Постанова

від 27.10.2022 по справі 522/26131/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8030/22

Справа № 522/26131/21

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Пузанова Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Чорної Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм про стягнення грошових коштів,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм про стягнення коштів за договором про надання освітніх послуг.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 14 жовтня 2021 року вона, діючи в інтересах свого онука- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала із відповідачем договір про надання освітніх послуг, за умовами якого приватний заклад зобов`язався надати послуги у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем початкової освіти по вихованню та навчанню дитини, а вона як замовник зобов`язалася сплатити вартість цих послуг, розмір якої становить 12 375 гривень на місяць. Пунктом 5.3 цього договору передбачено, що за умови оплати замовником послуг за весь навчальний рік, виконавець має право надати знижку у визначеному ним розмірі.

У день підписання договору вона здійснила оплату послуг за весь навчальний рік, починаючи з листопада 2021 року, у розмірі 86 625гривень, а також сплатила грошові кошти у розмірі 1 980грн за відвідування онуком факультативу роботехніка.

ОСОБА_3 був зарахований до 1-Б класу у Приватний заклад Одеська початкова школа Стар Тайм та близько двох тижнів відвідував школу, однак кожного дня приходив зі школи пригніченим, розповідав, що вчителі до нього погано та зневажливо ставляться, ображають його перед іншими учнями. За рекомендацією психолога змінити заклад освіти, 12 листопада 2021 року хлопчик вибув із Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм.

Посилаючись на те, що укладений сторонами договір про надання освітніх послуг було розірвано у зв`язку з невиконанням відповідачем пункту 3.4.2 договору та подальше утримання школою сплачених за навчання грошових коштів у розмірі 74 250грн та 1 980грн за факультатив здійснюється без належних правових підстав, позивачка просила суд стягнути з Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм 76 230грн та судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2022 року постановлено стягнути з Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 76 230грн та в дохід держави- судовий збір у розмірі 908грн.

В апеляційній скарзі Приватний заклад Одеська початкова школа Стар Тайм просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з приватного закладу на користь ОСОБА_1 51 975 грн, зазначивши, що визначивши до стягнення витребувану позивачкою суму грошових коштів, суд необґрунтовано не врахував ту обставину, що умовами укладеної сторонами угоди, зокрема пунктом 5.8, передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору поверненню підлягає вартість послуг за місяці, що слідують за місяцем, у якому була подана заявка про розірвання договору, у розмірі 70% від вартості ненаданих послуг. Скаржник вказав, що встановлюючи нікчемність пункту 5.8 договору, суд в порушення принципу диспозитивності цивільного процесу, вийшов за межі заявлених позивачкою вимог та самостійно обрав правову підставу і предмет позову, не врахувавши при цьому, як таку засаду цивільного законодавства, як свободу договору, так і встановлену статтею 214 ЦК України презумпцію правомірності правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Губська Христина Юріївна, викладені в ній доводи не визнала, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Вважає, що висновок суду щодо нікчемності пункту 5.8 договору про надання освітніх послуг відповідає вимогам статті 18 Закону України Про захист прав споживачів та статті 215 ЦК України щодо недійсності нікчемного правочину і не виходить за межі підстав та предмета позову у справі, оскільки стосується кваліфікації спірних правовідносин, виходячи із установлених під час судового розгляду обставин, на які посилалася позивачка в процесі судового розгляду. Посилання відповідача на дотримання сторонами засади свободи договору при укладенні спірного правочину вважає таким, що суперечить положенням статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору такими засадами, як справедливість, розумність та добросовісність, які відповідачем не дотримані.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження , розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову у цій справі становить 76 230грн та є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2022 року становить 248 100грн, і не віднесена частиною четвертою статті 274 ЦПК України до переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційна скарга Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм на рішення суду першої інстанції розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи, тобто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов`язання сторін за договором про надання освітніх послуг від 14 жовтня 2021 року припинені, тому правова підстава для збереження відповідачем сплачених позивачкою грошових коштів у межах вартості ненаданих послуг в сумі 76 230грн відпала і він зобов`язаний їх повернути відповідно до положень статті 1212 ЦК України. При цьому умову наведеного договору щодо повернення на користь замовника 70% вартості ненаданих послуг у випадку бажання останнього розірвати договір, суд вважав нікчемною на підставі пункту 2 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів та в силу частини другої статті 215 ЦК України.

В процесі розгляду справи суд встановив,що ОСОБА_1 є бабусею малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Приватним закладом «Одеська початкова школа «Стар Тайм» укладено договір про надання освітніх послуг, відповідно до пункту 1.1. якого позивачка як замовник доручає, а відповідач як виконавець надає послуги у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем початкової освіти по вихованню та навчанню дитини, в інтересах якої укладений даний договір, в Приватному закладі «Початкова школа «Стар Тайм», а замовник зобов`язується сплатити вартість цих послуг.

Вартість послуг визначена сторонами у розмірі 12 375грн на місяць, які підлягають оплаті замовником за кожен місяць у національній валюті України по перше число поточного місяця до 30.05.2022 року.

За умови оплати замовником послуг за весь навчальний рік виконавець має право надати знижку у визначеному ним розмірі.

Підтвердженням оплати договору є квитанція про оплату, видана замовникові банком або будь-який інший платіжний документ, що підтверджує сплату коштів за цим договором.

У випадку бажання замовника розірвати договір, поверненню підлягають вартість послуг за місяці, що слідують за місяцем, у якому замовником була подана заява про розірвання договору. У такому разі виконавець повертає замовнику 70% від вартості ненаданих послуг (підпункти 5.1.- 5.3., 5.7., 5.8).

Підпунктом 2.7. пункту 2 договору про надання освітніх послуг передбачено, що виконавець може надавати замовникові додаткові послуги за переліком, обсяг і види яких наведено у прейскуранті, який затверджується замовником в односторонньому порядку.

14 жовтня 2021року ОСОБА_1 сплатила на користь Приватного закладу «Одеська початкова школа «Стар Тайм» грошові кошти за договором про надання освітніх послуг від 14 жовтня 2021 року у розмірі 86 625 гривень, що відповідає розміру вартості послуг за весь навчальний рік.

05 листопада 2021 року позивач сплатила на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 980 гривень за відвідування онуком факультативу «робототехніка».

12 листопада 2021року малолітній ОСОБА_2 вибув із Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм та 26 листопада 2021 року позивач направила на адресу відповідача повідомлення про повернення суми сплачених нею грошових коштів за ненадані послуги у розмірі 74 250грн, зазначивши про розірвання договору у зв`язку з тим, що працівники школи некомпетентно та неналежно ставились до учня, чим завдали йому психологічну травму та на даний час хлопчик змушений відвідувати дитячого психолога (а. с. 13, 14, 74).

Наведені обставини сторони визнали та доказів на їх спростування не надавали.

Відповідач визнає право позивачки на повернення їй вартості ненаданих послуг, розмір яких відповідає вартості послуг за шість навчальних місяців, однак вважає, що при визначенні розміру суми грошових коштів, яка підлягає стягненню, необхідно враховувати положення пункту 5.8. договору щодо визначеної умовами угоди граничної межі повернення, яка обмежена сторонами у 70% від вартості ненаданих послуг та становить 51 975грн.

Позивачка заперечує наявність правових підстав для застосування наведеного пункту укладеної сторонами угоди та в процесі розгляду справи вказала на її несправедливість з огляду на те, що розірвання договору про надання освітніх послуг відбулося в результаті неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків, передбачених пунктом 3.4.2 договору, відповідно до якого виконавець зобов`язується під час надання послуг проявляти повагу до особистості дитини, оберігати її від будь-якого фізичного та/чи психологічного тиску, забезпечити умови зміцнення морального, психологічного та фізичного здоров`я, емоційного благополуччя дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей, нести відповідальність за дитину в період її перебування в закладі (з 8.00 до 18.00).

Відповідно до вимог статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Положеннямистатті 903ЦК Українивизначено,що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року №9, судам відповідно до статті 215 ЦК ( 435-15 ) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом наведеної норми матеріального права, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частина третя статті 18 Закону України Про захист прав споживачів містить перелік несправедливих умов договору за участю споживача, який не є вичерпним та який був застосований судом при вирішенні спору, що виник між сторонами як такий, що підтверджує пояснення та доводи позивачки в частині її посилання в судовому засіданні на нікчемність пункту 5.8 договору про надання освітніх послуг.

Разом з тим, за змістом частини п`ятої цієї норми, якщо положення договору, включаючи ціну договору, визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним.

Аналіз наведених норм матеріального права та роз`яснень Верховного Суду України щодо застосування статті 215 ЦК України дає підстави зробити висновок про те, що Законом України Про захист прав споживачів недійсність положень договору за ознакою їх несправедливості прямо не встановлено, а такі положення (умови) може бути визнано недійсними судом на вимогу споживача.

Враховуючи, що така вимога ОСОБА_1 у цій справі не заявлена, висновки суду щодо застосування наслідків недійсності (нікчемності), викладеної в пункті 5.8 укладеного сторонами договору, умови є передчасними та такими, що не мають правового значення при вирішенні цього спору, зважаючи на презумпцію правомірності правочину.

Разом з тим, із змісту позовної заяви та пояснень позивачки вбачається, що вона не бажала, а була вимушена задля захисту інтересів малолітньої дитини, змінити навчальний заклад, що й було підставою для розірвання договору з відповідачем.

Відповідач не вважав за необхідне спростовувати в процесі судового розгляду доводи позивачки щодо порушення ним викладених у пункті 3.4.2. умов договору, в той час як слово бажання, в тому числі і розірвати договір, - широке за своїм змістовим спектром та відповідно, наприклад, до Академічного тлумачного словника означає прагнення, потяг до здійснення чого-небудь, хотіння.

При цьому це прагнення та хотіння може ґрунтуватися як безпосередньо на волі самого учасника договірних відносин, так і бути викликаним поведінкою іншої сторони у зобов`язальних відносинах.

ОСОБА_1 має певність того, що вона не бажала (не прагнула, не хотіла) розривати договір про надання освітніх послуг в межах календарного місяця після його укладення та оплати послуг за весь навчальний рік та лише неналежне виконання відповідачем умов договору спонукало її вчинити наведену дію.

Відповідач же вважає, що причина розірвання договору не впливає на застосування положень пункту 5.8 договору про надання освітніх послуг щодо повернення замовнику лише 70% вартості ненаданих послуг.

На думку колегії суддів, вживання слова бажання як підстави для розірвання договору призвело до неоднозначності його тлумачення кожною із сторін, тому до спірних правовідносин слід застосувати положення частини восьмої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів тлумачаться на користь споживача.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розірвання укладеного сторонами 14.10.2021 року договору про надання освітніх послуг хоч і відбулося з ініціативи позивачки як замовника, однак з підстав неналежного виконання відповідачем викладеного у пункті 3.4.2 договору обов`язку, тому висновок суду щодо незастосування встановлених пунктом 5.8 договору обмежень при визначенні розміру вартості ненаданих послуг є правильним та таким, що відповідає обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених судом доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , однак частково допустив помилки при викладені мотивів для їх задоволення, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалене судом рішення підлягає частковій зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В решті частині рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати у цій справі складаються із судового збору стягнутого рішенням суду першої інстанції із відповідача в дохід держави у розмірі 908грн та із сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги судового збору в розмірі 1 362грн (а. с. 108).

За приписами частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний суд змінює лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та це не впливає на розмір задоволених позовних вимог, підстави для зміни розподілу судових витрат та для покладення на позивачку понесених відповідачем витрат на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного закладу Одеська початкова школа Стар Тайм частково задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2022 року у мотивувальній частині змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті частині це ж рішення суду залишити без змін.

Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді Н. В. Орловська

Т. Г. Чорна