Постанова

від 10.04.2023 по справі 280/2754/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 280/2754/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року у справі №280/2754/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00022120719 від 03.02.2022.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 00022120719 від 03.02.2022.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі направлення від 15.12.2021 №5908 та наказу від 13.12.2021 №3677-п «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8. п.78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст.200 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт», виданого на підставі п.п. 191.1.6 п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 .720, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, в період з 15.12.2021 по 21.12.2021 фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Відділок підводного судноремонту і гідротехнічних робіт» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року (вх.№ 9272767844 від 20.09.2021) від`ємного значення з податку на додану вартість, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих рахунків відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатами перевірки складено Акт № 12933/08-01-07-19/30463554 від 29.12.2021, відповідно до висновків якого встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за серпень 2021 року на загальну суму 154 167 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки № 12933/08-01-07-19/30463554 від 29.12.2021, позивачем надано до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення на зазначений акт (вх. № 3316/6 від 17.01.2022), на які надано відповідь «Про результати розгляду заперечень» від 31.01.2022 № 6252/6/08-01-07-19.

У відповіді «Про результати розгляду заперечень» від 31.01.2022 № 6252/6/08-01-07-19, зазначено, що за результатами проведеної перевірки та за результатом розгляд заперечень, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ВПСГ» з ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» у перевіряємому періоді у зв`язку з: відсутністю фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; відсутністю документального підтвердження реального здійснення господарських операцій; відсутністю ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарські операцій. ТОВ «ВПСГ» на запит контролюючого органу «Про надання копій документів фінансове господарської діяльності та пояснень» №1 від 21.12.2021, копії документів не надано. До заперечень додаткові документи не надано.

Враховуючи вищезазначене, розділ IV «Висновок» акту перевірки акт від 29.12.2021 №12933/08-01-07-19/30463554, викладено у наступний редакції:

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВПСГ» вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за серпень 2021 року на загальну суму 154 167 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 12933/08-01-07-19/30463554 від 29.12.2021, та з урахуванням рішення про розгляду заперечень від 31.01.2022 № 6556/6/08-01-07-19 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В-4» від 03.02.2022 № 00022120719, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 154 167,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду із позовом про його скасування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийнято відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник податку на додану вартість, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, між позивачем (Субпідрядник) та ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой» (Підрядник) укладено договір субпідряду № 0112/20-МС від 01.12.2020 (а.с.68-74). Відповідно до умов якого субпідрядник зобов`язується на власний ризик своїми силами і засобами виконати водолазні роботи, а саме: обстеження конструкцій підводних частин гідротехнічних споруд на об`єкті: Будівництво мосту через канал Дніпро-Донбас на км 28+132 автомобільної дороги державного значення Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка від с. Лобойківка до межі Дніпропетровської області, Дніпропетровська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; відновлювання поверхонь). Обсяг робіт за цим договором визначено у додатку 1 «Відомість обсягів робіт» - п. 1.2 Договору №0112/20-МС від 01.12.2020. Даний договір № 0112/20-МС від 01.12.2020 (п. 1.3 Договору) укладено у відповідності та на виконання Договору №Б-А-18 від 31.07.2020 на закупівлю робіт з Будівництва мосту через канал Дніпро-Донбас, який був укладений між Генпідрядником та Службою автомобільних доріг у Дніпропетровський області.

Для виконання договору №0112/20-МС від 01.12.2020 частина робіт, вказаних у додатку 1 «Відомість обсягів робіт» та Локальному кошторисі на будівельні роботи № 2-1-1 (форма №1) від 01.12.2020, була передана субпідряднику ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» за договором субпідряду № 14/07/21 від 14.07.2021 (а.с.102-106).

Необхідність в укладенні договору виникла через виникнення додаткових видів робіт по розробці ґрунту не передбаченого кошторисною документацією та відсутності для цього у позивача необхідних матеріально-технічних ресурсів (техніки), про що відповідним листом б/н від 16.06.2021 повідомлено директора ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой» (а.с.63).

Крім того, сторонами підписано додаток № 2 щодо Договірної ціни - ціна (тверда), визначена на вимогу ДСТУ БД. 1.1-1-2013, в якому закладені витрати на заробітну плату та витрати на експлуатацію будівельних машин та механізмів (а.с.107-110).

Виконані роботи, за серпень 2021 року відображені в Актах за відповідні періоди Акт форми КБ-2в за серпень 2021 року (а.с.113-117).

Розрахунки за виконану роботу проведені у повному обсязі, що підтверджуються платіжними дорученнями від 04.08.2021 №67, від 18.08.2021 №71, від 13.08.2021 №70 (а.с.124-126).

ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» на адресу позивача виписано податкові накладні від 13.08.2021 № 3, від 18.08.2021 № 4, від 04.08.2021 № 2.

Суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту за серпень 2021 року на суму 154 167,00 грн.

Доводи щодо відсутності проектно-технічної документації колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що предметом договору субпідряду від 14.07.2021 №14/07/21 є виконання водолазних та будівельних робіт, зокрема: обстеження конструкцій підводних частин гідротехнічних споруд на об`єкті: Будівництво мосту через канал Дніпро-Донбас на км 28+132 автомобільної дороги державного значення Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка від с. Лобойківка до межі Дніпропетровської області, Дніпропетровська область (45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; відновлювання поверхонь), а не безпосереднє будівництво мосту. Виконання таких робіт не передбачають наявність проектно-технічної документації.

Крім того відповідно до п. 5.10 Договору субпідряду № 0112/20-МС від 01.12.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой» передбачено, що субпідрядник (позивач) забезпечує комплектацію та зберігання одного комплекту проектно-кошторисної документації та змін до неї на будівельному майданчику та зобов`язаний надавати їх для користування Підрядника (ТОВ «Мостобудівельне підприємство «Мостострой») за його проханням у робочий час. Комплект усіх інших договірних документів та документів поточного листування має зберігатися Субпідрядником на будівельному майданчику або в іншому визначеному ним місці.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відсутність проектно-кошторисної документації за договором між ТОВ «ВПСГ» та ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ», яка перебуває безпосередньо на будівельному майданчику та стосується правовідносин між ТОВ «ВПСГ» та генпідрядником ТОВ «Мостобудівельне підприємство «МОСТОСТРОЙ» не може бути підставою для визнання нереальною господарської операції за договором з ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ».

Таким чином, виходячи зі специфіки укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» договору субпідряду №14/07/21 від 14.07.2021, як предмета господарської операції, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначеної вище господарської операції та надання ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» водолазних та будівельних робіт, зокрема: обстеження конструкцій підводних частин гідротехнічних споруд на адресу позивача.

З наявних в матеріалах первинних документів, наданих позивачем в тому числі і до перевірки, можливо встановити суть та зміст господарської операції, отже вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Отже, в даному випадку належними доказами, а саме актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2, актом на виконання підводно-технічних робіт, платіжними документами, підтверджено реальність господарських операцій, які перевіряли податковим органом.

Крім того, контролюючий орган в апеляційній скарзі посилається на податкову інформацію, щодо контрагентів позивача, як то відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, відсутність основних засобів, відповідного обладнання тощо.

Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також колегія суддів критично розцінює висновки контролюючого органу, які базуються крім іншого, на податковій інформації, сформованій за результатами аналізу відомостей, отриманих з відкритих джерел, при цьому контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Так, Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/16 зазначив, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року у справі №280/2754/22 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак

суддяІ.В. Юрко