Рішення

від 26.07.2022 по справі 911/3336/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3336/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали

за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, смт. Ставище, Білоцерківського району Київської області

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

2. Фермерського господарства Агротерра, м. Біла Церква, Київська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Біла Церква, Київська область

про визнання недійсним наказу та договору оренди землі

представники:

від позивача не з`явився

від відповідачів не з`явились

від прокуратури І.В. Батюк

від третьої особи не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області №50/4-241вих-21 від 11.11.2021 року (вх. №3300/21 від 15.11.2021) (далі позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі відповідач 1) та Фермерського господарства «Агротерра» (далі відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі третя особа) про визнання недійсним наказу та договору оренди землі.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3336/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.02.2022 року.

Позивач, відповідачі, прокурор та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 01.02.2022 року не з`явилися. Про причини неявки суд не повідомили. Відповідачі відзив на позовну заяву не подали.

Ухвалою суду від 01.02.2022 року підготовче засідання відкладено на 01.03.2022 року.

Судове засідання, призначене на 01.03.2022 року, не відбулося.

Ухвалою суду від 02.05.2022 року підготовче засідання призначено на 14.06.2022 року.

До суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов №04-15/2086 від 18.02.2022 року (вх. №4194/22 від 04.04.2022), в якому відповідач проти позову заперечує.

До суду від відповідача 2 надійшли заперечення на позов б/н б/д (вх. №6683/22 від 13.06.2022), в яких відповідач 2 проти позову заперечує.

Позивач, відповідачі та третя особа у судове засідання 14.06.2022 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 14.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 05.07.2022 року.

До суду від прокуратури надійшла відповідь №50-3159вих-22 від 22.06.2022 року (вх. №7472/22 від 27.06.2022) на заперечення відповідача.

До суду від відповідача 2 надійшло клопотання б/н б/д (вх. №7877/22 від 04.07.2022) про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

Позивач, відповідач 1 та третя особа у судове засідання 05.07.2022 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/3336/21 до судового розгляду по суті на 19.07.2022 року.

До суду від відповідача 2 надійшло клопотання б/н б/д (вх. №8829/22 від 18.07.2022) про розгляд справи без участі представника.

До суду від відповідача 2 електронною поштою надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №8829/22 від 28.07.2022) про розгляд справи без участі представника.

Позивач, відповідач 1 та третя особа у судове засідання 19.07.2022 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 19.07.2022 року розгляд справи відкладено на 26.07.2022 року.

До суду від відповідача 2 електронною поштою надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №9228/22 від 25.07.2022) про розгляд справи без участі представника. Крім того, відповідач проти позову заперечує та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

До суду від третьої особи електронною поштою надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №9217/22 від 25.07.2022) про розгляд справи без його участі.

Позивач та відповідач 1 у судове засідання 26.07.2022 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Прокурор, у судовому засіданні 26.07.2022 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Судом враховано, що ухвали Господарського суду Київської області направлялись учасникам справи на юридичні адреси згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи №911/3336/21 оприлюдено на сайті «Судова влада України».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 26.07.2022 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в позовній заяві, Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території с. Бесідка Білоцерківського (Ставищенського) району Київської області.

Так, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області №10-3814\15-14-сг від 06.08.2014 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 34,6000 га.

У подальшому, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області №10-5295/15-14-сг від 11.09.2014 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області та прийнято рішення про надання в оренду строком на 21 рік останньому земельної ділянки площею 34,6000 га, кадастровий номер 3224280800:02:007:0112.

На підставі вказаних наказів, 15.09.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області в особі начальника відділу Держземагентства у Ставищенському районі Хомича В.І., як уповноваженої особи, із фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. Вказаний договір оренди землі від 15.09.2014 року зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області 20.09.2014, номер запису 7067529 .

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №43-ОТГ від 14.12.2020 року, зі змінами відповідно до наказу №57-ОТГ від 21.12.2020 року, Ставищенській селищній громаді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1057,2292 га згідно додатку, в т.ч. передано земельну ділянку площею 34,6000 га кадастровий номер 3224280800:02:007:0112 розташованої на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області.

Відповідно до рішення третьої позачергової сесії VIII скликання Ставищенської селищної ради Білоцерківського району «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №41 від 24.12.2020 року, Ставищенська селищна громада Білоцерківського району Київської області прийняла у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1057,2292 га, в т.ч. земельну ділянку площею 34,6000 га кадастровий номер 3224280800:02:007:0112, яка розташована на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області.

16.03.2021 року державним реєстратором Володарської селищної ради Олефір Г.П. здійснено реєстрацію спірної земельної ділянки на підставі вказаних наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, рішення Ставищенської селищної ради, номер запису 41063096.

Так, власником земельної ділянки площею 34,6000 га кадастровий номер 3224280800:02:007:0112, розташованої на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області, є Ставищенська селищна рада.

На думку прокурора, зазначені накази Головного управлінням Держземагенства у Київській області прийнято всупереч вимогам чинного законодавства.

Прокурор зазначає, що в поданому третьою особою - ОСОБА_1 клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Крім того, третьої особою - ОСОБА_1 11.06.2015 року здійснено реєстрацію юридичної особи фермерське господарство «Агротерра» (код ЄДРПОУ 39838743), керівником зазначеного Фермерського господарства є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, та вже отримував із земель державної та комунальної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) земельну ділянку.

На підставі наказу ГУ Держземагентства в Київській області №10-3812/15-14-сг від 06.08.2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області з кадастровим номером 3224287600:03:001:0103, площею 13,2390 га в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 та 15.09.2014 року укладено договір оренди землі строком на 49 років, який зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5894290 від 18.09.2014 року.

Згідно інформації Державної інспекції сільського господарства в Київській області станом на 2015 рік за ОСОБА_1 техніка не була зареєстрована.

Як зазначає прокурор, що з урахуванням вимог ст.ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, на думку прокурора, отримання ОСОБА_1 значних площ земель для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення земельного банку фермерського господарства «Агротерра», засновником і керівником якого він був і являється на даний час, за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Київській області №10-5295/15-14-сг від 11.09.2014 року прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а Договір оренди землі від 15.09.2014 року, укладено всупереч встановленої чинним законодавством процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Заперечуючи проти позову, відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначив, про відсутність порушень вимог чинного земельного законодавства України з боку ГУ Держземагентства у Київській області при видачі оспорюваного наказу та наданні у строкове користування ОСОБА_1 земельної ділянки. ОСОБА_1 до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду додано усі визначені Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство» документи, а тому, у ГУ Держземагентства у Київській області відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання.

Заперечуючи проти позову відповідач 2 у відзиві на позов зазначив, що процедура передачі земельних ділянок в оренду була повністю дотримана, обставини, які б були підставою визнання недійсним Договору оренди землі від 15.09.2014 року відсутні. В матеріалах справи відсутні докази встановлення Держсільгоспінспекцією фактів порушення ОСОБА_1 норм земельного законодавства. Статтею 5 Закону України «Про фермерське господарство» визначено вичерпний перелік кваліфікуючих вимог до фермера та його заяви, які було дотримано ОСОБА_1 при подачі клопотання до ГУ Держземагентства у Київській області. На думку відповідача 2 прокурором не обґрунтовано підстав для визнання недійсним Договору оренди землі від 15.09.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. ст. 116, 123-126, 134, 137 Земельного кодексу України, ст.ст. 21, 203, 210, 215, 387 Цивільного кодексу України, ст. ст. 23, 24, 53 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із недотриманням Головним управління Держгеокадастру у Київській області вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування третій особі ОСОБА_1 земельних ділянок, без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши надані докази, судом встановлено наступне.

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області №10-3814\15-14-сг від 06.08.2014 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 34,6000 га.

У подальшому, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області №10-5295/15-14-сг від 11.09.2014 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області та прийнято рішення про надання в оренду строком на 21 рік останньому земельної ділянки площею 34,6000 га, кадастровий номер 3224280800:02:007:0112.

На підставі вказаних наказів, 15.09.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області в особі начальника відділу Держземагентства у Ставищенському районі Хомича В.І., як уповноваженої особи, із фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області 20.09.2014 року, номер запису 7067529 .

Разом з тим, для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 вже виділялась земельна ділянка за рахунок земель державної власності. Так, на підставі наказу ГУ Держземагентства в Київській області №10-3812/15-14-сг від 06.08.2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства надано в оренду на території Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3224287600:03:001:0103, площею 13,2390 га та 15.09.2014 року між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства у Київській області укладено Договір оренди землі строком на 49 років, який зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5894290 від 18.09.2014 року.

Так, згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 11.06.2015 року здійснено реєстрацію Фермерського господарства «Агротерра», керівником якого є ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі ЦК України), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст. ст. 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України), землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 2 ст. 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час звернення з відповідною заявою про виділення земельної ділянки), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним нормативно - правовим актом - Законом України «Про фермерське господарство».

Так, згідно абз. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності, з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності, з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Таким чином, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначав обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Таким чином, за змістом ст. ст. 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою ст. 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №525/1225/15-ц від 24.04.2019.

Закон України «Про фермерське господарство» передбачав, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому, норми даного Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто, після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, з урахуванням вимог ст. ст. 7,12 Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 121, 123,134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, на момент звернення до Головного управління Держземагенства у Київській області для отримання у користування земель для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 вже отримав земельну ділянку із земель державної та комунальної власності у користування для ведення фермерського господарства як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів), що підтверджується наказом ГУ Держземагентства в Київській області №10-3812/15-14-сг від 06.08.2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області з кадастровим номером 3224287600:03:001:0103, площею 13,2390 га в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .

За таких обставин, наказ Головного управління Держземагенства у Київській області №10-5295/15-14-сг від 11.09.2014 року про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3224280800:02:007:0112 площею 34,600 га на території Бесідської селищної ради Ставищенського району Київської області підлягає визнанню недійсним, як такий, що видано в порушення ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та ст.134 Земельного кодексу України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 11.05.2016 року у справі №6-2903цс15 та від 18.05.2016 року у справі №6-248цс16.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 15.09.2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 та скасування його державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 648 ЦК України, договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади, має відповідати цьому акту.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

При цьому, порушення вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», відповідно до ст.15 цього закону є підставою для визнання недійсним такого договору.

Правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224280800:02:007:0112, площею 34,600 га, яка розташована на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області, є наказ Головного управління Держземагенства у Київській області №10-5295/15-14-сг від 11.09.2014 року.

Враховуючи, що договір оренди землі від 11.09.2014 року є похідним від незаконного наказу Головного управління Держземагенства у Київській області №10-5295/15-14-сг від 11.09.2014 року, останній підлягає визнанню судом недійсним з моменту його вчинення, оскільки, його прийнято з порушення вимог ст. ст.7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», ст.123, ч. 2 ст.124, ст. 134 ЗК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 11.09.2014 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 та скасування його державної реєстрації є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах позивача, господарським судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У відповідності до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Як зазначено прокурором, Ставищенською селищною радою Київської області з часу прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність (з 24.12.2020 по даний час) не вжито заходів представницького характеру, щодо відновлення в судовому порядку порушених прав територіальної громади Ставищенської селищної ради.

У зв`язку з виявленими порушеннями, Білоцерківською окружною прокуратурою Ставищенській селищній раді надіслано лист №50/4-5003вих-21 від 05.11.2021 року про необхідність звернення до суду за захистом порушеного права територіальної громади. Проте, зі слів прокурора, Ставищенська селищна рада повідомила, що заходи щодо скасування в судовому порядку наказу та договору оренди землі на спірну земельну ділянку не вживалися та селищна рада зверталась до Білоцерківської окружної прокуратури Київської області про вжиття заходів представницького характеру в інтересах ради. Вказане свідчить про неналежне здійснення Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області функцій у спірних правовідносинах, оскільки, уповноважений орган фактично визнає неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18 зазначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №905/803/18, від 16.08.2018 року у справі №910/21265/17, від 05.04.2018 у справі №927/544/17.

Таким чином, у зв`язку із бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та невжиття заходів щодо скасування наказу та договору оренди землі і, як наслідок, повернення у комунальну власність незаконно відведеної земельної ділянки, Білоцерківська окружна прокуратура звертається з даною позовною заявою до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області як органу місцевого самоврядування, наділеного повноваженнями розпорядження землями комунальної власності. Оскільки, Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської на захист порушених прав держави до суду не зверталася, у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю вказаного органу місцевого самоврядування. Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Білоцерківська окружна прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звертаючись до суду із позовом, представляє інтереси Ставищенської селищної ради, оскільки, в позовній заяві обґрунтовується факт вибуття спірного майна з власності громади без її волі та на підставі незаконних наказів ГУ Держземагенства в Київській області, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 2309.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, згідно ст.ст. 13, 14 Конституція України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельним кодексом України визначено, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земельних ділянок в оренду з порушенням вимог законодавства із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008).

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, право власності якої на майно оспорюється.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельні ділянки вибули із комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

За даним позовом, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування комунального майна із володіння відповідачів є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захист такого права шляхом повернення територіальній громаді земель комунальної власності, які були передані первинним власникам із порушенням чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15.

Усі інші твердження та заперечення відповідачів не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені факти та вимоги правових норм, за наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, у зв`язку із доведеністю в сукупності наданих прокурором доказів та встановлених судом фактичних обставин порушення відповідачами вимог земельного законодавства та, як наслідок, порушення інтересів держави.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства «Агротерра» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та договору оренди землі задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» №10-5295/15-14-сг від 11.09.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3224280800:02:007:0112 площею 34,6000 га на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області.

3.Визнати недійсним Договір оренди землі б/н від 15.09.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 34,6000 га, кадастровий номер 3224280800:02:007:0112, який 20.09.2014 зареєстровано державним реєсторатором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Малиш Д.В., номер запису 7067529 з одночасним скасуванням його державної реєстрації.

4.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; реквізити: отримувач Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Фермерського господарства «Агротерра» (09111, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сонячна, 1, код ЄДРПОУ 39838743) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; реквізити: отримувач Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 29.07.2022 року.

Суддя Д.Г. Заєць