Постанова

від 12.01.2023 по справі 280/3426/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3426/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року

у справі №280/3426/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

"22" травня 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просив

- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки), а саме: від 14.09.2020 року № Ф-14703-49 у сумі 32 580,62 грн.; від 14.05.2021 року № Ф-14703-49 у сумі 37 958,74 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити дії щодо проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37 958,74 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 р. у справі № 280/3426/22 адміністративний позов Пашина до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.09.2020 року № Ф-14703-49 та від 14.05.2021 року № Ф-14703-49 в частині донарахування ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску у сумі 17877,20 грн. та в сумі 23255,32 грн. відповідно.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 17877,20 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 року № Ф-14703-49 та недоїмки з єдиного внеску у сумі 23255,32 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2021 року № Ф-14703-49.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 р. у справі № 280/3426/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Крім того, наполягає на тому, що оскільки позивачем не припинено підприємницької діяльності, то обов`язок сплати єдиного внеску повинен виконуватись фізичною особою-підприємцем незважаючи на відсутність доходів від підприємницької діяльності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 14.09.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14703-49, відповідно до якої станом на 31.08.2020 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 32580,62 грн.

14.05.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14703-49, відповідно до якої станом на 30.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 37958,74 грн.

Не погодившись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) та з вимогами зобов`язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз.2 п. 1 ч.1 ст.4 Закону); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами (абз.5 п.1 ч.1 ст.4 Закону);

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч.1 ст.4 Закону).

За правилами абз.1 п.1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

п.2 - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 -1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

п.3 - для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 цього Закону).

Таким чином, фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , незалежно від того чи отримує дохід від такої діяльності чи ні.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана, зокрема, у постановах від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18), від 02.04.2020 (справа №620/2449/19).

Судом встановлено, що у періоди грудень 2017 року, січень-грудень 2018 рік, січень-серпень 2019 року, липень 2020 року грудень 2020 року, січень-грудень 2021 рік позивач був найманим працівником та перебував у трудових відносинах, а саме:

у період з 01.12.2017 року по 08.02.2019 року - з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" (ідентифікаційний код - 31872661);

- у період з 11.03.2019 року по 27.06.2019 року - з ТОВ «ВІБАМЕД» (ідентифікаційний код - 42165004);

- у період з 01.07.2019 року по 05.08.2019 року - з ТОВ «ПРОФІ ЕФФЕКТ СОЛЮШН» (ідентифікаційний код - 39545184);

- у період з 14.07.2020 року по 20.10.2020 року - з ТОВ «АНЖЕСФАРМ» (ідентифікаційний код - 37713552);

-у період з липня 2020 року по грудень 2021 року - з КП "Примула";

- у період з 15.07.2021 року та по сьогодні - з ТОВ «РТП-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код - 38113353).

Тому, відповідно до довідки форми ОК-5 протягом вказаних періодів роботодавцем нараховано та утримано із заробітку позивача податки та збори, в тому числі єдиний соціальний внесок.

За встановлених вище обставин, які відповідачем не заперечуються, позивач у періоді, за який контролюючим органом нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску (коли він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем), перебував у трудових відносинах з роботодавцями - страхувальниками, які, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачували за нього як страхувальники єдиний соціальний внесок, що підтверджено наявними в матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Таким чином, встановлені у цій справі обставини свідчать, що у періоді, за який контролюючим органом позивачу нараховані суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, останній перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцем сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність формування контролюючим органом оскаржуваних вимог про сплату боргу.

Доводи скаржника щодо пропуску строку звернення до суду, колегією суддів відхиляються, оскільки правомірність вимоги від 13.05.2019 №Ф-14703 не була предметом спору в даній справі.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 р. у справі № 280/3426/22 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 р. у справі № 280/3426/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко