Рішення

від 01.08.2022 по справі 910/3562/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2022Справа № 910/3562/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»

до Державного підприємства «Санаторій «Конча-Заспа»

про стягнення 724 573, 42 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Санаторій «Конча-Заспа» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 724 573, 42 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №09-22-е про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №3209048ПВ від 14.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/3562/22, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.06.2022 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшли додаткові пояснення та документи для долучення до матеріалів.

07.06.2022 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що дійсно між ним та позивачем було укладено договір про реструктуризацію боргу з графіком погашення, однак через 7 днів після його укладення російська федерація здійснила повномасштабний збройний напад на Україну, через, що з 24.02.2022 на території країни введено воєнний стан, який продовжено до 23.08.2022. У зв`язку з чим, 10.03.2022 директором відповідача було видано наказ №21 «Про тимчасове припинення основної діяльності підприємства», а тому на даний час отримання прибутку відповідачем припинилося, що свідчить про об`єктивну неможливість здійснювати погашення заборгованості, про що було повідомлено позивача, як про настання форс-мажорних обставин та відсутність вини відповідача в несплаті заборгованості.

13.06.2021 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

22.06.2022 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №3209048ПВ (надалі - договір), за умовами п.2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитоі? (купленоі?) електричноі? енергіі? та здіи?снює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.1.1. договір є публічним договором приєднання, якии? встановлює порядок та умови постачання електричноі? енергіі? як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами з урахуванням статеи? 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу Украі?ни шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком до цього договору.

Згідно п.1.2. договору його умови розроблені відповідно до Закону Украі?ни "Про ринок електричноі? енергіі?" та Правил роздрібного ринку електричноі? енергіі?, затверджених постановою Національноі? комісією, що здіи?снює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року No 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Датою початку постачання електричноі? енергіі? споживачу є дата зазначена в заяві- приєднанні, якщо інша дата не визначена в комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору (п.3.1. договору).

Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якоі? іншоі? оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерціи?ніи? пропозиціі?, яка є додатком до цього договору (п.3.4. договору).

Згідно із 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначеної ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерціи?ною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричноі? енергіі?, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг) та/або змінами в нормативно- правових актах щодо формування цієі? ціни або умов постачання електричноі? енергіі?, цеи? договір вважається із зазначеноі? в повідомленні дати зміни и?ого умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення):

1) розірваним (без штрафних санкціи?) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмовоі? заяви споживача про незгоду/неприи?няття змін;

2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприи?няття змін.

У пункті 5.3. договору визначено, що ціна на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитоі? електричноі? енергіі? за цим договором.

Відповідно до п.5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарнии? місяць.

Згідно із п.5.6. договору розрахунки споживача за цим договором здіи?снюються на поточнии? рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здіи?снювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лаи?н переказ, поштовии? переказ, внесення готівки через касу постачальника (за наявності), та в іншии? незаборонении? чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричноі? енергіі? за цим договором здіи?снюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вважається здіи?сненою після того, як на споточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надіи?шла вся сума коштів.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здіи?снена споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерціи?ніи? пропозиціі?, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п.5.7. договору).

Відповідно до п.п.12.1., 12.2. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборноі? сили (форс- мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичаи?ні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

Згідно із п.п.12.3., 12.4. договору строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк діі? форс- мажорних обставин. Сторони зобов`язані негаи?но повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати і?х виникнення надати підтверджуючі документи щодо і?х настання відповідно до чинного законодавства.

У пункті 12.5. договору сторонами погоджено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від оплати постачальнику послуг, які були надані до і?х виникнення.

Договір укладається на строк, зазначении? в комерціи?ніи? пропозиціі?, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричноі? енергіі?, зазначеноі? споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (п.13.1. договору).

Також 14.12.2020 сторонами підписано додаток 2 до договору - комерційну пропозицію «Вільна (строкова)» відповідно до п.5.1. якої оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:

- не пізніше ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду - 40% від заявлено обсягу споживання електричної енергії;

- не пізніше ніж на 10-й день розрахункового періоду - 30% від заявленого обсягу споживання електричної енергії;

- не пізніше ніж на 20-й день розрахункового періоду - 30% від заявленого обсягу споживання електричної енергії, з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергії;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника.

Згідно із п.9.1. комерційної пропозиції договір на умовах даної комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду 01.01.2021, але не раніше дати підписання цієї комерційної пропозиції. Договір укладається на строк 12 календарних місяців та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації, в зв`язку з порушенням споживачем умов п.5.1. цієї комерційної пропозиції.

Так, на виконання умов договору позивачем продано (поставлено) позивачу активну електроенергію в січні 2022 року на загальну суму 724 573, 42 грн, що підтверджується актом №3209048/1/1 прийняття-передавання товарної продукції за січень 2022.

17.02.2022 між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) підписано договір №09-22-е про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №3209048ПВ від 14.12.2020, відповідно до п.1. якого відповідач визнав, підтвердив та зобов`язався сплатити в повному обсязі заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 724 573, 42 грн, станом на 17.02.2022, відповідно до графіка погашення заборгованості, який є додатком №1 до договору про реструктуризацію, а саме: до 15.03.2022 у сумі 241 525, 42 грн; до 15.04.2022 у сумі 241 525, 00 грн; до 15.05.2022 у сумі 241 525, 00 грн.

У пункті 7 договору про реструктуризацію заборгованості визначено, що у разі прострочення боржником оплати заборгованості за цим договором понад 15 календарних днів від терміну, встановленого в графіку погашення заборгованості, та/або оплати поточного споживання понад 5 календарних днів від терміну, встановленого договором постачання, цей договір припиняє свою дію, а кредитор набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Згідно із п.8 договору про реструктуризацію заборгованості він набуває чинності з дати отримання кредитором підписаного боржником примірника договору про реструктуризацію.

Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 724 573, 42 грн за поставлену електричну енергію в січні 2022 року.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).

Між сторонами в даній справі виникли правовідносини, за договором постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем у січні 2022 року було використано 162 369 кВт-год електричної енергії на загальну суму 724 573, 42 грн.

Наявність заборгованості у вказаному розмірі відповідачем визнається.

17.02.2022 сторонами підписано договір №09-22-е про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №3209048ПВ від 14.12.2020, в якому погоджено графік погашення заборгованості, а саме:

· до 15.03.2022 у сумі 241 525, 42 грн;

· до 15.04.2022 у сумі 241 525, 00 грн;

· до 15.05.2022 у сумі 241 525, 00 грн.

У пункті 7 договору про реструктуризацію заборгованості сторонами самостійно погоджено, що в разі прострочення боржником оплати заборгованості за цим договором понад 15 календарних днів від терміну, встановленого в графіку погашення заборгованості, та/або оплати поточного споживання понад 5 календарних днів від терміну, встановленого договором постачання, цей договір припиняє свою дію, а кредитор набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів погашення заборгованості, в тому числі згідно графіку погашення заборгованості, погодженого сторонами, відповідачем суду не надано, а тому відповідно до пункту 7 договору про реструктуризацію заборгованості він припинив свою дію, а кредитор (позивач) набув права вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення заборгованості зазначає про об`єктивну неможливість здійснювати її погашення заборгованості, оскільки існують форс-мажорні обставини, а саме російська федерація здійснила повномасштабний збройний напад на Україну, через, що з 24.02.2022 на території країни введено воєнний стан, який продовжено до 23.08.2022. Зазначає, що в зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану, відповідачем на електронну адресу позивача 15.03.2022 було скеровано лист №01-12/043 про те, що виконання зобов`язань по договору є неможливим через настання форс-мажорних обставин, підтвердженням чого є лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Так, відповідно до п.п.12.1., 12.2. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборноі? сили (форс- мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичаи?ні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

Згідно із п.п.12.3., 12.4. договору строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк діі? форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негаи?но повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати і?х виникнення надати підтверджуючі документи щодо і?х настання відповідно до чинного законодавства.

У пункті 12.5. договору сторонами погоджено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від оплати постачальнику послуг, які були надані до і?х виникнення.

Як установлено судом заборгованість утворилася за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, яку відповідач повинен був оплатити до 07.02.2022, тобто до настання форс-мажорних обставин.

При цьому, наслідком настання форс-мажорних обставин є звільнення відповідача саме від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань, а не їх від виконання самого зобов`язання, натомість предметом спору в даній справі є стягнення основної заборгованості за договором.

Як унормовано частиною першої статті 96 Цивільного коодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи враховує, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи договір про постачання електричної енергії, як і договір про реструктуризацію заборгованості, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання зі здійснення розрахунків та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що договір про реструктуризацію від 17.02.2020 не припинив свою дію, а лише призупинив на час існування форс-мажорних обставин, оскільки умовами вказаного договору не передбачено можливості призупинити його дію на час існування форс-мажорних обставин.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 724 573, 42 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 724 573, 42 грн заборгованості.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 10 868, 60 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 724 573, 42 грн, яка має майновий характер.

Отже, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 10 868, 60 грн ( 1,5 відсотка ціни позову).

Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжними дорученнями №2392661 від 20.01.2022 у розмірі 10 940, 00 грн, що на 71, 40 грн більше ніж встановлено законом.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 71, 40 грн, а тому після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Конча-Заспа» (03131, місто Київ, Столичне шосе, будинок 215, ідентифікаційний код 01981715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31, ідентифікаційний код 41916045) 724 573 (сімсот двадцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят три) грн 42 коп. заборгованості та 10 868 (десять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 60 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань