Постанова

від 26.07.2022 по справі 442/3937/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/3937/21 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/811/19/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивачів Сисина С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сисин Сергія Васильовича та відповідача Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2021 року в складі судді Грицай М.М. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж" про стягнення моральної шкоди,-

встановив:

У травні 2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача МКП «Транс-Екіпаж» про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Вимоги обґрунтовували тим, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду від 12.04.2021 у справі № 442/1636/21, який набрав законної сили, ОСОБА_4 засуджений за частиною 2 статті 286 КК України за те, що він, працюючи водієм автотранспортних засобів у МКП «Транс-Екіпаж», яке надає послуги з перевезення пасажирів, 11.11.2020 приблизно о 08 год 20 хв, керуючи автобусом марки «БАЗ А079.20 Еталон», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , в якому перевозив пасажирів, слідуючи маршрутом № 147 «Дрогобич АС - Трускавець (Залізничний Вокзал)» та рухаючись вулицею Трускавецька у м. Дрогобич Львівської області в напрямку до м. Трускавець Львівської області, поблизу будинку № 46, порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого вчинив наїзд на малолітню пішохода ОСОБА_5 на вказаному нерегульованому пішохідному переході, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_5 , від яких остання померла під час госпіталізації в КНП «Дрогобицька МЛ №1».

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю трагічно загиблої в результаті ДТП ОСОБА_5. Трагічна загибель дочки ОСОБА_5 , яка проживала з нею з народження до дня загибелі, завдала ОСОБА_1 непоправної моральної шкоди, так як смерть дочки позбавила її сенсу подальшого життя. Такі злочинні дії ОСОБА_4 залишили її назавжди одинокою, без рідної і любимої дочки ОСОБА_5 , з якою вона пов`язувала їх спільне подальше сімейне життя, дочка була опорою для неї і все своє свідоме життя ОСОБА_1 присвятила її вихованню та розвитку з надією у подальшому і надалі проживати з дочкою та бути біля неї в старості. Діями ОСОБА_4 їй заподіяно значну моральну шкоду, яка полягала в самому факті смерті дочки, яку ОСОБА_1 дуже любила, цінувала і оберігала, і яка, незважаючи на її ранній вік, допомагала в усіх труднощах та в повсякденному житті. До трагічної загибелі дочки ОСОБА_1 надіялась на її допомогу в майбутньому, зокрема в старості, проте, тепер позивачка назавжди втратила надію у завтрашньому дні, так як розуміє, що у зв`язку зі смертю дочки такі надії на допомогу з її сторони в старості втрачені. Ніякими словами не можна передати цю щоденну біль, яку вона відчуває з дня отримання звістки про смерть малолітньої дочки і такий біль відчуває щоденно та буде відчувати впродовж життя при згадці про її трагічну смерть. ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку із трагічною смертю дочки досі відчуває апатичне ставлення до життя, після цих подій постійно відчуває нервові переживання, фізичний головний біль, розлади сну, стривоженість. Такий психоемоційний стан після смерті дочки спостерігається щодня, і ОСОБА_1 вже ніколи не повернеться до свого нормального попереднього життя, оскільки постійно живе думками про дочку, яка у ранньому віці пішла із життя у зв`язку із злочинними діями водія МКП «Транс-Екіпаж» ОСОБА_4 . Наголошує, що постійно усвідомлює, які фізичні та моральні страждання переживала дочка в останні моменти свого життя, адже у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини ОСОБА_4 , дочка отримала значні тілесні ушкодження, несумісні із життям. З цього приводу в ОСОБА_1 часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість. Через такі дії ОСОБА_4 її непокоять постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях її життя. Після смерті дочки ОСОБА_1 змушена постійно приймати ліки та препарати для покращення свого здоров`я, яке раптово значно погіршилось внаслідок смерті улюбленої дочки. Вказує, що наведені вище доводи свідчать про заподіяння їй моральної шкоди у зв`язку зі злочинними діями ОСОБА_4 , які призвели до протиправного заподіяння смерті у ранньому віці найближчій їй людині - дочки ОСОБА_5 . Постійно знаходитсья у стані смутку, відчаю, переживання та депресії. Спогади та думки про її дочку щодня викликають у неї сльози. Таким чином, наголошує, що їй завдано моральної шкоди, яку оцінює в 1 500 000 грн.

Позивач ОСОБА_2 є рідним братом трагічно загиблої в результаті ДТП ОСОБА_5 . Тяжкий злочин, вчинений ОСОБА_4 , завдав йому непоправної втрати у зв`язку зі смертю рідної сестри ОСОБА_5 . Злочинні дії ОСОБА_4 залишили його назавжди без рідної сестри, з якою до дня загибелі майже щодня спілкувався по телефону, а також систематично спілкувався, приїжджаючи до неї разом з матір`ю у місто Дрогобич, де вони проживали. Так як ОСОБА_8 росла без батька, то з її народження він завжди в силу своїх можливостей намагався допомагати матері у вихованні сестри. При спілкуванні з сестрою радів тим маленьким досягненням, які вона здобувала під час навчання, зокрема, у Дрогобицькому ліцеї № 2, а також, займаючись танцями та вивчаючи іноземні мови. У них з сестрою були доброзичливі, дружні стосунки і вона часто радилася з ним, як поступати у життєвих ситуаціях у її ранньому віці та він, як старший її брат, завжди опікувався нею, допомагав матері виховувати ОСОБА_9 . Сестра часто ділилася з ним своїм маленькими життєвими радощами і турботами. А тому для нього було справжнім шоком, від якого він не міг оговтатися тривалий період часу після повідомлення від матері по телефону зранку 11.11.2020 про трагічну загибель сестри ОСОБА_5 , яка загинула в результаті наїзду на неї автобуса. Наголошує, що у день смерті сестри і в наступні дні, по даний час він постійно відчуває глибокі душевні страждання, коли пригадує вказані події та усвідомлює обставини загибелі сестри ОСОБА_5 через дії ОСОБА_4 , які страждання переживала сестра в останні моменти свого життя, отримавши значні тілесні ушкодження, несумісні із життям.

Через смерть рідної сестри ОСОБА_5 внаслідок дій ОСОБА_4 відчуває постійні душевні страждання і нервові потрясіння. Трагічна смерть сестри - це те, з чим змиритися важко і нестерпно боляче, тим більше, що її життя обірвалося у зовсім ранньому віці. Після отримання звістки про раптову смерть сестри він зазнав стресу та душевного болю, постійних хвилювань і душевних страждань. Внаслідок смерті сестри постійно відчуває біль втрати, позбавлений сестринської любові (тим більше, що у нього немає інших братів чи сестер), порушені його родинні стосунки, після смерті сестри у нього відсутня можливість переживати разом з нею важливі події життя, святкувати родинні свята. Такі душевні страждання у нього є кожен день з дня трагічної загибелі сестри і по даний час. Зазначені обставини істотно змінили його життя, тягнуть за собою зараз та потягнуть у подальшому з віком додаткові зусилля з його боку на організацію свого життя, а відновити становище, яке існувало до смерті рідної сестри, у його житті вже не можливо. Через трагічну смерть сестри його постійно супроводжує печаль і туга за нею; непокоять постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях його життя. Таким чином наголошує, що йому завдано моральної шкоди, яку оцінює в 800 000 грн.

Окремо позивачі вказують, що тяжкий злочин, вчинений ОСОБА_4 , змусив їх пройти важку процедуру захоронення ОСОБА_5 , наслідки події, що сталася з вини ОСОБА_4 , потягли за собою для кожного з позивачів нераціональне витрачання життєвого часу (на проведення правових заходів, проведення з їх участю слідчих дій, подальший судовий розгляд у справі), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають і будуть вимагати у подальшому значних компенсаторних можливостей задля їх подолання. Враховуючи наведене, просили позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Малого колективного підприємства «Транс-Екіпаж» в користь ОСОБА_1 700 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з Малого колективного підприємства «Транс-Екіпаж» в користь ОСОБА_2 300 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з Малого колективного підприємства «Транс-Екіпаж» в користь держави судовий збір в розмірі 15 000 грн.

Рішення суду оскаржили представник позивачів ОСОБА_10 , ОСОБА_2 - адвоката Сисин С.В. та відповідач МКП «Транс-Екіпаж».

В апеляційній скарзі представник позивачів Сисин С.В. зазначає про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру заподіяної моральної шкоди, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції не у повній мірі врахував вимушені зміни у її житті, перенесені душевні страждання, які остання перенесла у результаті загибелі дочки та продовжує переносити по даний час, відповідна біль є щодня та відчуватиметься впродовж всього життя при згадці про дочку та її трагічну насильницьку смерть.

На думку апелянта, перевірені у справі докази підтверджують наявність підстав для повного задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на її користь 1500000,00 грн.

Окремо звертає увагу на те, що ОСОБА_4 мав можливість не допустити загибель дочки позивачки, у випадку дотримання ПДР шляхом надання переваги у русі пішоходу ОСОБА_5 , яка переходила дорогу по пішохідному переходу, тобто з дотриманням ПДР та застосування екстреного гальмування, оскільки жодних перешкод у нього для цього не було.

Через усвідомлення тяжкості тілесних ушкоджень, які отримала дочка у момент ДТП, позивачка не повернеться до свого нормального попереднього життя.

Також задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно виходив з моральних страждань, які були останньому заподіні загибелю сестри та правильно врахував, що позивач тривалий час проживав зі своєю сестрою та матір`ю, виконюючи фактично обов`язки батька по відношенню до неї.

Поряд з цим, суд не врахував біль втрати через загибель сестри, а також втрату сестринської любові, порушення родинних стосунків, не у повній мірі врахував перенесений стрес, постійний душевний біль, погіршення стану здоров`я.

Суд не врахував, що через загибель сестри, ОСОБА_2 важко спостерігати за матір`ю, яка втратила сенс до життя та її апатичним ставленням до життя.

У мотивувальній частині рішення суд не надав оцінки тому, що тяжкий злочин, вчинений ОСОБА_4 , змусив позивачів пройти важку процедуру захоронення та не врахував, яку біль останні пережили під час та після захоронення найдорожчої людини.

Як водій не розуміє, як ОСОБА_4 міг допустити наїзд на сестру у ранковий час на пішохідному переході у місці де часто проходять учні у напрямку ліцею.

Відношення відповідача до наслідків події, пов`язаної із злочинними діями працівника ОСОБА_4 , свідчить про байдужість відповідача до скоєного та поновлення прав позивачів, що у сукупності повинно бути враховано при визначенні розміру моральної шкоди та стягнення такої у заявлених позивачами розмірах.

Звертає увагу на те, що ні ОСОБА_4 , ні представник МКП «Транс-Екіпаж» не сплатили жодних коштів позивачам у відшкодування шкоди та навіть не попросили вибачення за скоєне, що ще більше посилює моральну шкоду.

Покликаючись на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28.11.2018, справа № 490/3471/16 зазначає, що у цивільному праві під діями юридичної особи визнаються дії її органу, представників, а також членів або інших учасників (працівників і службовців).

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору, але доручається юридичною чи фізичною особою.

Зазначає, що підставою визначення позивачами відповідного розміру моральної шкоди був вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.04.2021.

При цьому, жодний розмір моральної шкоди не зменшить ту біль, яку вони щоденно відчувають і будуть вічувати постійно.

Також звертає увагу на висновки судів та розмір відшкодувань у схожих справах, при цьому, вважає, що душевні та інші страждання у даній справі, з врахування обставин справи, є значно вищими.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2021 року про часткове задоволення позову та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі МКП «Транс-Екіпаж» не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає таке необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Підприємство частково визнавало позовні вимоги, а саме щодо стягнення на користь ОСОБА_1 350000,00 грн. моральної шкоди.

Крім цього, зазначає, що стягнення з відповідача суми, яка заявлена у позовних вимогах призведе до значного погіршення фінансового становища підприємства.

Звертає увагу, що сама ДТП за участю працівника уже суттєво вплинула на доходи відповідача і такі зменшилися через припинення договорів щодо пасажирських перевезень та анулювання певних дозволів на такі перевезення, відтак показники МКП «Транс-Екіпаж» щодо участі у конкурсах на отримання перевезень погіршуються у зв`язку із ДТП.

Окремо зазначає, що частина 2 ст. 1168 ЦК України чітко визначає коло осіб, які мають виключне право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із завданням смерті фізичній особі. Оскільки ОСОБА_2 не входить до визначеного кола осіб, а також відсутні докази щодо його проживання однією сім`єю із загиблою, відтак позовні вимоги, як і висновок суду у цій частині є необґрунтованими.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2021 року в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 300000,00 грн. та ухвалити рішення про відмову в задоволенні такої вимоги. Змінити рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2021 року в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та стягнути таку у розмірі 350000,00 грн. Провести розподіл судових витрат.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх представник Сисин С.В. власну апеляційну скаргу підтримали, при цьому апеляційну скаргу відповідача МКП «Транс-Екіпаж» заперечили, в обґрунтування надали пояснення, аналогічні доводам власної апеляційної скарги.

Представник відповідача МКП «Транс-Екіпаж» будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сисина С.В. та відповідача МКП «Транс-Екіпаж» необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки; на підставі ст. 75, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, при цьому останній вчинив злочин, будучи працівником відповідача.

Таким чином, відповідач, як особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки, яким керував її працівник під час виконання ним своїх трудових обов`язків, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану внаслідок дії такого джерела, незалежно від її вини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходив з характеру їх душевних страждань, втрати малолітньої доньки та рідної сестри відповідно, істотності вимушених змін у їх житті, погіршення стану здоров`я через душевні переживання, відчуття страждань та душевного болю, врахував також те, що ОСОБА_2 фактично виконував обов`язки батька по відношенні до ОСОБА_5 , оскільки її батько помер ще до її народження.

Вітак, виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути моральну шкоду на користь позивачки ОСОБА_1 в розмірі 700000,00 грн та на користь позивача ОСОБА_2 300000,00 грн., частково задоволивши їхні позовні вимоги.

При цьому, суд взяв до уваги поведінку та позицію відповідача МКП «Транс-Екіпаж» щодо події ДТП, зокрема, відсутність хоча б часткового відшкодування моральної шкоди у добровільному порядку, надання позивачам допомоги та часткове визнання позовних вимог, а також врахував те, що працівник відповідача вчинив згадану ДТП з необережності, щиро шкодує про вчинене та приніс свої вибачення перед позивачами.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , працюючи водієм автотранспортних засобів у МКП «Транс-Екіпаж», яке надає послуги з перевезення пасажирів, 11 листопада 2020 року приблизно о 08 год 20 хв, керуючи автобусом марки «БАЗ А079.20 Еталон», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , в якому перевозив пасажирів, слідуючи маршрутом № 147 «Дрогобич АС - Трускавець (Залізничний Вокзал)» та рухаючись вулицею Трускавецька у м. Дрогобич Львівської області в напрямку до м. Трускавець Львівської області, поблизу будинку № 46, порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не був особливо уважним до такої категорії учасників дорожнього руху, як діти, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками, до якого підійшла та розпочала по ньому перехід проїзної частини дороги, рухаючись справа наліво по ходу його руху, малолітня пішохід ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надав їй переваги у русі та не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до зупинки керованого ним автобуса, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, внаслідок чого вчинив наїзд на малолітню пішохода ОСОБА_5 на вказаному нерегульованому пішохідному переході, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_5 , від яких остання померла під час госпіталізації в КНП «Дрогобицька МЛ №1», а саме - відкриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів в м`які тканини лівої скроневої ділянки, переломів лівої та правої скроневої кісток, лобної та основної кістки, травматичний субарахноїдальний крововилив, крововиливи в речовину головного мозку, закритий перелом нижньої щелепи, саден та синці на тілі». Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя і перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Зазначене підтверджується вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.04.2021, який не оскаржувався та набрав законної сили (а.с. 13-14).

Вказаним вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки; на підставі ст. 75, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Іншими словами, колегія суддів погоджується із тим, що факт винуватості водія відповідача МКП «Транс-Екіпаж» ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 11 листопада 2020 року, є встановленим та не підлягає доказуванню.

В свою чергу, з копії Акту цивільного стану про народження № акту 163 том 63 рік 2006 підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 (а.с. 27).

