Рішення

від 20.07.2022 по справі 925/1248/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року Справа № 925/1248/21(925/111/22)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від позивача Тищук М.А. - представник за довіреністю,

від першого відповідача представник не з`явився,

від другого відповідача представник не з`явився,

від третіх осіб:

від товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛАБОРАТОРІЯ ФІНАНСІВ Сиротін Д.В. адвокат,

Демчана Олександра Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ

БАНК, м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю РОСБАН,

с. Петропавлівська Борщагівка(з), Києво-Святошинського

району, Київської області,

2. акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство

Смілянський електромеханічний завод, м. Сміла, Черкаської

області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА

КОМПАНІЯ ЛАБОРАТОРІЯ ФІНАНСІВ, м. Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача:

ОСОБА_1 , м. Вишневе, Києво- Святошинського району, Київської області

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось акціонерне товариство МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК до товариства з обмеженою відповідальністю РОСБАН та акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод про визнання недійсним договору №БВ546-20 купівлі - продажу цінних паперів від 01 жовтня 2020 року, укладеного між акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод та товариством з обмеженою відповідальністю РОСБАН.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 10 березня 2022 року.

Залучено товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛАБОРАТОРІЯ ФІНАНСІВ до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача.

Залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача.

Ухвалою суду від 10 березня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 26 квітня 2022 року.

Ухвалою суду від 26 квітня 2022 року відкладено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 24 травня 2022 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 травня 2022 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 02 червня 2022 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 червня 2022 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 10 червня 2022 року.

Ухвалою суду від 10 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 30 червня 2022 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 червня 2022 року, у зв`язку з клопотанням другого відповідача суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 20 липня 2022 року.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися.

Перший відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч.3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвалу суду від 30 червня 2022 року було направлено першому відповідачу за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Черкаська, 38, прим. 241/1, с. Петропавлівська Борщагівка, Киїєво-Святошинський район, Київська область, 03129.

14 липня 2022 року вищевказана ухвала повернулася до Господарського суду Черкаської області, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином вважається, що перший відповідач отримав ухвалу суду від 30 червня 2022 року 09 липня 2022 року (день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки).

Від другого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В зв`язку з чим клопотання другого відповідача суд залишив без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Другий відповідач у відзиві на позов зазначав, що оскільки зобов`язання продавця про передачу цінних паперів покупцю виконано, то такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Також другий відповідач вказував, що відсутні підстави, визначені ч.1 та ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Набуті у власність цінні папери є ліквідним активом, про що свідчить факт позабіржового котирування їх за ціною 6,95 грн. за 1 акцію, яка відповідає ціні, визначені сторонами в договорі №БВ546-20 купівлі-продажу цінних паперів.

Оспорюваний правочин є відплатним, боржник - акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод не виконав зобов`язання раніше строку, не взяв на себе зобов`язання, що спричинили б його неплатоспроможність, тощо.

Відповідно до п. 9 ст.17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.

Отже, укладення договору купівлі-продажу цінних паперів за участі або посередництва торгівця цінними паперами не потребує наявності у покупця відповідного виду діяльності за КВЕД та ліцензії.

Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення судом умислу його сторін.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише про людське око, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Крім того, оспорюваний правочин не має ознак фраудаторного правочину, оскільки: договір укладався не безпосередньо перед ініціюванням кредитором його процедури банкрутства; майно набувалося у власність, а не відчужувалось, відтак відсутні ознаки усвідомлення того, що майно може бути забрано за борги; правочин укладено без ознак пов`язаності контрагентів; ціна договору відповідає ринковій ціні.

В зв`язку з чим, другий відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛАБОРАТОРІЯ ФІНАНСІВ в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у своїх письмових поясненнях щодо позову та вказував, що позивач усупереч вимог ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України не навів обставин, які б свідчили про умисел сторони (сторін) правочину, очевидну неправомірну (недобросовісну) мету його укладення, спрямовану на ненастання наслідків у вигляді передачі майна та досягнення економічного ефекту з одночасним заподіянням збитків кредиторам, зокрема АТ МР Банк.

Спірний договір містить усі визначені законодавством істотні умови.

За вказаним договором було передано майно - прості іменні акції у бездокументарній формі існування, емітовані ПрАТ Страхова компанія Велс, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами від 01 жовтня 2020 року.

Якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19).

За правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 09 лютого 2021 року у справі №908/1152/18, правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати правову та фактичну мету, яка має бути очевидно неправомірною. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Водночас, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, емітент ПрАТ СК Велс не перебуває у стані припинення, щодо нього не порушено справу про банкрутство (інформацію з ЄДР банк долучив до позову).

ПрАТ СК Велс на даний час не включений Комісією з цінних паперів та фондового ринку до жодного з вказаних в Законі України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні реєстрів, у тому числі не належить до фіктивних емітентів, обіг його акцій та перереєстрацію в депозитарній системі права власності на випущені ним акції НКЦПФР не зупинено, про що свідчать дані з реєстрів НКЦПФР, відкритих для загального доступу на її сайті: www.nssmc.gov.ua.

Приватні акціонерні товариства не зобов`язані розкривати регульовану інформацію шляхом її розміщення в базі даних, визначеної Законом.

Отже, твердження позивача про сумнівність діяльності емітента через неоприлюднення ним регульованої інформації не сайті https://www.smida.gov. ua/ не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Також третя особа зазначала, що як вбачається з сайту https://www.smida.gov.ua/ набуті у власність цінні папери є ліквідними, їх обіг не зупинено, вони торгувались і продовжують станом на лютий 2022 року торгуватись за ціною не нижче 6,95 гри. за 1 акцію, що відповідає ціні, визначеної сторонами в договорі №БВ546-20 від 01 жовтня 2020 року.

За таких обставин при укладенні спірного договору другий відповідач, виходячи з відсутності у відкритих джерелах інформації даних про фіктивність чи сумнівність діяльності емітента (розмір власного капіталу ПрАТ СК Велс за 2019 рік складав 43 289 тис. грн., чистий прибуток у розмірі 162 тис. грн.) правомірно міг розраховувати на подальший продаж вказаних цінних паперів на ринку за такою чи більшою ціною та отримання маржинального прибутку від їх продажу, що спростовує твердження позивача про відсутність економічного обґрунтування та комерційної вигоди від придбання названих цінних паперів.

Твердження банку про штучне збільшення кредиторської заборгованості є сумнівними, оскільки актив у вигляді цінних паперів не вибув, а навпаки знаходиться у власності боржника, і банк, як кредитор не позбавлений можливості на отримання грошових коштів після реалізації боржником цього активу в установленому законом порядку.

Тобто, банк не довів спричинення йому збитків оспорюваним договором.

Оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів не має ознак фраудаторного правочину, оскільки він укладався не безпосередньо перед ініціюванням банком процедури банкрутства; майно придбавалось у власність, а не відчужувалось, правочин укладено без ознак пов`язаності контрагентів; ціна договору відповідає ринковій ціні.

Посилання позивача на подальше укладення договору надання послуги факторингу від 16 жовтня 2020 року та умови його виконання чи невиконання не входять до предмету доказування у межах позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів.

Арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги банку.

Так у своїй письмовій заяві арбітражний керуючий вказував, що станом на дату укладення та виконання оспорювного правочину на суму 9 000 000,00 грн. у АТ НВП Смілянський електромеханічний завод вже була наявна заборгованість перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії №75-В/13/35/ЮО/КЛ та за договором про відкриття кредитної лінії №76-В/13/35/ЮО/КЛ від 29 квітня 2013 року.

У звітах про фінансові результати, які подано до органів Державної податкової служби України, за АТ НВП Смілянський електромеханічний завод вже обліковувалась заборгованість по процентах за кредитними договорами, що свідчить про фінансову неможливість виконати зобов`язання по оплаті вартості цінних паперів за оспорюваним правочином.

Також з матеріалів справи про банкрутство, а саме заяви про визнання кредиторських вимог ГУ ДПС в Черкаській області №9180/5/23-00-20-012 від 12 листопада 2021 року вбачається, що АТ НВП Смілянський електромеханічний завод станом на дату укладення оспорюваного правочину вже мало заборгованість перед ГУ ДПС у Черкаській області на загальну суму 972 386,99 грн.

Відтак, наявність таких фактів як: наявність заборгованості перед позивачем та ГУ ДПС в Черкаській області та значна кількість виконавчих проваджень по відношенню до АТ НВП Смілянський електромеханічний завод відкритих на дату укладення оспорюваного правочину, свідчить про недоцільність здійснення господарської операції по купівлі цінних паперів та вчинення такого правочину на шкоду кредиторам боржника, що відповідає ознакам фраудаторності.

На дату укладення та виконання спорюваного договору та договору надання послуги факторингу №Ф161020 від 16 жовтня 2020 року керівником ТОВ Росбан був ОСОБА_2 , а бенефіціарним власником КОМПАНІЯ ШИРТУНГ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД.

Відомості про керівника були внесені у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29 липня 2020 року, а вже з 24 грудня 2020 року, тобто через місяць після укладення оспорюваного договору, керівником та єдиним беніфіціарним власником ТОВ Росбан стає Норбобоєв Давлат (країна громадянства: Узбекистан, місцезнаходження Узбекистан, місто ТЕРМЕЗ, вул. НУРОТА, буд. 45), вказані обставини можуть свідчити про тимчасовість використання юридичної особи ТОВ Росбан виключно з метою здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ546-20 від 01 жовтня 2020 року з метою створення штучної кредиторської заборгованості.

Оспорюваний правочин укладений менш ніж за рік перед порушенням провадження у справі про банкрутство АТ НВП Смілянський електромеханічний завод.

За оскаржуваним договором у АТ НВП Смілянський електромеханічний завод утворилася заборгованість в сумі 9 000 000,00 грн., наявність якої унеможливить задоволення вимог реальних кредиторів боржника у даній справі про банкрутство.

Визнання правочину боржника недійсним спрямоване на усунення негативних наслідків дій керівництва АТ НВП Смілянський електромеханічний завод, що направлені на створення штучної кредиторської заборгованості та уникнення розрахунків із кредиторами по заборгованості, яка вже існувала на момент укладення оскаржуваного правочину.

Оскаржуваний правочин не відповідає критеріям розумності, добросовісності, справедливості, мав на меті зменшення розміру активів боржника, з метою уникнення стягнення на ці активи кредиторами в рахунок погашення боргів.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 липня 2022 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи № 925/1248/21(925/111/22).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників даного судового провадження, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що спірний договір купівлі-продажу є фіктивним правочином, який в свою чергу має ознаки фраудаторного правочину, оскільки: акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод на дату укладення договору мало кредиторські зобов`язання, водночас не мало можливості їх виконати, зокрема перед АТ Міжнародний резервний банк.

Наявність кредиторської заборгованості, на думку повивача, свідчить про недоцільність укладення оспорюваного договору та про відсутність можливості погасити заборгованість.

Матеріали справи не містять доказів оплати за договором.

Купівля-продаж цінних паперів не відноситься до видів діяльності покупця.

Також позивач зазначав про відсутність комерційної вигоди від придбання пакету акцій ПрАТ Страхова компанія Велс, оскільки:

- розмір пакету акції згідно оскаржуваного договору становить лише 2,6960 % акцій від загальної їх кількості;

-даний пакет акцій є незначним (міноритарним), та не дає другому відповідачу права вирішального голосу в прийнятті рішень щодо діяльності емітента, та розраховувати на значні дивіденди;

-на передодні укладення оскаржуваного договору, ПрАТ Страхова компанія Велс перестало надавати звітну інформацію;

-на передодні укладення оскаржуваного договору, ПрАТ Страхова компанія Велс проведено ряд звільнень/припинень повноважень членів правління, наглядової ради, головного бухгалтера без заміщення даних посад;

-товариству було анульовано всі наявні в нього ліцензії щодо страхування.

Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю Росбан (продавець) в особі уповноваженої особи товариства з обмеженою відповідальністю Професійна комерція, ліцензія Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на професійну діяльність з цінними паперами - брокерська діяльність Серія АД №034446 від 03 липня 2012 року (строк дії необмежений) в особі директора Галенка Дениса Олександровича, що діє на підставі Статуту та договору доручення на продаж цінних паперів №БД 545-20 від 01 жовтня 2020 року та акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ546-20.

За умовами цього договору продавець зобов`язувався передати цінні папери у власність покупця, а покупець - прийняти та їх оплатити (п.1.1 договору).

В п.3.4 договору визначено, що право власності на цінні папери переходить від продавця до покупця в момент зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця у його депозитарній установі.

Відповідно до п.1.2 договору покупець став власником акцій простих іменних бездокументарних, емітованих приватним акціонерним товариством Страхова компанія Велс, код ЄДРПОУ 19022263, номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 1 294 100 штук.

Вартість одного цінного паперу визначається шляхом ділення договірної вартості цінних паперів на їх кількість.

Загальна вартість цього договору становить 9 000 000,00 грн. (п. 1.3 договору).

Отже, вартість одного цінного паперу становила 6, 95 грн.

За умовами п.2.1 цього договору покупець зобов`язувався в день підписання цього договору сплатити продавцю суму, вказану в п.1.3 цього договору у безготівковому порядку.

Відповідно до акту прийому - передачі цінних паперів від 01 жовтня 2020 року продавець передав, а покупець прийняв вказані акції у кількості 1 294 100 штук.

З виписки про операції з цінними паперами від 01 жовтня 2020 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю Рівайвел Кепітал, вбачається, що акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод стало власником акцій у кількості 1 294 100 штук (а.с. 123, т. 1).

У подальшому 16 жовтня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю Росбан (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛАБОРАТОРІЯ ФІНАНСІВ (фактор) було укладено договір надання послуги факторингу №Ф161020, відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розмірі 6 982 000,00 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові своє право грошової вимоги за договором №БВ546-20 купівлі-продажу цінних паперів від 01 жовтня 2020 року до акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод в розмірі 7 022 000,00 грн.

За цим договором відступалось право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, та складається з основного боргу у розмірі 7 022 000,00 грн.

Відповідно до Додатку №2 до цього договору вимоги, строк платежу за якою настав, передаються у дату укладення договору. Сплата грошових коштів здійснюється до 15 жовтня 2021 року (включно).

Водночас судом враховано, що договір про надання послуги факторингу №Ф161020 від 16 жовтня 2020 року не є предметом розгляду по даній справі, він є чинним і в установленому законом порядку не визнавався недійсним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки договір купівлі-продажу цінних паперів укладений за участі (посередництва) торговця цінними паперами, то вказаний правочин не є нікчемним в силу ч.9 ст.17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок (в редакції закону, яка діяла на момент укладення спірного договору).

Крім того, про нікчемність правочину позивач у позові не зазначає.

Статтею 234 передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Цей термін походить від англ. fraud- шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним.

Зокрема, як зазначено в постанові ВС від 03 вересня 2019 року у справі №904/4567/18, в разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним (постанова ВС від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі №925/1453/16.

Оскільки актом приймання передачі цінних паперів від 01 жовтня 2020 року, а також випискою про операції з цінними паперами від 01 жовтня 2020 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю Рівайвел Кепітал підтверджується передача майна (акцій) від продавця до покупця, то суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що спірний правочин є фіктивним.

Щодо решти доводів позивача судом враховано наступне:

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період), упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку https://www.smida.gov.ua/ про вчинені правочини поза фондовою біржею щодо акцій, випущених ПрАТ Страхова компанія Велс за період з 2019 року по 2022 роки, вартість однієї акції, зокрема в період з листопада по грудень 2020 року складала 6,955 грн. (т. 1 а.с. 134-135).

Під час розгляду спору позивач не довів суду належними та допустимими доказами обставин того, що другий відповідач придбав у жовтні 2020 року акції за неринковою (завищеною) ціною і тим самим завдав збитків кредиторам взявши на себе завищені грошові зобов`язання.

Також, позивач не навів суду обґрунтованих доводів стосовно того, яким чином кількість придбаних акцій за правочином, надання (ненадання) емітентом звітності, звільнення його працівників чи припинення повноважень членів правління або наглядової ради акціонерного товариства, тощо, впливає на ціну акцій самого товариства на ринку.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення банку до суду з даним позовом (лютий 2022 року) вартість акцій ПрАТ Страхова компанія Велс на ринку не змінилася в порівнянні з ціною по якій вони були придбані другим відповідачем.

Тобто, наведені позивачем обставини не вплинули на вартість акцій ПрАТ Страхова компанія Велс на ринку.

Також судом враховано, що за спірним правочином не відбулося відчуження майна боржника, стосовно якого через рік (22 жовтня 2021 року) було відкрито провадження у справі про банкрутство.

Тобто, в даному випадку вчинення правочину відбулося не з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи банку за рахунок майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22 жовтня 2021 року за заявою акціонерного товариства Сбербанк (нова назва акціонерне товариство Міжнародний резервний банк) було відкрито провадження у справі про банкрутство акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод.

В підготовчому засіданні судом було встановлено, що заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором (банком) станом на 31 січня 2019 року за договором про відкриття кредитної лінії №75- В/13/35/ЮО/КЛ від 29 квітня 2013 року, зокрема, за тілом кредиту складає 72 251 138,77 грн.; за договором про відкриття кредитної лінії №76- В/13/35/ЮО/КЛ від 29 квітня 2013 року за тілом кредиту складає 47 476 876, 98 грн.

Також заборгованість зі сплати процентів за правомірне користування кредитом за договором №75- В/13/35/ЮО/КЛ - 333 199,65 доларів США та 36 638 807, 54 грн.

Заборгованість зі сплати процентів за правомірне користування кредитом за договором №76- В/13/35/ЮО/КЛ - 88 670,77 доларів США та 27 716 780,30 грн.

За наслідками попереднього судового засідання у справі про банкрутство судом було встановлено, що вимоги банку на суму 169 328 988 грн. 65 коп. є такими, що забезпечені майном боржника.

Згідно ч. 4.ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, боржник не зважаючи на існування станом на 01 жовтня 2020 року непогашеної кредиторської заборгованості перед банком уклав спірний правочин, за яким взяв на себе грошове зобов`язання на суму 9 000 000 грн. 00 коп.

Проте, в даному випадку судом враховано, що після 31 січня 2019 року (закінчення строку кредитування по кредитним договорам) і до 01 жовтня 2020 року (дата укладання спірного правочину) боржник не сплачував банку заборгованість по кредиту, оскільки в боржника на цей час вже не було достатньо грошових коштів для виконання своїх грошових зобов`язань.

Разом з тим, на виконання спірного правочину грошові кошти боржником також не були сплачені продавцю акцій.

Отже, неплатоспроможність боржника виникла до 01 жовтня 2020 року, а не у зв`язку з укладанням спірного правочину.

Невиконання грошових зобов`язань перед банком починаючи з 31 січня 2019 року не є наслідком взяття боржником на себе додаткових грошових зобов`язань у жовтні 2020 року.

В момент прийняття зобов`язання за спірним правочином майна боржника (грошових коштів) не стало менше, оскільки зобов`язання в цій частині не виконувалося.

Натомість, боржник став власником активу (акцій), який може бути включений в ліквідаційну масу та проданий за ринковими цінами (в тому числі і за ціною вищою ніж 6,95 грн. за акцію), а отримані грошові кошти будуть спрямовані на погашення вимог кредиторів, в тому числі і частини визнаних судом конкурсних вимог банку.

Отже, позивач не довів суду належними та допустимими доказами тієї обставини, що спірний правочин, який було вчинено боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, завдав йому збитків.

За ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини можуть бути визнані недійсними з наведених підстав за умови, що вони завдали збитків боржнику або кредиторам.

При цьому позивач у своєму позові взагалі не наводив розмір завданих збитків.

Доводи позивача та арбітражного керуючого стосовно того, що договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ546-20 від 01 жовтня 2020 року було укладено з метою створення штучної кредиторської заборгованості та подальшого впливу на хід справи про банкрутство також документально не підтверджено.

При цьому судом враховано той факт, що ні товариство з обмеженою відповідальністю РОСБАН, ні товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛАБОРАТОРІЯ ФІНАНСІВ не ініціювало провадження у справі про банкрутство акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод, а тому його сторони не могли передбачити відкриття судом даного провадження через рік після укладання спірного правочину.

Крім того, визнаних судом кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЛАБОРАТОРІЯ ФІНАНСІВ в порівнянні з визнаними вимогами банку не достатньо для того, щоб цей кредитор при голосуванні на зборах кредиторів міг впливати на подальший хід процедур банкрутства та прийняття рішень на шкоду позивачу чи іншим кредиторам.

Спірний правочин укладався без ознак пов`язаності контрагентів.

Отже, під час розгляду справи судом не було встановлено тієї обставини, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів має ознаки фраудаторного правочину.

Також судом не було встановлено обставин, які відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є підставами для визнання правочину недійсним.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ546-20 від 01 жовтня 2020 року задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29 липня 2022 року.

Суддя А.В.Васянович