Рішення

від 27.07.2022 по справі 522/26131/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/26131/21

Провадження №2/522/2138/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Тарнавській В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного закладу «Одеська початкова школа «Стар Тайм» про стягнення коштів за договором про надання освітніх послуг,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Приватного закладу «Одеська початкова школа «Стар Тайм» про стягнення коштів за договором про надання освітніх послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Приватним закладом «Одеська початкова школа «Стар Тайм», укладено договір про надання освітніх послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець надає послуги у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем початкової освіти по вихованню та навчанню дитини, в інтересах якої укладений даний Договір, в Приватному закладі «Початкова школа «Стар Тайм», а Замовник зобов`язується сплатити ці послуги. Позивач, на виконання договору, здійснила оплату послуг за весь навчальний рік, починаючи з листопада 2021, у розмірі 86 625,00 гривень, а також 1980,00 гривень за відвідування онуком факультативу «робототехніка». У зв`язку з тим, що у закладі освіти було погане ставлення до дитини та психологом було рекомендовано змінити заклад, позивач направила на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення суми сплачених коштів за ненадані послуги за Договором, однак відповідачем кошти не повернуто, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду.

Ухвалою суду від 29 грудня 2021 року провадження по справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 31 січня 2022 року.

У судове засідання 31 січня 2022 року учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладено на 28 лютого 2022 року.

У зв`язку зі знаходженням судді Свяченої Ю.Б. у відпустці, розгляд справи відкладено на 28 квітня 2022 року.

У судове засідання 28 квітня 2022 року учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладено на 02 червня 2022 року.

У судове засідання 02 червня 2022 року з`явилися позивач та представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив. До суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Розгляд справи відкладено на 20 липня 2022 року.

20 липня 2022 року до суду від представника Приватного закладу «Одеська початкова школа «Стар Тайм» надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача з заявленими позовними вимогами не погоджується та зазначає, що поверненню підлягають грошові кошти за послуги, які не були спожиті замовником, а саме 51975,00 грн. за 6 місяців надання послуг (з грудня місяці 2021 року по травень місяць 2022 року включно). З приводу стягнення грощових коштів на користь ОСОБА_1 за відвідування факультативу «Роботехніка» у розмірі 1980,00 грн., то на думку представника відповідача, позивачем не надано до суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 таких коштів. Окрім того, представник відповідача у відзиві зазначив, що вважає витрати заявлені позивачем на професійну правову допомогу необґрунтовані та безпідставно завищені.

У судове засідання 20 липня 2022 року з`явилися позивач, представник позивача та представник відповідача. Представник відповідача зазначив, що відповідач частково визнає суму заявлених позовних вимог, а саме у розмірі 51975,00 грн. Позивач зазначену представником відповідача суму не визнає, наполягає на задоволенні суми позовних вимог у розмірі 74250,00 грн. та суми судових витрат. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити. Розгляд справи відкладено на 27 липня 2022 року.

У судове засідання 27 липня 2022 року з`явилися позивач та представник позивача. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити. Представник позивача, у судовому засіданні додатково зазначила, що умова Договору, передбачена п. 5.8, згідно якої у разі односторонньої відмови від договору, поверненню підлягають вартість послуг за місяць, що слідують за місяцем, у якому була подана заявка про розірвання Договору, у розмірі 70% вартості від ненаданих послуг, є несправедливою в розумінні п. 2 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а отже нікчемною, оскільки його недійсність встановлена законом. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідившита проаналізувавшиматеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 грудня 1993 року та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2015 року ОСОБА_1 є бабусею малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Приватним закладом «Одеська початкова школа «Стар Тайм», укладено договір про надання освітніх послуг. Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець надає послуги у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем початкової освіти по вихованню та навчанню дитини, в інтересах якої укладений даний Договір, в Приватному закладі «Початкова школа «Стар Тайм», а Замовник зобов`язується сплатити ці послуги.

Як встановлено судом на підставі квитанції №СТ-8355 від 14 жовтня 2021року ОСОБА_1 сплатила на користь Приватного закладу «Одеська початкова школа «Стар Тайм» грошові кошти за договором про надання освітніх послуг від 14 жовтня 2021 року у розмірі 86 625,00 гривень. 05 листопада 2021 року позивач сплатила на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1980,00 гривень за відвідування онуком факультативу «робототехніка».

Так,статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Таким чином, відповідач у справі виступає надавачем послуг, передбачених договором, а позивач є споживачем, відтак на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється діяЗакону України «Про захист прав споживачів».

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннямистатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 907 ЦК Українидоговір про надання послуг може бути розірваний, в тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених ЦК, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як встановлено судом, 12 листопада 2021 онук позивачки вибув із закладу освіти та 26 листопада 2021 року позивач направила на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем п. 3.4.2 договору та вимогу про повернення суми сплачених коштів за ненадані послуги за Договором, яка складає: 86 625,00 гривень (сплачені кошти за навчання)-12 375,00 гривень (вартість навчання за 1 місяць відвідування школи дитиною) = 74 250,00 грн.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Таким чином, суд доходить до висновку, що з моменту отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору про надання освітніх послуг від 14 жовтня 2021 року, зобов`язання сторін є припиненими.

Вирішуючи питання про розмір коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 5.8 Договору у випадку бажання Замовника розірвати Договір поверненню підлягають вартість послуг за місяці, що слідують за місяцем, у якому була подана заявка про розірвання Договору, у такому разі Виконавець повертає Замовнику 70% вартості від ненаданих послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно достатті 18ЗУ «Прозахист правспоживачів» продавець(виконавець,виробник)не повиненвключати удоговори ізспоживачем умови,які єнесправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Варто зауважити, що принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Зміст цього принципу полягає в тому, що умови правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

При цьому, у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року за № 5-рп/2004 у справі №1-33/2004 зазначено, що справедливість - одна із основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини 3статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини 3статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 12.02.2018 року у справі № 707/2953/15-ц.

Згідно з частиною першоюстатті 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК Українизакріплює обов`язковість договору. З укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

За правилом сontra proferentem - слова договору мають тлумачитись проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову у договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не лише у тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, але були включені до договору під переважним впливом однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

З огляду на вищевикладені обставини та наведене правове обґрунтування, оскільки розірвання договору відбулося на вимогу споживача у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань відповідачем (порушення договору з боку виконавця послуг), суд доходить до висновку, що умова договору, п.5.8 Договору, згідно якого у випадку бажання Замовника розірвати Договір поверненню підлягають вартість послуг за місяці, що слідують за місяцем, у якому була подана заявка про розірвання Договору, у такому разі Виконавець повертає Замовнику 70% вартості від ненаданих послуг, є несправедливою, адже створює обмеження права споживача на повернення сплачених коштів у разі невиконання виконавцем своїх послуг.

Оскільки пунктом 2 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що несправедливі умови договору є недійсними, то суд приходить до висновку, що в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України умова договору, а саме: пункт 5.8 Договору є нікчемною, а тому сума коштів, яка підлягає поверненню позивачу становить 76230, 00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повернув позивачу кошти в сумі 76230,00 гривень сплачені за послуги, що фактично не надавались. Наведені обставини відповідачем не спростовані. Доказів повернення позивачу коштів за Договором, зобов`язання за яким припинено, до суду не надано.

Згідно частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави, за якою проведено виконання зобов`язання.

За частиною 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що зобов`язання сторін за договором про надання освітніх послуг від 14 жовтня 2021 року є припиненими, тобто правова підстава зобов`язання відпала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо повернення коштів в сумі 76 230,00 гривень, сплаченої позивачем у рахунок оплати послуг, які відповідачем фактично не можуть бути надані, - підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України.

Згідност. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбаченихЦПК Українивипадках.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо розподілу між сторонами судових витрат слід зазначити наступне.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в своїй позовній заяві зазначив попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у сумі 15000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Однак, у супереч вимог чинного цивільно-процесуального законодавства, позивачем до суду не було надано доказів, щодо понесених ним витрат на правничу допомогу, тож, враховуючи те, що питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу судом не розглядалося, підстави для відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу відсутні.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сума якого була дійсною на час звернення ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік», та ЗУ «Про судовий збір» в дохід держави у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268,315 ЦПК, ст.ст. 215, 509, 526, 626-629, 653, 901, 907, 1212 ЦК України, ст.ст. 1-1, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік», ЗУ «Про судовий збір», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного закладу «Одеська початкова школа «Стар Тайм» про стягнення коштів за договором про надання освітніх послуг задовольнити частково.

Стягнути з Приватного закладу «Одеська початкова школа «Стар Тайм» (пров. Пироговський, буд. 8, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ: 43746601) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 27.11.1996) грошові кошти у розмірі 76230 (сімдесят шість тисяч двісті тридцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з Приватного закладу «Одеська початкова школа «Стар Тайм» (пров. Пироговський, буд. 8, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ: 43746601) в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення суду. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 01 серпня 2022 року.

Суддя Свячена Ю.Б.

27.07.22