Крім цього, позивачка ОСОБА_1 є матір`ю позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС Стрийського міськвиконкому Львівської області 29.06.1991, відтак ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_5 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 18.11.2020 Дрогобицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 13 років, актовий запис № 862 (а.с. 26).

З наданої Територіальним сервісним центром МВС № 4642 інформації вбачається, що 27.09.2019 була проведена реєстраційна операція по видачі тимчасового талону ХХТ 015933 на МКП "Транс-Екіпаж", на автобус БАЗ А079, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , дійсний до 22.12.2022, підставою для видачі тимчасового талону є договір оренди транспортного засобу ННА089323 від 22.12.2017.

Зазначені обставини визнаються сторонами, відтак не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 82 ЦПК України.

Звертаючись із позовними вимогами, позивачі свої доводи фактично зводять до того, що загибеллю рідної для них людини їм заподіяно значної моральної шкоди, страждання з приводу чого відчувають і надалі та вічуватимуть у продовж усього життя, з врахуванням того, що відповідної шкоди їм заподіяно діями працівника МКП "Транс-Екіпаж" ОСОБА_4 , під час виконання ним своїх трудових обов`язків, просили стягнути з відповідача, як юридичної особи з якою ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах, моральну шкоду у відповідному розмірі.

З матеріалів справи слідує, що відповідач МКП "Транс-Екіпаж" не оспорює факту наявності вини свого працівника у вчиненні ДТП, за наслідками якої загинула рідна дочка та сестра позивачів, чи покладення обов`язку із відшкодування моральної шкоди на МКП "Транс-Екіпаж", як юридичну особу з якою ОСОБА_4 , перебував у трудових відносинах, при цьому, як вбачається із доводів апеляційної скарги, відповідач не погоджується із оскаржуваним рішення в частині визначення судом грошового розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та стягненям такого в принципі на користь ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що останній відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України не належить до кола осіб, які мають виключне право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із завданням смерті фізичній особі.

В свою чергу, не погоджуються із оскаржуваним рішенням в частині визначення судом грошового розміру відшкодування моральної шкоди і позивачі, оскільки вважають, що такий не відповідає рівню моральної шкоди, яку зазнали у зв`язку із трагічною втратою рідної людини та з урахуванням усіх обставин ДТП, просять такий збільшити до відповідного розміру.

Таким чином, виключною правовою проблемою у спірних правовідносинах є обставини заподіяння моральної шкоди, яку зазнали позивачі та розмір відшкодування такої у зв`язку із втратою рідної людини внаслідок ДТП, наявність підстав для стягненя шкоди у користь рідного брата та покладення відповідного розміру відповідальності, як грошового еквіваленту такої, на відповідача.

Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.

За загальним правилом, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Таким чином, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

В свою чергу, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13.

МКП «Транс-Екіпаж» має ліцензію № 421788 Серія АЕ та здійснює господарську діяльність з перевезення пасажирів (а.с. 36).

Як зазначалось вище, відповідач МКП «Транс-Екіпаж» на відповідній правовій підставі на час ДТП володіло автобусом марки «БАЗ А079.20 Еталон», з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Так, транспортний засіб БАЗ А079, з державним номерним знаком НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_12 , при цьому 27.09.2019 була проведена реєстраційна операція щодо видачі тимчасового талону на МКП «Транс-Екіпаж», тимчасовий талон ХХТ 015933 від 27.09.2019, такий дійсний до 22.12.2022. Підставою видачі тимчасового талону є договір оренди транспортного засобу від 22.12.2017 (а.с. 37).

У матеріалах справи наявний договір оренди транспортного засобу від від 22.12.2017, за яким орендодавець ОСОБА_12 передав у плтане користування строком на 5 років транспортний засіб БАЗ А079, з державним номерним знаком НОМЕР_1 (а.с. 39).

Згідно із наказом № 199 про закріплення водіїв за ТЗ від 27.12.2019, водія ОСОБА_4 закріплено за автомашиною марки БАЗ А079, з державним номерним знаком НОМЕР_1 (а.с. 35).

Враховуючи наведені вище норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та обставини справи, колегія суддів вважає беззаперечним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач МКП «Транс-Екіпаж», як юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом БАЗ А079, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував її працівник ОСОБА_4 під час виконання ним своїх трудових обов`язків, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану внаслідок дії такого джерела підвищеної небезпеки, яка завдана позивачам смертю їх рідної людини.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 104 ЦПК України).

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому розглядаючи клопотання про призначення експертизи суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з`ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з`ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі.

Статтею 105 ЦПК України визначено підстави за наявності яких призначення судом експертизи є обов`язковим.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жук проти України" (Заява № 45783/05) від 21.10.2010р. (пункт 25) Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Ноймайстер проти Австрії» (1968 рік) кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.

У контексті зазначаного колегія суддів виходить з того, що заперечуючи розмір моральної шкоди, яку позивачі просять стягнути з відповідача, з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, для встановлення обсягу моральних страждань позивачів, відповідач не звертався, при цьому категорія справи та предмет доказування у такій, не свідчать про обов`язковість призначення експертизи (ст. 105 ЦПК України), яка і у такому випадку має призначатися за клопотанням хоча б однієї із сторін.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, згідно висновку експерта № 365/2020 смерть ОСОБА_5 наступила через відкриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів в м`які тканини лівої скроневої ділянки, переломів кісток склепіння та основи черепа, травматичний субарахноїдальний крововилив, крововиливи в речовину головного мозку, що ускладнилося розвитком набряку головного мозку (а.с. 184-185).

Вказані травми мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Згідно висновку експерта № 15/2/1711 від 08.12.2020 наїзд автобуса марки БАЗ А079 Еталон НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , на пішохода ОСОБА_5 відбувся на смузі призначеній для руху в напрямку до м. Трускавець, ближче до осьової лінії, в місці, яке передує сліду тертя чорного кольору, найбільш ймовірно в межах дорожньої розмітки «зебра», при цьому автобус перебував в межах зафіксованого його сліду юзу (а.с. 190-193).

Таким чином, водій ОСОБА_4 безумовно допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, при цьому такі його дії, були грубим порушенням, а також призвели до невідворотніх наслідків.

Заперечуючи позовні вимоги, сторона відповідача свої доводи, зокрема щодо вимог ОСОБА_1 зводить до того, що висновки суду в частині визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, не відповідають обставинам справи.

При цьому, будь яких обґрунтувань розміру відшкодування завданої шкоди, необхідності зменшення такої до розміру про який просить та на який погоджується, відповідач не наводить.

Колегія суддів виходить з того, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (в тому числі якщо така шкода завдала смерть фізичної особи), завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується шкода, у тому числі якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Оцінюючи матеріали цивільної справи, висновки експертиз, вирок у кримінальній справі та пояснення учасників справи, колегія суддів констатує та погоджується із тим, що стягнутий розмір моральної шкоди у спірних правовідносинах є недостатнім.

Так, у деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини заподіювача шкоди, при цьому ключовий елементом при визначенні вини чи невинуватості є ступінь дбайливості та обачності деліквента.

Позивачі покликалися на ступінь вини водія відповідача, яка полягає у його необережності, зокрема ДТП було скоєно на неругульованому пішохідному переході з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, що дійсно свідчить про недбале керування транспортним засобом.

Наведене свідчить про те, що за відповідних обставин та обстановки, водій МКП «Транс-Екіпаж» ОСОБА_4 міг уникнути зіткнення із пішоходом, малолітньою ОСОБА_5 , яке у подальшому призвело до смерті останньої.

Як вже зазначалося вище, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів враховуючи обставини справи, особи потерпілих, обставини за яких сталося ДТП та ставлячись з максимальним розумінням до втрат, яких зазнали позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як матір та брат померлої внаслідок ДТП ОСОБА_5 , яке мало місце 11.11.2020, погоджується із доводами апеляційної скарги представника позивачів щодо наявності підстав для збільшення розміру присудженої моральної шкоди, зокрема щодо стягнення такої на користь матері ОСОБА_1 з огляду на недостатній розмір такої, який визначений місцевим судом.

Так, надаючи оцінку та аналізуючи обставини справи з погляду можливих страждань (душевних та фізичних), які може зазнати мама у зв`язку із встратою рідної доньки, колегія суддів приходить висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 1 500 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, що на переконання колегії суддів, відповідатиме принципу розумності та справедливості.

Також, суд бере до уваги те, що втрата і біль, які пережила позивачка ОСОБА_1 та продовжує переживати є непоправними, оскільки близька та рідна їй людина загинула, тобто її не повернеш, відтак жодний грошовий розмір моральної шкоди не може бути належною сатисфакцією та у повній мірі покрити таку.

Крім цього, позивачка ОСОБА_1 втратила і чоловіка ОСОБА_13 (батька дочки ОСОБА_5 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Грецької Республіки, тобто ще до народження дочки (а.с. 32).

Не може залишитися поза увагою у цьому контексті і позиція відповідача МКП «Транс-Екіпаж» щодо події ДТП та відсутність хоча б часткового відшкодування моральної шкоди у добровільному порядку, надання позивачам іншої необхідної, за таких обставин, допомоги та часткове визнання позовних вимог на стадії судового розгляду.

Що стосується доводів апеляційної скарги МКП «Транс-Екіпаж» в частині відсутності підстав для стягнення моральної шкоди у користь ОСОБА_2 , як брата загинувшої ОСОБА_5 , колегія суддів знаходить такі підставними з огляду на таке.

Дійсно, ч. 2 ст. 1168 ЦК України чітко визначає коло осіб, які мають виключне право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із завданням смерті фізичній особі.

При цьому, ОСОБА_2 не входить до визначеного кола осіб відповідно до вимог ст. 1168 ЦК України, а докази проживання однією сім`єю із загиблою, у матеріалах справи відсутні, судом не встановлені.

Більше того, у доводах позовної заяви та апеляційної скарги, які стосуються вимог ОСОБА_2 останній, не заперечує проти того, що не проживав постійно із загиблою, стверджував, що допомагав мамі ОСОБА_1 у вихованні дочки, щоденно цікавився життям та розвитком сестри, майже щоденно з нею спілкувався, при цьому, з народження ОСОБА_5 , позивачка ОСОБА_1 сама виховувала та доглядала свою дочку.

З копії паспорта позивача ОСОБА_2 вбачається, що останній зареєстрований з 02.07.1993 за адресою АДРЕСА_1 , тоді як позивачка ОСОБА_1 була знята з реєстрації за цією адресою ще у 2019 році, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15-23).

Зазначені адреси підтверджені самим ж позивачами і у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене, на час смертельної ДТП, як зареєстроване так і фактичне місце проживання позивача ОСОБА_2 та його сестри ОСОБА_5 було різним.

Таким чином, беззаперечно погоджуючись із заподіянням позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди у зв`язку із загибеллю молодшої сестри та стражданнями, які останній пережив та продовжує проживати, колегія суддів не може залишити у законній силі чи змінити (у сторону збільшення) оскаржуване рішення у частині стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки таке суперечить вимогам закону, а саме ст. 1168 ЦК України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу представника позивачів необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, задовольнивши її вимогу у повному обсязі, при цьому, рішення у частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 необхідно скасувати, з ухваленням нового рішення про повному відмову у задоволенні вимог останнього, що також свідчить про часткову підставність апеляційної скарги відповідача МКП «Транс-Екіпаж».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що при зверненні до суду з позовом позивачі звільнені від сплати судового збору, судовий збір за розгляд їх апеляційної скарги необхідно стягнути з відповідача у дохід держави, при цьому з врахуванням задоволених вимог апеляційної скарги Малого колективного підприємства «Транс-Екіпаж» та необхідності компенсації останньому відповідної частки судового збору, колегія суддів стягує із останнього різницю судового збору, який має бути стягнутий з відповідача та компенсований йому.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сисина Сергія Васильовича та Малого колективного підприємства "Транс Екіпаж" - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2021 року в частині стягненя з Малого колективного підприємства «Транс-Екіпаж» в користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити, стягнути із Малого колективного підприємства «Транс-Екіпаж» в користь ОСОБА_1 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2021 року в частині стягення з Малого колективного підприємства «Транс-Екіпаж» в користь ОСОБА_2 300 000 (триста тисяч) грн на відшкодування завданої моральної шкоди - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути із Малого колективного підприємства «Транс-Екіпаж» у дохід держави судовий збір у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок за подання апеляційної скарги позивачами.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 27 липня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк