Рішення

від 29.07.2022 по справі 140/4471/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4471/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, фонд, ВОВ Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю) звернулося з позовом до Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп (далі КП Маневицький райсількомунгосп, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 41785,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2021 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 39600,00 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 2185,92 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 КАС України.

Відповідач у листі від 06.07.2021 вих. № 40 повідомив суд про те, що підприємством здійснено усі необхідні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача вважає твердження відповідача необґрунтованими і безпідставними та зазначає, що до обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, включається також працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач впродовж багатьох років не забезпечує працевлаштування осіб з інвалідністю, а вакантна посада існує лише для подання звітності центру зайнятості. Наміру прийняти на роботу працівника у відповідача немає, умови праці для осіб з інвалідністю не створені. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив зазначає про те, що чинне законодавство не покладає обов`язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників-інвалідів. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Відповідачем створено 1 робоче місце для осіб з інвалідністю за посадою «машиніст насосних установок». Підприємством у 2021 році щомісячно подавалися звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до Маневицької районної філії Волинського обласного центру зайнятості. Про наявність вакансії подавалося оголошення 25.02.2021 у районну газету та повідомлялося у ВОВ Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю. Однак робоче місце залишалося вакантним у зв`язку з тим, що центром зайнятості вказані особи до підприємства не спрямовувалися та безпосередньо до роботодавця не зверталися. Тобто, залишилося вакантним не з вини підприємства. Фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у 2021 році також не було, оскільки жодна особа з інвалідністю щодо працевлаштування на підприємство не зверталася. Таким чином, відповідач виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством повною мірою. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 15.02.2022 за вхідним №659 КП Маневицький райсількомунгосп подало до ВОВ Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю звіт форми №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2021 році у відповідача фактично складала 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особу. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2021 році становив 792,0 тис.грн.

Повідомленням від 25.03.2022 №09/11-20 ВОВ Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю проінформувало КП Маневицький райсількомунгосп про обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 39600,00 грн до 15 квітня 2022 року та роз`яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати. У зазначений строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були.

У зв`язку з несплатою товариством адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ відповідачу нарахована пеня в сумі 2185,92 грн, що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держстатом.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Як випливає з вимог статті 18 Закону №875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Визначений Законом №875-ХІІ обов`язок роботодавця супроводжується створенням робочого місця для особи з інвалідністю та подання державній службі зайнятості відповідної інформації з метою пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на вакантне робоче місце.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у 2021 році не було працевлаштовано відповідно до нормативу 1 особу з інвалідністю.

Судом встановлено факт невиконання КП Маневицький райсількомунгосп нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2021 році, однак суд вважає, що вини підприємства в цьому немає, оскільки відповідач створив робоче місце для осіб з інвалідністю та вживав необхідні заходи їх працевлаштуванню.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем щомісячно, а саме: 04.01.2021, 01.02.2021, 01.03.2021, 01.04.2021, 05.05.2021, 01.06.2021, 01.07.2021, 02.08.2021, 01.09.2021, 04.10.2021, 01.11.2021 та 01.12.2021 була подана до Маневицької філії Волинського обласного центру зайнятості звітність за формою №3-ПН інформація про попит на робочу силу (вакансії) машиніст насосних установок, у яких повідомлялося про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім цього, відповідачем додатково 25.02.2021 та 27.05.2021 було подано оголошення в районну газету «Нова доба» про наявну на підприємстві вакансію для особи з інвалідністю.

При цьому, КП Маневицький райсількомунгосп листом від 17.02.2021 за вих. № 11 повідомляло про вакантну посаду для працевлаштування особи з інвалідністю «машиніст насосних установок» та просило порекомендувати осіб з інвалідністю для працевлаштування на даній посаді.

Однак робоче місце для осіб з інвалідністю залишилося вакантним.

Відтак, судом встановлено, що 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю залишилося вакантним у зв`язку з тим, що центром зайнятості жодна одна особа не була спрямована до відповідача для працевлаштування, а інші особи безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, тобто робоче місце для осіб з інвалідністю залишилося вакантними не з вини товариства.

Разом з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2021 рік не встановлено.

Оскільки здійснення пошуку підходящої роботи, покладено на Державну службу зайнятості, при цьому працевлаштування осіб з інвалідністю залежить від їх бажання працювати, наявних у такої особи кваліфікації та знань, суд дійшов висновку про те, що за наявності бажаючих осіб з інвалідністю працевлаштуватися та направлення їх центром зайнятості, відповідач мав би можливість виконати норматив.

Отже, судом встановлено, що відповідач виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством повною мірою. Зокрема, відповідач створив робочі місця для осіб з інвалідністю, інформував центр зайнятості про наявність вакансій на підприємстві для осіб з інвалідністю, вживав додаткові заходи щодо пошуку осіб з інвалідністю з метою працевлаштування шляхом розміщення оголошення в засобах масової інформації.

Тобто, як свідчать матеріали справи, відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робочі місця для осіб з інвалідністю, товариство своєчасно інформувало Маневицьку районну філію Волинського обласного центру зайнятості про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій.

Протилежного судом не встановлено.

Враховуючи, що КП Маневицький райсількомунгосп у 2021 році вживало своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування такої особи, при цьому позивач не надав суду доказів того, що товариство відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому суд дійшов висновку про те, що у позивача не було правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 39600,00 грн та нарахування пені в сумі 2185,92 грн.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк