Рішення

від 01.08.2022 по справі 280/2754/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2022 року (10:30)Справа № 280/2754/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, пр. Східний, буд. 232, кв. 126, код ЄДРПОУ 30463554) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт» (далі позивач або ТОВ «ВПСГ») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач або ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00022120719 від 03.02.2022.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ», оскільки такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі податкової звітності зазначеного контрагента за 2020 рік, в той час як перевірка проводилась за серпень 2021 року. Щодо твердження податкового органу про відсутність у ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу для здійснення господарських операцій, позивач зазначає, що, податкова інформація, отримана з баз даних ДПС, прямо вказує на наявність у ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» відповідної техніки, зокрема, орендовані будівельні та інженерно-будівельні машини та устаткування. При цьому, ані під час перевірки, ані до її початку відповідачем не було вчинено жодних дій на з`ясування, яка саме техніка була орендована, хто таку техніку обслуговував, які трудові та матеріально-технічні ресурси були задіяні. Під час розгляду заперечень, посадові особи податкового органу не підтвердили наявності у них перевіреної та отриманої від ТОВ «Авангард Буд Проект» інформації та документів про здійснення господарської діяльності за перевіряємий період (серпень 2021 року), зокрема, актів перевірок, документів, отриманих за запитами та сам факт їх надсилання, акту зустрічної звірки тощо. Щодо посилання відповідача на відсутність проектно-технічної документації зазначає, що така документація не складалась, у зв`язку з відсутністю такої необхідності, оскільки предметом договору було не будівництво мосту, а виконання ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» водолазних робіт, зокрема: обстеження конструкцій підводних частин гідротехнічних споруд. Таким чином, жодних доказів для визнання операцій між позивачем та ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» нереальними податковим органом не наведено, а висновки акту перевірки гуртуються виключно на припущеннях та відсутності інформації у податковій звітності чи її не надання податковому органу. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.05.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

07.06.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20116), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що проведеною перевіркою встановлено відсутність фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та відсутність документального підтвердження реального здійснення господарських операцій з ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ». Так, договір субпідряду та акти виконаних робіт не можуть бути доказом реальності проведених господарських операцій, оскільки податковим органом встановлена відсутність у ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, що необхідний для здійснення господарської діяльності у задекларованих обсягах. Аналізом податкової звітності не встановлено залучення стороннього трудового ресурсу у інших суб`єктів господарювання за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу. Разом з цим, зауважує, що зазначені в актах виконаних робіт, роботи не відповідають характеру робіт, зазначених в договорі субпідряду, оскільки такі роботи передбачають наявність проектно-технічної документації, проте до перевірки така документація не надавалась. Окрім того, зазначає, що встановити виробника/імпортера робіт, реалізація яких оформлена від ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» на адресу позивача у серпні 2021 року не можливо. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС прав, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з 15.12.2021 по 21.12.2021, на підставі направлення від 15.12.2021 №5908 та наказу від 13.12.2021 №3677-п «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8. п.78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст.200 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт», виданого на підставі п.п. 191.1.6 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 .720, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року (вх.№ 9272767844 від 20.09.2021) від`ємного значення з податку на додану вартість, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих рахунків відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатами проведеної перевірки складено Акт №12933/08-01-07-19/30463554 від 29.12.2021.

У висновках до акту перевірки зазначено, що наведена у акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації та проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником, та результати її опрацювання є, відповідно до п.п. 19-1.1.46 п. 19-1, ст. п. 74.3 ст. 74, п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України, підставою для зазначених нижче висновків.

Так, документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «ВПСГ» встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за серпень 2021 року на загальну суму 154167 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки №12933/08-01-07-19/30463554 від 29.12.2021, позивачем надано до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення на зазначений акт (вх. №3316/6 від 17.01.2022), на які надано відповідь «Про результати розгляду заперечень» від 31.01.2022 №6252/6/08-01-07-19.

У відповіді «Про результати розгляду заперечень» від 31.01.2022 №6252/6/08-01-07-19, зазначено, що за результатами проведеної перевірки та за результатом розгляд заперечень, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ВПСГ» з ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» у перевіряємому періоді у зв`язку з: відсутністю фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; відсутністю документального підтвердження реального здійснення господарських операцій; відсутністю ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарські операцій. ТОВ «ВПСГ» на запит контролюючого органу «Про надання копій документів фінансове господарської діяльності та пояснень» №1 від 21.12.2021, копії документів не надано. До заперечень додаткові документи не надано.

Враховуючи вищезазначене, розділ IV «Висновок» акту перевірки акт від 29.12.2021 №12933/08-01-07-19/30463554, викласти у наступний редакції:

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВПСГ» вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за серпень 2021 року на загальну суму 154167 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 12933/08-01-07-19/30463554 від 29.12.2021, та з урахуванням рішення про розгляду заперечень від 31.01.2022 №6556/6/08-01-07-19 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В-4» від 03.02.2022 №00022120719, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 154167,00грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду із позовом про його скасування.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник податку на додану вартість, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Субпідрядник) з ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой» (Підрядник) укладено договір субпідряду № 0112/20-МС від 01.12.2020 (а.с.68-74), за умовами якого субпідрядник зобов`язується на власний ризик своїми силами і засобами виконати водолазні роботи, а саме: обстеження конструкцій підводних частин гідротехнічних споруд на об`єкті: Будівництво мосту через канал Дніпро-Донбас на км 28+132 автомобільної дороги державного значення Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка від с. Лобойківка до межі Дніпропетровської області, Дніпропетровська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; відновлювання поверхонь). Обсяг робіт за цим договором визначено у додатку 1 «Відомість обсягів робіт» - п. 1.2 Договору №0112/20-МС від 01.12.2020. Даний договір № 0112/20-МС від 01.12.2020 (п. 1.3 Договору) укладено у відповідності та на виконання Договору №Б-А-18 від 31.07.2020 на закупівлю робіт з Будівництва мосту через канал Дніпро-Донбас, який був укладений між Генпідрядником та Службою автомобільних доріг у Дніпропетровський області.

Для виконання договору №0112/20-МС від 01.12.2020 частина робіт, вказаних у додатку 1 «Відомість обсягів робіт» та Локальному кошторисі на будівельні роботи № 2-1-1 (форма №1) від 01.12.2020, була передана субпідряднику ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» за договором субпідряду № 14/07/21 від 14.07.2021 (а.с.102-106).

Необхідність в укладенні договору виникла через виникнення додаткових видів робіт по розробці ґрунту не передбаченого кошторисною документацією та відсутності для цього у позивача необхідних матеріально-технічних ресурсів (техніки), про що відповідним листом б/н від 16.06.2021 повідомлено директора ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой» (а.с.63).

Так, сторонами підписано додаток № 2 щодо Договірної ціни - ціна (тверда), визначена на вимогу ДСТУ БД. 1.1-1-2013, в якому закладені витрати на заробітну плату та витрати на експлуатацію будівельних машин та механізмів (а.с.107-110).

Виконані роботи, за серпень 2021 року відображені в Актах за відповідні періоди Акт форми КБ-2в за серпень 2021 року (а.с.113-117).

Розрахунки за виконану роботу проведені у повному обсязі, що підтверджуються платіжними дорученнями від 04.08.2021 №67, від 18.08.2021 №71, від 13.08.2021 №70 (а.с.124-126).

ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» на адресу позивача виписано податкові накладні від 13.08.2021 №3, від 18.08.2021 №4, від 04.08.2021 №2.

Суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту за серпень 2021 року на суму 154167,00 грн.

Щодо відсутності проектно-технічної документації суд зазначає, що предметом договору субпідряду від 14.07.2021 №14/07/21 є виконання водолазних та будівельних робіт, зокрема: обстеження конструкцій підводних частин гідротехнічних споруд на об`єкті: Будівництво мосту через канал Дніпро-Донбас на км 28+132 автомобільної дороги державного значення Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка від с. Лобойківка до межі Дніпропетровської області, Дніпропетровська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; відновлювання поверхонь), а не безпосереднє будівництво мосту. Виконання таких робіт не передбачають наявність проектно-технічної документації.

Окрім того, судом встановлено, що п. 5.10 Договору субпідряду №0112/20-МС від 01.12.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой» передбачає, що субпідрядник (позивач) забезпечує комплектацію та зберігання одного комплекту проектно-кошторисної документації та змін до неї на будівельному майданчику та зобов`язаний надавати їх для користування Підрядника (ТОВ«Мостобудівельне підприємство «Мостострой») за його проханням у робочий час. Комплект усіх інших договірних документів та документів поточного листування має зберігатися Субпідрядником на будівельному майданчику або в іншому визначеному ним місці.

Таким чином, відсутність проектно-кошторисної документації за договором між ТОВ«ВПСГ» та ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ», яка перебуває безпосередньо на будівельному майданчику та стосується правовідносин між ТОВ «ВПСГ» та генпідрядникам ТОВ «Мостобудівельне підприємство «МОСТОСТРОЙ» не може підставою для визнання нереальною господарської операції за договором з ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ».

Виходячи зі специфіки укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ«АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» договору субпідряду №14/07/21 від 14.07.2021, як предмета господарської операції, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначеної вище господарської операції та надання ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» водолазних та будівельних робіт, зокрема: обстеження конструкцій підводних частин гідротехнічних споруд на адресу позивача.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарської операції, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення робіт через відсутність у постачальників контрагентів позивача матеріально-технічних та трудових можливостей, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1570/4299/12.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Разом з цим, посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації, отриманої від податкових органів на обліку в яких перебуває контрагент позивача, суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 №808/3412/16 (касаційне провадження №К/9901/41648/18) дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (пункт 14 постанови ВС).

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про нереальний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача та його вже контрагентів.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийнято відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10 від 15.02.2022.

Оскільки у спірних відносинах права позивача порушені прийняттям протиправного рішення Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір належить стягнути у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, пр. Східний, буд. 232, кв. 126, код ЄДРПОУ 30463554) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00022120719 від 03.02.2022.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.08.2022.

Суддя Ю.В. Калашник