Рішення

від 22.07.2022 по справі 389/32/22

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.07.2022

Провадження №2/389/11/22

ЄУН /543/32/22

Рішення

іменем України

22 липня 2022 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору незалежна громадська організація «ОСА», в особі керівника Сичевського Геннадія Олександровича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Сичевського Г.О.,

встановив:

ОСОБА_1 , 05.01.2022 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ Виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» РФ «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 17.12.2021 №НОР 302/611 про відсторонення від роботи та допустити його до роботи, зобов`язати виплатити йому заробітну плату за час відсторонення від роботи, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтували наступним. Він працює стрільцем 4 розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів станції Знам`янка. Йому 20.12.2021 було повідомлено про те, що його з 20.12.2021 відсторонено від роботи до моменту усунення причин відсторонення та надано наказ виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» №НОР-302/611. Вважає, що його відсторонення від роботи є грубим порушенням його конституційних прав та чинного трудового законодавства. Вказує, що своїми незаконними діями роботодавець порушує його право на працю, гарантоване йому Конституцією України, а також залишив його та його сім`ю без засобів існування. Такі незаконні дії з боку роботодавця завдали йому моральної шкоди, яку оцінює в 20000 грн. З урахуванням викладеного він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.01.2022 судом прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судувід 18.04.2022клопотання позивачапро замінуненалежного відповідачазадоволено тазамінено первісноговідповідача,яким євиробничий підрозділ«Знам`янський загінвоєнізованої охорони» РФ«Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», належним відповідачем, яким є акціонерне товариство «Українська залізниця».

Представником відповідача на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки заявлені вимоги є необгрнутованими, відсторонення від роботи позивача здійснено з чітким дотриманням норм чинного законодавства України, у тому числі статті 46 КЗпП України.

Представником третьої особи Сичевським Г.О. на адресу суд надіслано письмові пояснення (відзив на позовну заяву), в яких зазначив, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зазначив, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки відповідач порушив його право на працю. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб подано відповідні обґрунтовані заяви про відмову від щеплення проти інфекційної хвороби COVID-19, а тому у роботодавця не було законних підстав для відсторонення позивача від роботи.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Наразі він працює, є наказ про його допуск до роботи.

Представник відповідачав судовомузасіданні позовнівимоги невизнав тазаперечував щодоїх задоволенняз підстав,які викладеніу відзиві. Крім того, просив виключити з розгляду справи третю особу, оскільки рішення в даній справі ніяким чином не впливає на її права та обов`язки.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в поясненнях. Щодо його ролі у цій справі зазначив, що ОСОБА_1 є членом незалежної громадської організації «ОСА», а тому, він як керівник організації зобов`язаний представляти його інтереси.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 працює увиробничому підрозділі«Знам`янський загінвоєнізованої охорони» РФ«Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді стрільця 4 розряду.

ОСОБА_1 25.11.2021повідомлено,що АТ «Українська залізниця» є одним із об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що визначено Переліком, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2015 №83. З 09.12.2021 набуває чинності наказ МОЗ України від 01.11.2021 №2393, відповідно до якого працівники установ зазначених в Переліку, які не щепляться проти COVID-19 будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати, крім тих, хто має протипоказання до проведення щеплень (з обов`язковим наданням підтверджуючих документів. З вказаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчить його власноручний підпис в графі «підпис працівника».

Наказом виробничогопідрозділу «Знам`янськийзагін воєнізованоїохорони» РФ«Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 17.12.2021 №НОР-3-02/612 «Про відсторонення від роботи», на підставі ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 (зі змінами внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року №2393) та п.41-6 Постанови КМ України від 09 грудня №1236, відсторонено стрільця 4 розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів ст.Знам`янка ОСОБА_1 від роботи з 19.12.2021 до моменту усунення причин відсторонення.

Наказом виробничогопідрозділу «Знам`янськийзагін воєнізованоїохорони» РФ«Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 09.03.2022 №НОР-302/100 зупинено дію наказу виробничого підрозділу«Знам`янський загінвоєнізованої охорони» РФ«Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 17.12.2021 №НОР-3-02/612 «Про відсторонення від роботи» та допущено до роботи стрільця 4 розряду стрілецької команди з охорони вантажів і об`єктів ст.Знам`янка ОСОБА_1 з 09.03.2022 до завершення воєнного стану в Україні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 дійшов висновку про те, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (стаття 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (даліМОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

При цьому судом встановлено, що наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (даліПерелік № 2153).

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Згідно з наказом МОЗ України від 01 листопада 2021 року №2393, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за №1452/37074, розширено перелік професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов`язковим. Відповідні зміни внесені до наказу МОЗ України 04 жовтня 2021 року №2153, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928.

Так, згідно зі вказаним наказом, до освітян та працівників центральних та місцевих органів влади, які підлягають обов`язковій вакцінації проти COVID-19 на перод дії карантину, встановленого КМУ, додаються зокрема, співробітники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку обєктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04 березня 2015 року №83.

До зазначеного перліку, затвердженого КМУ, входить АТ «Укрзалізниця», тому дія вищезазначеного наказу МОЗ України поширюється на всіх співробітників товариства.

Наказ МОЗ України від 01 листопада 2021 року набрав чинності 09 грудня 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

В примітці до Переліку №2153 зазначено, що обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу 17 грудня 2021 року) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовживши дію карантину.

Пунктом 41-6 указаної постанови визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - перелік); відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботиодин із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Судом встановлено, що АТ «Українська залізниця» є одним із об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави в транспортній сфері.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що у позивача є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення, останній суду не надав.

Як встановлено судом ОСОБА_1 25.11.2021 було повідомлено про необхідність виконання відповідних вимог, а саме пред`явлення безпосередньому керівнику документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров`я.

Отже в нього було достатньо часу і можливостей для виконання відповідних вимог з тим, щоб бути допущеним до роботи.

Наказ виробничогопідрозділу «Знам`янськийзагін воєнізованоїохорони» РФ«Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» №НОР-3-02/612 був виданий 17.12.2021, про відсторонення від роботи ОСОБА_1 з 19 грудня 2021 року до моменту усунення причин відсторонення без збереження заробітної плати.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що його відсторонення від роботи суперечить Конституції України та порушує його право на працю з огляду на таке.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України №2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини й зареєструвало відповідний наказ.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, за загальним правилом такому працівникові заробітна плата не виплачується.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Водночас, відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Тому, в наказі про відсторонення мають бути зазначені підстави та строк такого відсторонення. Керівник має ознайомити з таким наказом працівника. Якщо працівник відмовляється ознайомитись з наказом та поставити свій підпис, про це складається акт. На період відсторонення за працівником зберігається робоче місце.

Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №761/12073/18 висловив правову позицію про те, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Як свідчить зміст оспорюваного наказу у ньому зазначено і підстави відсторонення акт від 15.12.2021 №7 і строк відстороненнядо моменту усунення причин відсторонення.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п.41-6 постанови КМУ №1236 (в оновленій редакції).

У постанові від 10 березня 2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

Відтак, втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Крім того, та обставина, що дію наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 зупинено наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року №256/37592 не вказує на незаконність спірного нормативного документу, оскільки його зупинення зумовлено виключно виникненням тимчасових обставин, пов`язаних із введенням на території України воєнного стану, після закінчення якого його дію може бути відновлено.

На підставі викладеного, суд вважає, що начальником Знам`янського загону воєнізованої охорони «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст.46 КЗпП, правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи, як наслідок, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу,зобов`язання виплатитийому заробітнуплату зачас відстороненнявід роботи,а такожстягнення звідповідача найого користьморальної шкодинеобхідно відмовити.

Щодо клопотання представника відповідача про виключення третьої особи від участі у даній справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Частина 3 ст.53 ЦПК України передбачає, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обовязки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Відповідно до ч.5 ст.53 ЦПК України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що рішення у даній справі ніяким чином не впливає на права та обов`язки незалежної громадської організації «ОСА». Позивач при зверненні до суду залучив дану організацію, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з метою надання йому правової допомоги та захисту його інтересів.

З урахуванням того, що норми ЦПК України не передбачають процесуальної можливості виключити зі складу третіх осіб, залучених до участі у справі сторонами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для можливості виключення третьої особи незалежної громадської організації «ОСА» від участі у справі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 12 ,13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 доакціонерного товариства«Українська залізниця»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спорунезалежна громадськаорганізація «ОСА»,в особікерівника СичевськогоГеннадія Олександровичапро визнаннядій протиправнимита зобов`язаннявчинити певнідії, відмовити.

Понесені судові витрати ОСОБА_1 віднести на його рахунок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження: вул.Єжи Гедройця,5, м.Київ.

Третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Незалежна правова громадська організація «ОСА», в особі керівника Сичевського Геннадія Олександровича місце знаходження: вул.Волкова,11 корп.3 кв.3 м.Кропивницький, ідентифікаційний код юридичної особи 41058832.

Повний текст рішення складено 27 липня 2022 року.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва