Рішення

від 26.07.2022 по справі 918/344/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/344/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Н. Церковної при секретарі судового засідання І. Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" (вул. Жамбила Жабаєва,7, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20120095) до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Степана Бандери, 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) про стягнення боргу в сумі 379 492, 18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Лойфер А.О.

від відповідача - Пустельник М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» про стягнення заборгованості в сумі 379 492,18 грн. та судових витрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводокапал», як довірителем, та Товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна», як повіреним, було укладено Договір доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року. У період з 01.04.2021 року по 31.01.2022 року ТДВ «Інтер-Ріск Україна» виконувало доручення довірителя відповідно до п. 1.1. Договору, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг підписаними обома сторонами. Відповідно до розділу 5 Договору сторонами визначено та узгоджено суму винагороди повіреного за період з 01.04.2021 року по 31.01.2022 року, що підтверджується підписаними обома сторонами (викладеними в Актах прийому-передачі наданих послуг). Всупереч узгодженим умовам Договору та приписам чинного законодавства України відповідач дотепер не сплатив повіреному винагороду, що порушує права та законні інтереси ТДВ «Інтер-Ріск Україна».

07.07.2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву де вказує, що основна діяльність відповідача спрямована на задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади у отриманні послуг водопостачання та водовідведення. Повне та своєчасне погашення заборгованості перед підприємствами і державою залежить від розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення трьох категорій груп споживачів: населення, бюджетні організації та інші організації. Однак низька платіжна дисципліна усіх трьох категорій-труп споживачів (рівень розрахунків 72%) спричиняє загрозу своєчасній сплаті податків, доходів та зборів підприємством і порушує інтереси держави в частині формування доходів державного бюджету; унеможливлює своєчасне проведення розрахунків з енергопостачальними підприємствами, підприємством, що здійснює очистку стічних вод, хоча найбільш вагомою проблемою, яка стоїть перед підприємством, є проблема рентабельності тарифів (рентабельність - це інтегральний показник, що відображає ефективність роботи підприємства, що націлене на отримання прибутку у короткостроковій перспективі і який вказує на якість управлінських рішень, що стосуються фінансової, операційної та "Інвестиційної діяльності підприємства). Рентабельність передбачена в тарифах складає 0%. У зв`язку з наявною заборгованістю за надані комунальні послуги (більше 90 млн. грн..), а саме - водопостачання і водовідведення підприємство щодня несе збитки. У зв`язку з оголошеним воєнним станом в державі, ця заборгованість має ще більш критичний характер. Відповідно до численних судових рішень про стягнення з РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» заборгованості з несвоєчасної сплати різного роду податків і зборів, а також нарахованих на них штрафних санкцій, виплата грошових зобов`язань значно ускладнюється. Відповідно до листа №2024/02.0-7.1 торгово - промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України Про торгово - промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТИП України, засвідчила форс - мажорні обставини(обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим - податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).

11.07.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив де зазначає, що укладаючи Договір доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року відповідач усвідомлював його зміст та добровільно взяв на себе зобов`язання, обумовлені Договором, в тому числі щодо виплати винагороди повіреному. ТДВ «Інтер-Ріск Україна», укладаючи з відповідачем Договір доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року та належним чином виконуючи свої зобов`язання, обґрунтовано та правомірно очікувало отримати винагороду. Посилання відповідача у відзиві на фінансові складнощі не наділяють відповідача правом порушувати умови Договору доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року та не є підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідач також посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким засвідчено форс-мажориі обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року. ТДВ «Інтер-Ріск Україна» наголошує, що прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року зриває з 13.05.2021 року, тобто до введення воєнного етапу. Відзив відповідача не містить належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невиконання відповідачем зобов`язань за Договором доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року обумовлено впливом будь-яких обставин непереборної сили. Контррозрахунку пені, який б свідчив про помилковість наданого позивачем розрахунку, відповідачем до відзиву не долучено. Розмір заборгованості відповідача за Договором доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року, яка заявлена до стягнення у позовній заяві, становить 305 664,30 грн. Пеня розрахована позивачем у розмірі 26 203,43 грн, що становить 8,58 % суми основної заборгованості. 8,58 % не є надмірно великими штрафними санкціями, особливо за умови, що пеня розрахована позивачем з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Стверджуючи про скрутне матеріальне становище, відповідач жодних доказів на підтвердження цього не надає. Окрім того, внаслідок належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором доручення №20/03-01 від 20.03.2020 року (вчинення фактичних і юридичних дій по стягненню заборгованості з фізичних осіб за договорами про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення) відповідач щомісячно отримував кошти від боржників, що свідчить про наявність у відповідача фінансової можливості провести розрахунки із позивачем. Три проценти річних та інфляційні нарахування розраховані позивачем із дотриманням чинного законодавства України. Контррозрахунку, який б свідчив про помилковість наданого позивачем розрахунку, відповідачем до відзиву не долучено. Інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступаючі» способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Відповідачем в тексті відзиву не наведено та доказами не підтверджено, що ТДВ «Інтер-Ріск Україна» вчиняло якісь дії, які стали причиною чи сприяли невиконанню відповідачем зобов`язань за Договором доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року.

25.07.2022 року до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив у якому вказує, що можливість зменшення розміру неустойки передбачене положеннями Цивільного та Господарського кодексів України. Так, відповідно до ч. З ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Господарський кодекс України дещо більше деталізує перелік питань, які мають бути вивчені судом при вирішенні питання зменшення розміру неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У постанові від 23.03.2021 року у справі № 921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного-Суду від 30.03.2021 року у справі 902/538/18). У постанові від 21.01.2021 року у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку. В умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні, Кабінет Міністрів України постановляє: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Відповідно відповідач не має можливості стягувати неустойку, інфляційні нарахування, проценти річних з населення за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 12 липня 2022 року.

12 липня 2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26.07.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.07.2022 року задоволено клопотання представника Товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.07.2022 року задоволено клопотання представника Товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2022 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечив проти позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Заслухавши в судовому засіданні позивача та відповідача дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал», як довірителем, та Товариством з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна», як повіреним, було укладено Договір доручення № 20/03-01 від 20.03.2020 року.

Згідно з п. 1.1. Договору повірений за дорученням Довірителя приймає на себе зобов`язання за винагороду здійснювати від імені Довірителя фактичні і юридичні дії по стягненню заборгованості з фізичних осіб (далі-Боржник) за договорами про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Дії повіреного, передбачені даним Договором і спрямовані на виконання доручення Довірителя, зазначеного в п. 1.1. даного Договору, здійснюються Повіреним на платній основі. Розмір плати (ставка винагороди) Повіреного за виконання передбаченого даним Договором доручення встановлюється згідно розділу 5 даного Договору (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору сума винагороди (плати) Повіреного розраховуються Повіреним відповідно до Додаткової угоди про розмір (ставку) винагороди (плати) Повіреного (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору, Розрахунку суми винагороди Повіреного, форма якого встановлена Додатком № 5 до цього Договору, і вказується в Акті виконаних робіт. Сума винагороди Повіреного виплачується на підставі виставленого Повіреним рахунку і підписаних уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт та розрахунку суми винагороди Повіреного. Винагорода виплачується у валюті України шляхом безготівкового перерахування зазначеної в рахунку грошової суми на поточний рахунок повіреного, вказаного у Договорі, протягом п`яти робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг) па підставі Розрахунку суми винагороди Повіреного та виставленого рахунку.

Додатком №1 до Договору доручення №20/03-01 від 20.03.2020 року укладено Додаткову угоду про розмір (ставку) винагороди (плати) Повіреного підписану та скріплену печатками обох сторін, пунктом 1 якої встановлено, що ставка винагороди (плати) Повіреного за дії по стягненню заборгованості встановлюється по кожному переданому Повіреному боргу Боржника і залежить від терміну прострочення (строку боргу з моменту утворення простроченої заборгованості до моменту повного або часткового погашення заборгованості Боржником) та визначається (розраховується) в процентному співвідношенні від суми заборгованості сплаченої (погашеної) Боржниками під час дії Договору Доручення ( № від «» 20р. та внаслідок дій Повіреного) (а.с.13).

Пунктом 3 Додаткової угоди встановлено ставки винагороди (плати) Повіреного.

У період з 01.04.2021 року по 31.01.2022 року ТДВ «Інтер-Ріск Україна» виконувало доручення довірителя відповідно до п. 1.1. Договору, що підтверджується підписаними обома сторонами Актом прийому-передачі наданих послуг № 07/04 від 30.04.2021 року, Актом прийому-передачі наданих послуг № 08/05 від 31.05.2021 року, Актом прийому-передачі наданих послуг № 15/06 від 30.06.2021 року, Актом прийому-передачі наданих послуг № 15/07 від 31.07.2021 року, Актом прийому-передачі наданих послуг № 15/08 від 31.08.2021 року, Актом прийому-передачі наданих послуг № 14/09 від 30.09.2021 року, Актом прийому-передачі наданих послуг № 14/10 від 31.10.2021 року, Актом прийому-передачі наданих послуг № 12/11 від 30.11.2021 року, Актом прийому-передачі наданих послуг № 10/12 від 31.12.2021 року та Актом прийому-передачі наданих послуг № 13/01 від 31.01.2022 року (а.с. 14-16, 18-20, 22-24, 26-28, 30-31, 33-35. 37-38, 40-42, 44-46, 48-49).

Відповідно до розділу 5 Договору сторонами визначено та узгоджено суму винагороди повіреного за період з 01.04.2021 року по 31.01.2022 року, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-07/04 від 30.04.2021 року на суму 33517,70 грн., рахунком-фактурою №СФ-08/05 від 31.05.2021 року на суму 27 407,02 грн., рахунком-фактурою №СФ-15/06 від 30.06.2021 року на суму 21 045,03 грн., рахунком-фактурою №СФ-15/07 від 31.07.2021 року на суму 36 546,24 грн., рахунком-фактурою №СФ-15/08 від 31.08.2021 року на суму 31 223,68 грн., рахунком-фактурою №СФ-14/09 від 30.09.2021 року на суму 43 980,88 грн., рахунком-фактурою №СФ-14/10 від 31.10.2021 року на суму 34173,02 грн., рахунком-фактурою №СФ-12/11 від 30.11.2021 року на суму 23 070,52 грн., рахунком-фактурою №СФ-10/12 від 31.12.2021 року на суму 31504,09 грн., рахунком-фактурою №СФ-13/01 від 31.01.2022 року на суму 23 196,12 грн. (а.с.17, 21, 25, 29, 32, 36, 39, 43, 47, 50).

Таким чином, сума винагороди повіреного за період з 01.04.2021 року по 31.01.2022 року становить 305 664,30 грн.

Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» направляло відповідачу претензійний лист у якому просив в строк до 11.02.2022 року розглянути дану претензію і сплатити 282 468,17 грн. відповідно до виставлених рахунків (а.с.51).

Рівненське обласне виробничого комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» листом від 14.03.2022 року вих.№ 688/01-11 повідомило позивача, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14.14і Закону України «Про торгово промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР та Статуту ТПП засвідчує форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до умов договору укладеного між їхніми підприємствами сторона договору, яка потрапила під дію обставин непереборної сили, повинна повідомити письмово іншу сторону про їх настання, вплив на виконання зобов`язань за договором та припинення їх дії. РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» повідомив, що направляє лист ТПП щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (копія додається). Повідомили, що РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» не може виконувати зобов`язання щодо оплати згідно умов договору до закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с.53).

У відповідь на вищевказаний лист, Товариство з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» направило претензійний лист у якому вказало, що відповідно до умов вищезазначеного Договору, а саме, п. 5.2., 5.3. сума винагороди повинна виплачуватись щомісячно на підставі виставленого рахунку па протязі п`яти днів з моменту його отримання, але платежі за період виконаної роботи з 01.04.2021 року по 31.01.2022 року так і не надійшли на розрахунковий рахунок ТДВ «Інтер-Ріск Україна», що є порушенням умов Договору. Також, відповідно до наданого відповідачем листа №234/01-1 І від 25.01.2022 року, робота по Договору була призупинена з 01.02.2022 року з їхньої ініціативи, тобто до настання дій форс-мажорних обставин, на які посилаються у листі № 688/01-11 від 14.03.2022 року . Просили в строк до 31.05.2022 року, провести повну оплату по виставленим рахункам за період виконаної роботи з 01.04.2021 року по 31.01.2022 року, які були зазначені в претензійному листі від 27.01.2022 року на загальну суму 305 664,30 грн. (а.с.54).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються правовідносин що виникли на підставі договору доручення. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права на своєчасне повернення сплачених в інтересах довірителя коштів.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно із нормами статті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до статті 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Статтею 1003 ЦК України встановлено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (стаття 1004 ЦК України).

Статтею 1007 ЦК України встановлено, що довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором:1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2)відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення.

Довіритель зобов`язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв`язку з виконанням доручення. Довіритель зобов`язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 305 664,30 грн. основного боргу задовольнити.

Крім того, за неналежне виконання договірних відносин позивачем нараховано відповідачу 26 203,43 - пені, 6529,55 грн - 3% річних та 41 094,90 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Предметом неустойки, згідно ст. 551 ЦК України може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що у разі порушення строку оплати винагороди більше, ніж на 10 робочих днів, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

Відтак на підставі вище викладеного позивачем нараховано відповідачу 26 203,43 - пені, 6529,55 грн - 3% річних та 41 094,90 грн. інфляційних втрат.

Щодо заперечення відповідача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних та їхнього зменшення.

Відповідач у своїх письмових поясненнях послався на наступне. Основна діяльність відповідача спрямована на задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади у отриманні послуг водопостачання та водовідведення. Повне та своєчасне погашення заборгованості перед підприємствами і державою залежить від розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення трьох категорій груп споживачів: населення, бюджетні організації та інші організації. Однак низька платіжна дисципліна усіх трьох категорій-труп споживачів(рівень розрахунків 72%) спричиняє загрозу своєчасній сплаті податків, доходів та зборів підприємством і порушує інтереси держави в частині формування доходів державного бюджету; унеможливлює своєчасне проведення розрахунків з енергопостачальними підприємствами, підприємством, що здійснює очистку стічних вод, хоча найбільш вагомою проблемою, яка стоїть перед підприємством, є проблема рентабельності тарифів (рентабельність - це інтегральний показник, що відображає ефективність роботи підприємства, що націлене на отримання прибутку у короткостроковій перспективі і який вказує на якість управлінських рішень, що стосуються фінансової, операційної та Інвестиційної діяльності підприємства). Рентабельність передбачена в тарифах складає 0%. У зв`язку з наявною заборгованістю за надані комунальні послуги (більше 90 млн. грн..), а саме - водопостачання і водовідведення підприємство щодня несе збитки. У зв`язку з оголошеним воєнним станом в нашій державі, ця заборгованість має ще більш критичний характер. Відповідно до численних судових рішень про стягнення з РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» заборгованості з несвоєчасної сплати різного роду податків і зборів, а також нарахованих на них штрафних санкцій, виплата грошових зобов`язань значно ускладнюється.

Також відповідач зазначає, що згідно листа №2024/02.0-7.1 торгово - промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України Про торгово - промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТИП України, засвідчила форс - мажорні обставини(обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору,- окремим - податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, на підставі викладеного відповідач просив суд зменшити розмір неустойки.

Так, у своїх запереченнях відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства у зв`язку із неможливостю залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку. Оскільки, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні, Кабінет Міністрів України постановляє: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Відповідно відповідач не має можливості стягувати неустойку, інфляційні нарахування, проценти річних з населення за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Крім того, відповідач послався на постанову від 23.03.2021 року у справі № 921/580/19 в якій, Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі 902/538/18).

Господарський суд, заслухавши думку сторін та ознайомившись із доводами позивача та відповідача зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 року у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, від 22.10.2019 року у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі №902/855/18, від 04.02.2020 року у справі №918/116/19, від 29.09.2020 року у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 року у справі №914/1888/19, від 26.01.2021 року у справі №916/880/20, від 26.01.2021 року у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021року у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 року у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті наданих послуг.

В матеріалах справи в супереч вказівкам Верховного Суду відсутні докази на підтвердження скрутного фінансового становища, судові рішення та виконавчі документи щодо відповідача, а також відсутні довідки з банківських установ, щодо наявності або відсутності грошових коштів на рахунках відповідача та будь-які документи бухгалтерської звітності тому суд дійшов висновку, що заявлена пеня є співмірною в порівняні до суми основного боргу та підлягає до задоволення в повному обсязі в розмірі 26 203,43 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення, судом встановлено, що такі нарахування перебувають в межах розрахунку суду.

Отже, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 6 529,55 грн - 3% річних та 41 094,90 грн - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо листа торгово - промислової палати України.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, не може бути підставою для задоволення заяви про зменшення неустойки, оскільки даний висновок можливо застосувати по зобов`язаннях які виникли внаслідок договору, контракту, угоди, законодавчого чи іншого нормативного акту, виконання яких стало неможливим у зв`язку з введенням військового стану. При цьому, як зазначено судом вище по тексту відповідач не надав суду доказів скрутного фінансового становища та відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, а предметом спору у даній справі являється стягнення боргу за надання послуг по стягненню заборгованості з фізичних осіб перед відповідачем, що в свою чергу виконано позивачем в повному обсязі.

За приписами ч. 1ст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Степана Бандери, 2, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" (вул. Жамбила Жабаєва,7, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20120095) 379 492,18 грн з яких: 305 664,30 грн - основного боргу; 26 203,43 грн - пені; 6 529,55 грн - 3 % річних; 41 094,90 грн - інфляційних втрат та 5 692,39 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2022 року.

Суддя Н. Церковна