Рішення

від 19.07.2022 по справі 902/287/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2022 р.Cправа № 902/287/22

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницясервіспостач" (вул. Гонти, буд. 22А, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 355 790,33 грн,

В С Т А Н О В И В :

Вінницькою міською радою подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницясервіспостач" про стягнення 355 790,33 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка комунальної власності площею 0,0718 га з кадастровим номером 0510136300:01:011:0008, що розташована за адресою: вул. Гонти, буд. 22А, м. Вінниця, за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї (оренди, власності) та без сплати місцевого податку.

Ухвалою суду від 09.05.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/287/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.05.2022.

За результатами слухання справи 24.05.2022 за участю представника позивача суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 21.06.2022, враховуючи відсутність належних доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій, судом закрито дану стадію судового процесу та призначено справу до розгляду по суті на 19.07.2022, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі від 21.06.2022.

На визначену дату та час у судове засідання представники сторін не з`явилися. При цьому представник позивача про призначене судове засідання на 19.07.2022 була повідомлена під розписку від 21.06.2022, яка міститься у матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, повідомлявся ухвалою суду від 21.06.2022, яку направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією

Разом з тим таке направлення, скероване відповідачу за адресою місцезнаходження останнього, що міститься у позовній заяві та відповідає адресі у ЄДРЮОФОП, повернуто на адресу суду із відміткою відділення АТ "Укрпошта" - "адресат відсутній за вказаною адресою". З тих же підстав повернуто до суду без вручення ряд інших ухвал, адресованих відповідачу, в т.ч. й ухвалу про відкриття провадження у справі.

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про судове провадження у справі.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

05.05.2009 між Вінницькою міською радою (Орендодавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Вінницясервіспостач" (згодом організаційно-правову форму змінено з ВАТ на ТОВ) (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди земельної ділянки №б/н (Договір) (а.с. 32-38, том 1), за умовами розділу 1 якого (п.п. 1-5) Орендодавець Вінницька міська рада на підставі рішення від 27.02.2009 за № 2280 надає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 22а. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду надається земельна ділянка площею 0,0718 га (в тому числі площею 0,0351 га в межах "червоних ліній") для комерційного використання у якісному стані без техногенної забрудненості. На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна є в наявності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0718 га - 717985,23грн (для комерційного використання).

Відповідно до п.п. 10.1. п. 10 Договору плата за оренду землі обчислюється в розмірі 5% від грошової оцінки 717985,23 грн = 35899,26 грн (для комерційного використання) в рік.

Згідно із п. 9 Договору останній укладається терміном на 5 (п`ять) років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою. Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації та діє протягом встановленого терміну.

Договір оренди земельної ділянки №б/н від 05.05.2009 зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 22.06.2009 за №040900200053.

Факт отримання відповідачем у користування земельної ділянки за Договором підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки від 22.06.2009 (а.с. 39, том 1). Доказів повернення відповідачем такої земельної ділянки позивачу матеріали справи не містять.

Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради проведено обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 22А (земельна ділянка з кадастровим номером 0510136300:01:011:0008), за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади №68 від 08.07.2021 (а.с. 11-15, т.1).

Під час обстеження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницясервіспостач" за вищевказаною адресою використовує земельну ділянку комунальної власності площею 0,0718 га (кадастровий номер 0510136300:01:011:0008) на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.06.2009 за №040900200053, який діяв до 27.02.2014. На ділянці розташовано належне ТОВ "Вінницясервіспостач" нерухоме майно (нежитлова будівля, павільйон) загальною площею 334,2 кв.м, яке використовується для комерційних потреб.

12.07.2021 керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницясервіспостач" Андрійченку В.А. направлено вимогу вих. №37-00-010-47246 від 09.07.2021 (з додатком Акту обстеження земельної ділянки Вінницької міської територіальної громади №68 від 08.07.2021), зокрема, про сплату місцевого податку (орендної плати) виходячи із актуального розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відсоткової ставки орендної плати за весь час фактичного використання земельної ділянки за відсутності належним чином оформлених документів (а.с. 18-20, т.1).

Реагування відповідача на таку вимогу матеріали справи не містять.

Актом по визначенню розміру збитків від 22.09.2021, складеним Комісією по визначенню розміру збитків власникам землі та землекористувачам Вінницької міської ради, розмір збитків завданих відповідачем територіальній громаді внаслідок використання земельної ділянки без оформлення у встановленому порядку речового права на неї встановлено в сумі 355 790,33 грн. Сума збитків визначена на підставі Розрахунку департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 22.09.2021 за період з 22.09.2018 до 22.09.2021 (за три попередніх роки на дату засідання Комісії).

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2339 від 30.09.2021 затверджено вищевказаний Акт по визначенню розміру збитків від 22.09.2021 (а.с. 23-27, том 1). При цьому Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницясервіспостач" скеровувалося повідомлення про виклик на засідання Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам (а.с. 21-22, том 1).

Несплата відповідачем у добровільному порядку завданих збитків слугувала підставою для звернення Вінницької міської ради із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як слідує зі змісту вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

В силу приписів частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів оформлення ним права користування спірною земельною ділянкою за період нарахування збитків з 22.09.2018 до 22.09.2021, при цьому укладений між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки №б/н від 05.05.2009 діяв до 27.02.2014, оскільки термін дії договору визначено - 5 років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою (рішення від 27.02.2009 за №2280).

Разом з тим Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницясервіспостач", як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Вінницької міської ради) зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка є сформованою з присвоєнням кадастрового номеру 0510900000:00:008:0357 та визначеною площею - 0,0718 га, що відповідає адресі розташування та площі земельної ділянки, яка передавалася у тимчасове користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницясервіспостач" за Договором оренди земельної ділянки 05.05.2009, який діяв до 27.02.2014.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

Про необхідність встановлення судом обставин щодо визначення розміру орендної плати на підставі затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підтвердженої належними та допустимими доказами, що, у свою чергу, є необхідним для визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.04.2019 у справі № 922/981/18.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до заявлених Вінницькою міською радою вимог загальний розмір недоотриманих останньою доходів, які заявлено до стягнення з відповідача за період з 22.09.2018 до 22.09.2021, становить 355 790,33 грн.

Такий розмір нарахувань є обґрунтованим, враховуючи наявну у матеріалах справи копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0510136300:01:011:0008 з визначенням річної нормативно-грошової оцінки в сумі 2 371 935,5 грн за 2018, 2019, 2020, 2021 роки (а.с. 62, т. 1).

Відтак правомірним є нарахування збитків згідно проведеного комісією розрахунку (а.с. 27, т.1), виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 355 790,33 грн (оскільки прийнятий для розрахунку річний розмір орендної плати становить 5% від нормативно-грошової оцінки, що відповідає п.п. 10.1 п.10 Договору оренди земельної ділянки №б/н від 05.05.2009; кількість днів нарахування в періоді - 1096).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з мотивів наведених вище.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову повністю, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 5 336,85 грн відповідно до ціни позову.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницясервіспостач" (вул. Гонти, буд. 22А, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 21730613) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 25512617) безпідставно збережені кошти в сумі 355 790,33 грн та 5 336,85 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача: StorchakTV@vmr.gov.ua.

Повне рішення складено 29 липня 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050;

3 - відповідачу - вул. Гонти, буд. 22А, м. Вінниця, 21022.