Ухвала

від 28.07.2022 по справі 826/85/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 липня 2022 року

м. Київ

справа №826/85/15

адміністративне провадження №К/990/19434/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року

у справі №826/85/15

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив:

1) скасувати наказ відповідача від 01 грудня 2014 року №2723ц;

2) поновити позивача на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;

3) стягнути з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 грудня 2014 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

4) зобов`язати відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 01 грудня 2014 року №2723ц.

Поновлено позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 02 грудня 2014 року.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 229 498,22 грн.

Зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року змінено, викладено третій, четвертий абзаци її резолютивної частини в такій редакції:

«Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованої злочинністю і корупцією Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України в Генеральній прокуратурі України починаючи з 02 грудня 2014 року.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2100682,47 грн. (двох мільйонів ста тисяч шістсот вісімдесяти двох гривень 47 копійок)».

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

26 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року (в частині) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (в частині) у справі №826/85/15.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилаючись на:

- пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, який викладено у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2020 року у справі №810/324616, від 29 вересня 2020 року у справі №826/1659/17, від 19 серпня 2020 року у справі №826/1444/15 стосовно арифметичного використання коефіцієнту підвищення посадових окладів, а саме шляхом множення визначеного коефіцієнту на середньоденну заробітну плату до її останнього підвищення, а не на середньоденну заробітну плату на день звільнення з огляду на вимоги порядку застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;

- пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні), вказує на те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи правову позицію Верховного Суду, що викладена в постановах від 11 лютого 2021 року у справі №640/21065/18, від 27 квітня 2021 року у справі №826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, дійшов неправильного висновку, що позивач не може бути поновлений на посаді Офісу Генерального прокурора з урахуванням того, що правовідносини у цій справі та справах, висновки які застосував апеляційний суд в оскаржуваному рішенні, не є подібними. Скаржник акцентує увагу на тому, що спір у цій справі виник щодо порушення законодавчо встановленої процедури звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці; в даній справі відсутні обставини, які викладені у справах, на які посилається апеляційний суд, а у питанні звільненні позивача відсутні зміни в організації виробництва і праці, реорганізації або ліквідації роботодавця. Також позивач наголошує, що апеляційний суд, правильно встановивши обставини, неправильно застосував норми матеріального права, посилаючись на частину першу статті 235 КЗпП України;

- пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування в часі пункту 10 Порядку №100, враховуючи зміни, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 (з приводу неможливості скасування вже застосованих коефіцієнтів підвищення), роз`яснення Міністерства економіки України стосовно порядку обчислення середньої заробітної плати у зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 «Про внесення змін до постанови Уряду від 08 лютого 1995 року №100 (щодо незастосування коефіцієнту коригування заробітної плати при підвищенні тарифних ставок).

Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин та аргументів, вказаних скаржником.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

У касаційній скарзі позивачем порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.

В обґрунтування такого клопотання скаржник зазначає, що вперше з касаційною скаргою звернувся до Верховного Суду у строк, передбачений статтею 329 КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Разом з цим позивач зазначає, що в межах присічного строку та без суттєвих затримок і зайвих зволікань, він повторно звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Позивач, обґрунтовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження при зверненні із касаційною скаргою втретє, звертає увагу на те, що безпечний доступ до свого будинку, в якому знаходилася всі матеріали його позову, було забезпечено лише 19 липня 2022 року з урахуванням огляду будинку на предмет виявлення вибухонебезпечних предметів, залишених під час окупації міста Буча (де позивач проживає) Російською Федерацією та бойових дій на цій території.

Вказані обставини підтверджуються даними комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та матеріалами касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв`язку з чим такий строк слід поновити.

Керуючись статтями 328, 330, 334 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ, Суд-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.

3. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №826/85/15.

4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

5. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №826/85/15.

6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко ,

Судді Верховного Суду