Рішення
від 28.07.2022 по справі 200/2276/22
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року Справа№200/2276/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду його клопотання від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:243:0112, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Київську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Київської міської ради повторно розглянути його клопотання про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:243:0112, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Також просив стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Позов обґрунтовував тим, що є учасником бойових дій (АТО) і відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

07 вересня 2021 року з метою реалізації цього права він звернувся до відповідача з відповідним клопотанням, однак це право відповідачем було порушено.

Так, вказане клопотання відповідач отримав 09 вересня 2021 року, між тим відповідь надана не була, рішення за клопотанням не прийнято.

Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, яким у місті Києві є Київська міська рада.

Позивач же звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до посадової особи, яка не наділена правом розпоряджатися майном територіальної громади міста Києва.

Крім того, позивач не був позбавлений права самостійно замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу по закінченню місячного строку на розгляд такого клопотання (ст. 118 Земельного кодексу України).

Щодо зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача на найближчому пленарному засіданні сесії Київської міської ради, то такий розгляд неможливий, оскільки Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-ХІ, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме розд. «Перехідні положення» Кодексу доповнено п. 27, згідно з пп. «5» якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Це виключає позитивне вирішення клопотання позивача під час дії воєнного стану та містить пряму заборону для Київської міської ради.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (АТО) і відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

07 вересня 2021 року позивач через свого представника (адвоката) по пошті подав до Київської міської ради (на ім`я Київського міського голови Кличка В.В.) клопотання, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:243:0112, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

До клопотання додав: копію паспорта; графічне розташування земельної ділянки; копію посвідчення учасника бойових дій; копії договору на представника та свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

09 вересня 2021 року вказане клопотання зареєстровано Київською міською державною адміністрацією під вхідним № 33249 від 09 вересня 2021 року.

16 вересня 2021 року зазначене клопотання зареєстровано Департаментом земельних ресурсів - виконавчого органу Київської міської ради, реєстраційний № 320181526.

Про вказані обставини та прийняття до розгляду клопотання (на виконання доручення Київського міського голови від 09 вересня 2021 року № 33249) позивача повідомлено листом Департаменту від 21 вересня 2021 року №057-25292, в якому також зазначено, що після отримання від Департаменту містобудування та архітектури - виконавчого органу Київської міської ради витягів з містобудівного кадастру це клопотання буде розглянуто у встановленому порядку.

22 вересня 2021 року Департаментом містобудування та архітектури - виконавчого органу Київської міської ради листом № 055-22057 до Департаменту земельних ресурсів - виконавчого органу Київської міської ради надано відомості про функціональне призначення території запитуваної земельної ділянки.

29 вересня 2021 року вказаним Департаментом підготовлено проект рішення «Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в Оболонському районі м. Києва».

22 жовтня 2021 року цим же Департаментом згідно з регламентом Київської міської ради проект цього рішення разом з клопотанням позивача та іншими матеріалами із супровідним листом від 22 жовтня 2021 року № 05715-СЛ- 29081 були направлені до Київської міської ради (на ім`я заступника міського голови секретаря Київської міської ради) для подальшого розгляду.

Відповідь відповідачем надана не була, рішення за клопотанням не прийнято.

Передбачене п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» право позивача реалізовано не було.

Судом також встановлено, що Донецький окружний адміністративний суд неодноразово витребовував у відповідача доручення Київського міського голови від 09 вересня 2021 року № 33249 та 33249, на які містяться посилання в листі Департаменту земельних ресурсів - виконавчого органу Київської міської ради від 21 вересня 2021 року №057-25292 (ухвали суду від 30 червня 2022 року, від 08 липня 2022 року та від 18 липня 2022 року, які отримані відповідачем 30 червня 2022 року, 11 липня 2022 року та, відповідно, 24 липня 2022 року).

Проте, в порушення ст. 1291 Конституції України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду з боку відповідача суб`єкта владних повноважень в частині надання суду всіх витребуваних доказів виконано не було. Пояснень щодо поважних причин неможливості їх виконання до суду не подано.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 цього Кодексу набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 40 вказаного Кодексу визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 121 цього Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 вказаного Кодексу визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказаний в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 46 цього ж Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган місцевого самоврядування в місячний строк приймає мотивоване рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні.

В порушення наведених вимог законодавства відповідачем клопотання позивача, що підлягало розгляду в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, у встановлений строк розглянуто не було.

Вказане свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень бездіяльності щодо розгляду клопотання позивача.

Посилання відповідача на те, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до посадової особи (Київського міського голови), яка не наділена правом розпоряджатися майном територіальної громади міста Києва, а не до органу місцевого самоврядування - Київської міської ради, - є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах, зокрема з громадянами.

В своєму клопотанні позивач чітко послався та процитував положення ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни подають таке клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, яким в спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Відповідач же вчиняв дії для подальшого розгляду клопотання. Так, після попереднього опрацювання клопотання Департаментом земельних ресурсів - виконавчого органу Київської міської ради (що відбулося за дорученням Київського міського голови, тобто посадової особи, що зазначена в поданому позивачем клопотанні) воно було направлено до відповідача - Київської міської ради, тобто до органу місцевого самоврядування, який уповноважений розглядати таке клопотання. Однак у встановлений строк клопотання розглянуто не було.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

В даному випадку суб`єктом владних повноважень виконано не всі умови, визначені законом, необхідні для правильного вирішення заяви, з якою звернувся позивач.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються, вчиняючи замість нього дії, які входять до його безпосередньої компетенції та які він мав вчинити.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі №813/1062/14.

З огляду на наведене оскільки права позивача порушені, тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача основні позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо не розгляду клопотання позивача у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а похідні задоволенню іншим шляхом - шляхом зобов`язанням відповідача розглянути клопотання позивача відповідно до наведених норм шляхом прийняття відповідного рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

При обранні способу захисту порушеного права судом також враховано те, що з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.

07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України від 24 березня 2022 року № 2145-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме розд. «Перехідні положення» Кодексу доповнено п. 27, згідно з пп. «5» якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказані положення Земельного кодексу України також мають бути враховані учасниками справи, зокрема відповідачем при виконанні судового рішення, в разі набрання ним законної сили.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 814/2222/17 (провадження №К/9901/47013/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач подав заяву, в якій просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 134 вказаного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства Україниу редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 134 Кодексу у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 3.2рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 усправі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем до суду подані: договір від 24 травня 2021 року № 26 про надання правової допомоги (адвокатських послуг); акт виконаних робіт від 06 лютого 2022 року за вказаним договором (який містить детальний опис послуг, які надаються позивачу виконавцем послуг на підставі договору від 24 травня 2021 року № 26 та їх вартість, а саме складання і подання позовної заяви, на що витрачено 2 години, на суму 3000 грн.); ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Витрати за надану професійну правничу допомогу позивачем не оплачені, оскільки згідно п. 4.2 договору про надання правової допомоги оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.

Оскільки, позивачу надано професійну правничу допомогу, що підтверджено належними та допустимими доказами, витрати на неї були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, тому на них поширюється правило щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 3000 грн. (витрати на професійну правничу допомогу), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не розгляду відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Київську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України шляхом прийняття відповідного рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 28 липня 2022 року.

Суддя Т.В. Логойда

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення28.07.2022
Оприлюднено29.07.2022
Номер документу105460739
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками

Судовий реєстр по справі —200/2276/22

Ухвала від 03.02.2023

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

Рішення від 28.07.2022

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

Ухвала від 17.07.2022

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

Ухвала від 07.07.2022

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

Ухвала від 29.06.2022

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

Ухвала від 28.06.2022

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

Ухвала від 28.06.2022

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

Ухвала від 16.06.2022

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

Ухвала від 09.02.2022

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Логойда Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні