020 на суму 50 000,00 грн. та № 1015 від 30.12.2020 на суму 50 000,00 грн. де призначення платежу вказано: «згідно Дог № 2511/202-1 від 25.11.2020 про переведення боргу».
Відповідач заперечує проти здійснення відповідних платежів та вказує про помилкове перерахування коштів за платіжними дорученнями № 1009 від 23.12.2020 на суму 50 000,00 грн. та № 1015 від 30.12.2020 на суму 50 000,00 грн., саме на підставі спірного договору, про що повідомляв позивача шляхом направлення листа про уточнення платежу № 05/01-2021 від 05.01.2021 (направлений 12.02.2021), де вказував, що правильним значенням платежу слід вважати: «часткова оплата вугілля згідно рахунку № 35 від 29.01.2020, у сумі 41 666,67 грн. ПДВ-20 % 8 333,33 грн.».
Однак, такі аргументи відповідача належними засобами доказування не підтверджені.
Як визначено п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 11 цієї Інструкції.
Пунктом 1.19. Інструкції передбачено, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов`язкових платежів).
Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.
Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (п. 2.3. Інструкції).
Поруч з чим, відповідач вважаючи, що відповідні кошти з призначення платежу: «згідно Дог № 2511/202-1 від 25.11.2020 про переведення боргу» були перераховані помилково підписав з позивачем Акт звірки взаємних розрахунків за яким, сальдо на користь позивача за період з 25.11.2020 по 04.03.2021 становить 246 800,00 грн.
У той же час, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій; листування сторін тощо.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17
Третя особа у своїх письмових поясненнях зазначає про те, що між ТОВ «Екопак-Люкс», позивачем та відповідачем будь-яких договорів, актів, тощо не підписувалось.
В той же час позивачем надано податкову накладну № 21 від 31.05.2020 та квитанцію від 12.06.2020 про реєстрацію податкової накладної щодо поставки позивачем ТОВ «Екопак-Люкс» вугілля на суму 346 800,00 грн.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання товару на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов в повному обсязі.
У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоюг» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 26, код ЄДРПОУ 41630430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 49-Г, код ЄДРПОУ 36379704) 246 800 (двісті сорок шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості та 3 702 (три тисячі сімсот дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 27.07.2022.
Суддя О.О. Христенко
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 13.07.2022 |
Оприлюднено | 29.07.2022 |
Номер документу | 105458446 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Христенко О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні