Рішення

від 28.07.2022 по справі 357/5336/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5336/22

2/357/2286/22

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізова А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Аптека №139» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вищевказаним позовом, мотивуючи тим, що з 01.01.1995 року по 29.09.2021 року він знаходився у трудових відносинах з ДКП «Аптека №139». 29.09.2021 року позивач був звільнений з посади за угодою сторін згідно ч.1 ст. 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що під час зазначених трудових відносин, відповідачем була нарахована, але не виплачена йому заробітна плата та компенсація за невикористані дні відпусток в розмірі 45 124,16 грн. За період з 01.10.2021 року по 30.06.2022 року відповідачем лише частково виплачено заборгованість по зарплаті в сумі 13 108,98 грн. Враховуючи невиплату позивачу належних сум при звільненні у строки встановлені трудовим законодавством, відповідач зобов`язаний виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а також компенсацію у вигляді індексації за затримку виплати зарплати у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». А тому позивач просить суд стягнути з відповідача нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 32 015,18 грн., компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення в розмірі 10 833,94 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 07 липня 2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Віздив мотивував тим, що заявлений розмір по заборгованості з заробітної плати не відповідає дійсності, оскільки нарахування сум позивачу бухгалтерією підприємства було відкориговано у відповідності до вимог законодавчих актів та, з врахуванням вже виплачених сум, становить 21 486,88 грн. Крім того, відповідач не визнає суму 10 833,94 грн в якості компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати, оскільки позивачем не надано детального розрахунку цієї суми. Також, відповідач не погоджується з вимогою про застосування норм ст. 117 КЗпП України, оскільки вина відповідача в пропуску строку виплати нарахованої заробітної плати позивачу, відсутня.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.01.1995 року працював на посаді завідуючого Державного комунального підприємства «Аптека №139», наказ про прийняття на роботу № 66 від 31.12.1994 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно з наказом № 26-К/тр від 29.09.2021 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади за угодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідним наказом та рішенням Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області №12-678/2021 від 29 вересня «Про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДКП «Аптека №139».

Згідно Довідки № б/н, виданої ДКП «Аптека №139» позивачу ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі станом на 01.10.2021 року становить 45 124,16 грн., яка складається із: заробітної плати за червень 7 646,00 грн.; заробітної плати за липень 5 734,00 грн; заробітної плати за серпень 6007,00 грн.; невикористану відпустку 84 дні 25 737,16 грн.

Судом також встановлено, що згідно з Наказом №37-К/тр від 30 грудня 2021 року по ДКП «Аптека №139» м. Узин, проведено перерахунок виплат при звільненні ОСОБА_1 , який був звільнений Рішенням 12 сесії VIII скликання від 29.09.2021 року №12-678/2021. Підстава: Лист Мінсоцполітики щодо нових правил нарахування середньої заробітної плати, Порядок №100 від 10.09.2021 року №4711-06/45145-07; Фінансова звітність за IV квартал 2021 року.

Наказом №37/1-К/тр від 30 грудня 2021 року по ДКП «Аптека №139» м. Узин, визнано Довідку про заборгованість станом на 01.10.2021 року, яка видана ОСОБА_1 , недійсною. Підстава: Рішення сесії №12-679/2021 Узинської міської ради VIII скликання від 29.09.2021 року; Статут, затверджений рішенням дванадцятої сесії Узинської міської ради VIII скликання від 29.09.2021 року.

Згідно Довідки №11 від 25 липня 2022 року, виданої ДКП «Аптека №139», згідно з Наказом №37/1-К/тр від 30 грудня 2021 року та Наказу №37-К/тр від 30 грудня 2021 року станом на 29 вересня 2021 року заборгованість по заробітній платі Перед ОСОБА_1 становить 34 595,86 грн., яка складається із: заробітна плата за червень 7 646,00 грн., заробітна плата за липень 5 764,00 грн., заробітна плата за серпень 6 007,00 грн., заробітна плата за вересень та відшкодування за невикористану відпустку при звільненні 15 208,86 грн.

З виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 від 13.06.2022 року та від 04.07.2022 року вбачається, що від ДКП «Аптека №139» йому зараховано на карту в якості заробітної плати 13 108,98 грн.: 22.11.2021 6007,00 грн; 06.12.2021 5 734,00 грн; 14.04.2022 854,86 грн; 30.05.2022 286,88 грн.; 29.06.2022 226,24 грн.

Таким чином ДКП «Аптека №139» у період з вересня 2021 року по липень 2022 року частково погасило заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 108,98 грн., залишилась непогашеною в сумі 21 486,88 грн. Наведене не заперечується відповідачем у відзиві.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він віль вересня но обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідач у відповідності до вимог діючого законодавства не провів з позивачем повний розрахунок зі сплати нарахованої заробітної плати, що становить, з врахуванням вже виплачених сум, у загальному розмірі 21 486,88 гривень.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року по справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Як встановлено судом позивача звільнено 29.09.2021 року і до теперішнього часу належні позивачу виплати при звільненні з боку відповідача не здійснені.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому, враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті заробітної плати слід задовольнити частково, в розмірі 21 486,88 гривень.

Щодо позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд приходить до такого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходіву зв`язку з порушенням строків їх виплат» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4).

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Згідно ст. 2 цього Закону та п.п.2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушеннями термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, в тому числі і заробітної плати, за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індекс інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Звертаючись із вказаним позовом, позивач просив стягнути розмір компенсації втрати частини заробітної плати, нарахованої з вересня 2021 року в розмірі 10 833,94 грн. При цьому, розрахунку вказаної суми позивач суду не надав.

Проте, суд не може погодитись із вказаним розміром, оскільки позивач при обчисленні компенсації втрати частини заробітної плати виходив з розміру заборгованості по заробітній платі в сумі 32 015,18 грн.

Як було встановлено судом, розмір заборгованості по сплаті заробітної плати, з врахуванням виплачених сум, становить 21 486,88 грн., в тому числі компенсація за невикористані відпустки в розмірі 14 318,90 грн.

В пункті 3 Порядку № 159 наведений перелік виплат, які не мають разового характеру і підлягають компенсації у зв`язку з порушенням строків їх виплат.

Так, компенсації відповідно до Закону підлягають доходи постійного характеру, тобто такі, що здійснюються щомісячно і розмір яких не змінюється з місяця в місяць.

Стаття 24 Закону України «Про відпустки» гарантує, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно із п.п. «б» п. 4постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року компенсація за невикористану відпустку є одноразовою виплатою.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, і яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати №5 від 13,01.2004), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах Верховного суду від 26.06.2018 по справі № 216/1666/17, від 03.10.2018 по справі №219/228/16-ц.

Таким чином, Закон застосовується до грошових доходів громадян, які не мають разового характеру, а компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога є одноразовою виплатою і тому не підлягає компенсації у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Таким чином, сумарний індекс інфляціїй за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року включно становить: 120,131499% (100,9% х 100,8% х 100,6% х 101,3% х 101,6% х 104,5% х 103,1% х 102,7% х 103,1%).

Виходячи із зазначеного, компенсація втрати частини доходів ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року включно становить: 7 167,98 грн. (21 486,88 грн. - 14 318,90 грн.) х 120,131499% - 7 167,98 = 1 443,02 грн.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, то суд приходить до наступного.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Пункт 21 зазначеної постанови передбачає, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, позивач зазначив період з 30.09.2021 року по 05.07.2022 року (з наступного дня після звільнення та до подачі позову).

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки відповідача про заборгованість по заробітній платі від 25.07.2022 року зарплата позивача за 2 місяці, що передують звільненню складає 11 741,00 гривень (зарплата за липень 5 734,00 грн., за серпень 6 007,00 грн.). Кількість робочих днів становить 43. Отже, 11 741,00 грн. (зарплата за 2 місяці перед звільненням) : 43 (кількість робочих днів) = 273,04 грн. (середньоденний заробіток).

Таким чином судом встановлено, що середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 на день звільнення становив 273,04 грн.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Оскільки розрахунок з позивачем мав бути здійснений відповідачем не пізніше наступного дня після звільнення, тобто 30.09.2021 року, то розрахунок відшкодування, відповідно до ст. 117 КЗпП України, слід виконати за період з 30.09.2021 року по 05.07.2022 року.

У відповідності з вимогами ст. 117 КЗпП підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак судом здійснюється розрахунок, враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог.

Таким чином, розмір компенсації середнього заробітку за період, коли з вини відповідача з позивачем не було здійснено розрахунок при звільненні, а саме з 30.09.2021 року по 05.07.2022 року, включно, який підлягає відшкодуванню позивачеві з боку відповідача становить 51 604,56 гривень (189 робочих днів х 273,04 грн. = 51 604,56 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч. 6 ст. 141 ЦПК України ).

На підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення заробітної плати.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави в розмірі 992 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 130, 131, 133, 141, 263-265, 273, 274, 430 ЦПК України, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного комунального підприємства «Аптека №139» (адреса: вул. Соборна, буд. 6, м. Узин, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09161, ЄДРПОУ 20580488) про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Аптека №139» (адреса: вул. Соборна, буд. 6, м. Узин, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09161, ЄДРПОУ 20580488) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 21 486,88 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 1 443,02 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.09.2021 року по 05.07.2022 року у розмірі 51 604,56 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення про стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Аптека №139» (адреса: вул. Соборна, буд. 6, м. Узин, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09161, ЄДРПОУ 20580488) на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБ. І. Кошель