Рішення

від 24.06.2022 по справі 208/7804/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/7804/19

№ провадження 2/208/402/22

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді Івченко Т.П.,

секретаря судового засідання Задьори В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Кам`янської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Гаражно-будівельний кооператив «Центральний», приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Жидков Володимир Юрійович «про встановлення фактів, що мають юридичне значення» ,

встановив:

1.Позиція позивача.

Позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд встановити юридичний факт вступу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у володіння та управління спадковим майном, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , відповідно до ст. 549 ЦК України (у редакції 1963 року), а також факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПК НОМЕР_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивачем зазначено,що позивачє донькою ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та онукою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя дідусь позивача, - ОСОБА_3 , будучу членом Гаражно-будівельного кооперативу «Центральний», на підставі Рішення Виконавчого комітету Брежнєвської сільської ради народних депутатів від 18.12.1986 р. № 429 «Про будівництво гаражей» отримав земельнуділянку тазбудував гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 на території ГБК «Центральний» по АДРЕСА_1 , що підтверджується Архівним витягом Архівного управління Кам`янської міської ради за вихідним № Р-121/02-13 від 21.03.2017 р. та випискою з рішення від 18.12.1986 р. № 429, довідкою ГБК «Центральний» № 09 від 18.03.2017 року за підписом голови правління ОСОБА_4 та бухгалтера ОСОБА_5 .

Також, на підставі Ордера на право користування житловою площею, яка знаходилася в розпорядженні Дніпровського металургійного державного заводу ім. Дзержинського № 787 від 23.12.1965 року дідусь, ОСОБА_3 , мав праворазом зсім`єюу кількості3-хосіб займати(користуватися)квартиру АДРЕСА_2 . Житловий будинок перебував на балансі Житлово-комунального відділу Дніпровського металургійного державного заводу ім. Дзержинського, що вбачається з тексту Ордера № 787.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, і батько позивача ОСОБА_2 вступив у володіння та управління, відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року), спадковим майном у склад якого увійшло право що належало померлому на квартиру АДРЕСА_2 , та гаражем № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 на території ГБК «Центральний» по АДРЕСА_1 .

Спадкова справа після смерті дідуся, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відкривалася, інформація, щодо заповітів та спадкових договорів у спадковому реєстрі відсутня, що відображено у витягу із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 47227592 від 27.03.2017 р., витягу із Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 47227573 від 27.03.2017 р..

Факт прийняття спадщини батьком позивача ОСОБА_2 після дідуся ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем підтверджується:

-довідкою ГБК «Центральний» № 09 від 18.03.2017 року за підписом голови правління Крупій В.І. та бухгалтера ОСОБА_5 , що ОСОБА_3 був членом Гаражно-будівельного кооперативу «Центральний» та володів гаражем № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 в період з 1986 по 21.07.1992 рік;

-довідкою ГБК «Центральний» № 10 від 18.03.2017 року за підписом голови правління ОСОБА_4 та бухгалтера ОСОБА_5 , що ОСОБА_2 ч був членом Гаражно-будівельного кооперативу «Центральний» та володів гаражем № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 в період з 1992 по 2016 рік;

-постановою приватногонотаріуса Кам`янськогоміського нотаріальногоокругу ЖидковаВ.Ю.від 28.05.2019року провідмову увчиненні нотаріальнихдій вякій зазначено,що «...згідно Повноговитягу зДержавного реєструактів цивільногостану громадян,щодо актовогозапису просмерть №00022936629від 23.05.2019р. місце проживання ОСОБА_3 станом на деньсмерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )зазначено заадресою квартира АДРЕСА_2 );

-довідкою ТОВ «ЄРЦ КП» № 3/10358 від 20.06.2019 року, про те що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований заадресою квартира АДРЕСА_2 з 07.04.1970 року до 02.06.2016 року.

Також, на час смерті батька позивача ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , останній фактично проживав та був зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_2 , також разом із ним проживала і позивач, яка стверджує зазначений факт, в тому числі ведення спільного господарства, здійснення за ним догляду до його смерті.

Факт спільного постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується Актом про проживання без реєстрації № 207 від 30.01.2019 року виданого Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» за підписом директора ОСОБА_6 , членів комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ..

За своє життя батько позивачки ОСОБА_2 , дізнавшись про свій смертельний діагноз, розпорядився квартирою за адресою АДРЕСА_3 , яка належала йому на праві власності, та на підставі Договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Новіковою Л.В. від 29.01.2016 року за реєстровим № 3-67, подарував її позивачу ОСОБА_1 , щоб в подальшому я не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, (інформаційна довідка на квартиру 189774839, договір купівлі-продажу квартири від 18.07.2017 року надаються).

Стосовно гаражу № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 розташованого на території ГБК «Центральний» по АДРЕСА_1 , за життя батько запевнив позивача про те, що після його смерті їй буде достатньо звернутися до голови ГБК «Центральний» зі своїм свідоцтвом про народження та його свідоцтвом про смерть і вона стане членом кооперативу і до неї перейде у володіння та користування вказаний гараж.

Однак через думки за хворобу батька, його тяжкий стан, постійний режим прийому ліків, відвідування лікарів, постійний догляд за ним, стан постійного стресу та не знання закону позивач стверджує що опинилася у ситуації, у якій змушена звертатися до нотаріуса та у судовому порядку встановлювати певні обставини, щоб в подальшому, не тільки володіти та користуватися гаражем, а й мати можливість розпоряджатися ним, тобто отримати свідоцтво про право на спадщину.

2. Позиція відповідача.

Відповідачем подане клопотання про проведення розгляду справи, за відсутності представника відповідача.

3. Позиція 3-іх осіб.

3.1. Гаражно-будівельний кооператив «Центральний», в особі голови правління Крупій В.І. подано заяву про відсутність заперечень щодо заявлених позовних вимог у справі № 208/7804/19. Розгляд справи просили провести за відсутності представника кооперативу.

3.2. Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Жидков Володимир Юрійович подав пояснення, згідно до яких зазначив на відсутність підстав можливості для вчинення ним нотаріальної дії, на підставі чого ним 28 травня 2019 року у спадковій справі 15/2019 встановлено відсутність спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , та відсутності складеного ним за життя заповіту, даних про його фактичне місце проживання, кола осіб які прийняли спадщину у виді гаражу, на підставі чого ним відмовлено у видачі ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини та не встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після свого батька ОСОБА_3 .

4. Заяви, клопотання, процесуальні питання.

26 листопада 2019 року позивачем подано позов до суду.

02 грудня 2019 року відкрито провадження за позовом, в порядку загального позовного провадження.

14 травня 2019 року ухвалою суду витребувано докази копію спадкової справи № 15/2019.

28 липня 2020 року приватним нотаріусом Жидковим В.Ю. надіслано на ухвалу суду витребувані докази.

24 листопада 2020 року справу передано новому складу суду.

27 січня 2022 року позивачем подано заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою від 27 січня 2022 року підготовче провадження у справі закрито і призначено до судового розгляду по суті.

5. Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно до архівного витягу № Р-121/02-13 від 21 березня 2017 року сформованого Архівним управлінням Кам`янської міської ради (а.с. 30), підтверджено що з протоколу від 18 грудня 1986 року № 14 засідання виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів рішенням від 18 грудня 1986 року № 429 «Про будівництво гаражів», було проведено виділення земельної ділянки для будівництва гаражів членам гаражно-будівельного кооперативу «Центральний», згідно до додатку № 1, також затверджено список членів гаражно-будівельного кооперативу «Центральний» і виділення їх земельних ділянок згідно до додатку № 2, де у п. 64 зазначено ОСОБА_3 як члену кооперативу, що мешкає по АДРЕСА_3 .

Членство ОСОБА_3 , як члена, у Гаражно-будівельному кооперативі «Центральний» як власника гаражу № НОМЕР_2 , блоку № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , в період з 1986 року по 21.04.1992 року, підтверджено довідкою виданою ГСК «Центральний» в особі голови правління Крупій В.І. за № 09 від 18 травня 2017 року (а.с. 29), та за підписом бухгалтера кооперативу ОСОБА_5 ..

Довідкою ГБК «Центральний» від 01 червня 2019 року виданої головою правління Крупій В.І. за № 16 (а.с. 93) підтверджено, що ОСОБА_3 був членом ГБК «Центральний», створення якого затверджено рішенням виконавчого комітету Заводської районної ради від 17 серпня 1984 року за № 280. ОСОБА_3 одержав гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 в ГБК «Центральний» у м. Кам`янське Дніпропетровської області, загальною площею 19,39 кв.м., вніс пайовий внесок за цей гараж у сумі 400 гривень, сплатив повністю пайовий внесок. Номер гаражу надавався згідно внутрішньої інвентаризації.

Згідно до довідки ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 292 від 04.04.2017 року зазначено про відсутність реєстрації права власності на гараж АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (а.с. 96).

Згідно до інвентарної справи на гараж № НОМЕР_2 по ул. Широкій у ГБК «Центральний» (а.с. 97-100), відображено що технічна документація сформована на гараж № НОМЕР_2 у ГБК на ім`я ОСОБА_3 , за дозволом № 429 від 18 грудня 1986 року Брежневського РІК.

Відповіддю Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради № 24/149 від 05.06.2019 року (а.с. 103), зазначено що за результатами опрацювання встановлено що інформація щодо надання адреси зазначеному гаражу в Управлінні відсутня.

Членство ОСОБА_2 , як члена, у Гаражно-будівельному кооперативі «Центральний» як власника гаражу № НОМЕР_2 , блоку № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , в період з 1992 року по 2016 рік, підтверджено довідкою виданою ГСК «Центральний» в особі голови правління Крупій В.І. за № 10 від 18 травня 2017 року (а.с. 29), та за підписом бухгалтера кооперативу ОСОБА_5 , а також відсутності станом на 01 березня 2017 року боргу за останній заборгованості перед кооперативом підтверджено довідкою № 12 від 25 березня 2017 року.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , станом на 29 січня 2016 року зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі договором дарування серії та номер 3-67 від 03 лютого 2016 року, власник ОСОБА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Новіковою Л.В. (а.с. 32).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження виданого Міським ЗАГС м. Дніпродзержинська від 22 квітня 1987 року актовий запис № 1265 (а.с. 16).

Батьком ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_8 , був ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження виданого Дніпродзержинським міськбюро ЗАГС актовий запис № 94 від 30 січня 1947 року (а.с. 16).

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим відділом ЗАГС Заводського РІК м. Дніпродзержинська, актовий запис № 657 від 23 липня 1992 року (а.с. 18).

ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено свідоцтвом про смерть виданим Заводським районним у місті Дніпродзержинську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 669 від 02 червня 2016 року (а.с. 17).

Факт не заведення спадкової справи після спадкодавця ОСОБА_3 , підтверджено витягом сформованим на 27.03.2017 року (а.с. 22).

23 травня 2019 року заведена спадкова справа № 15/2019 у приватного нотаріуса Жидкова В.Ю., номер спадкової справи у реєстрі № 64226285 (а.с. 19, 70-105).

28 травня 2019 року приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю. винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини та не встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після свого батька ОСОБА_3 (а.с. 20-21).

Факт проживання ОСОБА_3 за адресою квартира АДРЕСА_2 , підтверджено ордером № 787 від 23 грудня 1965 виданим на право користування житловою площею та договору найму від 24 грудня 1965 року (а.с. 31), даними щодо проживання відображеними за змістом додатку № 2 до протоколу від 18 грудня 1986 року № 14 засідання виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів рішенням від 18 грудня 1986 року № 429 «Про будівництво гаражів», де у п. 64 зазначено данні ОСОБА_3 як члена кооперативу, який мешкає по АДРЕСА_3 .

Факт проживання ОСОБА_2 за адресою квартира АДРЕСА_2 , підтверджено довідкою № 3/10358 від 20.06.2019 року виданою ТОВ «ЄРЦ КП», згідно до якої останній був зареєстрований і проживав за вказаною адресою в період з 07.04.1970 року по 02.06.2016 року (а.с. 28).

Факт хвороби ОСОБА_2 , за його життя, підтверджено лікарським свідоцтвом про його смерть № 71 від 02 червня 2016 року (а.с. 24).

Факт поховання ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивачем ОСОБА_1 , підтверджено свідоцтвом про поховання від 02 червня 2016 року № 525 (а.с. 25); договором-замовленням від 03 червня 2016 року № 000424 (а.с. 26).

Факт спільного проживання в період з січня 2014 року по 2016 рік, ОСОБА_1 із батьком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 , підтверджено актом про проживання без реєстрації за № 2071 віл 30 січня 2019 року (а.с. 27, 80), складений членами комісії у складі техніка КП КМР «УКОЖФ» Король В.Л., ОСОБА_8 , сусідів квартири АДРЕСА_4 , 4, АДРЕСА_5 ; довідкою ТОВ «Абонент ХХІ» від 17 листопада 2016 року (а.с. 79).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_6 , з 03 листопада 2017 року, що підтверджено реєстрацією місця проживання згідно до паспорту громадянина України (а.с. 14).

6. Норми права застосовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ст. 41 Конституції України, Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 55 Конституції України, Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Ст.4Цивільного КодексуУкраїнської РСР(1963року). Підстави виникнення цивільних прав і обов`язків.

Цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених

законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян

і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу

загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують

цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають:

з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних,

кооперативних та інших громадських організацій з актів

планування;

в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських

пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок

придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без

достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання

цивільно-правових наслідків.

Ст.86Цивільного КодексуУкраїнської РСР(1963року). Право власності.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини

щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом.

Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна,

колективна, державна.

Усі форми власності є рівноправними.

Відносини власності регулюються Законом України «Про власність».

Стаття 5 Цивільного Кодексу України.Дія актів цивільного законодавства у часі

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 13 Цивільного Кодексу України, Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України:

1.кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч. 1 ст. 20 Цивільного Кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Ст. 1216 Цивільного КодексуУкраїни - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ч. 1 ст. 1217 Цивільного Кодексу України, - спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Ч. 1 ст. 1218 Цивільного Кодексу України, - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1223 Цивільного Кодексу України:

1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Ст. 1226 Цивільного Кодексу України:

1. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

2. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Земельний Кодекс УРСР 1970 року.

Стаття 16, Земельного Кодексу УРСР 1970 року,

Надання земельних ділянок у користування здійснюється в

порядку відведення.

Відведення земельних ділянок провадиться на підставі

постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів

обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних

депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і

Української РСР.

У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок

вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови

користування землею.

Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому

землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної

ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.

Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних

ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Стаття 21 Земельного Кодексу УРСР 1970 року.

Видача державних актів на право користування землею, а також

актів на право довгострокового тимчасового користування землею

провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних

депутатів.

Стаття. 48 Земельного Кодексу УРСР 1970 року.

Державний контроль за використанням та охороною всіх земель здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР.

Відповідно до законодавства Союзу РСР спеціально уповноваженим органом по здійсненню державного контролю за використанням та охороною земель є землевпорядна служба системи Міністерства сільського господарства СРСР, компетенція якої визначається положенням, затверджуваним Радою Міністрів СРСР.

Стаття 86. Земельного Кодексу УРСР 1970 року, Відання землями міст і порядок користування ними.

Всі землі в межах міста перебувають у віданні міських Рад народних депутатів, компетенція яких в галузі регулювання земельних відносин визначається статтею 10 цього Кодексу.

Користування землями, зазначеними в пунктах 3, 4, 5 статті 84, здійснюється у відповідності з статтями 95, 97, 98 цього Кодексу.

Стаття 87 Земельного Кодексу УРСР 1970 року. Землі міської забудови та їх використання

Землями міської забудови вважаються землі, що забудовані або призначені для цієї мети за генеральним планом розвитку і забудови міста.

Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста.

Землі, призначені під міську забудову, до їх забудови використовуються попередніми землекористувачами.

Вільні від забудови землі можуть відводитися виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів в тимчасове користування підприємствам, установам, кооперативним і громадським організаціям, а також громадянам для використання під городи, пасовища та сінокоси.

Стаття 90 Земельного Кодексу УРСР 1970 року. Перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю.

На землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

7. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Згідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у Постанові від 10.10.2018 року № 557/1209/16-ц:

Відповідно до ст.2 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.4 ст.3 зазначеного закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (3.08.2004) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з чч.1 та 2 ст.5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 5.08.92 закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» від 5.08.92 №449 (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 5.08.92, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35//18/1).

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно доПереліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно знаказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими якІнструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено вДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів"та влисті Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;

- по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняттяпостанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували об`єкт нерухомості, в тому числі і гараж, до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи у виді технічного паспорту на нього, що підтверджувало перебування такого об`єкту в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності на спірні об`єкти нерухомості, збудовані до 5 серпня 1992 року.

Станом на 1986 рік, не передбачалося порядку вводу в експлуатацію та реєстрації права власності, а таке право визначалося обстеженням побудови органом БТІ та складанням відповідного технічного паспорту на будівлю, що підтверджувалося реєстраційними записами, що також підтверджено правовою позицію ВС викладеної у Постанові від 10.10.2018 року № 557/1209/16-ц.

Так, згідно до ст. 94 ЦК УРСР, в редакції чинній на 1986 роки, передбачалося, що колгоспи, інші кооперативні організації, їх об`єднання

володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм

на правівласності,відповідно доїх статутів. Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, належить виключно самим власникам.

Як встановлено судом, початок будівництва гаражу № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , як членом ГБК «Центральний» ОСОБА_3 розпочато у 1986 році та завершено будівництво станом на 25 березня 1988 року, що підтверджено інвентаризаційною справою по гаражу та технічною документацією (а.с. 97-100).

Членство ОСОБА_3 у ГБК «Центральний», як члену кооперативу в період з 1984 року і по належними та допустимими доказами, за наслідком отримання дозволів на його будівництва, протоколу від 18 грудня 1986 року № 14 засідання виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів рішенням від 18 грудня 1986 року № 429 «Про будівництво гаражів», було проведено виділення земельної ділянки для будівництва гаражів членам гаражно-будівельного кооперативу «Центральний», згідно до додатку № 1, також затверджено список членів гаражно-будівельного кооперативу «Центральний» і виділення їх земельних ділянок згідно до додатку № 2, де у п. 64 зазначено ОСОБА_3 як члену кооперативу, що мешкає по АДРЕСА_3 , а отже не може оцінюватися як самовільне побудування об`єкту нерухомості

Крім того, враховуючи що позивача отримав дозвіл на будівництво гаражу як член кооперативу, здійснив його побудову в період з 1986 по 1988 роки, внаслідок чого гараж був обстежений відділом комунального господарства Виконавчого комітету, що підтверджено документами виданими станом на 25 березня 1988 року (а.с. 98), з реєстраційними записами, що підтвердило право власності позивача на збудований гараж, згідно до порядку який діяв станом на 1986-1988 роки.

Не отримання позивачем іншого правовстановлюючого документу, ніж ті які передбачалися станом на 1986-1988 роки, як період набуття такого права за позивачем, та подальша зміна законодавства Українського РСР та України, не може бути покладена у вину позивача, на доведення належності на законних підставах збудованого об`єкту нерухомості гаражу, як членом кооперативу, за отриманими дозволами.

Крім того, позивачем доведено виконання перед гаражним кооперативом своїх зобов`язань, що підтверджується Довідкою ГБК «Центральний» від 01 червня 2019 року виданої головою правління Крупій В.І. за № 16 (а.с. 93) підтверджено, що ОСОБА_3 був членом ГБК «Центральний», створення якого затверджено рішенням виконавчого комітету Заводської районної ради від 17 серпня 1984 року за № 280. ОСОБА_3 одержав гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 в ГБК «Центральний» у м. Кам`янське Дніпропетровської області, загальною площею 19,39 кв.м., вніс пайовий внесок за цей гараж у сумі 400 гривень, сплатив повністю пайовий внесок. Номер гаражу надавався згідно внутрішньої інвентаризації.

На підстав чого, судом встановлено, що за своє життя ОСОБА_3 , набув 25 березня 1988 року у право власності гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 в ГБК «Центральний» у м. Кам`янське Дніпропетровської області, загальною площею 19,39 кв.м, як член ГБК, виплатив пайовий внесок у сумі 400 гривень, та здійснив будівництво зазначеного гаражу, у відповідності до протоколу від 18 грудня 1986 року № 14 засідання виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів рішенням від 18 грудня 1986 року № 429 «Про будівництво гаражей», дозволу № НОМЕР_4 на будівництво гаражу від 18 грудня 1986 року виданого Брежневським районним виконавчим комітетом, після обстеження гаражу та отримання ним відповідного технічного паспорту на гараж.

Таким чином, на час смерті ОСОБА_3 , а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 72), у склад спадщини яка відкрилася на час смерті спадкодавця увійшло його право власності на зазначений гараж.

Щодо прийняття спадщини відкритої на час смерті ОСОБА_3 , в ході судового розгляду встановлено, що разом із ним за адресою місця проживання та смерті спадкодавця, а саме у квартирі АДРЕСА_2 , проживав спадкоємиць ОСОБА_2 , який приходився померлому сином.

Родинний зв`язокміж спадкодавцем ОСОБА_3 ,померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 іспадкоємцем ОСОБА_2 ,підтверджено свідоцтвом про народження виданого Дніпродзержинським міськбюро ЗАГС актовий запис № 94 від 30 січня 1947 року (а.с. 16).

Згідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, в редакції на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , його син ОСОБА_2 входив у першу чергу на спадкування спадщини яка відкрилася після смерті його батька.

Так, згідно до ЦК УРСР, в редакції станом на 21 липня 1992 року, згідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР передбачалося що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно до відомостей зі Спадкового реєстру, копії спадкової справи 15/2019, встановлено відсутність заведення спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_3 ..

Як встановлено, крім фактичного проживання з спадкодавцем ОСОБА_3 за його життя та на час його смерті, спадкоємиць ОСОБА_2 , фактично прийняв спадщину гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 в ГБК «Центральний» у м. Кам`янське Дніпропетровської області, загальною площею 19,39 кв.м.

Членство ОСОБА_2 , як члена, у Гаражно-будівельному кооперативі «Центральний» та як власника гаражу № НОМЕР_2 , блоку № НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 , в період з 1992 року по 2016 рік, підтверджено довідкою виданою ГСК «Центральний» в особі голови правління Крупій В.І. за № 10 від 18 травня 2017 року (а.с. 29), та за підписом бухгалтера кооперативу ОСОБА_5 , а також відсутності станом на 01 березня 2017 року боргу за останній заборгованості перед кооперативом підтверджено довідкою № 12 від 25 березня 2017 року.

Згідно до ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР, передбачалося, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР, - прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

П.1ч.1ст.549ЦК УРСРвизначалося,що спадкоємецьприйняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном.

Враховуючи вищенаведене, встановлено що ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину, після свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , у склад якої увійшло набуте спадкодавцем станом на 25 березня 1988 року права власності - на гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 в ГБК «Центральний» у м. Кам`янське Дніпропетровської області, загальною площею 19,39 кв.м, як членом кооперативу, який виплатив пайовий внесок у сумі 400 гривень, та здійснив будівництво зазначеного гаражу, у відповідності до протоколу від 18 грудня 1986 року № 14 засідання виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів рішенням від 18 грудня 1986 року № 429 «Про будівництво гаражів», дозволу № НОМЕР_4 на будівництво гаражу від 18 грудня 1986 року виданого Брежневським районним виконавчим комітетом, після обстеження гаражу та отримання ним відповідного технічного паспорту на гараж.

Враховуючи що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , то час прийняття спадщини після його смерті обраховувався строком до 21 січня 1993 року.

Прийняв спадщину після померлого батька, тобто фактично вступив в управління та володіння зазначеним гаражем, спадкоємиць ОСОБА_2 , не оформив і не зареєстрував своє право власності як спадкоємця на зазначене майно, в передбаченому законом порядку, за своє життя, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно доправової позиціїВС від14.08.2019року усправі №523/3522/16-ц, відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Враховуючи, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи спадкоємцем спадщини відкритої після смерті його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , як права власності на гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 в ГБК «Центральний» у м. Кам`янське Дніпропетровської області, загальною площею 19,39 кв.м, не оформив своє право власності на зазначену спадщину, то фактично на час смерті спадкодавця ОСОБА_2 ,померлий ІНФОРМАЦІЯ_6 , у склад спадщини відкритої після його смерті, входило:

-право на спадкування права власності на гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 в ГБК «Центральний» у м. Кам`янське Дніпропетровської області, загальною площею 19,39 кв.м, набуте спадкодавцем ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 25 березня 1988 року як членом кооперативу, який виплатив пайовий внесок у сумі 400 гривень, та здійснив будівництво зазначеного гаражу, у відповідності до протоколу від 18 грудня 1986 року № 14 засідання виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів рішенням від 18 грудня 1986 року № 429 «Про будівництво гаражів», дозволу № НОМЕР_4 на будівництво гаражу від 18 грудня 1986 року виданого Брежневським районним виконавчим комітетом, після обстеження гаражу та отримання ним відповідного технічного паспорту на гараж, яка ОСОБА_2 фактично прийнята але не оформлена за його життя.

Як встановленона чассмерті спадкодавця ОСОБА_2 ,останній бувзареєстрований заадресою квартира АДРЕСА_2 , підтверджено довідкою № 3/10358 від 20.06.2019 року виданою ТОВ «ЄРЦ КП», згідно до якої останній був зареєстрований і проживав за вказаною адресою в період з 07.04.1970 року по 02.06.2016 року (а.с. 28). Інших осіб зареєстрований у квартирі не було.

Факт родинних стосунків між спадкодавцем ОСОБА_2 і спадкоємицею ОСОБА_1 , підтверджено копією свідоцтва про народження виданого Міським ЗАГС м. Дніпродзержинська від 22 квітня 1987 року актовий запис № 1265 (а.с. 16).

Згідно до встановлених під час розгляду спору фактичних обставин, судом встановлено, що разом із ОСОБА_2 в період з січня 2014 року по 02 червня 2016 року, проживала його донька ОСОБА_1 , яка доглядала за останнім, мала з ним спільне господарство, спільні витрати, про що свідчить відомості про хворобу ОСОБА_2 , за його життя, що підтверджено лікарським свідоцтвом про його смерть № 71 від 02 червня 2016 року (а.с. 24); що поховання ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , було здійснено позивачем ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про поховання від 02 червня 2016 року № 525 (а.с. 25); договором-замовленням від 03 червня 2016 року № 000424 (а.с. 26); факт спільного проживання в період з січня 2014 року по 2016 рік, підтверджено актом про проживання без реєстрації за № 2071 від 30 січня 2019 року (а.с. 27, 80), складений членами комісії у складі техніка КП КМР «УКОЖФ» Король В.Л., ОСОБА_8 , сусідів квартири АДРЕСА_4 , 4, АДРЕСА_5 ; довідкою ТОВ «Абонент ХХІ» від 17 листопада 2016 року (а.с. 79); а також розпорядженням спадкодавцем за його життя належним його майном правом власності на квартира АДРЕСА_2 , на підставі договору укладеного спадкодавцем за своє життя на користь позивача.

А тому, відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 264ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно доЗакону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції»закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи наведене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявності підстав для їх задоволення, але частково у відповідності до встановлений фактичних даних, які необхідні для реалізації позивачем права на спадкування.

8. Судові витрати.

При зверненні із позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 гривень (а.с. 2). Виходячи з приписів ст. 141 ЦПК України, позивачем не заявлено про відшкодування понесених нею витрат, які залишаються за позивачем.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Кам`янської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Гаражно-будівельний кооператив «Центральний», приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Жидков Володимир Юрійович «про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - задовольнити.

Встановити факт того, що у склад спадщини відкритої на час смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , увійшло:

-право на спадкування права власності на гараж № НОМЕР_2 у блоці № НОМЕР_3 в ГБК «Центральний» у м. Кам`янське Дніпропетровської області, загальною площею 19,39 кв.м, набуте спадкодавцем ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 25 березня 1988 року як членом кооперативу, який виплатив пайовий внесок у сумі 400 гривень, та здійснив будівництво зазначеного гаражу, у відповідності до протоколу від 18 грудня 1986 року № 14 засідання виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів рішенням від 18 грудня 1986 року № 429 «Про будівництво гаражей», дозволу № НОМЕР_4 на будівництво гаражу від 18 грудня 1986 року виданого Брежневським районним виконавчим комітетом, після обстеження гаражу та отримання ним відповідного технічного паспорту на гараж, яке спадкодавцем ОСОБА_2 за його життя фактично прийнято у володіння в порядку передбаченому ст. 549 ЦК УРСР.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю спадкоємиці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з січня 2014 року на час відкриття спадщини, за адресою квартира АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_6 .

Відповідач Кам`янська міська рада, код ЄДРПОУ 24604168, юридична адреса: м. Кам`янське Дніпропетровської області, майдан Петра Калнишевського, № 2.

Треті особи:

Гаражно-будівельний кооператив «Центральний», код ЄДРПОУ 21878404, юридична адреса м. Кам`янське, Дніпропетровської області, вул. Широка, № 5-а.

Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Жидков Володимир Юрійович, місцезнаходження м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул. Менделєєва, будинок № 60/2.

Суддя Івченко Т. П.