Рішення

від 20.07.2022 по справі 922/4393/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2022м. ХарківСправа № 922/4393/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелія", м.Харків до Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України", Харківська область, с. Елітне про стягнення коштів 701 400,00 грн. за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нелія" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості за Договором поставки №80 від 07.04.2021 у розмірі 201 400,00 грн. та штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару у розмірі 500 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 08.12.2021 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 08.12.2021 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 12.01.2022 о 12:00.

08.12.2021 від відповідача надійшло клопотання (вх.№28967) про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати основного боргу на суму 200 000,00 грн.

10.12.2021 відповідач до суду разом із відзивом на позовну заяву подав клопотання про поновлення пропущеного строку (вх.№29183), в якому просить відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України поновити йому строк для подання відзиву. У відзиві на позовну заяву вказує про наявність часткового погашення відповідачем заявленого боргу, не погоджується з нарахованою сумою штрафних санкцій, при цьому просить суд її зменшити на 90%.

Протокольною ухвалою від 12.01.2022 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено відповідачу строк для подання відзиву до суду; долучено до матеріалів справи додані до клопотання (вх.№28967 від 18.12.2021) докази про часткову сплату відповідачем боргу; відкладено підготовче засідання на 26.01.2022 об 11:45.

19.01.2022 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№1197), в якому зазначає про те, що розмір нарахованих штрафних санкцій відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а підстави для зменшення штрафних санкцій з боку відповідач є недоведеними.

01.02.2022 відповідач до суду надав письмові заперечення (вх.№2316), які були долучені судом до матеріалів справи.

02.02.2020 від представника відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів (вх.№2469), а саме: довідки про наявність дебіторської заборгованості, довідки ДП "ДГ "Елітне" №11 від 02.02.2022; листа Харківського Регіонального Центру з Гідрометеорології від 09.08.2021 за №9920-04.3/615; роздруківки з офіційного веб-сайту Міністерства фінансів України.

Ухвалою суду від 02.02.2022 відмовлено у задовленні усного клопотання представника відповідача від 02.02.2022 про поновлення строку подання доказів.

Протокольною ухвалою 02.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.03.2022 о 10:30.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітнія 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Однак Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює в тому числі й в дистанційному режимі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2022 розгляд справи по суті призначено на 20.07.2022 о 10:50.

18.07.2022 позивач до суду надав письмовий вступ представника позивача в судових дебатах (вх.№6737/22), в якому не підтримує позовні вимоги в частині стягнення основного боргу 201 400,00 грн. у зв`язку із його погашенням відповідачем після подання позовної заяви до суду, просить стягнути штраф за несвоєчасну оплату поставленого товару 500 000,00 грн та стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 10 521,00 грн на підставі ч.3 ст.130 ГПК України.

У судове засідання 20.07.2022 позивач не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить провести судове засідання без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання 20.07.2022 не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій заперечує проти позову, просить зменшити розмір штрафних санкцій на 95% та розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

07.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нелія» (надалі-позивач, постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Елітне" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №80 за умовами якого постачальник зобов`язався продати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (надалі-Товар).

Відповідно до п.2.1 Договору його загальна ціна складається з суми фактично поставленого на умовах цього Договору Товару, зазначеного в видаткових накладних.

Відповідно до п.2.2 Договору покупець зобов`язується оплатити повну вартість фактично отриманого Товару відповідно до вартості, зазначеної у видаткових накладних, у строк не пізніше 01 (першого) серпня 2021 року.

Відповідач товар у власність від позивача отримав, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними від 08.04.2021 №08/04-1, від 26.05.2021 №26/05-2, від 17.08.2021 №178/08-1, від 27.08.2021 №27/08-1 на загальну суму 1 479 701,64 грн, натомість його повну вартість у погоджені договором строки не здійснив, внаслідок чого, у відповідача утворилася заборгованість, яка склала 201 400,00 грн.

Позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 201 400,00 грн, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості. Також, у зв`язку із простроченням оплати товару, позивачем здійснено нарахування штарфу за несвоєчасну оплату поставленого товару у розмірі 500 000,00 грн., згідно п. 5.3 договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором поставки виконані, про що свідчать видаткові накладні та товарно-транспортні накладні від 08.04.2021 №08/04-1, від 26.05.2021 №26/05-2, від 17.08.2021 №178/08-1, від 27.08.2021 №27/08-1, що містяться у матеріалах справи.

Факт наявності заборгованості у відповідача на час подання позову до суду перед позивачем у розмірі 201 400,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, в розумінні зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України предмет спору вважається відсутнім, якщо він існував на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, але припинив своє існування в процесі розгляду справи судом. Якщо ж предмет спору припинив своє існування до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існував на момент такого звернення підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України відсутні, а в позові слід відмовити (відповідну позицію викладено в постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 13/51-04 від 26.06.2019).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи , відповідачем після відкриття провадження по справі було сплачено 05.11.2021 за платіжним дорученням №375 на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 100 000,00 грн., 12.11.2021 за платіжним дорученням №383 від 12.11.2021 на суму 100 000,00 грн, 26.01.2022 за платіжним дорученням №1 на суму 1400 грн., тобто з простроченням обумовлених договором строків (заборгованість існувала на момент звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі), після звернення позивача з цим позовом до суду та порушення провадження у цій справі.

Отже, вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 201 400, 00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну оплату поставленого товару у розмірі 500 000,00 грн., згідно п. 5.3 договору.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строку оплати поставленого на умовах цього Договору Товару, Покупець сплачує Постачальнику штрафи у наступних розмірах:

- 10% (десяти) відсотків від загальної суми заборгованості на перший день порушення зобов`язання по оплаті Товару;

- 20% (двадцяти) відсотків від загальної суми заборгованості на сьомий день порушення зобов`язання по оплаті Товару;

- 30% (тридцяти) відсотків від загальної суми заборгованості на чотирнадцятий день порушення зобов`язання по оплаті Товару;

- 40% (сорока) відсотків від загальної суми заборгованості на двадцять перший день порушення зобов`язання по оплаті Товару.\

Покупець визнає, що умови цього Договору, зокрема в частині нарахування неустойки за порушення строків оплати фактично отриманого Товару є справедливим, а нарахування та сплата цієї неустойки є належним виконання умов Договору та не пов`язано з наявністю чи відсутністю негативних наслідків у Постачальника.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн,суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є вірними та обгрунтованими. При цьому нараховані штрафні санкції згідно п.5.3 Договору не є подвійним притягненням до відповідальності, оскільки цією умовою Договору установлені різні ставки за різні строки порушення виконання договірних зобов`язань, які залежать від тривалості порушення строку оплати товару, тобто зі збільшенням строку прострочення оплати, нараховується підвищений розмір штрафу.

Разом із тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 90%, а в поданій до суду заяві від 20.07.2022 на 95%.

Так, в обгрунтування клопотання про зменшення суми штрафу, відповідач зазначає,що позивачем не доведено наявність збитків, понесених простроченням виконання зобов`язання. Вказує, що підприємство відповідача засноване на державній власності Національної академії аграрних наук України є державним сільськогосподарським підприємством. Основним напрямком та завданням підприємства є саме наукове дослідження рослинництва, а не отримання комерційного прибутку. Попри фінансові труднощі відповідач постійно вживав заходи для перерахування коштів позивачу та усунення порушень договірних зобов`язань. Наголошує, що розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір основного боргу, який був погашений відповідачем у повному обсязі.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Суд зазначає, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

При цьому, ст. 233 ГК України встановлено, що:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд враховує сталу судову практику та усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права. Відповідно до зазначених висновків, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, Верховний Суд зазначає, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Верховний Суд зазначає про те, що наявність підстав для зменшення штрафних санкцій визначається судом, виходячи з обставин кожної окремої справи, які у кожному конкретному випадку є різними.

Разом з цим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, суд встановив, що розмір заявленого до стягнення штрафу, більш ніж в два рази перевищує суму основної заборгованості, з чого в даному випадку вбачається невідповідність розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання відповідачем, вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а заявлена сума штрафних санкцій може бути надмірним тягарем для відповідача.

Водночас, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки№80 від 07.04.2021 року.

Суд також бере до уваги той факт, що основний борг був сплачений відповідачем у повному обсязі.

Отже, встановлення такого значного розміру штрафних санкцій, несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить некомпенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, які б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару до 90% (50 000 грн.), що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Ст. 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята).

Враховуючи викладене, позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Нелія" є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Натомість, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування такого зменшення. Відповідно до п.3 ст.130 ГПК України, у разі, якщо позивач не підтримує позовні вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. З урахування п.3 ст.130 ГПК України, враховуючи клопотання позивача про стягнення судового збору з відповідача, господарський суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 10521,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство «Елітне" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України" (62408, Харківська область, Харківський район, с.Елітне, вул. Насіннева, 19; код ЄДРПОУ 05460373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нелія" (61060,м.Харків, просп. Льва Ландау, б.171, офіс 213; код ЄДРПОУ 40061687) штраф за несвоєчасну оплату поставленого товару 50 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору 10 521 грн. 00 коп.

Закрити провадження у справі № 922/4393/21 в частині стягнення суми основної заборгованості - 201 400 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "01" серпня 2022 р.

Суддя С.Ч. Жельне