Постанова

від 27.07.2022 по справі 925/816/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/816/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Грищенко М.А.,

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 (у складі колегії суддів: Мальченко А.О., (головуючий), Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 (суддя Васянович А.В.)

за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Смілянської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Смілянське племпідприємство"

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Фонд, Позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської міської ради (далі - Міськрада, Відповідач) в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міськради, що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади м. Сміла з державної власності об`єкта нерухомості - шістнадцятиквартирного житлового будинку, який перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство", що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область;

- зобов`язати Міськраду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Сміла Черкаської області об`єкт нерухомості - шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний житловий будинок у процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство", але залишився на його балансі, є державною власністю та відповідно до Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 925/816/21, позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Міськраду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Сміла Черкаської області об`єкт нерухомості - шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Броніслава Козловського, 12, м. Сміла, Черкаська область. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що об`єкт житлового фонду, який у процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу господарського товариства, підлягає передачі у комунальну власність у порядку, визначеному положеннями Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", зокрема, за наявності згоди відповідної міської ради, виконавчий комітет такої ради утворює комісію з питань передачі об`єктів та призначає її голову, а передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Відсутність підписаного акта свідчить про бездіяльність Міськради та наявність правових підстав для її зобов`язання вчинити дії, передбачені законом, для прийняття житлового будинку у комунальну власність територіальної громади м. Сміла Черкаської області.

2.3. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Відповідача з неприйняття до комунальної власності територіальної громади з державної власності об`єкту нерухомості, суди вказали на те, що обраний Прокурором в цій частині спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Міськрада просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, абзацу 3 частини першої статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" у взаємозв`язку зі статтею 326 Цивільного кодексу України, пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", підпункту "й" пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Відповідно до Плану приватизації державного майна Смілянського племпідприємства Черкаського науково-виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях у тваринництві "Прогрес" від 20.10.1996, який затверджено наказом заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області № 697-П від 21.10.1996, вказане підприємство приватизоване шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство, яке зареєстроване 26.11.1996.

4.2. Наказом Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області № 613-АП від 11.11.1996 прийнято рішення про перетворення Смілянського племпідприємства у відкрите акціонерне товариство.

4.3. Під час приватизації в 1996 році Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві "Прогрес", до його статутного капіталу не увійшов, однак, залишився на балансі 16-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12.

4.4. Рішенням Міськради № 17-11 від 15.06.2004 надано згоду на безоплатну передачу до комунальної власності м. Сміла об`єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство", у тому числі житлового будинку по вул. Красіна, 12.

4.5. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області № 2779-ПА від 08.07.2004 приватизацію Відкритого акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство" завершено.

4.6. За відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на даний час правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Смілянське племпідприємство" є Приватне акціонерне товариство "Смілянське племпідприємство" (далі - ПАТ "Смілянське племпідприємство").

4.7. 17.05.2017 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області проведено перевірку збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, але залишилося на балансі ПАТ "Смілянське племпідприємство" 16-ти квартирного житлового будинку за адресою: Черкаська область, Смілянський район, м. Сміла, вулиця Красіна, 12, за результатами якої складено акт.

Згідно з вказаним актом 16-ти квартирний житловий будинок за адресою: Черкаська область, Смілянський район, м. Сміла, вулиця Красіна, 12 знаходиться у задовільному стані, використовується за призначенням, в ньому проживають мешканці.

4.8. Рішенням виконавчого комітету Міськради від 02.06.2016 № 217 утворено комісію з питання безоплатної передачі до комунальної власності територіальної громади міста Сміла об`єктів житлового фонду, що перебувають на балансі ПАТ "Смілянське племпідприємство" і не увійшли до статутного фонду.

4.9. Листом від 15.12.2020 № 50-12.02-4592 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області звернулося до Міськради щодо передачі державного майна у комунальну власність з пропозицією розглянути на черговій сесії міської ради питання надання згоди на прийняття багатоквартирного будинку до комунальної власності територіальної громади з наступною передачею управителю чи об`єднанню співвласників такого будинку.

4.10. У відповідь, Міськрада листом від 10.02.2021 № 2752/03-33 повідомила, що прийняття вказаного житлового будинку можливе лише після створення у ньому ОСББ або після призначення управителя багатоквартирного будинку.

4.11. 09.11.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області було проведено повторну перевірку збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, але залишилось на балансі, відповідно до якої 16-ти квартирний житловий будинок за адресою: Черкаська область, Смілянський район, м. Сміла, вулиця Красіна, 12, за результатами якої складено акт, відповідно до якого будинок знаходиться у задовільному стані, використовується за призначенням.

4.12 За вказаних обставин Прокурор, посилаючись на протиправну бездіяльність Міськради щодо прийняття у комунальну власність житлового будинку, звернувся до суду з даним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме, абзацу 3 частини першої статті 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" у взаємозв`язку зі статтею 326 Цивільного кодексу України, пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", підпункту "й" пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України), що призвело, на його думку, до ухвалення судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень.

5.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.4. Положення пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.5. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.6. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.7. Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, врегульовано Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 № 147/98-ВР (далі - Закон № 147/98-ВР).

5.8. Отже, Закон № 147/98-ВР є спеціальним законом, який регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст.

5.9. Відповідно до абзацу 6 частини першої статті 2 Закону № 147/98-ВР (тут і далі в редакції, чинній на момент надання Відповідачем згоди на прийняття у комунальну власність спірного об`єкта житлового фонду) об`єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, житловий фонд та інші об`єкти соціальної інфраструктури (далі - об`єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

5.10. Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об`єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.

5.11. Положеннями статті 6 Закону № 147/98-ВР визначено, що передача об`єктів здійснюється комісією з питань передачі об`єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі. Утворює комісію з питань передачі об`єктів та призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті ради, якщо інше не передбачено законом, - у разі передачі об`єктів у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах

5.12. Передача житлового фонду оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі (частини п`ята та шоста статті 7 Закону № 147/98-ВР).

5.13. Ураховуючи вищенаведені законодавчі положення та встановивши, що згідно з Планом приватизації, затвердженим наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області № 697-П від 21.10.1996, житловий будинок по вул. Красіна, 12 у м. Сміла підлягав передачі у комунальну власність органу місцевого самоврядування і Міськрада надала згоду на прийняття у комунальну власність спірного об`єкта житлового фонду, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо невчинення Відповідачем дій, направлених на прийняття об`єкту житлового фонду у комунальну власність шляхом підписання акта приймання-передачі.

5.14. До того ж, Верховний Суд зауважує, що системний аналіз правових норм Закону № 147/98-ВР дає підстави для висновку, що приймання-передача об`єктів житлового фонду здійснюється безоплатно та безумовно на підставі рішення органу, уповноваженого управляти державним майном та згоди відповідного органу місцевого самоврядування.

5.15. При цьому, відповідно до положень Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 № 2163-XII, в редакції чинній на час приватизації Смілянського племпідприємства, наказ Регіонального відділення про затвердження плану приватизації, є відповідним рішенням уповноваженого державного органу, у якому визначено, що житловий фонд підлягає передачі у комунальну власність органів місцевого самоврядування.

5.16. За змістом статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

5.17. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011 № 4107-VI до повноважень Фонду державного майна України належить, зокрема, погодження (прийняття) відповідно до законодавства рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також погоджує рішення про передачу об`єктів комунальної власності в державну власність.

5.18. Згідно з підпунктом й) пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, зокрема, погоджує (приймає) рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, крім випадків, передбачених законом.

5.19. Відповідно до частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

5.20. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи та підстави позову, у даному випадку вищенаведені законодавчі норми, на незастосування яких посилається скаржник у касаційній скарзі, не регулюють спірні правовідносини, і відповідно у судів попередніх інстанцій був відсутній обов`язок для їх застосування у взаємозв`язку з абзацом 3 частини першої статті 4 Закону № 147/98-ВР, у зв`язку з чим у суду касаційної інстанції відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у спірних правовідносинах.

5.21. Отже, доводи заявника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки скаржником не враховані фактичні обставини, встановлені у цій справі, які й визначають характер спірних правовідносин, а також матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини.

5.22. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, проте направлені на встановлення обставин, які не входять до предмета доказування у даній справи, та на переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.23. З огляду на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Смілянської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 19.10.2021 у справі № 925/816/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік В. Г. Суховий