Рішення

від 26.07.2022 по справі 160/6902/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року Справа № 160/6902/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного проваджененя у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» до Дніпровської митниці в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів: №UА 110400/2022/000046/1 від 22.02.2022р., №UA110400/2022/000043/1 від 21.02.2022р.;

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UА110140/2022/000074 від 22.02.2021 року, №UA110140/2022/000069 від 21.02.2022р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішеннях відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішень, які звернуті до оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до таких висновків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» (в якості покупця) та ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED (Китай) (в якості продавця) 10 грудня 2019 року укладено контракт №D10/12-2019, згідно з умовами якого, продавець зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим контрактом, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, вказаних в специфікаціях на поставку товару, які є невід`ємною частиною даного контракту, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті (п.1.1 контракту).

Згідно з п.2.1 контракту, загальна сума цього контракту визначається як наростаюча сума за всіма поставками здійсненими за цим контрактом.

Ціни встановлюються в доларах США, євро, або в іншій валюті. Ціна на товар включає в себе вартість товару, маркування, упаковку, транспортування (п.2.3 контракту).

Згідно з п.2.4. контракту, кількість товару має відповідати зазначеному в додатку на поставку товару до контракту та специфікації на поставку партії товару до даного контракту по кожному замовленню.

Відповідно до п.3.1 контракту, поставка товару за цим договором здійснюється на умовах визначених в додатках на поставку товару, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010».

Датою поставки є дата, визначена в специфікації на кожну партію товару (пункт 3.2 контракту).

Якість товару, що поставляється за цим контрактом, повинно відповідати стандартам країни виробника (п.4.1 договору).

Згідно умов оплати, визначених контрактом, покупець сплачує товар на умовах відстрочення платежу не пізніше 180 (сто вісімдесят) календарних днів після надходження на склад покупця. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Оплата за товар може здійснюватися іншими контрагентами за погодженням сторін.

Відповідно до умов контракту, Сторонами було укладено:

Специфікація №1 від 23.11.2021, на поставку товару «ручний електроінструмент: паяльник для зварювання пластикових труб; перфоратор», запчастини до них, умови поставки CFR (інкотермс 2010) Південний, умови оплати відстрочка платежу не пізніше 180 календарних днів з моменту поставки партії Товару; Датою поставки є дата видачі коносаменту;

Специфікація №2 від 23.11.2021, на поставку товару «ручний електроінструмент: углова шліф машинка; перфоратор; дріль; циркулярна ручна пила» », запчастини до них, умови поставки CFR (інкотермс 2010) Південний; умови оплати: відстрочка платежу не пізніше 180 календарних днів з моменту поставки партії Товару; Датою поставки є дата видачі коносаменту;

В рамках Контракту ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED здійснило ряд поставок на однакових умовах постачання.

Транспортування товару на умовах CFR (інкотермс 2010) Південний.

Транспортування товару від пункту прибуття (CFR (інкотермс 2010) Південний) до пункту розмитнення здійснювалось згідно: договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів від 10.12.2019 року року №KL-395/19 укладених з ТОВ «КЕРРРІЛЕНД ЛОГІСТИК ЛТД» (код ЄДРПОУ 41024321); договору від 11.01.2020 року №746/20/А щодо розміщення автотранспорту на території пункту прибуття укладеного з ТОВ «ДНІПРО ЛОГІСТИК СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33856636).

З результатом здійснення поставки Сторонами були складені наступні документи: специфікація, інвойс, прайс-лист, комерційна пропозиція, митна декларація, документація дозвільного характеру, морський коносамент, міжнародна товаро-транспортні накладні.

Для здійснення митного оформлення товару Товариство подало до Дніпровської митниці митні декларації, в яких визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, а саме: UА110140/2022/001509 від 18.02.2022, UА110140/2022/001463 від 17.02.2022.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Митниці наступні документи: контракт № ZN 19112021 від 19.11.2021 р., специфікація, інвойс, прайс-лист, комерційна пропозиція, технічна документація, митна декларація, документація дозвільного характеру, морський коносамент, міжнародна товаро-транспортні накладні.

Під час контролю за правильністю визначення Позивачем митної вартості товару на підставі поданих митних декларацій у Відповідача виник сумнів стосовно достовірності наданих Позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому, згідно з вимогами ст.53 Митного кодексу України, Відповідач зобов`язав Позивача надати додаткові документи.

Так, за результатами розгляду митних декларацій та доданих до них документів, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UА110140/2022/000074 від 22.02.2021 року, №UА110140/2022/000069 від 21.02.2022р. та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: №UА110400/2022/000046/1 від 22.02.2022р., №UА110400/2022/000043/1 від 21.02.2022р., відповідно до яких митна вартість товару визначена за резервним та другорядним методом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України)

Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу X цього Кодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4 цього Кодексу або до суду.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів Відповідач зазначив, що подані Товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) Зауваження щодо Специфікації №2 від 23.11.2021 до Контракту № ZN 19112021 від 19.11.2021 року;

2) Зауваження щодо «не надання копії ліцензії на виробництво товару; - копії нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копії сертифікату на систему якості товару; - копії сертифікату продукції власного виробництва; - копії свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN копії митної декларації країни відправлення»;

3) Зауваження щодо відстрочення платежу згідно умов контракту № ZN 19112021 від19.11.2021

4) Зауваження щодо «невідповідності назви товару у коносаменті і специфікації»;

5) Зауваження щодо Стосовно відсутності інформації щодо включення до ціни товару витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; «не підтвердження транспортної складової»;

6) Зауваження щодо посилання Митного органу на п.6. ч.3 ст.53 Митного кодексу щодо витребування додаткових документів щодо виробника товару.

Щодо Специфікації №2 від 23.11.2021 до Контракту № ZN 19112021 від 19.11.2021 року.

Митний орган зазначає наступне: «Відповіднодо п.5.1 контракту від 19.11.2021 № ZN 19112021 товари вважаються доставленими Продавцем та прийняті Покупцем у параметрах якості, кількості та ваги зазначеними у специфікації на поставку партії товару, проте у наданій до митного оформлення Додатковій угоді (специфікації) №2 від 23.11.2021 не зазначено вагу товару.»

Суд зазначає, що вищевказане ніяким чином не суперечить вимогам діючого законодавства України, а тим більше вимогам Контракту, адже п.5.2. зазначено наступне: «5.2 Зобов`язання Продавця з відвантаження та постачання вважаються виконаними після навантаження Товару відповідно до умов постачання визначених у Специфікації на постачання партії Товару.».

Крім того, дані щодо Ваги товару зазначені у Морському коносаменті HIN21РІV12015 видано 05.01.2022 року.

Митний орган зазначає наступне: «Відповідно до п.2.3 контракту від 19.11.2021 №ZN 19112021 ціна товару включає в себе вартість товару, маркування та упаковку. Проте у наданій до митного оформлення Додатковій угоді (специфікації) №2 від 23.11.2021 зазначено, що ціна товару включає в себе вартість товару, маркування, упаковку товару, вартість доставки товару (фрахт), навантаження, розвантаження, укладання та сепарацію товару у трюмах судна. Зазначена інформація різниться із п.2.3 контракту від 19.11.2021 № ZN19112021. Також п. 13.1 контракту від 19.11.2021 № ZN 19112021 передбачено що всі зміни та доповнення до контракту дійсні лише у разі якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.»

Проте, згідно Договору, а саме: «1.4 Найменування, асортимент та кількість Товару, а також інші умови його купівлі - продажу визначаються Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього Контракту та кожне з яких складається у вигляді єдиного документа, який підписується уповноваженими представниками обох сторін.»

Тож Сторони належним чином, у письмовій формі уклали Специфікацію №2, яка ніяким чином не порушує умови Контракту, а тим більше норми діючого законодавства. Отже, зауваження Митного органу не мають під собою ніяких підстав по суті, адже діюче законодавство України не було порушено.

Щодо не надання копії ліцензії на виробництво товару; - копії нормативно- технічної документації на виготовлення товару; - копії сертифікату на систему якості товару; - копії сертифікату продукції власного виробництва; - копії свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN, копії митної декларації країни відправлення.

Так, п. 5.1 Контракту передбачено: "Товари вважаються поставленими Продавцем і прийнятими Покупцем в параметрах якості, кількості і ваги, визначених у Специфікації на поставку партії Товару".

Пунктом 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено перелік документів, який з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, серед цих документів відсутні такі документи, як митна декларація експорту, сертифікат якості Продавця, та інші вказані Митним органом. Таким чином, зауваження, щодо обов`язковості надання пакувального листа, сертифікату якості, сертифікату походження, копії митної декларації країни відправлення суперечить чинному законодавству та не впливає на ціноутворення по контракту.

Щодо відстрочення платежу згідно умов контракту № ZN 19112021 від 19.11.2021.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, при укладенні договору, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством.

Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Статтями 6, 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб`єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Крім того, жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для договорів міжнародної купівлі-продажу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

У відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

З аналізу вищенаведених обставин справи та приписів законодавства, вбачається відсутність підстав вважати, що визначений сторонами контракту порядок розрахунків суперечить світовій практиці та унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Щодо невідповідності назви товару у коносаменті і специфікації.

Митним органом зазначено: «Назва товарів згідно коносаменту не відповідає відомостям специфікації №2 та інвойсу TR251121».

Суд зазначає, що Коносамент це товаророзпорядчий документ, цінний папір, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. У коносаменті не передбачено зазначення детального опису Товару, в ньому зазначається стислий його опис, кількість і вага.

Специфікація, як і Інвойс - це невід`ємні частини Договору, де Сторони узгоджують усі деталі співробітництва, вказують вартість, найменування, кількість товару і т.д.

Таким чином, зауваження, щодо невідповідності назви товару у коносаменті і специфікації не відповідає дійсності і вимога додаткових документів суперечить чинному законодавству та не впливає на ціноутворення по контракту.

Щодо стосовно відсутності інформації щодо включення до ціни товару витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; «не підтвердження транспортної складової.

Пунктом 6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У Специфікації №2 до Контракту поставка Товару визначена на умовах CFR Південний.

Відповідно до «Інкотермс 2010», CFR англ. Cost and Freight (... named port of destination), Вартість і фрахт (... назва порту призначення) стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту.

Отже, витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару, тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини 10 ст.58 МК України, Товариство не понесло.

Встановлене міжнародними правилами перевезення Інкотермс - 2010, на умовах поставки CFR, повністю відповідає умовам Контракту, а саме Специфікації, де зазначено наступне: «Ціна на товар включає вартість товару, маркування і упаковку товару, вартість доставки товару (фрахт), навантаження, розвантаження, укладання та сепарацію товару у трюмах судна.»

Отже, Постачальник зобов`язаний виконати перевезення товару до порту прибуття Південний, у зв`язку з чим ціна на товар включила у вартість товару: маркування і упаковку товару, вартість доставки товару (фрахт), навантаження, розвантаження, укладання та сепарацію товару у трюмах судна.

Таким чином, уся інформація необхідна для ціноутворення по Контракту міститься у наданих Декларантом документах, відповідно зауваження Митного органу не відповідають дійсності і суперечать діючому законодавству.

Суд зазначає, що статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи числове значення митної вартості товару, скоригованого митним органом, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається Митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, який є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, мають відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямовказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другійстатті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеномуКонституцієюта законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення позову.

Частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першоїстатті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

При цьому відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відтак судом під час розгляду справи встановлені обставини, які свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів: №UА 110400/2022/000046/1 від 22.02.2022р., №UA110400/2022/000043/1 від 21.02.2022р.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UА110140/2022/000074 від 22.02.2021 року, №UA110140/2022/000069 від 21.02.2022р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» судовий збір у розмірі 10619,37 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова