Рішення

від 19.07.2022 по справі 904/1216/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2022м. ДніпроСправа № 904/1216/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Дробота А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 44» та Приватного підприємства «Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс» про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі

за позовом Приватного підприємства «Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 44» (м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.)

про стягнення 153034,70грн

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка 44" про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд №19/16 від 01.06.2016 в розмірі 153034,70грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 позов Приватного підприємства "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка 44" про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд №19/16 від 01.06.2016 в розмірі 153034,70грн задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка 44" на користь Приватного підприємства "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" 94742,36грн основної заборгованості, 1421,16грн витрат по сплаті судового збору.

30.06.2022 відповідач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №904/1216/21, в якій просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 17187,20грн.

04.07.2022 представник позивача звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №904/1216/21, в якій просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 33375,00грн та 9080,00грн сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 призначено розгляд заяв про ухвалення додаткового рішення в судовому засіданні на 11.07.2022.

06.07.2022 представник позивача подав до канцелярії суду, електронними засобами зв`язку, заперечення на заяву відповідача про винесення додаткового рішення. Обґрунтовуючи свої заперечення посилається на ст. 129 ГПК України та зазначає, що необхідно відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати виникли на підставі неправомірних дій відповідача. Також, зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити наявність повноважень адвоката Абрамова В.В. на вчинення процесуальних дій від імені та в інтересах відповідача у межах даної справи в суді апеляційної інстанції та відповідно встановити факт надання ним цих послуг. При цьому зазначає, що витрати здійснені відповідачем в суді апеляційної інстанції не підлягають розподілу зважаючи на те, що постановою Верховного Суду справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області. Додатково зазначає, що позивач не погоджується із зазначеною відповідачем сумою судових витрат у суді першої інстанції та ставить під сумнів, чи є розмір витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору. Вважає, що витрати на пальне та добові вже входять в гонорар адвоката.

07.07.2022 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. В клопотанні погоджується, що витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно задоволених позовних вимог та за наявності підтверджуючих документів щодо фактично сплачених сум, однак заперечує проти стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що наданий представником позивача акт приймання-передачі виконаних робіт по справі №904/1216/21 містить невідповідності, оскільки в ньому зазначені роботи, які не пов`язані із розглядом даної справи, а також до нього не додано доказів понесених витрат на дорогу з м. Кривого Рогу до м. Дніпро. Також, містить суми, які в вочевидь є завищеними з урахуванням участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

До судового засідання, яке призначене на 11.07.2022, відповідач явку свого представника не забезпечив, а тому з метою дотримання принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій, суд ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 відклав розгляд заяв на 19.07.2022.

13.07.2022 представник позивача подав до канцелярії суду, електронними засобами зв`язку, додаткові пояснення в яких просив задовольнити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнути з відповідача судові витрати. Також, просив провести судове засідання, призначене на 19.07.2022 за відсутності представника позивача.

В судове засідання 19.07.2022 сторони не забезпечили явку своїх представників.

Враховуючи наявні в матеріалах справи правові позиції сторін щодо заяви позивача та заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд вважає за можливе розглянути заяви за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

В судовому засіданні 19.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Дослідивши заяву позивача та заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяв, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.08.2020 між Приватним підприємством "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" (далі позивач, клієнт) та Касьяном Миколаєм Степановичем (далі адвокат, представник позивача) було укладено договір № 100 про надання правової допомоги (далі договір) (а.с. 149 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу у справах пов`язаних із захистом його прав та інтересів.

Згідно з пунктом 3.1 договору, гонорар адвоката погоджується сторонами та оформлюється додатковою угодою до цього договору.

На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта (п. 3.2 договору)

Пунктом 4.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року.

18.08.2020 між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 100 від 18.08.2020 (а.с. 147 том 1) про наступне:

"На виконання умов п. 3.1 договору про надання правової допомоги № 100 від 18.08.2020 року сторони визначили вартість наданих адвокатом послуг в наступному розмірі:

- вивчення матеріалів справи, визначення правової позиції та варіанти вирішення спору - 1500,00грн (одноразово);

- підготовка заяви про видачу судового наказу - 1000,00грн;

- підготовка позовної заяви (у випадку скасування судового наказу) - 2000,00грн;

- підготовка відповіді на відзив - 1000,00грн;

- підготовка інших заяв, клопотань - 500,00грн за кожний окремий документ;

- участь в судовому засіданні - 3000,00грн за одне судове засідання з врахуванням витрат на дорогу.

Вартість послуг визначається з розрахунку, що одна година роботи адвоката становить 500,00 гривень.

Сторонами погоджено, що Клієнт сплачує гонорар Адвокату після фактичного виконання робіт, протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.".

16.08.2021 між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги № 100 від 18.08.2020 (а.с. 148 том 3) про наступне:

"На виконання умов п. 3.1 договору про надання правової допомоги № 100 від 18.08.2020 року сторони визначили вартість наданих адвокатом послуг в наступному розмірі:

- складання апеляційної скарги - 2500,00грн (одноразово);

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 1500,00грн;

- підготовка інших заяв, пояснень, клопотань, заперечень - 750,00грн за годину роботи;

- підготовка касаційної скарги - 3000,00грн;

- участь в судовому засіданні - 3000,00грн за одне судове засідання з врахуванням витрат на дорогу (очний формат);

- участь в судовому засіданні - 2000,00грн за одне судове засідання (в режимі відеоконференції).

Вартість послуг визначається з розрахунку, що одна година роботи адвоката становить 750,00 гривень.

Сторонами погоджено, що Клієнт сплачує гонорар Адвокату після фактичного виконання робіт, протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.".

28.12.2021 між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги № 100 від 18.08.2020 (а.с. 149 том 3).

Відповідно до пункту 1 зазначеної додаткової угоди сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору про надання правової допомоги №100 від 18.08.2020 до 31.12.2022.

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано копію акту №137 від 29.12.2021 приймання-передачі виконаних робіт по справі №904/1216/21 (а.с. 150-151 том 3).

З наданого позивачем акту приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що адвокатом Касьяном М.С. було надано послуги позивачу з розгляду справи №904/1216/21 у загальній сумі 33375,00грн.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 33375,00грн та 9080,00грн судового збору сплаченого за перегляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Судом також встановлено, що 19.02.2021 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Франка 44" (далі клієнт, відповідач) та Абрамовим Володимиром Васильовичем (далі адвокат, представник відповідача) укладено договір №10/21 про надання правової допомоги (далі договір) (а.с. 186 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору, адвокат приймає від клієнта доручення про надання клієнту правової допомоги обумовленого договором виду, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар та фактичні витрати за дії адвоката.

Згідно з пунктом 1.2 договору, за договором надаються такі види правової допомоги:

- консультації та роз`яснення з правових питань;

- складання правових документів (наказів, скарг, претензій, позовних заяв, відзивів на позов, відповідей на відзив, заперечень, клопотань, договорів, тощо);

- складання листів запитів;

- представництво в Господарському суді Дніпропетровської області по справі за позовом ПП "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" до клієнта з усіма правами, наданими відповідачу по справі;

- представництво при укладанні договорів;

- представництво перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар передбачена договором про надання правової допомоги винагорода за виконання адвокатом дій по наданню правової допомоги (пункт 2.1 договору).

Гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням договору (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору розмір гонорару визначається з розрахунку 200грн за годину роботи.

Клієнт сплачує гонорар адвокату після фактично виконаної роботи, протягом 10 днів після підписання акту про відроблений час та погодження суми гонорару (пункт 2.4 договору).

Фактичними витратами, пов`язаними з наданням правової допомоги є: транспортні витрати, нотаріальне посвідчення документів, послуги пошти, послуги зв`язку, послуги фахівців, тощо (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору фактичні витрати понесені адвокатом компенсуються клієнтом на підставі підтверджуючих документів (квитанцій, чеків, довідок, тощо) в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.1 договору, він починає діяти з моменту його підписання, тобто з 19.02.2021.

Пунктом 4.2 договору визначено, що договір закінчується у випадках:

- фактичного закінчення надання правової допомоги;

- відмови клієнта від послуг адвоката.

29.11.2021 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Франка 44" (далі клієнт, відповідач) та Абрамовим Володимиром Васильовичем (далі адвокат, представник відповідача) укладено договір №64/21 про надання правничої (правової) допомоги (далі договір) (а.с. 150 том 2).

Відповідно до пункту 1.1 договору, адвокат приймає від клієнта доручення про надання клієнту правової допомоги обумовленого договором виду, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар та фактичні витрати за дії адвоката.

Згідно з пунктом 1.2 договору, за договором надаються такі види правової допомоги:

- консультації та роз`яснення з правових питань;

- складання правових документів (наказів, скарг, претензій, позовних заяв, відзивів на позов, відповідей на відзив, заперечень, клопотань, договорів, тощо);

- складання листів запитів;

- представництво в Центральному апеляційному господарському суді по справі №904/1216/21 за позовом ПП "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" до клієнта з усіма правами, наданими відповідачу по справі;

- представництво при укладанні договорів;

- представництво перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар передбачена договором про надання правової допомоги винагорода за виконання адвокатом дій по наданню правової допомоги (пункт 2.1 договору).

Гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням договору (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору розмір гонорару визначається з розрахунку 200грн за годину роботи.

Клієнт сплачує гонорар адвокату після фактично виконаної роботи, протягом 10 днів після підписання акту про відроблений час та погодження суми гонорару (пункт 2.4 договору).

Фактичними витратами, пов`язаними з наданням правової допомоги є: транспортні витрати, нотаріальне посвідчення документів, послуги пошти, послуги зв`язку, послуги фахівців, тощо (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору, фактичні витрати понесені адвокатом компенсуються клієнтом на підставі підтверджуючих документів (квитанцій, чеків, довідок, тощо) в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.1 договору, він починає діяти з моменту його підписання, тобто з 29.11.2021.

Пунктом 4.2 договору визначено, що договір закінчується у випадках:

- фактичного закінчення надання правової допомоги;

- відмови клієнта від послуг адвоката.

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката відповідачем подані копії:

- акту №1 від 22.02.2021 на загальну суму 1400,00грн (а.с. 188 том 1);

- платіжного доручення №165 від 22.02.2021 (а.с. 188 том 1);

- акту №2 від 10.03.2021 на загальну суму 1800,00грн (а.с. 189 том 1);

- платіжного доручення №172 від 10.03.2021 (а.с. 188 том 1);

- акту №4 від 14.05.2021 на загальну суму 1862,40грн (а.с. 15 том 2);

- платіжного доручення №193 від 14.05.2021 (а.с. 18 том 2);

- акту №5 від 02.06.2021 на загальну суму 931,20грн (а.с. 19 том 2);

- платіжного доручення №205 від 04.06.2021 (а.с. 22 том 2);

- акту №6 від 16.06.2021 на загальну суму 1662,40грн (а.с. 23 том 2);

- платіжного доручення №211 від 21.06.2021 (а.с. 26 том 2);

- акту №7 від 05.07.2021 на загальну суму 1693,20грн (а.с. 27 том 2);

- платіжного доручення №217 від 05.07.2021 (а.с. 30 том 2);

- акту №8 від 09.07.2021 на загальну суму 1693,20грн (а.с. 31 том 2);

- платіжного доручення №219 від 12.07.2021 (а.с. 34 том 2);

- акту №9 від 10.08.2021 на загальну суму 800,00грн (а.с. 62 том 2);

- платіжного доручення №231 від 11.08.2021 (а.с. 62 том 2);

- акту №10 від 07.09.2021 на загальну суму 1000,00грн (а.с. 174 том 2);

- платіжного доручення №245 від 07.09.2021 (а.с. 174 том 2);

- акту №11 від 20.09.2021 на загальну суму 800,00грн (а.с. 175 том 2);

- платіжного доручення №250 від 20.09.2021 (а.с. 175 том 2);

- акту №1 від 01.12.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги №64/21 на загальну суму 2154,80грн (а.с. 178 том 2);

- платіжного доручення №269 від 01.12.2021 (а.с. 179 том 2).

Відповідач заявляє до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 17187,20грн.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які подані заявниками, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву ПП "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" та заяву ОСББ "Франка 44" з наступних підстав.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 наведеної статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення і вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвокатів, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі суддів Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

З огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 20000,00грн.

За таких обставин заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач заявляє до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 17187,20грн. В обґрунтування заявленої суми посилається на акт №1 від 22.02.2021 на загальну суму 1400,00грн, акт №2 від 10.03.2021 - 1800,00грн, акт №3 від 29.04.2022 -1400,00грн, акт №4 від 14.05.2021 - 1862,40грн, акт №5 від 02.06.2021 - 931,20грн, акт №6 від 16.06.2021 - 1662,40грн, акт №7 від 05.07.2021 - 1693,20грн, акт №8 від 09.07.2021 - 1693,20грн, акт №9 від 10.08.2021 - 800,00грн, акт №10 від 07.09.2021 - 1000,00грн, акт №11 від 20.09.2021 - 800,00грн і акт №1 від 01.12.2021 до договору про надання правничої (правової) допомоги №64/21 - 2154,80грн.

Однак, матеріалами справи та доданими відповідачем документами підтверджується витрати на суму 15787,20грн, оскільки в матеріалах справи відсутній акт №3 від 29.04.2022 на загальну суму 1400,00грн.

Таким чином, розумним та документально підтвердженим розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 15787,20грн (17187,20 1400,00 = 15787,20).

Тому заява відповідача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Стосовно доводів позивача і відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Разом з цим, за змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 позов Приватного підприємства "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка 44" про стягнення заборгованості в розмірі 153034,70грн задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка 44" на користь Приватного підприємства "Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс" 94742,36грн основної заборгованості, 1421,16грн витрат по сплаті судового збору.

За таких обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу покладається на відповідача у сумі 12381,81грн (20000,00 х 94742,36/153034,70 = 12381,81), а витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладається на позивача у сумі 6013,49грн (15787,20 х 58292,34(сума в якій відмовлено у позові)/153034,70 = 12381,81).

При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе провести зустрічне зарахування витрат на професійну правничу допомогу, а саме зарахувати витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 6013,49грн у рахунок погашення витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12381,81грн.

Відтак, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6368,32грн (12381,81 - 6013,49 = 6368,32).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що під час ухвалення рішення у справі не було вирішено питання щодо розподілу між сторонами судового збору за перегляд справи в апеляційній та касаційній інстанції.

Так, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2270,00грн за перегляд в апеляційній інстанції ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021, що підтверджується квитанцією №65128 від 20.08.2021 (а.с. 84 том 2), сплачено 4540,00грн за перегляд Верховним Судом ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021, що підтверджується квитанціями №№76262 від 07.12.2021, 76217 від 07.12.2021 (а.с. 200-201 том 2).

Враховуючи викладене, а також те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 скасовано, а справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 6810,00грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 178, 233, 238, 239, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 44» про винесення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс» (50074 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. М. Світальського, 15/128, ідентифікаційний код 38334749) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 44» (52200 Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 44, ідентифікаційний код 40490495) 6013,49грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву Приватного підприємства «Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс» про прийняття додаткового рішенням про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 44» (52200 Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 44, ідентифікаційний код 40490495) на користь Приватного підприємства «Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс» (50074 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. М. Світальського, 15/128, ідентифікаційний код 38334749) 12381,81грн витрат на професійну правничу допомогу, 6810,00грн витрат по сплаті судового збору.

Провести зустрічне зарахування витрат на професійну правничу допомогу, а саме зарахувати витрати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 44» на професійну правничу допомогу в сумі 6013,49грн у рахунок погашення витрат Приватного підприємства «Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс» на професійну правничу допомогу в сумі 12381,81грн.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Франка 44» (52200 Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 44, ідентифікаційний код 40490495) на користь Приватного підприємства «Управляюча компанія Цереус Сервіс Плюс» (50074 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. М. Світальського, 15/128, ідентифікаційний код 38334749) 6368,32грн витрат на професійну правничу допомогу, 6810,00грн витрат по сплаті судового збору.

В інших частинах заяв сторін про розподіл судових витрат відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складено: 29.07.2022.

Суддя В.О. Татарчук