Постанова

від 21.07.2022 по справі 908/2777/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

21 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/2777/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кібенко О. Р., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ладозька 23"

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 908/2777/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ладозька 23"

про визнання рішення загальних зборів недійсним,

за участю представників:

позивача: не з`явилися

відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23» про визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ладозька 23", оформленого протоколом № 3 від 12 січня 2020 року, про відмову від керуючої компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя".

Господарський суд Запорізької області рішенням від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя" не погодився з ухваленими судами попередніх інстанцій зазначеними судовими рішенням та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

За результатом розгляду касаційної скарги позивача Верховний Суд 30 червня 2022 року постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 908/2777/20.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 20 липня 2022 року виправив допущену у тексті описової частини ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 908/2777/20 описку, а саме: виклав пункт 5 ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 908/2777/20 у такій редакції:

" 5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

26 травня 2022 року на електронну пошту Касаційного господарського суду від відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23» надійшов відзив на касаційну скаргу позивача у справі № 908/2777/20."

07 липня 2022 року до Верховного Суду від відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя" на свою користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн, про що ухвалити додаткове рішення.

За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до відбитку поштового календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому зазначена заява відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2777/20, була надіслана до Верховного Суду, ця заява та додані до неї документи були надіслані відповідачем до Верховного Суду 07 липня 2022 року, тобто в установлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11 липня 2022 року призначив заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 908/2777/20, до розгляду на 21 липня 2022 року о 11:15 у приміщенні Касаційного господарського суду.

15 липня 2022 року до Верховного Суду від представника відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23» адвоката Вишнякової І. О. надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить провести засідання суду касаційної інстанції з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, призначеного на 21 липня 2022 року об 11:15, без участі відповідача та його представника.

Розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2777/20 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, Верховний Суд вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатом здійснення касаційного провадження з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 908/2777/20 постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Порядок розподілу судових витрат міститься у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатом розгляду касаційної скарги позивача у цій справі № 908/2777/20 Верховний Суд постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою, тобто фактично за результатом касаційного розгляду цієї справи суд касаційної інстанції прийняв рішення на користь відповідача.

Проте, як вбачається, питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у касаційному провадженні з розгляду касаційної скарги позивача, що також є судовими витратами, про стягнення яких заявив відповідач, не було вирішене судом касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової ухвали з цього питання.

Можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20.

У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається відповідач у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу навів попередній (орієнтовний) розрахунок своїх судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, та зазначив про те, що загальна орієнтовна вартість цих його витрат складає 7 000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення від 04 липня 2022 року, що надійшла до Верховного Суду 07 липня 2022 року, відповідач просить стягнути з позивача суму судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, в розмірі 7 000,00 грн, який відповідач визначає як остаточний.

Відповідач у підтвердження обставин надання йому адвокатом Вишняковою І. О. професійної правничої допомоги під час касаційного розгляду цієї справи та розміру витрат на таку правничу допомогу надав суду касаційної інстанції належним чином завірені копії:

- договору про надання правничої допомоги від 08 лютого 2022 року, укладеного між адвокатом Вишняковою Іриною Олександрівною та клієнтом - Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23», що є відповідачем у цій справі;

- акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2022 року;

- довідки про отримання грошових коштів від 30 червня 2022 року, виданої адвокатом Вишняковою І. О.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні.

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21.

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правничої допомоги від 08 лютого 2022 року, укладеного між адвокатом Вишняковою Іриною Олександрівною та клієнтом - Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23», що є відповідачем у цій справі (далі - Клієнт), адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно з пунктом 1.2. договору Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього, зокрема в господарських судах України усіх інстанцій у господарських справах; представляє Клієнта з усіма правами, які надано законом, зокрема відповідачу, у тому числі з правом подання заяв та скарг, укладення мирової угоди на будь-якій стадії процесу; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, заперечення, пояснення та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; вчиняти інші дії в інтересах Клієнта, не передбачених даним договором.

У розділі 3 цього договору визначена ціна договору.

За змістом пунктів 3.1., 3.2. цього договору за правничу допомогу, передбачену пунктом 1.2. договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 7 000,00 грн. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов`язань за договором.

30 червня 2022 року між адвокатом Вишняковою Іриною Олександрівною та відповідачем у цій справі був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до зазначеного вище договору про надання правничої допомоги від 08 лютого 2022 року

Згідно з цим актом адвокат Вишнякова І. О. надала відповідачу у цій справі такі послуги:

- 18 травня 2022 року склала заяву по суті спору: відзив на касаційну скаргу, на що витратила 3 (три) години часу, вартість цієї послуги склала 3 000,00 грн з розрахунку 1 000,00 грн за 1 (одну) годину;

- двічі 09 та 30 червня 2022 року здійснила представництво інтересів відповідача у судовому засіданні, загальна вартість цих послуг (за два судових засідання) склала 4 000,00 грн з розрахунку по 2 000,00 грн за одне судове засідання.

Зазначений акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2022 року підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.

Проаналізувавши умови укладеного між адвокатом Вишняковою І. О. та відповідачем у цій справі договору про надання правничої допомоги від 08 лютого 2022 року та складеного до цього договору акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2022 року, Верховний Суд зазначає про те, що між адвокатом Вишняковою І. О. та відповідачем у цій справі як її клієнтом була погоджена змішана форма гонорару: за складання заяв по суті спору була погоджена погодинна оплата, а за представництво інтересів в судовому засіданні - фіксована форма гонорару без прив`язки до обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуги.

Дослідивши зазначений акт, Верховний Суд зазначає про те, що акт містить детальний опис наданих адвокатом Вишняковою І. О. відповідачу у цій справі послуг з правничої допомоги на стадії розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції та розмір винагороди за кожним видом послуги.

Верховний Суд зазначає про те, що відображена у зазначеному акті інформація щодо наданих адвокатом Вишняковою І. О. відповідачу послуг та обставини надання таких послуг підтверджується матеріалами справи, а саме: адвокатом відповідача Вишняковою І. О. до Касаційного господарського суду був поданий відзив на касаційну скаргу від 18 травня 2022 року, що надійшов до Верховного Суду 26 травня 2022 року. Зазначений відзив на касаційну скаргу позивача міститься в матеріалах справи (т. 2, а. с. 59 - 68). Зміст відзиву викладений на 10 (десяти) аркушах, побудований на аналізі доводів касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій. З огляду на викладене Верховний Суд вважає доведеними обставини надання відповідачу його адвокатом послуги зі складання та подання відзиву на касаційну скаргу, зазначеної в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2022 року, вважає обґрунтованою та реальною витрачену адвокатом відповідача на складання цього відзиву кількість часу - три години.

Крім того Верховний Суд зазначає про те, що адвокат відповідача Вишнякова І. О. двічі брала участь у режимі відеоконференції у засіданнях Верховного Суду у цій справі, що відбулися 09 та 30 червня 2022 року, надавала пояснення щодо касаційної скарги, про що свідчать протоколи судових засідань в режимі відеоконференції № 685365 від 09 червня 2022 року (т. 2, а.с. 88 - 90) та № 724632 від 30 червня 2022 року (т. 2, а.с. 104 - 107). Наведене підтверджує факт надання відповідачу його адвокатом послуг з представництва інтересів клієнта у судовому засіданні, зазначених в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2022 року.

При цьому Верховний Суд враховує, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача в порядку розподілу судових витрат розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у касаційному провадженні у цій справі (7 000,00 грн) відповідає (не перевищує) розміру гонорару, погодженому між ним та його адвокатом Вишняковою І. О. у пункті 3.1. договору про надання правничої допомоги від 08 лютого 2022 року.

Факт понесення відповідачем цих витрат підтверджується наданою відповідачем суду касаційної інстанції належним чином засвідченою довідкою адвоката Вишнякової І. О. про отримання грошових коштів від 30 червня 2022 року, в якій адвокат підтвердила факт сплати їй відповідачем в особі голови правління, який діє на підставі статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладозька 23», відповідно до договору про надання правничої допомоги від 08 лютого 2022 року та акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2022 року грошових коштів за надану правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Отже відповідач згідно з вимогами статті 74 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України довів обставини надання йому адвокатом Вишняковою І. О. послуг професійної правничої допомоги у касаційному провадженні у цій справі та обґрунтував заявлений до стягнення розмір цих витрат.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 2 частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Отже при перевірці та дослідженні розміру понесених стороною спору заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката суд керується принципами співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат. У разі встановлення обставин того, що заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає визначеним законом критеріям співмірності, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Однак Верховний Суд враховує, що пояснень чи заперечень щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивач суду касаційної інстанції не надав.

Враховуючи викладене Верховний Суд вважає обґрунтованою вимогу відповідача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у касаційному провадженні у цій справі, оскільки заявлені відповідачем до стягнення ці витрати відповідають критерію реальності таких витрат, заявлений до стягнення їх розмір у сумі 7 000,00 грн є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що заявлена відповідачем вимога про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, надану йому у касаційному провадженні у цій справі, відповідно до правил розподілу, визначених у пункті 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає задоволенню, а заявлені ним до стягнення ці витрати в порядку розподілу підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ладозька 23" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 908/2777/20, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя" (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131-в, код ЄДРПОУ 41279924) на користь Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ладозька 23" (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 23, код ЄДРПОУ 43410983) 7 000 (сім тисяч) грн 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 908/2777/20.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

4. Додаткова ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

В. Студенець