Постанова

від 18.04.2023 по справі 911/3336/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3336/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Агротерра"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.07.2022 (суддя Заєць Д. Г.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 (Тищенко А. І. - головуючий суддя, судді Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.) у справі

за позовом Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

2) Фермерського господарства "Агротерра",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним наказу та договору оренди землі,

(у судове засідання з`явився прокурор - Голуб Є. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У листопаді 2021 року Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Фермерського господарства "Агротерра" (далі - ФГ "Агротерра"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним:

- наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.09.2014 № 10-5295/15-14-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3224280800:02:007:0112 площею 34,6000 га на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області;

- договору оренди землі від 15.09.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 34,6000 га, кадастровий номер 3224280800:02:007:0112, який 20.09.2014 зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Малиш Д. В., номер запису 7067529 з одночасним скасуванням його державної реєстрації.

Прокурор зазначав, що в поданому ОСОБА_1 клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Крім того, 11.06.2015 здійснено реєстрацію юридичної особи ФГ "Агротерра" (код ЄДРПОУ 39838743), керівником якої є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, та вже отримував із земель державної та комунальної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) земельну ділянку.

Як зазначає прокурор, що вимогами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)передбачено, що право на отримання земельної ділянки державної власності громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, на думку прокурора, отримання ОСОБА_1 значних площ земель для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення, за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення торгів, земельного масиву ФГ "Агротерра", засновником і керівником якого він був і є на цей час.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 06.08.2014 № 10-3814\15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 34,6000 га.

У подальшому, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 11.09.2014 № 10-5295/15-14-сг затверджено проект із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області та прийнято рішення про надання в оренду строком на 21 рік останньому земельної ділянки площею 34,6000 га, кадастровий номер 3224280800:02:007:0112.

На підставі вказаних наказів, 15.09.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області в особі начальника відділу Держземагентства у Ставищенському районі Хомича В.І., як уповноваженої особи, із фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки. Вказаний договір оренди землі від 15.09.2014 зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області 20.09.2014, номер запису 7067529.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 14.12.2020 № 43-ОТГ, зі змінами відповідно до наказу від 21.12.2020 № 57-ОТГ, Ставищенській селищній громаді Білоцерківського району Київської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1057,2292 га згідно додатку, в т.ч. передано земельну ділянку площею 34,6000 га кадастровий номер 3224280800:02:007:0112 розташованої на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області.

Відповідно до рішення третьої позачергової сесії VIII скликання Ставищенської селищної ради Білоцерківського району "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 24.12.2020 № 41, Ставищенська селищна громада Білоцерківського району Київської області прийняла у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1057,2292 га, в т.ч. земельну ділянку площею 34,6000 га кадастровий номер 3224280800:02:007:0112, яка розташована на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області.

16.03.2021 державним реєстратором Володарської селищної ради Олефір Г. П. здійснено реєстрацію спірної земельної ділянки на підставі вказаних наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, рішення Ставищенської селищної ради, номер запису 41063096.

Власником земельної ділянки площею 34,6000 га кадастровий номер 3224280800:02:007:0112, розташованої на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області, є Ставищенська селищна рада.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління Держземагентства в Київській області від 06.08.2014 № 10-3812/15-14-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області з кадастровим номером 3224287600:03:001:0103, площею 13,2390 га в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , та 15.09.2014 укладено договір оренди землі строком на 49 років, який зареєстровано Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2014 № 5894290.

Згідно з інформацією Державної інспекції сільського господарства в Київській області станом на 2015 рік за ОСОБА_1 техніка не була зареєстрована.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 26.07.2022 у справі № 911/3336/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення судів аргументовані тим, що на момент звернення до Головного управління Держземагенства у Київській області для отримання у користування земель для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 вже отримав земельну ділянку із земель державної та комунальної власності у користування для ведення фермерського господарства як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів), що підтверджується наказом Головного управління Держземагентства в Київській області від 06.08.2014 № 10-3812/15-14-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області з кадастровим номером 3224287600:03:001:0103, площею 13,2390 га в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 . За таких обставин, наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.09.2014 №10-5295/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3224280800:02:007:0112 площею 34,600 га на території Бесідської селищної ради Ставищенського району Київської області підлягає визнанню недійсним, як такий, що видано в порушення статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" та статті 134 ЗК України.

Враховуючи, що договір оренди землі від 11.09.2014 є похідним від незаконного наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.09.2014 № 10-5295/15-14-сг, останній підлягає визнанню судом недійсним з моменту його вчинення, оскільки, його прийнято з порушення вимог статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статті 123, частини 2 статті 124, статті 134 ЗК України.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та відзиву на касаційну скаргу

4.1. ФГ "Агротерра" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, заявник зазначає, що судами під час визнання договору оренди недійсним також скасовано запис про реєстрацію такого договору. У цьому контексті не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.10.2022 у справі № 354/397/17, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 15.07.2021 у справі № 204/5525/18 щодо застосування статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме про те, що способами захисту порушених прав є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а не скасування запису про державну реєстрацію.

Крім того, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 щодо застосування приписів статей 203, 215 ЦК України і про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне юридичних наслідків, а визнання наказів Головного управління Держземагенства недійсним не є ефективним способом захисту.

Щодо застосування статей 4, 45 ГПК України не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 про те, що позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки вказане унеможливлює наявність спору. У цій справі позов подано прокурором, який діє в інтересах держави до відповідача, який є державним органом. Зазначене є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України заявник стверджує, що в матеріалах справи відсутнє як клопотання ОСОБА_1 на отримання спірної земельної ділянки, так і передбачений законодавством перелік документів на підставі яких ОСОБА_1 була надана в користування земельна ділянка з кадастровим номером 3224287600:03:001:0103, у зв`язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність відомостей про кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність та обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, що не відповідає статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" зроблено на підставі недопустимих доказів.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. У зв`язку із перебуванням судді Могила С. К. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду скарги ФГ "Агротерра" визначено колегію суддів: Волковицька Н. О. - головуючий, судді Мачульський Г. М., Случ О. В. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом позовних вимог є визнання недійсним аказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.09.2014 № 10-5295/15-14-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", а також договору оренди землі від 15.09.2014 щодо земельної ділянки площею 34,6000 га, кадастровий номер 3224280800:02:007:0112, який 20.09.2014 зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області Малиш Д. В., номер запису 7067529 з одночасним скасуванням його державної реєстрації.

5.3. Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.09.2014 № 10-5295/15-14-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" колегія суддів звертає увагу на таке.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19; пункт 78).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 прийнятій у подібних правовідносинах, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зазначила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

З наведеного слідує, що суди попередніх інстанцій повинні були відмовити у задоволенні вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.09.2014 № 10-5295/15-14-сг

5.4. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, прийнятій у подібних правовідносинах, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, а колегія суддів вважає за необхідне застосувати вказані висновки в частині того, що обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

5.5. Щодо доводів скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій встановили істотні обставини справи на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій встановили, що у клопотанні ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, що не відповідає статті 7 Закону України "Про фермерське господарство". Однак, в матеріалах справи відсутнє як клопотання ОСОБА_1 на отримання спірної земельної ділянки, так і передбачений законодавством перелік документів, на підставі яких ОСОБА_1 була надана в користування земельна ділянка.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно зі статтею 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (постанова Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 909/1373/19).

Водночас, за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

При цьому відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції віднесено вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

Як слідує зі змісту оскаржених судових рішень, судами не було встановлено обставини стосовно того, що у клопотанні ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність та про те, що у ньому не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Суди першої і апеляційної інстанцій лише цитували доводи позивача, якими обґрунтована позовна заява у цій частині. У свою чергу, суди попередніх інстанцій зробили висновок щодо обставин отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки внаслідок дослідження наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.09.2014 № 10-5295/15-14-сг, а також укладеного на його підставі договору оренди.

Таким чином, скаржником не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених судами доказів недопустимими, а фактично обґрунтовується питання неналежності доказу, що, відповідно до норм статті 310 ГПК України, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Скаржник не враховує вимоги частини другої статті 86 ГПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.6. У свою чергу, інших доводів, зокрема щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди, у межах підстав касаційного оскарження ФГ "Агротерра" наведено не було. За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами скаржника, якими обґрунтована підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, водночас вважає, що заявником не було належним чином обґрунтовано підставу оскарження, передбачену пунктом 4 частин другої статті 287 ГПК України. Інших аргументів, якими б була обґрунтована касаційна скарга у контексті підстав оскарження, заявником наведено не було.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.2. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Частиною першою статті 311 ГГПК України установлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.4. Зважаючи на викладене, оскільки суди попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник частково не врахували, а підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України знайшла своє підтвердження, водночас підстава оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилася, рішення Господарського суду Київської області від 26.07.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 911/3336/21 в частині визнання недійсним договору оренди землі від 15.09.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 34,6000 га, кадастровий номер 3224280800:02:007:0112 необхідно залишити без змін. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 26.07.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 911/3336/21 слід скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Агротерра" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.07.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 911/3336/21 в частині визнання недійсним договору оренди землі від 15.09.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 34,6000 га, кадастровий номер 3224280800:02:007:0112 залишити без змін.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 26.07.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 911/3336/21 скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