Постанова

від 26.07.2022 по справі 918/351/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року Справа № 918/351/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

апелянта 1 - не з`явився;

апелянта 2 - не з`явився;

боржника - Пушкарьов О.О.;

НААНУ - Лучок А.М. (в режимі відеоконференції);

органу прокуратури - Гіліс І.В.;

ГУ Держгеокадастру у Рівненській області - Накопалов Є.О.;

органу юстиції - Волович О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-Агро" та розпорядника майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"- арбітражного керуючого Захарка Івана Ігоровича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2021 року у справі №918/351/21 (суддя Бережнюк В.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2021 року у справі №918/351/21 заяву Приватного підприємства "Холдер Агро" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у межах справи №918/351/21 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - задоволено.

Зобов`язано керівництво боржника Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (35342, Рівненська область, Рівненський район, с. Біла Криниця, вул. Рівненська, 96, код ЄДРПОУ 00729574) вжити заходів по збору врожаю на земельних ділянках за кадастровими номерами: №5624680700:05:017:1480, №5624680700:01:001:0236, №5624683000:01:001:1436, №5624670700:04:013:0208, №5624683000:01:005:1145, №5624683000:01:004:0238, №5624680700:07:001:0130, №5624680700:01:001:0224, №5624680700:04:013:0303, №5624680700:04:013:0209, №5624680700:01:001:0222 - та передати врожаї на зберігання організації, яка має можливості для зберігання (на своїх виробничих потужностях) Сільськогосподарській спілці "Корчунок", Україна, 47306, Тернопільська обл., Збаразький р-н, село Ліски, вул. Клячківського бічна, будинок 9, код 21146268.

Зобов`язано Сільськогосподарську спілку "Корчунок" (Україна, 47306, Тернопільська обл., Збаразький р-н, село Ліски, вул. Клячківського бічна, будинок 9, код 21146268) забезпечити збереженість майна (урожаю).

Зобов`язано розпорядника майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - арбітражного керуючого Захарка Івана Ігоровича (свідоцтво №1801 від 20.06.2017): забезпечити збереженість зібраного врожаю; провести його інвентаризацію; результати інвентаризації надати суду, боржнику та кредиторам; укласти та надати суду договори з охоронною організацією щодо збереження даного майна.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ТОВ "Коростень-Агро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дію ухвали Господарського суду Рівненської області від 15.09.2021 у справі №918/351/21 зупинити, вказану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ПП "Холдер" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів відмовити.

Також не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, розпорядник майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" - арбітражний керуючий Захарко І.І. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить п.2 ухвали Господарського суду Рівненської області від 15.09.2021 у справі №918/351/21 в частині зобов`язання керівництва боржника вжити заходів по збору врожаю на земельних ділянках за кадастровими номерами: № 5624680700:05:017:1480 в частині засіяної 53 га кукурудзи та № 5624683000:01:001:1436, та передачі врожаю на зберігання організації, яка має можливості для зберігання (на своїх виробничих потужностях) Сільськогосподарській спілці "Корчунок" - скасувати; п.4 оскаржуваної ухвали в частині зобов`язання розпорядника майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - арбітражного керуючого Захарка І.І. (свідоцтво №1801 від 20.06.2017) укласти та надати суду договори з охоронною організацією щодо збереження даного майна - скасувати.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №918/351/21 апеляційні скарги ТОВ "Коростень-Агро" та розпорядника майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" - арбітражного керуючого Захарка І.І. на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.09.2021 у справі №918/351/21 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.09.2021 у справі №918/351/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 918/351/21 касаційні скарги ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" та розпорядника майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" - арбітражного керуючого Захарка І.І. задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №918/351/21 скасовано, справу передано до Північно-західного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

При цьому, суд касаційної інстанції передаючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зазначив, що в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції не наведені жодні висновки щодо правової оцінки аргументів скаржників та, відповідно, не викладені мотиви для їх прийняття до уваги або відхилення з огляду на дослідження наявних у справі доказів, а також прийняття чи відхилення додатково поданих доказів відповідно до вимог процесуального законодавства. Зокрема, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та, водночас, не відхилив додані до апеляційних скарг докази (копії договорів, актів, видаткових накладних, специфікацій, листів тощо), а також не з`ясував, чи підтверджують наведені докази (в разі їх прийняття) викладені в апеляційних скаргах доводи щодо припинення господарської діяльності та погіршення стану належного боржнику майна внаслідок вжиття визначених у заяві заходів забезпечення кредиторських вимог, щодо належності врожаю з спірних земельних ділянках певним особам тощо. Апеляційний господарський суд також не з`ясував, чи вирішено ухвалою суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Коростень-Агро".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2022 у справі №918/351/21 прийнятоапеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-Агро" та розпорядника майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"- арбітражного керуючого Захарка Івана Ігоровича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2021 року у справі №918/351/21 до провадження у складі суду: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В.; призначено їх розгляд 09 червня 2022 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у справі №918/351/21 розгляд апеляційних скарг відкладено на 26 липня 2022 року.

В судове засідання представники скаржників не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, з метою уникнення необґрунтованого зволікання при розгляді справи та виконання завдання господарського судочинства, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників апелянтів.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представники боржника, НААНУ, органу юстиції та ГУ Держгеокадастру у Рівненській області підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційних скаргах, просять оскаржувану ухвалу скасувати.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, представників боржника, НААНУ, органу юстиції та ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-Агро" та розпорядника майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"- арбітражного керуючого Захарка Івана Ігоровича слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове судове рішення, яким в задоволенні заяви Приватного підприємства "Холдер Агро" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у межах справи №918/351/21 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 липня 2021 року, відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром". Визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" (код ЄДРПОУ 36529168) до боржника в розмірі 13 370 735,97 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Захарко Івана Ігоровича.

15 вересня 2021 року Приватне підприємство "Холдер Агро" звернулось до господарського суду із заявою про забезпечення вимог кредиторів, у якій просило:

- зобов`язати керівництво Боржника вжити заходів по збору врожаю на земельних ділянках за кадастровими номерами: 5624680700:05:017:1480, 5624680700:01:001:0236, 5624683000:01:001:1436, 5624670700:04:013:0208, 5624683000:01:005:1145, 5624683000:01:004:0238, 5624680700:07:001:0130, 5624680700:01:001:0224, 5624680700:04:013:0303, 5624680700:04:013:0209, 5624680700:01:001:0222, та передати врожай на зберігання організації, яка має можливості для зберігання (на своїх виробничих потужностях) Сільськогосподарській спілці "Корчунок";

- зобов`язати СС "Корчунок" забезпечити збереженість майна (урожаю);

- зобов`язати розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Захарко Івана Ігоровича: забезпечити збереженість зібраного врожаю, провести його інвентаризацію, результати інвентаризації надати суду, боржнику та кредиторам, укласти та надати суду договори з охоронною організацією щодо збереження даного майна.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення вимог кредиторів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про співмірність і адекватність визначених заявником заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки всі активи боржника повинні бути збережені, знаходитися у власності боржника та мають бути задіяні для виконання головної мети при проведенні процедури банкрутства залежно від її подальшої стадії: або бути залученими для функціонування та відновлення платоспроможності боржника, або бути реалізованими з направленням грошових коштів від продажу на задоволення кредиторських вимог боржника.Крім того, суд виходив з того, що вирощений на землях боржника врожай є складовою ліквідаційної маси, а СС "Корчунок" має можливості та потужності для збирання та збереження урожаїв, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб має відповідні види діяльності. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист інтересів кредиторів у справі, а їх вжиття надасть можливість забезпечити фактичне зберігання врожаю задля виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Згідно з положеннями статей 136, 137 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз зазначених норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом України з процедур банкрутства як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так і за ініціативою суду. Разом з тим загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.

Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство залежно від встановлених фактичних обставин справи, керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності згідно зі статтями 2, 14, 15 ГПК України, з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство. Такі процесуальні дії господарського суду відповідають функції господарського суду як учасника справи про банкрутство щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства (постанова Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №911/1159/14).

Положення статей 136, 137 ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 цього Кодексу як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство, попередження їх можливого порушення в майбутньому, а також забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення та попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Водночас обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається, заявник звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у межах справи №918/351/21 про банкрутство ДП "ДГ "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України посилається на те, що серпень і вересень є часом збору врожаю, який у подальшому може бути відчужений третім особам, що призведе до порушення прав кредиторів. Водночас вказує, що визначений ним захід забезпечення вимог кредиторів надасть можливість забезпечити фактичне зберігання врожаю задля виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, одним із яких є заявник.

При цьому, вимоги апеляційної скарги ТОВ "Коростень-Агро" грунтуються на тому, що за умовами укладеного між ним та боржником договору №22/03 про обробіток землі посіви сої на земельних ділянках з кадастровими номерами 5624680700:05:017:1480, 5624680700:01:001:0236, 5624680700:04:013:0208, 5624683000:01:005:1145, 5624683000:01:004:0238, 5624680700:07:001:0130, 5624680700:01:001:0224, 5624680700:04:013:0303, 5624680700:А 04:013:0209, 5624680700:01:001:0222 належать на праві власності ТОВ "Коростень-Агро" та не підлягають передачі боржнику.

Водночас, апеляційна скарга розпорядника майна боржника мотивована тим, що вжиті заходи забезпечення в частині збору врожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами 5624680700:05:017:1480 і 5624683000:01:001:1436 спрямовані на забезпечення вимог кредиторів, погашати які забороняється відповідно до закону, та унеможливлюють виконання поточних зобов`язань боржника із виплати заробітної плати та ЄСВ, а також зобов`язань із життєзабезпечення великої рогатої худоби, виконання яких є обов`язковим.

Як вбачається, з апеляційної скарги ТОВ "Коростень-Агро", останнім на підтвердження своїх доводів та заперечень додано копії договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт, видаткових накладних, специфікацій, звітів тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд зазначає, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Апеляційний господарський суд зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.124, п.п. 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 7, 13 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції."

Таким чином, колегія суддів вважає, що додаткові докази, а саме: копії договорів, актів приймання-передачі виконаних робіт, видаткових накладних, специфікацій, звітів, слід прийняти на підставі положень ст.269 ГПК України, як такі, що не були подані апелянтом з причин, що об`єктивно не залежали від нього, беручи до уваги той факт, що ТОВ "Коростень-Агро" не брав участі у справі в суді першої інстанції, а оскаржувана ухвала була постановлена судом без участі представників сторін.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, 22 березня 2021 року між ДП "ДГ "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України (сторона-1/боржник) та ТОВ "Коростень-Агро" (сторона-2/апелянт-1) був укладений договір №22/03 про обробіток землі, згідно умов якого сторони зобов`язувались займатись вирощуванням сільськогосподарської продукції на земельних ділянках загальною площею 1694,6 га, з кадастровими номерами, площами та роташуванням по плану згідно Додатку №1, які розташовані на території Рівненського району Рівненської області, за межами населених пунктів, які належать стороні - 1 на підставі державного акту на праві постійного користування землею.

Згідно п.2.1.1. договору сторона - 1 даним договором зобов`язується надати земельні ділянки, визначені п.1.1. цього договору та в Додатку №1 для посіву на них сільськогосподарських культур стороною - 2.

Додатком №1 до договору №22/03 про обробіток землі від 22.03.2021 сторони визначили, що об`єктом обробітку за договором є земельні ділянки, кадастрові номери яких: №5624680700:05:017:1480, №5624680700:01:001:0236, №5624680700:04:013:0208, №56246883000:01:005:1145, №5624683000:01:004:0238, №5624680700:07:001:0130, №5624680700:01:001:0224, №5624680700:04:013:0303, №5624680700:04:013:0209, №5624680700:01:001:0222.

Актом приймання - передачі до договору про обробіток землі №22/03 від 22 березня 2021 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України передало ТОВ "Коростень-Агро" вищезгадані земельні ділянки для обробітку.

Як встановлено судом, ТОВ "Коростень-Агро" на підставі договору №22/03 про обробіток землі здійснило посів сої на вищезгаданих земельних ділянках, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт.

Згідно умов вказаного договору ТОВ "Коростень-Агро" зобов`язується здійснити повний комплекс робіт по вирощуванню, урожаю, догляду за ним та збору урожаю.

Згідно п.2.1.6. договору сторона - 1, в свою чергу, зобов`язується забезпечити стороні -2 право безперешкодного користування земельними ділянками та збору врожаю на них, не передавати земельні ділянки (права на них) третім особам та не використовувати їх самостійно.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що сторона - 2 має право власності на посіви сільськогосподарських культур, на землях, що передані в обробіток за цим договором, в тому числі має право на збір вирощеного на земельних ділянках врожаю та право залучати для виконання своїх зобов`язань за даним договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед стороною - 1 за їхні дії.

Отже, ТОВ "Коростень - Агро" згідно умов вказаного договору є власником врожаю, розташованого на земельних ділянках кадастрові номери: №5624680700:05:017:1480, №5624680700:01:001:0236, №5624680700:04:013:0208, №56246883000:01:005:1145, №5624683000:01:004:0238, №5624680700:07:001:0130, №5624680700:01:001:0224, №5624680700:04:013:0303, №5624680700:04:013:0209, № 5624680700:01:001:0222.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо його будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

При цьому, застосовуючи заходи забезпечення вимог кредиторів, суд повинен перевірити свої дії на предмет відповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до неї у розрізі дотримання прав учасників справи та незалучених до справи осіб, гарантованих статтею 6 Конвенції "првао на справделивий суд" та права на мирне володіння майном.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що забезпечення позову можливе лише за рахунок майна відповідача (боржника), або майна, яке підлягає передачі останньому, тоді як апеляційним судом встановлено, що посіви сої на земельних ділянках кадастрові номери: №5624680700:05:017:1480, №5624680700:01:001:0236, №5624680700:04:013:0208, №56246883000:01:005:1145, №5624683000:01:004:0238, №5624680700:07:001:0130, №5624680700:01:001:0224, №5624680700:04:013:0303, №5624680700:04:013:0209, №5624680700:01:001:0222 належать ТОВ "Коростень-Агро" та не підлягають передачі боржнику, а відтак не можуть бути використані з метою погашення боргів боржника, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення кредиторських вимог не можуть бути запорукою захисту інтересів кредиторів, оскільки забезпечення вимог кредиторів за рахунок майна третьої особи є недопустимим та суперечить нормам чинного господарського процесуального законодавства, оскільки є неспівмірним втручанням у право третьої особи мирно володіти своїм майном.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи заяву ПП "Холдер Агро" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у межах справи №918/351/21 про банкрутство ДП "ДГ "Білокриницьке" в частині зобов`язання керівництва боржника ДП "ДГ "Білокриницьке" вжити заходів по збору врожаю на земельних ділянках за кадастровими номерами: №5624680700:05:017:1480, №5624680700:01:001:0236, №5624670700:04:013:0208, №5624683000:01:005:1145, №5624683000:01:004:0238, №5624680700:07:001:0130, №5624680700:01:001:0224, №5624680700:04:013:0303, №5624680700:04:013:0209, №5624680700:01:001:0222 та передати врожаї на зберігання організації, яка має можливості для зберігання (на своїх виробничих потужностях) Сільськогосподарській спілці "Корчунок", Господарським судом Рівненської області не було досліджено та не було з`ясовано питання щодо того, яким чином підприємством використовуються вищевказані земельні ділянки, який урожай (які культури) на них вирощуються, та кому він (вони) належить.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, з 11 земельних ділянок, по яким вжито заходи забезпечення вимог кредиторів, дев`ять передані бордником у користування третьої особи (ТОВ "Коростень-Агро") згідно укладеного договору про обробіток землі №22/03 від 22.03.2021, та відповідний урожай згідно даного договору належить третій особі.

Одна земельна ділянка (кадастровий номер №5624680700:05:017:1480) фактично використовується і боржником, і третьою особою спільно (із загальної площі 415,4405 га 53 га кукурудзи є врожаєм боржника, а решта площі - врожай сої третьої особи). Ще на одній земельній ділянці (кадастровий номер №5624683000:01:001:1436) засіяно просо, яке повністю належить боржнику на праві власності.

У даному випадку судом береться до уваги, що на земельній ділянці з кадастровим №5624683000:01:001:1436 боржником було засіяно сільськогосподарську культуру - просо, яка належить йому на праві власності, та повинна бути зібрана, після чого оприбуткована на баланс підприємства боржника. Урожай проса буде використано боржником у власній господарській діяльності (зокрема і для годівлі тварин), оскільки дохід від продажу цього урожаю проса є єдиним джерелом, за допомогою якого наразі боржник має можливість погасити заборгованість із заробітної плати, закупити корми для великої рогатої худоби.

Натомість, вжиті заходи забезпечення вимог кредиторів щодо земельної ділянки №5624683000:01:001:1436, на якій знаходяться посіви проса не дозволять підприємству боржника здійснити погашення заборгованості з заробітної плати, оплати прострочених комунальних платежів та поточних податкових зобов`язань.

Крім того, частина земельної ділянки з кадастровим номером №5624680700:05:017:1480, а саме 53 га, засіяна кукурудзою, яка належить боржнику, яку в подальшому слід зібрати та використати для закладення силосу, який використовується для годівлі худоби.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного боржнику майна чи зниження його вартості

Разом з тим, вжиті оскаржуваною ухвалою суду заходи щодо зазначеної вище земельної ділянки шляхом збирання та передачі належного підприємству врожаю на зберігання третій особі, призведуть саме до таких негативних наслідків для боржника.

Крім того, вжиті заходи забезпечення в частині збору врожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами: №5624680700:05:017:1480, №5624683000:01:001:1436, спрямовані на забезпечення вимог кредиторів, погашати які забороняється в силу ст.41 КУзПБ (враховуючи наявність мораторію на погашення вимог кредиторів), і водночас унеможливлюють виконання поточних зобов`язань боржника із виплати заробітної плати, оплати прострочених комунальних платежів та поточних податкових зобов`язань, а також зобов`язань по життєзабезпеченню великої рогатої худоби, виконання яких є обов`язковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що даний захід забезпечення вимог кредиторів негативно впливає на ведення господарської діяльності ДП "ДГ "Білокриницьке", та не сприяє відновленню його платоспроможності. Крім того, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є такими, що призводять до прямого втручання в господарську діяльність ДП "ДГ "Білокриницьке".

Щодо заяви ПП "Холдер Агро" в частині зобов`язання керівництва боржника передати зібраний врожай на зберігання організації, яка має можливості для зберігання (на своїх виробничих потужностях) - Сільськогосподарській спілці "Корчунок" та зобов`язання СС "Корчунок" забезпечити збереженість майна (урожаю), то колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції задовольняючи заяву ПП "Холдер Агро" в цій частині належним чином не досліджено та не встановлено відомостей щодо зберігача урожаю - СС "Корчунок", а саме, належним чином не перевірено чи має дана юридична особа реальні потужності для якісного зберігання та охорони такої великої кількості урожаю.

Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказана юридична особа СС "Корчунок" має такі види діяльності, зокрема: вирощування зернових культур, бобових та насіння олійних культур; вирощування овочів та баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; тощо.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зазначення в Реєстрі вказаних видів діяльності жодним чином не свідчить про існування в даної юридичної особи реальних можливостей, засобів та майна для збереження урожаю (наприклад, наявність достатньої кількості ангарів). Вирощування урожаю певною юридичною особою не завжди супроводжується наявністю у неї можливості забезпечення його збереження.

Крім того, враховуючи, що СС "Корчунок" займається вирощуванням сільськогосподарських культур, то і сама має забезпечити їх належне зберігання, при цьому в матеріалах справи не міститься доказів того, що окрім свого урожаю СС "Корчунок" має потужності для зберігання урожаю ДП "ДГ "Білокриницьке".

Також апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зобов`язання розпорядника майна ДП "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - арбітражного керуючого Захарка Івана Ігоровича: забезпечити збереженість зібраного врожаю; провести його інвентаризацію; результати інвентаризації надати суду, боржнику та кредиторам; укласти та надати суду договори з охоронною організацією щодо збереження даного майна (п.4 ухвали) з огляду на таке.

Відповідно до ч.11 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства, призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства (ч.12 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Тобто забезпечення збереження майна боржника відноситься до повноважень ліквідатора, оскільки він виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута та виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; повноваження по збереженню майна боржника у розпорядника майна відсутні.

В процедурі розпорядження майном боржника обов`язок щодо укладення договорів з охоронною організацією щодо збереження майна боржника (в даному випадку зібраного урожаю) відноситься до повноважень керівника боржника.

Тільки у разі, якщо судом буде постановлено ухвалу про припинення повноважень керівника боржника та виконавчих органів його управління, з цього моменту розпорядник майна буде мати повноваження щодо укладення договорів, спрямованих на збереження майна боржника.

Крім того, розпорядник майна Захарко І.І. не має права від свого імені укладати договори з охоронною організацією щодо збереження урожаю, оскільки не є власником урожаю, який вирощено на землях Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про охоронну діяльність", замовник послуг з охорони майна зобов`язаний надати суб`єкту охоронної діяльності для ознайомлення оригінали документів або завірені в установленому порядку їх копії, що підтверджують його право володіння чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору, а також правомірність знаходження такого майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.

У розпорядника майна відсутні документи, що підтверджують його право володіння чи користування майном боржника, оскільки таких прав у розпорядника майна немає.

Таки чином, оскільки розпорядник майна Захарко І.І. не наділений повноваженнями на укладення зазначених договорів щодо охорони урожаю, покладення на розпорядника майна зобов`язання укласти та надати суду договори з охоронною організацією щодо збереження даного майна - є незаконним та фактично змушує арбітражного керуючого - розпорядника майна майном ДП "ДГ "Білокриницьке" Захарка І.І. втручатись в оперативно-господарську діяльність підприємства без належних на те підстав.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції по суті обмежився виключно цитуванням норм процесуального права, які регулюють порядок вжиття заходів забезпечення позову, без їх практичного застосування до спірних правовідносин та дублюванням вищенаведеного змісту заяви про забезпечення вимог кредиторів щодо існування підстав для її задоволення.

При цьому, оскаржувана ухвала обґрунтована лише загальним формулюванням про те, що урожай, вирощений на землях ДП "ДГ "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України є складовою ліквідаційної маси, а кошти від його реалізації повинні бути спрямовані на відновлення платоспроможності боржника та/або на погашення кредиторської заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а тому висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви ПП "Холдер Агро" про вжиття заходів забезпечення позову є помилковими.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме, не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, з огляду на що апеляційні скарги ТОВ "Коростень-Агро" та розпорядника майна ДП "ДГ "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України - арбітражного керуючого Захарка Івана Ігоровича слідзадоволити, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.09.2021 у справі №918/978/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ПП "Холдер Агро" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у межах справи №918/351/21 про банкрутство ДП "ДГ "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України відмовити.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростень-Агро" та розпорядника майна ДП "ДГ "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України - арбітражного керуючого Захарка Івана Ігоровича задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2021 року у справі №918/351/21 скасувати. Прийняти нове рішення.

В задоволенні заяви Приватного підприємства "Холдер Агро" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у межах справи №918/351/21 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №918/351/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "28" липня 2022 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.