Рішення

від 29.07.2022 по справі 910/2001/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2022Справа № 910/2001/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНТЕКС"

про стягнення 42 270, 23 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС" (далі - позивач, ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНТЕКС" (далі - відповідач, ТОВ "ШАНТЕКС") про стягнення боргу в сумі нездійсненої відповідачем поставки товару в межах отриманих від позивача грошових коштів у розмірі 39 468,00 грн за Договором поставки № 9139 від 23.11.2021, штрафних санкцій у розмірі 2 762,76 грн та пені у розмір 39,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару та не повернув позивачу суму попередньої оплати за товар.

Безпосередньо у позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2022 позовну заяву ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

20.05.2022 до через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якості додатку до якої додано позовну заяву про стягнення сум попередньої оплати (уточнену). Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за Договором поставки № 9139 від 23.11.2021 в розмірі 39 468,00 грн, суму штрафу в розмірі 2 762,76 грн, суму пені в розмір 1 420,85 грн.

Виходячи зі змісту уточненої позовної заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви, суд розцінив подану позивачем уточнену позовну заяву як заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та прийняв її до розгляду, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 позовну заяву ТОВ «АВТО-ІМПУЛЬС» з урахуванням заяви про усунення недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2001/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/2001/22.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі № 910/2001/22 були направлені сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві, які відповідають адресам місцезнаходження позивача та відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, направлене відповідачу, було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва, у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої разом із заявою про усунення недоліків, та додані до цих заяв докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

23.11.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено Договір №9139 (далі - Договір).

За умовами Договору відповідач зобов`язувався передати у власність позивача товар (паливна гранула з лушпиння соняшника), найменування, технічні, якісні та кількісні характеристики якого визначені сторонами Договору в специфікації №1 від 23.11.2021 року до Договору (п.1.1 та 1.2 Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна сума за Договором складає 77 000,00 грн разом із ПДВ.

У ціну товару за Договором не включено витрати на транспортування, страхування, сплату мита, податків та інших зборів і обов`язкових платежів (п. 3.3. Договору).

Статтею V Договору сторони визначили умови поставки товару. Так, відвантаження товару здійснюється відповідачем протягом 3 робочих днів від дати оплати рахунку-фактури, а в окремих випадках строк постачання товару може бути визначено у відповідній специфікації (п. 5.1. Договору). Відвантаження товару здійснюється відповідачем за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Курсантська, 3к транспортом відповідача. Пунктом 5.5. Договору визначено, що датою відвантаження є дата отримання позивачем товару від відповідача згідно видаткової накладної, підписаної сторонами.

Відповідно до п. 7.3. Договору зобов`язання позивача вважаються виконаними на день надходження платежів на рахунок відповідача.

Пунктом 7.5. Договору визначено, що за порушення відповідачем строків виконання зобов`язання щодо поставки товару стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості. Також сторони, керуючись ст. 693 ЦК України, домовилися про те, якщо відповідач, отримавши суму попередньої оплати товару, не передасть товар у встановлений строк, позивач має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Термін дії Договору, відповідно до п. 9.1., сторони визначили до 31.12.2021 року, а в частині виконання зобов`язань - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Закінчення терміну дії Договору не звільняє відповідача від обов`язків по Договору (п.9.2. Договору).

23.11.2021 сторони уклали до Договору специфікацію №1, якою визначили наступні умови поставки товару по Договору:

- товар - паливна гранула з лушпиння соняшника 06 мм,

- кількість - 22 тони,

- загальна сума - 77 000,00 грн з ПДВ,

- умови оплати - попередня оплата 50% згідно рахунка фактури протягом 3-х банківських днів з моменту оформлення та отримання позивачем рахунку,

- умови відвантаження - доставка (СРТ) автомобільним транспортом відповідача за рахунок позивача за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Курсантська, 3к,

- термін відвантаження - 27.11.2021 року.

24.11.2021 відповідачем виписано позивачу рахунок-фактуру №СЧ-53322 на паливну гранулу з лушпиння соняшника 06 мм кількістю 22 тони на загальну суму 78 936,00 грн разом із ПДВ, із врахованою доставкою.

Платіжним дорученням №7935 від 24.11.2021 року позивач сплатив відповідачу по рахунку фактурі №СЧ-53322 від 24.11.2021 року 39 468,00 грн разом із ПДВ.

02.12.2021 року позивач направив засобами поштового зв`язку відповідачу претензію-вимогу №350-21 від 29.11.2021 року, згідно якої позивач поінформував відповідача про те, що товар по Договору у встановлений специфікацією №1 термін відвантажений не був, а тому з 28.11.2021 року поставка товару за Договором є простроченою. Позивач у претензії виклав вимогу до відповідача про повернення суми попередньої оплати в розмірі 39 468,00 грн відповідно до положень п.7.5. Договору.

Претензія-вимога №350-21 від 29.11.2021 року відповідачем отримана не була та у зв`язку із закінчення встановленого терміну зберігання повернута позивачу і отримана ним 29.12.2021 року.

Позивач, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 43 651,61 грн, з яких 39 468,00 грн - сума попередньої оплати по Договору, 2 762,76 грн - штраф відповідно до п.7.5. Договору, 1 420,85 грн - пеня відповідно до п.7.5. Договору.

При цьому позивач вважає строк, з якого відповідач не виконав своє зобов`язання, є дата повернення претензії-вимоги позивачеві без її вручення 29.12.2021 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, відтак, враховуючи приписи ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за умовами п. 5.1. Договору відвантаження товару здійснюється постачальником (відповідачем) протягом 3 робочих днів від дати оплати рахунку-фактури.

Враховуючи, що рахунок-фактуру відповідача було оплачено позивачем 24.11.2021 (платіжне доручення №7935 від 24.11.2021), відвантаження товару мало бути здійснене відповідачем до 29.11.2021 включно (протягом 3 робочих днів від 24.11.2021), відповідно, з 30.11.2021 відповідач є таким, що прострочив строк виконання зобов`язання щодо поставки товару за Договором.

У разі порушення зобов`язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615, пп. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково чи в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України), а сам договір вважають зміненим чи розірваним (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Так, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу в разі відмови продавця передати проданий товар (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).

При цьому відповідно до ч .2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, встановлене ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання.

Крім того, безпосередньо у пункті 7.5. Договору сторони, керуючись ст. 693 Цивільного кодексу України, узгодили, що якщо відповідач, отримавши суму попередньої оплати товару, не передасть товар у встановлений строк, позивач має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в спірному випадку право позивача на односторонню відмову від зобов`язання встановлено Договором та законом.

Позивач, направивши 02.12.2021 року відповідачу претензію-вимогу №350-21 від 29.11.2021 року з однозначною та зрозумілою вимогою про повернення здійсненої ним попередньої оплати по Договору в сумі 39 468,00 грн, здійснив односторонню відмову від поставки товару за Договором, замінивши цю вимогу на вимогу повернення попередньої оплати.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дні після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, 02.12.2021 позивач відмовився від свого права на поставку товару, а відтак з 03.12.2021 у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем на повернення попередньої оплати.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу здійсненої останнім попередньої оплати по Договору в сумі 39 468,00 грн.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за товар по Договору в розмірі 39 468,00 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення штрафу та пені.

Позивачем заявлено на підставі п. 7.5 Договору вимоги про стягнення штрафу в розмірі 2 762,76 грн та пені у розмірі 1 420,85 грн за період з 30.12.2021 по 03.02.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 7.5. Договору сторони узгодили, що за прострочення поставки товару понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що з 30.11.2021 відповідач є таким, що прострочив строк виконання зобов`язання щодо поставки товару за Договором.

З дати початку перебігу строку прострочення поставки товару за Договором (30.11.2021) до дати зміни зобов`язання на повернення попередньої оплати (02.12.2021), пройшло менше ніж 30 днів, відтак стягнення із відповідача передбаченого п.7.5. Договору штрафу в розмірі 7% вартості товару, з якого допущено прострочення, є таким, що не відповідає встановленим судом обставинам справи та умовам Договору, а тому вимоги позивача в частині стягнення 2 762,76 грн штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, суд зауважує наступне.

У пункті 7.5. Договору сторони узгодили, що за порушення строків виконання зобов`язання щодо поставки товару стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення. При цьому, в Договорі не визначено періоди нарахування пені.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як положення Цивільного кодексу України, так і Господарського кодексу України містять ідентичні норми про нарахування пені за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 0,1% від вартості товару, строк поставки якого прострочено. Відтак, вимога позивача про стягнення пені на підставі п. 7.5 Договору заявлена за кожен день прострочення поставки товару.

Фактично позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 30.12.2021 по 03.02.2022, визначаючи при цьому 29.12.2021 (дата повернення позивачу претензії-вимоги №350-21 від 29.11.2021 без її вручення відповідачу) строком, з якого позивач вважає, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання.

Як встановлено судом, прострочення поставки товару мало місце з 30.11.2021 по 02.12.2021, враховуючи, що 02.12.2021 позивач направив відповідачу претензію-вимогу №350-21 від 29.11.2021 року з вимогою про повернення здійсненої ним попередньої оплати по Договору в сумі 39 468,00 грн, якою здійснив односторонню відмову від поставки товару за Договором.

Отже, нарахування пені на підставі п. 7.5 Договору (як заявлено позивачем при зверненні з позовом до суду, а отже за прострочення поставки товару) за встановлених судом обставин справи можливе тільки за період з 30.11.2021 по 02.12.2021, тоді як позивач просить стягнути з відповідача пеню поза межами такого періоду (фактично за період з 30.12.2021 по 03.02.2022), у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 1 420,85 грн за період з 30.12.2021 по 03.02.2022 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС".

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається із суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 243,32 грн покладається на відповідача, а в розмірі 237,68 грн - на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНТЕКС» (Україна, 04112, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 12; ідентифікаційний код 42303879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ІМПУЛЬС» (Україна, місто Полтава, шосе Київське, будинок 44; ідентифікаційний код 36532366) 39 468,00 грн (тридцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 00 коп.) основного боргу, 2 243,32 грн. (дві тисячі двісті сорок три гривні 32 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 29.07.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА