Рішення

від 01.08.2022 по справі 280/3426/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року Справа № 280/3426/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 44118663)

визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій, з урахуванням заяви від 09.06.2022, позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки), а саме: від 14.09.2020 року № Ф-14703-49 у сумі 32 580,62 грн.; від 14.05.2021 року № Ф-14703-49 у сумі 37 958,74 грн.;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити дії щодо проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 958,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 27.02.2008 року по 31.01.2022 року ОСОБА_1 був зареєстрований, як ФОП та перебував на загальній системі оподаткування. Вказує, що під час господарської діяльності позивача він також був працевлаштованим на різних підприємствах, що підтверджується відповідною інформацією Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України. Стверджує також, що з 01.06.2008 року по 01.08.2015 року (включно), з 01.12.17 р. по 05.08.2019 року, з 14.07.2020 року по 20.10.2020 року, з 15.07.2021 по дату припинення підприємницької діяльності (31.01.22 р.) позивач був зареєстрований як ФОП, і ЄСВ за нього сплачував роботодавець. Вказує, що у період з 01.01.2021 року по 14.07.2021 року, враховуючи, що позивач перебував на загальній системі оподаткування і не отримував прибуток, він не був зобов`язаний сплачувати ЄСВ. Крім того, від своєї підприємницької діяльності за період з 2013 по 2022 роки ФОП ОСОБА_1 прибутку не отримував. Вважає оскаржувані вимоги № Ф-14703-49 від 13.05.2019 року у сумі 21 030,90 грн, № Ф-14703-49 від 14.09.2020 року у сумі 32 580,62 грн., № Ф-14703-49 від 14.05.2021 року у сумі 37 958,74 грн. про сплату боргу (недоїмки) протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Тому, просить задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, 04.07.2022 до суду надійшов відзив на позов (вх. №25119), в якому відповідач зазначає, що згідно даних ITC «Податковий Блок» ФОП ОСОБА_1 28.02.2008 взято на облік у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район м. Запоріжжя). Зазначає, що нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведені автоматично, відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства. Крім того, згідно даних ІТС «Податковий Блок» в інтегрованій картці платника єдиного внеску винесено рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску №0057064905 від 01.06.2020 на суму 170грн. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 01.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/3426/22 без виклику сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

14.09.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14703-49, відповідно до якої станом на 31.08.2020 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 32580,62 грн.

14.05.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14703-49, відповідно до якої станом на 30.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 37958,74 грн.

Не погодившись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) та з вимогами зобов`язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464- VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VIйого дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першоїстатті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Підпунктом 14.1.195пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємцяЗаконом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону № 2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованими у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19; адміністративне провадження №К/9901/28514/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/1.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинипідлягають застосуванню судами як джерела права.

Як свідчать встановлені обставини справи, сума заборгованості в розмірі 37788,74 грн. включає нарахування як фізичній особі -підприємцю за наступні періоди: 09.02.2018 року - 8448,грн. за 2017 рік (3200грн. х 22% х 12 місяців); 19.04.2018 року - 2457,18 грн. за І квартал 2018 року (квартальна сума нарахованого єдиного соціального внеску 3723грн. х 22% х 3 місяці); 19.07.2018 року - 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року; 19.10.2018 року 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року, 21.01.2019 року - 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року; 19.04.2019 року 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року (квартальна сума нарахованого єдиного соціального внеску 4173грн. х 22% х 3 місяці); 19.07.2019 року-2754,18 грн. за 2 квартал 2019 року; 19.10.2019 року-2754,18 грн. за 3 квартал 2019 року; 20.01.2020 року-2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року; 19.04.2020 року 2078, 12 грн. за січень та лютий 2020 року; 19.07.2020 року 1039,06 грн. за червень 2020 року; 19.10.2020 року - 3178,12 грн. 3 квартал 2020 року; за 4 квартал 2020 року -2200,00 грн.

Судом встановлено, що у періоди грудень 2017 року, січень-грудень 2018 рік, січень-серпень 2019 року, липень 2020 року грудень 2020 року, січень-грудень 2021 рік позивач був найманим працівником та перебував у трудових відносинах, а саме:

у період з 01.12.2017 року по 08.02.2019 року - з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" (ідентифікаційний код - 31872661);

- у період з 11.03.2019 року по 27.06.2019 року - з ТОВ «ВІБАМЕД» (ідентифікаційний код - 42165004);

- у період з 01.07.2019 року по 05.08.2019 року - з ТОВ «ПРОФІ ЕФФЕКТ СОЛЮШН» (ідентифікаційний код - 39545184);

- у період з 14.07.2020 року по 20.10.2020 року - з ТОВ «АНЖЕСФАРМ» (ідентифікаційний код - 37713552);

-у період з липня 2020 року по грудень 2021 року - з КП "Примула";

- у період з 15.07.2021 року та по сьогодні - з ТОВ «РТП-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код - 38113353).

Тому, відповідно до довідки форми ОК-5 протягом вказаних періодів роботодавцем нараховано та утримано із заробітку позивача податки та збори, в тому числі єдиний соціальний внесок.

Контролюючий орган вказану обставину в ході розгляду справи не заперечував, доказів на її спростування не надав, клопотання про витребування доказів не заявляв.

Таким чином, у зазначені періоди позивач був працівником у розумінні підпункту14.1.195 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Відтак, нарахування позивачу єдиного соціального внеску за ці не відповідає приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, нарахування контролюючиморганом сум заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, нарахованих за періоди грудень 2017 року, січень-грудень 2018 рік, січень-серпень 2019 року, липень 2020 року грудень 2020 року, січень-грудень 2021 рік у загальному розмірі 23255,32 грн. є протиправним.

Водночас, доказів перебування позивача у трудових відносинах у січні - листопаді 2017 року, вересні 2019 року - червні 2020 року матеріали справи не містять. У зв`язку з чим, нарахування єдиного соціального внеску за вказані періоди у сумах 7744,00 грн. та 6789,42грн. відповідно, суд вважає правомірним. Зворотного позивачем не доведено.

Крім того, сума заборгованості, визначена оскаржуваними вимогами включає в себе штраф у розмірі 170,00 грн., нарахований ОСОБА_1 рішенням про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску №0057064905 від 01.06.2020.

Доказів оскарження даного рішення та його скасування матеріали справи не містять. Суд зауважує, що правомірність вказаного рішення не є предметом спору у даній справі, та, відповідно, не може досліджуватися судом під час її розгляду.

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ у розмірі 170,00 грн. є узгодженою, оскільки доказів оскарження позивачем рішення, на підставі якого така сума внесена до інтегрованої картки платника податків, суду не надано.

Враховуючи викладене, оскаржувані вимоги в цій частині також винесені контролюючим органом у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити дії з відображення/коригування у інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом шляхом зменшення грошового зобов`язання з єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Так, оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 № 5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) (Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на Скасовується в судовому порядку), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролююючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Судом було встановлено неправомірність нарахування позивачу недоїмки з єдиного внеску у сумі 17877,20 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 року № Ф-14703-49 та недоїмки з єдиного внеску у сумі 23255,32 грн. за за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2021 року № Ф-14703-49.

Тому, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача в межах заявлених вимог суд вважає зобов`язання відповідача здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 17877,20 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 року № Ф-14703-49 та недоїмки з єдиного внеску у сумі 23255,32 грн. за за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2021 року № Ф-14703-49.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги позивачем 31.01.2022 був укладений з адвокатським бюро «ДАНИЛА ТИВОНЕНКА «ПРІОРИТЕТ» договір про надання правової допомоги №31/01, в межах якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.28-29).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача було надано інші види правової допомоги (консультації, складання процесуальних документів тощо).

Згідно Акту №1 надання послуг до договору про надання правничої допомоги від 19.05.2022 (а.с.31) адвокатом було надано послуги:

консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі; проведення двох зустрічей з клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих клієнтом, документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, з обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, формування висновку щодо можливості захисту прав клієнта у судовому порядку;

складання адвокатського запиту, адресованого ГУ ДПС у Запорізькій області;

складання заяви про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та коригування даних в інтегрованій картці платника податків;

складання адміністративного позову, позивач - клієнт, відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії), про визнання пропитравною та скасування вимоги про сплату боргу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії;

підготовка до подачі позову до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі; роздрукування відзиву, добірка та сканування письмових доказів для додавання до відзиву, завіряння копій документів;

представництво інтересів клієнта у суді і одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду (підготовче засідання, судове засідання);

Загальна вартість послуг 15500,00 грн.

Докази оплати послуг не надано. Натомість, актом надання послуг від 19.05.2022, підписаним обома сторонами, обумовлено, що строк внесення плати клієнтом за надані послуги протягом 30 робочих днів з моменту набрання рішенням по справі законної сили.

Відповідачем же у відзиві на позовну заяву зазначено, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності га необхідності), а також критерію розумності їхнього розмір), виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши акт наданих послуг, суд зауважує, щовиокремлення адвокатом «підготовки до подачі позову до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування відзиву, добірка та сканування письмових доказів для додавання до відзиву, завіряння копій документів» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та може охоплюватися діями адвоката зі «складання та подачі адміністративного позову», а тому визначення оплати на суму 2000 грн. є неправомірним та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

Крім того, необґрунтованим суд вважає включення у вартість витрат на правову допомогу послуг у сумі 2500 грн. за представництво інтересів клієнта у суді і одному судовому засіданні, оскільки справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

Суд зауважує, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Так, згідно висновків Великої Палати усправі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, у постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18та усправі №922/2685/19 визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тож, перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю є завищеними у порівняні з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та ціною позову, а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг та враховуючи часткове задоволення позову становить 3500,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням задоволення позовних вимог, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1280,28 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 44118663) визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.09.2020 року № Ф-14703-49 та від 14.05.2021 року № Ф-14703-49 в частині донарахування ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску у сумі 17877,20 грн. та в сумі 23255,32 грн. відповідно.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 17877,20 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 року № Ф-14703-49 та недоїмки з єдиного внеску у сумі 23255,32 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2021 року № Ф-14703-49.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 28 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 серпня 2022 року.

Суддя Л.Я. Максименко