Постанова

від 27.07.2022 по справі 335/14924/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.07.2022 Справа № 335/14924/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/14924/18Головуючий у 1-й інстанції Воробйов А.В. Повний текст рішення складено 04.03.2021 року.Пр. № 22-ц/807/47/22Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кримської О.М., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішенняОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від22лютого 2021року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Істейт», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авістар» про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-6), в якому просив визнати недійсним договір відступлення прав вимоги від 15.09.2017 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Прайм Істейт», яким було відступлено право вимоги за кредитним договором №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року та договором іпотеки №РМ- SME204/158/2008 від 04.06.2008 року, укладеним з ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначеного позову позивач зазначав, що 04.06.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір №CM-SME204/158/2008 за умовами якого ним було отримано кредит в сумі 250000,00 доларів США. В той же день, 04.06.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір іпотеки №CM-SME204/158/2008 за умовами якого позичальник ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нежитлове приміщення за адресом: АДРЕСА_1 .

29.04.2010 року між ТОВ «ОТП «Факторинг України та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір факторингу за кредитним договором №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року. В той же день, 29.04.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №CM-SME204/158/2008від 04.06.2008 року. 15.08.2017 року між ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Парадайз Фінанс» укладено договір факторингу (відступлення прав вимоги) за кредитним договором №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року. 15.08.2017 року між ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Парадайз Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року. 15.09.2017 року між ТОВ ФК «Парадайз Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» укладено договір факторингу (відступлення прав вимоги) за кредитним договором №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року. 15.09.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Прайм Істейт» було укладено договір відступлення частини прав вимоги в розмірі 1219000,00 грн. за кредитним договором №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року. 15.09.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Прайм Істейт» було укладено договір відступлення прав вимоги за договороміпотеки №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького МНО Вартановою О.С. 04.06.2017 за №4081. 01.11.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Прайм Істейт» було укладено договір про внесення змін до договору про відступлення частини прав вимоги, яким пункт 1.1 Договору викладено в новій редакції, замість суми відступлення прав вимоги в розмірі 1219000,00 грн., зазначено 131900,00 грн. 01.11.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» та ТОВ «Прайм Істейт» було укладено договір про внесення змін до Договору про відступлення прав вимог за договороміпотеки №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року, викладено пункт 1.2 в новій редакції. Щодо недійсності договору факторингу (відступлення прав вимоги) між ТОВ «ФК «Авістар» та ТОВ «Прайм Істейт», позивач вказував, що відповідно до ст.ст. 1054,1073,1074,1077, 1084 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 5. 21 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», стороною договору факторингу може бути виключно банк або фінансова установа. ТОВ «Прайм Істейт» не має статусу фінансової установи, а тому не має право на купівлю прав вимоги за кредитним договором, не може набувати статусу кредитора та іпотекодержателя у відповідності до ст.1054 ЦК України, що свідчить про недійсність вказаного договору. Щодо недійсності договору про відступлення прав вимоги між ТОВ «ФК «Парадайз Фінанс» та ТОВ «ФК «Авістар» за договором іпотеки, позивач вказував, що як зазначено вище, ТОВ «ПраймІстейт» набуло лише частину прав вимоги за кредитним договором, в розмірі 1319000,00 грн. при реальному розміру заборгованості за кредитом в сумі 250000,00 доларів США. Таким чином, ТОВ «Прайм Істейт» набуло права лише на невелику частину від сукупного розміру заборгованості боржника ОСОБА_1 , а не на все суму зобов`язання, яке забезпечується іпотекою. Таким чином ТОВ «Прайм Істейт» не мало права на набуття статусу Іподекодержателя за договором іпотеки від 04.06.2008 року, яким забезпечується не частина, а весь розмір зобов`язань за кредитним договором, що свідчить про невідповідність договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки вимогам законодавства, та про його недійсність. Крім того, ТОВ «Прайм Істейт» не може бути стороною договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки та набувати права іпотекодержателя, виходячи з того, що відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, однією із сторін у вказаному договору є спеціальний суб`єкт банк або інша фінансова установа. Щодо підстав визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (факторингу) позивач зазначає, що оскільки ТОВ «Прайм Істейт» внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 15.09.2017 року та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки оплатив ТОВ«ФК «Авістар»1219000,00грн.,а отримавправо вимогив розмірі1319000,00грн.,тобто врозмірі більшому,ніж булосплачено ТОВ«ФК «Авістар», а також набув повне, а не часткове право вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, ринкова вартість якого реально є більшою за 1219000,00 грн., оскаржуваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, а тому його стороною може бути виключно фінансова установа, якою ТОВ «Прайм Істейт» не являється.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Соляник А.В. (т.с. 1 а.с. 35). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 38) відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В автоматизованому порядку суддею Воробйовим А.В. у цій справі замінено суддю Соляник А.В. у зв`язку із закінченням терміну тимчасового відрядження останньої (т.с. 1 а.с. 93).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2021 року (т.с. 2 а.с. 47-49) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу (т.с. 2 а.с. 53-57), в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 68). В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю-члена колегії Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 86-87).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 2 а.с. 88), дану справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 89), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень), а також додаткової відпустки судді-доповідача у жовтні 2021 року (т.с. 2 а.с. 115).

Відповідач ТОВ «Прайм Істейт» подало апеляційному суду відзив (т.с. 2 а.с. 137-142) на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі. Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі у встановлений апеляційним судом строк та станом на час її розгляду апеляційним судом взагалі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 17 листопада 2021 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с 121) в порядку задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Г.О. (т.с. 2 а.с. 58) про його відкладення (т.с. 2 а.с. 116-117). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 16 березня 2022 року, не відбувся та був відкладений через відпустку судді-доповідача (т.с. 2 а.с. 155, 178). Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 178) розгляд цієї справи був перепризначений з 06 липня 2022 року о 17.10години на 29 червня 2022 року о 15.00 годину через встановлений режим роботи Запорізького апеляційного суду до 16.00години у зв`язку із введенням воєнного стану в України (довідка - т.с. 2 а.с. 177). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 29 червня 2022 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с. 187-188) через неявку позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Працевитого Г.О. (т.с. 2 а.с. 58), щодо яких в апеляційного суду були відсутні дані щодо їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду цієї справи.

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином з додержанням вимог ЦПК України про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 195-205), у тому числі позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Працевитого Г.О. (т.с. 2 а.с. 195), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасникицієї справи не з`явились, окрім представника відповідача ТОВ «Прайм Істейт» - адвоката Конарєвої Г.О. (т.с. 2 а.с. 186), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Апеляційне провадження у цій справі було відкрито ще 26.07.2021 року (т.с. 2 а.с. 88).

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились, за участю представника відповідача ТОВ «Прайм Істейт» - адвоката Конарєвої Г.О. (т.с. 2 а.с. 186).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ «Прайм Істейт» - адвоката Конарєвої Г.О., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 12, 13, 76-82,89, 263-265 ЦПК України та виходив із необґрунтованості і недоведеності останнього у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так,судом першоїінстанції булоправильно встановлено,що 04.06.2008 року між позивачем, ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено було укладено кредитний договір №CM-SME204/158/2008 за умовами якого ним було отримано кредит в сумі 250000,00 дол. США (т.с. 1 а.с. 7-10).

В той же день, тобто 04.06.2008 року, між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено договір іпотеки №CM-SME204/158/2008, за умовами якого позичальник ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 11- 14).

Позивачем зобов`язання з кредитним договором не виконувалися, виникла прострочена заборгованість.

15.09.2017 року між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Прайм Істейт" було укладено договір відступлення частини прав вимоги в розмірі 1 219 000,00 грн. за кредитним договором № CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 р (т.с. 1 а.с. 16-18).

15.09.2017 року між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Прайм Істейт" було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Верпольскою О.В. за №4055 (т.с. 1 а.с. 20-22).

01.11.2017 року між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Прайм Істейт" було укладено договір про внесення змін до договору про відступлення частини прав вимоги, яким пункт 1.1. Договору викладено в новій редакції, замість суми відступлення прав вимоги в розмірі 1 219 000,00 грн. зазначено 1 319 000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 19).

01.11.2017 року між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Прайм Істейт" було укладено договір про внесення змін до Договору про відступлення прав вимог за договором іпотеки № CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Верпольскою О.В. за №4909, в якомувикладено пункт1.2.в новійредакції (т.с. 1 а.с. 22).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що договір відступлення прав вимоги від 15.09.2017 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Прайм Істейт" яким було відступлено право вимоги за кредитним договором №CM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року та договором іпотеки №PM-SME204/158/2008 від 04.06.2008 року, укладеним з ОСОБА_1 , фактично є договором факторингу, а оскільки відповідач не є банком чи фінансовою установою, то право вимоги за кредитним та іпотечним договорами до нього не може набути, тому такий договір є недійсним.

За ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Факторинг є фінансовою послугою в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ, тобто операцією з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку; однак, згідно зі статтею 49 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» як кредитні операції в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також факторинг, який визначається як придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів.

Водночас за приписами ч.1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У такому випадку перехід до фактора прав на всі одержані від боржника суми відбувається в силу вказівки закону, є умовою та ознакою здійснення відповідної господарської операції у вигляді фінансової послуги, а не платою за цю послугу обумовленою договором.

Адже законодавець розмежовує договори факторингу на безоборотний, за яким відбувається придбання права грошової вимоги та набуття одержаних за цією вимогою сум у цілому, а клієнт не відповідає перед фактором за недоотримання грошової суми від боржника, та забезпечувальний, що регулюється частиною другою статті 1084 ЦК України.

Основною відмінністю договору факторингу від інших договорів є його оплатний характер, тобто те, що він має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів за відповідну плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Крім того, факторинг становить регулярно здійснювану операцію, за якою на фактора покладаються певні додаткові обов`язки та який діє і після того, як фактор виплатив клієнту кошти, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту, коли боржник виплатить факторові кошти за первісним договором.

Таким чином, за змістом чинного законодавства договір факторингу є складним договором, який обов`язково поєднує у собі, по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге - елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, зокрема якщо відсутні елементи договору позики або кредитного договору (як у цій справі), не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства. Звідси випливає, що для укладення договорів, подібних до спірного договору, покупець права вимоги не повинен обов`язково мати статус фінансової установи.

Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Водночас ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх праві іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога немає особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас відповідно до визначення договору купівлі - продажу, наведеному у ч.1 ст. 655 ЦК, «За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму»; відповідно до ч.3 ст.656 ЦК «Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру». Спірний договір про відступлення права вимоги вочевидь містить всі ознаки договору купівлі - продажу права вимоги. Отже, спірний договір про відступлення права вимоги (не дивлячись на його назву) і є договором купівлі - продажу права вимоги.

Оскільки спірний договір про відступлення права вимоги є договором купівлі - продажу права вимоги, то він не може одночасно бути іншим договором, зокрема договором факторингу.

При відступлені права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 514 ЦК України).

Згідно із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанови від 11.09.2018 року у справі №909/968/16 (якийє обов`язковимдля врахуваннязагальними судамив силувимог ст.263ч.4ЦПК України) роз`яснено, що якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

П. 1.2 вищезазначеного договору відступлення прав вимоги від 15.09.2017 року встановлено, що до нового кредитора переходять права вимоги первісного кредитора 1219000,00 (один мільйон двісті дев`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп., що є частиною заборгованості за кредитним договором, на умовах, що існували на момент відступлення права вимоги, з яким новий кредитор ознайомлений до підписання даного договору та заперечень, зауважень не має.

Виходячи з викладеного, на момент укладення спірного договору ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" відступило, а ТОВ "Прайм Істейт" набуло правогрошової вимогитого жномінального розміру,що йрозмір належноїдо сплатиТОВ "ПраймІстейт"на користьТОВ "Фінансовакомпанія "Авістар"суми (1219000,00 грн.), на момент укладення спірного договору співвідношення коштів, набутих ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" було еквівалентним вартості вимоги, переданої ТОВ "Прайм Істейт". Будь-яких доводів та доказів того, що отримані ТОВ "Фінансова компанія "Авістар"на виконання договору грошові кошти є значно меншими, ніж кошти, які ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" міг би одержати внаслідок виконання переданої грошової вимоги боржником, а також даних про реальну (ринкову) вартість права вимоги, що відступається, позивачем не надано.

Таким чином, набуття ТОВ «Прайм Істейт» інших передбачених спірним договором прав щодо боржника (права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких нарахувань та вимог, у тому числі передбачених договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору, права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, у тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних із цим сум, право вимоги будь-яких інших вимог згідно з генеральним та кредитним договорами) не суперечать ознакам та змісту договору цесії.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність позову позивача у цій справі.

Доводи апеляційноїскаргипозивача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 дублюють доводи його позовної заяви у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача ОСОБА_1 , яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у цій справі не вирішував питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу ОСОБА_1 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ТОВ «Прайм Істейт» будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від22лютого 2021року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 28.07.2022 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кримська О.М.Подліянова Г.С.