Рішення

від 27.07.2022 по справі 300/2228/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2022 р. справа № 300/2228/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 44 344,31 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення, контролюючий орган) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, платник податків, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 44 344,31 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі донараховані контролюючим органом податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в загальному розмірі 44 344,31 гривень.

Вказані грошові зобов`язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов`язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 44 344,31 гривень. Несплата до бюджету податкового боргу зумовила звернення контролюючого органу до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.24).

Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 06.06.2022 направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області та Центру надання адміністративних послуг Тлумацької районної державної адміністрації запити щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи стосовно ОСОБА_1 (а.с.19, 20).

На електронну пошту суду 07.06.2022 та поштовим зв`язком 13.06.2022, через канцелярію суду, надійшла відповідь Виконавчого комітету Тлумацької міської ради, в які вказано, що у зв`язку із введенням воєнного стану дія усіх реєстрів зупинена, а тому надати інформацію щодо місця проживання ОСОБА_1 технічно неможливо (а.с.28-29, 32).

10.06.2022 судом отримано від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області відповідь за №3069 від 07.06.2022, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим не значиться (а.с.30).

Судом 07.06.2022 через національного поштового оператора АТ "Укрпошта" засобами поштового зв`язку направлено ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження за адресою: АДРЕСА_1 , яка 18.06.2022 отримана відповідачем, що підтверджено підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 76501 0234794 3 (а.с.35).

Ухвалою суду від 27.06.2022 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 21.06.2022 про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/2228/22 (а.с.38-39).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 29.06.2022, який в той же день разом із письмовими доказами надійшов на адресу суду (а.с.42-56). Заперечуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що не отримував податкове повідомлення-рішення №9662-0414-0913. Про наявність боргу за 2020 рік дізнався при ознайомленні з матеріалами адміністративної справи. На переконання відповідача договір оренди від 19.09.2019 слід вважати розірваним з моменту його укладення, так як на підставі додаткової угоди за №1 від 24.09.2020 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права проведено зміни та згідно витягу за №226312274 від 01.10.2020 інше речове право на земельну ділянку площею 21,1182 га, яка знаходиться за межами населеного пункту в с. Королівка, за кадастровим №2625684800:05:001:0007 - припинено. Також, листом від 30.11.2020 Тлумацькою міською радою було повідомлено податковий орган про розірвання договору від 19.09.2019 з моменту його укладення та викладено прохання не проводити нарахування та стягнення орендної плати з орендаря з 19.09.2019. Серед іншого позивач вказав на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №300/257/21, яким скасовано попереднє податкове повідомлення-рішення №154355-5433-0913 від 11.12.2019, у відповідності до якого нараховано орендна плат з фізичних осіб за 2019 рік за договором оренди від 19.09.2019. У коментованій справі, як вказує позивач, суд встановив обставину розірвання договору оренди землі є з моменту його укладення.

Ухвалою суду від 06.07.2022 повторно відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.06.2022 про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/2228/22 (а.с.60-61). Разом з тим, у даній ухвалі суд роз`яснив, що правильність нарахування податкових зобов`язань перевіряється в справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яким нарахований податковий борг.

13.07.2022 представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив за №353/5/09-19-13-04-09 від 13.07.2022 (а.с.64-70), в якому останній вказав на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзив на позов. Зокрема, позивач посилається на відомості із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, оформлених витягом за реєстраційним номером 1686273826256 від 12.07.2022. Так, ОСОБА_1 19.09.2019 на підставі договору оренди землі з Тлумацькою міською радою набув право оренди земельної ділянки 19.09.2019, яке припинено 24.09.2020 згідно з додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки. Долучений до заперечення довільної форми лист міського голови від 30.11.2020 за №1211 з проханням не стягувати орендну плату з орендаря не є підставою для скасування нарахувань з орендної плати. В частині твердження відповідача, а саме: «Судом встановлено, що договір оренди землі від 19.09.2019 є розірваним з часу його укладення. Сторони даного договору не мають будь-яких прав за даним договором та не несуть будь-яких обов`язків за ним», відповідач вказує, що в рішенні суду по справі №300/257/21, предметом якої було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 154322-5433-0913 за 2019 на суму 17 255,39 гривень, поряд з іншим, зазначено: «Суд зазначає, що в межах повноважень визначених Кодексом адміністративного судочинства України, суд який здійснює розгляд зазначеної адміністративної справи не наділений компетенцією встановлювати оцінку дійсності вищевказаних правочинів.».

Таким чином, за переконанням відповідача, судом не надано правову оцінку правочину (додатковій угоді від 24.09.2020). Предметом позову є стягнення узгодженого податкового боргу відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 09.10.2020 за №9662-0414-0913 за 2020 рік в сумі 44 344,31 гривень. В даному випадку суд не повинен оцінювати правильність донарахування контролюючим органом сум зобов`язань, оскільки ці обставини входять до предмету доказування у справі щодо правомірності відповідних податкових повідомлень-рішень, а не у цій справі, предметом доказування в якій є підстави (статус) та склад податкового боргу. Дана позиція також підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 04.12.2018 по справі №К/9901/35660/18.

Ця справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 із присвоєним реєстраційним номером платника податків НОМЕР_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів, свідченням чого є відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 ПК України).

Пунктом 15.1 статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), які є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків відповідно до підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України належать податок на майно, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно, серед іншого, складається з плати за землю (підпункту 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 ПК України).

Виходячи із положень підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 ПК України відповідач є платником орендної плати з фізичних осіб.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України, визначено, що нарахування фізичним особам сум орендної плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення земельного податку або орендної плати за формою, встановленою у порядку, визначеному статті 58 Податкового кодексу України.

В силу вимог підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Приписами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки.

Згідно пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності на виконання частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (надалі по тексту також Закон №161-XIV здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закон №161-XIV).

Частинами 1, 2 статті 21 Закону №161-XIV встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміни до договору оренди вносяться за взаємною згодою сторін. Їх внесення оформляється шляхом укладання додаткової угоди.

З аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Досліджуючи обставини щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за землю, судом встановлено наступне.

Так, за платежем орендна плата за землю податковим повідомленням-рішенням за №9662-0414-0913 від 09.10.2020 нараховано за 2020 рік податкових зобов`язань в сумі 44 344,31 гривень (а.с.8).

Як свідчить розрахунок орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік, відповідно до договору оренди від 19.09.2019 (дата реєстрації договору - 19.09.2019, дата припинення договору 24.09.2020) та додаткової угоди №1 до договору оренди по ОСОБА_1 (код ЄДРПРОУ НОМЕР_1 ), за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, код 914, адреса: с. Королівка, Тлумацький район, Івано-Франківська область, нарахована відповідачу за період з січня 2020 року по вересень 2020 року в сумі 44 344,31 гривень (а.с.72).

Коментоване податкове повідомлення-рішення 2020 році засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення відправлення 77401 0293601 8 направлялось відповідачу, яке отримане 10.10.2020, що підтверджено особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.8).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд у даній справі не може надати належну правову оцінку аргументам відповідача про припинення нарахування платежів за договором оренди з 19.09.2019 (з дати його укладення), з посиланням на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №300/257/21, оскільки в такій справі суд перевіряв правомірності формування податкового повідомлення-рішення за №154322-5433-0913 від 11.12.2019, яким нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 17 255,39 гривень (а.с.47-55).

В цій справі суд розглядає стягнення податкового боргу за узгодженим податковим зобов`язанням, нарахованим контролюючим органом за період з січня 2020 року по вересень 2020 року податковим повідомленням-рішенням за №9662-0414-0913 від 09.10.2020, так як відповідач не оскаржував в адміністративному чи в судовому порядку дане податкове повідомлення рішення.

Суд констатує, що правильність нарахованих податкових зобов`язань перевіряється в справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яким нарахований податковий борг.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року по справі №К/9901/35660/18.

Таким чином, суд не досліджує правомірність укладення договору від 19.09.2019 чи додаткової угоди від 24.09.2020.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Законі №161-XIV).

Так, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Відтак, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, припинення іншого речового права спірне право користування припинено з 28.09.2020 на підставі додаткової угоди від 24.09.2020 (а.с.68-69).

Для суду є ключовим те, що положення статей 19 (строк дії договору оренди), 31 (припинення договору оренди землі), 32 (припинення договору оренди землі шляхом його розірвання) Закону України «Про оренду землі» не містять норм про розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін з моменту його укладення.

Посилання ОСОБА_1 на лист Тлумацької міської ради від 30.11.2020 за №1211, в якому викладено прохання не стягувати орендну плату з орендаря, в силу вимог Закону України «Про оренду землі» не є правовою підставою для відмови в стягнення заборгованості, чи не нарахування орендної плати з фізичних осіб, як це передбачено нормами Податкового кодексу України.

Незважаючи на вказане, в будь-якому випадку, питання наявності чи відсутності у відповідача (орендаря) обов`язку щодо сплати орендної плати за договором від 19.09.2019 з урахуванням додаткової угоди №1 від 24.09.2020, повинно бути оціненим виключно в справі про оскарження податкового повідомлення-рішення.

На час вирішення даного спору строки звернення до суду на оскарження рішення контролюючого органу про визначення спірного податкового зобов`язання ще не сплинули.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов`язання, визначених податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до переконання, що донараховані контролюючим органом зобов`язання в загальному розмірі 44 344,31 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом відповідача.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).

З`ясовані у справі обставини свідчать, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області поштовим відправленням за номером 78001 0229869 3 на податкову адресу відповідача (вул. Богуна, 35, м. Тлумач, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 78000) направлено податкову вимогу форми "Ф" за №146027-54 від 28.08.2019, яка разом із поштовим конвертом повернулася до контролюючого органу з незалежних від останнього причин, із відміткою "за терміном зберігання" (а.с.7, зворотній бік а.с.7).

Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017, визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові).

Відтак у випадку, який досліджується судом, податкова вимога вважається врученою відповідачу.

У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про суму податкового боргу від 16.12.2021, податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2020, податковою вимогою форми "Ф" за №146027-54 від 28.08.2019, а також інтегральними (обліковими) картками платника податку, які містяться в матеріалах справи (а.с.6, 7, 8, 9, 15).

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначені контролюючим органом податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 44 344,31 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 44 344,31 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Частиною 5 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального встановлено, що в разі невиконання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 ПК України).

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов`язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 44 344,31 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов`язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 44 344,31 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 44344,31 гривень (сорок чотири тисячі триста сорок чотири гривні тридцять одна копійка).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код відокремленого підрозділу юридичної особи за ЄДРПОУ 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 .

Суддя Чуприна О.В.