Постанова

від 19.07.2022 по справі 541/1806/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1806/19 Номер провадження 22-ц/814/219/22Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименка Олександра Володимировича на рішення Шишацькогорайонного судуПолтавської областівід 12жовтня 2021 року, ухвалене суддею Вергун Н.В.,

у цивільнійсправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар», державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни про визнання протиправними та скасування рішень і записів, припинення речового права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

13 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -державний реєстратор Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб М.С., про визнання протиправними та скасування наказів ГУ ДГК у Полтавській області за номерами 8424 СГ від 06 грудня 2018 року та 3570-СГ від 23 травня 2019 року, скасування запису у Поземельній книзі щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером5323288600:00:002:0395, що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області, та визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району та області Голуб М.С. від 07 червня 2019 року № 47261512 /дата державної реєстрації права власності - 03 червня 2019 року, запис про право власності № 31914933/ про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 / а.с.26 т.1 /.

В обґрунтуванняпозову вказував,що 10липня 2014року тапізніше,12грудня 2014року,він звертавсядо ГУДержземагенства уПолтавській областіз клопотаннямипро наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки ізземель державноївласності сільськогосподарськогопризначення дляведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району. У задоволенні поданих клопотань листами від 14 серпня 2014 року та від 31 січня 2015 року йому було відмовлено.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі № 816/2053/15 вказані рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області визнано протиправними, в результаті чого скасовані.

Позивач вважає, що починаючи з 23 листопада 2015 року його клопотання від 12 грудня 2014 року мало б бути розглянуто ГУ Держземагенства у Полтавській області, проте залишено без розгляду. Як і його правонаступником ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Натомість, відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ « Господар » та:

-визнати незаконним і скасувати наказ ГУ ДГК у Полтавській області № 8424СГ від 06 грудня 2018 року, скасувати запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0395 та визнати припиненими усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, в тому числі й право оренди ТОВ «Господар »;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ ДГК у Полтавській області № 3570 СГ від 23 травня 2019 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району та області Голуб М.С. № 47261512 від 07 червня 2019 року / а. с. 209- 211, т. 1 /.

За розпорядженням в.о. голови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівського О.А. за № 8 від 04 листопада 2019 року справу №541/1806/19 передано на розгляд до Великобагачанського районного суду Полтавської області, як найбільш територіально наближеного / а.с.106, т.1 /.

Розпорядженням голови Великобагачанського районного суду Полтавської області Ячала Ю.І. №18 від 21 серпня 2020 року, справу №541/1806/19 передано до Шишацького районного суду Полтавської області, як найбільш територіально наближеного /а.с.21, т.2 /.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар», державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни, про визнання протиправними та скасування рішень і записів, припинення речового права, - відмовлено.

Судові витрати у справі, що пов`язані з сплатою судового збору, покладено на позивача ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позову.

Вважає, що його право на отримання в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства порушено відповідачами та підлягає захисту, а позов задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 21.02.2022 р. (том 3 а.с. 96), останній прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним та обґрунтованим.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення повісток-повідомлень на зазначені сторонами електронні адреси та телефонні номери.

21.06.2022 р. від представника ТОВ «Господар» - адвоката Павлюка І.О. на електронну пошту апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі ТОВ «Господар».

18.07.2022 р. на електронну пошту апеляційного суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Якименка О.В. про відкладення розгляду цієї справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, яке призначене в Господарському суді Дніпропетровської області на 19.07.2022 р. о 14:15, на підтвердження чого надано копію ухвали господарського суду від 06.07.2022 р.

Враховуючи те, що питання про відкладення цієї справи на 19.07.2022 р. о 14:20 було вирішено Полтавським апеляційним судом 17.05.2022 р., задовго до постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області, яка датована 06.07.2022 р., колегія суддів приходить до висновку, що наведені представником позивача підстави для відкладення розгляду справи не є поважними. Цивільна справа тривалий час перебуває на розгляді. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, які належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи. Зазначене відповідає ст. 372 ЦПК України.

Згідно вимог ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Судом першої інстанції правильно встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що 10 липня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 123,3 га, для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району.

Листом від 14 серпня 2014 року за № 31-16-0.4-5742/2-14 Головне управління Держземагенства у Полтавській області залишило без задоволення клопотання ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року, у зв`язку з тим, що наданий заявником графічний матеріал не дає можливості визначити межі земельної ділянки та відповідно її правовий статус / а.с.18 т.1 /.

12 грудня 2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області / а.с.19 т.1 /.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання заступником начальника Головного управління Держземагенства у Полтавській області Шилом О.Г. прийнято рішення, викладене у листі від 31 січня 2015 року за №31-16-0.4-847/2-15 про залишення клопотання без задоволення / а.с.23 т.1 /.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі №816/2053/15, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року залишена без змін, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Полтавській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Держземагенства у Полтавській області, викладене у листі від 31 січня 2015 року за №31-16-0.4-847/2-15, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Разом з тим, у частині вимог про зобов`язання надати наказ на ім`я ОСОБА_1 по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відмовлено /а.с.9-11, 16-17 т.1/.

Після цього позивач не скористався своїми правами та не звертався до ГУ Держземагенства у Полтавській області з подібними клопотаннями.

Також суд першої інстанції встановив, що 21 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_2 , який являється учасником бойових дій, звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

06 грудня 2018 року він отримав дозвіл на розроблення даної документації, про що видано наказ ГУ Держгеокадасту у Полтавській області за №8424-СГ /а.с.33-34, 61-63 т.1/ та в подальшому замовник виготовив на його замовлення проект землеустрою.

16 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадасту у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо надання у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0395, площею 2га, що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області /а.с.36,64 т.1/.

Наказом ГУ Держгеокадасту у Полтавській області за № 3570-СГ від 23 травня 2019 року затверджено зазначений проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_2 /а.с.37,65 т.1 /.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ГУ Держземагенство у Полтавській області при виданні наказів, які оспорює позивач, діяв в межах своєї компетенції.

Позивач не вчинив передбачених законом дій для отримання спірної земельної ділянки та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої останнім була подана заява.

Також суд першої інстанції послався на те, що позивач не довів наявність порушення його прав з боку ТОВ «Господар» та державного реєстратора.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтями 123, 124 ЗК України.

Зокрема, відповідно ч.2 ст.123 ЗК України /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально /у разі вилучення земельної ділянки/. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.123 ЗК України /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями ч.3 ст.124 ЗК України / в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи /приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування /крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок/ та державної реєстрації права власності на неї.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для отримання спірної земельної ділянки в оренду. Зокрема, не подав повторно клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, не замовив розробку проекту землеустрою з використанням правила «мовчазної згоди», а також, не оскаржив бездіяльність органу виконавчої влади з метою отримання відповідного рішення - наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Тобто, ним не вживалось будь-яких заходів з подальшого оформлення певних прав на земельну ділянку.

В свою чергу, ГУ Держземагентства у Полтавській області, а згодом і ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, не були зобов`язані самостійно вчиняти дії на користь позивача, у тому числі і направлені на отримання ним спірної земельної ділянки.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц /провадження № 14- 301цс18/ Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення заінтересованої особи до розпорядника землі за затвердженням проекту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

Саме ж затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки /в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування/ із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Після проходження всіх вказаних етапів сторони укладають договір оренди, в якому погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.

Правові висновки з приводу застосування вказаної процедури викладені у постанові Великої палати Верховного суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові вказала, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

За таких умов, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.

Враховуючи викладене, правомірне очікування отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та, навіть, фактичне отримання такого дозволу ніяким чином не свідчить про обов`язковість набуття позивачем бажаного права на користування земельною ділянкою, оскільки в процесі розроблення проектів могло бути встановлено ряд протиріч, які неможливо б було усунути, а значить і набути право було б не можливо.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зобов`язаний діяти у межах, наданих йому актами цивільного законодавства, що не звільняє його від обов`язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для визнання оскаржуваних рішень і записів незаконними, так і скасування рішення про припинення речового права, яке не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суть державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою факту виникнення або припинення права власності земельної ділянки та виникнення або припинення права оренди земельної ділянок на підставі договору. При цьому, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків орендодавця та орендаря земельної ділянки є сам договір, укладений між власником земельної ділянки і орендарем, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності с непорушним.

У рішенні у справі «Кривенький проти України» Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод /Конвенція/ у зв`язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування.

Право власності та право користування земельною ділянкою набуваються в порядку, визначеному ЗК України, який також передбачає вичерпний перелік підстав для припинення таких прав.

З огляду на це відсутність можливості реалізації власниками землі та землекористувачами права на отримання відшкодування є порушенням не лише норм ЗК України, а й статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, громадянин України, який у межах, наданих законодавством України набув право на земельну ділянку, не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які, презюмується, діють у межах правового поля.

Зазначений висновок викладений в ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року.

Суд першоїінстанції правильновстановив,що земельнаділянка площею2га,яка належить ОСОБА_2 ,сформована якоб`єктцивільних прав,їй присвоєнокадастровий номерта визначенофактичні межі. Тоді як, земельна ділянка площею 119,3 га, про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має меж та кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої позивачем була подана заява.

Відповідач ОСОБА_2 , набуваючи право власності на земельну ділянку, не знав і не міг знати про можливу недобросовісну поведінку органу влади, - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Під час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області оскаржуваних наказів земельна ділянка ОСОБА_2 , не була обтяжена жодними правами третіх осіб.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадасту у Полтавській області від 06 грудня 2018 року № 8424СГ про отримання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації та від 23 травня 2019 року № 3570-СГ про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , скасування записів у Поземельній книзі про реєстрацію вказаної земельної ділянки та визнання припиненими усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Господар» та Державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб М.С., оскільки позивачем не зазначено та не доведено, в чому саме полягає порушення його прав цими особами у зв`язку з отриманням в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0395 площею 2 га, що знаходиться на території Миргородського району Полтавської області, та державною реєстрацією права власності та права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових права на нерухоме майно.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення відповідачами його прав на отримання в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Рішення місцевого суду відповідає обставинам справи, його висновки узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно та на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень, яким судом надана відповідна правова оцінка.

Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів не встановлено.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга залишається колегією суддів без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.07.2022 р.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук