Рішення

від 16.08.2022 по справі 918/344/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/344/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Н. Церковної при секретарі судового засідання І. Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" (вул. Жамбила Жабаєва,7, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20120095) до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Степана Бандери, 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) про стягнення боргу в сумі 379 492, 18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Пустельник М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26 липня 2022 року у даній справі позов задоволено в повному обсязі: стягнуто з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Степана Бандери, 2, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" (вул. Жамбила Жабаєва,7, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20120095) 379 492,18 грн з яких: 305 664,30 грн - основного боргу; 26 203,43 грн - пені; 6 529,55 грн - 3 % річних; 41 094,90 грн - інфляційних втрат та 5 692,39 грн судового збору.

05 серпня 2022 року від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі.

Ухвалою суду від 11.08.2022 року Заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд заяви призначено на 17 серпня 2022 року.

В судовому засіданні 17.08.2022 року судом встановлено, що представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином . Явка сторін судом обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Зважаючи на належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, строки розгляду додаткового судового рішення, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача не призводить до неможливості її вирішення.

Розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат, заслухавши заперечення передставника відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення, не ухвалено рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ст. 244 ГПК України додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду:

1 - Договір надання правничої допомоги від 01.06.2022 року № 06/2022 ;

2 - Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 06/2022 від 01.06.2022 року;

3 - Акт приймання - передачі наданих послуг від 27.07.2022 року ;

4 - Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №296 від 23.09.2016 року.

У додатку №1 до договору про надання правничої допомоги № 06/2022 від 01.06.2022 року (позивач та його адвокат) чітко встановили суму правової допомоги в розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

·1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

·2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

·3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

·4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Суд звертає увагу на позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 03.10. 2019 року у справі № 922/445/19, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість лише щодо розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Щодо усної заяви позивача про зменшення витрат на правову допомогу до 20 000,00 грн суд приймає її до уваги та зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В розрізі вищезазначених норм процесуального закону суд надає оцінку доводам відповідача про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що дослідивши обсяг виконаних робіт адвокатом Лойфер А.О. як представником адвокатського об`єднання «Смарт Лекс» по наданню правової допомоги у суді І інстанції у даній справі, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у загальній сумі 40 000,00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в суді, і, у зв`язку з цим, вони не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому, суд враховує не значну складність даної справи, кількість судових засідань в режимі відеоконференції, та ціни в регіоні за аналогічні послуги.

Зважаючи на наведене, суд вважає за доцільне зменшити заявлений відповідачем розмір судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги з розгляду цієї справи до 30 000,00 грн.

Використовуючи складність справи, перевіривши опис виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності понесення витрат на правову допомогу, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Степана Бандери, 2, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" (вул. Жамбила Жабаєва,7, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20120095) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог за заявою відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.08.2022 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Н. Церковна