Ухвала

від 13.01.2023 по справі 925/816/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 січня 2023 року Справа № 925/816/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Смілянської окружної прокуратури Барбаш О.А. прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від стягувача представник не з`явився,

від боржника представник не з`явився,

від третьої особи представник не з`явився,

від виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області -представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури

про заміну сторони виконавчого провадження

у справі

за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури,

м. Сміла, Черкаської області в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

до Смілянської міської ради, м Сміла, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

приватного акціонерного товариства Смілянське

племпідприємство, с. Миколаївка, Смілянського району,

Черкаської області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити

дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Смілянську міську раду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Сміла Черкаської області об`єкт нерухомості шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Броніслава Козловського, 12, м. Сміла, Черкаська область.

В решті вимог в позові відмовлено.

Стягнуто з Смілянської міської ради на користь Черкаської обласної прокуратури 2 270 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 лютого 2022 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

На виконання рішення суду від 19 жовтня 2021 року Господарським судом Черкаської області 31 травня 2022 року було видано відповідні накази.

До Господарського суду Черкаської області від заступника керівника Смілянської окружної прокуратури надійшла заява про заміну боржника у виконавчому провадженні Смілянську міську раду Черкаської області на виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області.

Заяву подано в порядку ст. 334 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02 січня 2023 року розгляд заяви заступника керівника Смілянської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження призначено в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 13 січня 2023 року.

Прокурор у судовому засіданні заяву підтримав та просив суд здійснити заміну боржника Смілянську міську раду Черкаської області на виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області.

Представники учасників справи та виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 334 ГПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Від Смілянської міської ради надійшло заперечення на заяву прокурора, в якому орган місцевого самоврядування вказував, що Смілянська міська рада та виконавчий комітет Смілянської міської ради є різними, самостійними, діючими юридичними особами.

Заявником не доведено вибуття Смілянської міської ради у спірних правовідносинах на стадії виконання судового рішення. Норми Бюджетного кодексу України існували до ухвалення судом рішення у даній справі. Рішення міської ради, на які посилається заявник, розміщені на офіційному сайті Смілянської міської ради до ухвалення судом рішення та є загальнодоступними.

Оскільки факту переходу майнових прав та обов`язків від Смілянської міської ради до виконавчого комітету Смілянської міської ради на стадії виконання судового рішення заявником не доведений, то Смілянська міська рада просила суд у задоволенні заяви заступника керівника Смілянської окружної прокуратури відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 січня 2023 року згідно ч. 6 ст. 233, ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали зі справи №925/816/21.

Розглянувши заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, судом враховане наступне:

В обґрунтування поданої заяви заступник керівника Смілянської окружної прокуратури вказував, що розпорядником бюджетних коштів Смілянської міської ради є її виконавчий комітет, що підтверджується інформацією виконавчого комітету Смілянської міської ради від 15 грудня 2022 року №1088/02-50.

Вказане, в свою чергу, підтверджується рішенням Смілянської міської ради від 23 грудня 2021 року №35-65/VIII Про бюджет Смілянської міської територіальної громади на 2022 рік (23573000000), яким визначено головних розпорядників коштів бюджету Смілянської міської територіальної громади, в тому числі виконавчий комітет, та рішенням Смілянської міської ради від 27 січня 2021 року №7-5/VIII, яким затверджено та внесено зміни до Положення про виконавчий комітет Смілянської міської ради, згідно з яким виконавчий комітет є головним розпорядником відповідних коштів міського бюджету, виділених міською радою, та головним розпорядником коштів щодо утримання міської ради.

Натомість, Смілянська міська рада не являється розпорядником бюджетних коштів та немає відкритих рахунків в Управлінні.

В зв`язку з чим, з урахуванням вимог ст. 52, 334 ГПК України прокурор просить суд замінити боржника Смілянську міську раду Черкаської області на виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Також ст. 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.1 та 2 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Смілянська міська рада (код ЄДРПОУ 25874705) та виконавчий комітет Смілянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061553) є різними, самостійними, діючими юридичними особами - установами, суб`єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов`язки та самостійно брати участь у правовідносинах, в тому числі бути позивачем та відповідачем у суді.

Виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області участі у справі не приймав і не є правонаступником Смілянської міської ради в розумінні ст.ст. 52, 334 ГПК України.

Отже, підстав для заміни боржника Смілянської міської ради Черкаської області на виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області саме в порядку правонаступництва немає.

Таким чином заява заступника керівника Смілянської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягає.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що за змістом статті 331 ГПК України суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.

Частиною 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі Порядок №845).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (пункт 3 Порядку № 845).

Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів (пункт 5 Порядку № 845).

Згідно із пунктом 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Зміна способу виконання рішення не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997 зі справи Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece); рішення від 20 липня 2004 року зі справи Шмалько проти України).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява №71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Статтею 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в України визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно з пп. 27 п. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно з ст. 22 Бюджетного Кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Судом враховано, що з моменту набрання рішення суду законної сили боржник (Смілянська міська рада) не був позбавлений можливості самостійно та добровільно виконати рішення суду, у тому числі й через відповідні свої виконавчі органи.

Отже, у разі відсутності грошових коштів у боржника, або відкритих рахунків в органах казначейства та не виконання рішення суду (не прийняття міської радою відповідного рішення про спрямування коштів місцевого бюджету на виконання судового рішення), стягувач не позбавлений можливості на звернення до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення та як наслідок звернути стягнення на наявне комунальне майно відповідної територіальної громади з метою його подальшої реалізації в порядку визначеним Законом України Про виконавче провадження.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 234, 334 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження залишити без задоволення.

2.Копію ухвали надіслати прокурору, учасникам справи та виконавчому комітету Смілянської міської ради Черкаської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 17 січня 2023 року.

Суддя А.В. Васянович