Ухвала

від 25.07.2022 по справі 915/1222/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

25 липня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/1222/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Сілаєва В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Бондаревський О.М.,

від Миколаївської міської ради не з`явився,

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» - Семенов І.В.,

від Дитячо-юнацького спортивно-оздоровчого комплексу - не з`явився,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019

у справі № 915/1222/19

за позовом: Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави

до відповідачів:

1. Миколаївської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дитячо-юнацького спортивно-оздоровчого комплексу

про: визнання незаконним рішення міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Перший заступник прокурора Миколаївської області (далі прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» (далі ТОВ «Нерейінтертранс»), в якій просив суд:

1) визнати незаконними та скасувати пункти 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 № 29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ «Нерейінтертранс» земельну ділянку площею 125113 кв.м., у тому числі:

- ділянку № 1 площею 33098 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 (далі ділянка № 1);

- ділянку № 2 площею 92015 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 (далі ділянка № 2) на пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу;

2) визнати недійсним укладений між Миколаївською міською радою та ТОВ «Нерейінтертранс» договір оренди землі від 14.11.2013 № 9730 щодо ділянки № 1, який зареєстровано 21.11.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №3549998;

1) визнати недійсним укладений між Миколаївською міською радою та ТОВ «Нерейінтертранс» договір оренди землі від 14.11.2013 № 9729 щодо ділянки № 2, який зареєстровано 21.11.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 3538966;

4) ТОВ «Нерейінтертранс» повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради ділянку № 1.

5) ТОВ «Нерейінтертранс» повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради ділянку № 2;

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у справі № 915/1222/19 (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Також суд зазначив, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом, як самостійний позивач в інтересах держави.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Нерейінтертранс» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 915/1222/19 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Разюк Г.П., Ярош А.І.) апеляційну скаргу ТОВ «Нерейінтертранс» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Керівник Миколаївської обласної прокуратури подав на неї касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 915/1222/19 (головуючий суддя Зуєва В.А., судді Багай Н.О., Дроботової Т.Б.) касаційну скаргу задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 915/1222/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатом нового розгляду справи, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі №915/1222/19 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Головей В.М., Колоколов С.І.) апеляційну скаргу ТОВ «Нерейінтертранс» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності, у задоволенні заяви про поворот виконання додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 915/1222/19 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав на неї касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №915/1222/19 (головуючий суддя Краснов Є.В., судді Могил С.К., Уркевич В.Ю.) касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі №915/1222/19 скасовано, справу №915/1222/19 направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

28.01.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 915/1222/19.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями, для розгляду вказаної справи сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 справу №915/1222/19 прийнято до провадження вищевизначеним складом колегії суддів, призначено її розгляд на 28.02.2022 о 14:00 год. Запропоновано учасникам справи у строк до 16.02.2022 надати письмові пояснення щодо суті спору, доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 915/1222/19. Роз`яснено учасникам справи їх право у цей же строк подати до будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

18.02.2022 від прокурора надійшли письмові пояснення, в яких він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Одночасно прокурор просив суд вирішити питання про поворот виконання додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у даній справі, якою стягнуто з прокуратури Миколаївської області на користь Товариства «Нерейінтертранс» 643 168 грн. судових витрат.

18.02.2022 від ТОВ «Нерейінтертранс» також надійшли письмові пояснення, в яких відповідач наголошував про пропуск прокурором строку позовної давності.

У зв`язку з військовою агресією проти України, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022, зокрема, рекомендовано учасникам справи утриматися від відвідування суду, а свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з урахуванням наказу в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду «Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного часу» № 6-ОД від 28.02.2022, опублікованого 01.03.2022 на офіційному веб-сайті суду.

Наказом Голови Південно-західного апеляційного господарського суду «Про особливий режим роботи Південно-західного апеляційного господарського суду» № 10-ОД від 13.05.2022 визначено особливості режиму роботи суду в умовах воєнного стану, а наказ № 6-ОД від 28.02.2022 визнано таким, що втратив чинність.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2022 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 13.06.2022 о 15:30 год.

07.06.2022 від представника ТОВ «Нерейінтертранс» надійшла заява про його участь в судовому засіданні 13.06.2022 о 15:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 задоволена.

13.06.2022 від представника ТОВ «Нерейінтертранс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 клопотання ТОВ «Нерейінтертранс» задоволено, розгляд справи відкладено на 25.07.2022 о 15:30 год. Одночасно надано представнику ТОВ «Нерейінтертранс» можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 25.07.2022 з`явився прокурор та представник скаржника. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засідання 25.07.2022 колегією суддів на обговорення поставлене питання про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Нерейінтертранс» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2019 у справі № 915/1222/19 до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 483/448/20 і Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 (офіційного оприлюднення повних текстів постанов).

В судовому засіданні 18.07.2022 представник скаржника не заперечував проти зупинення апеляційного провадження у даній справі.

Прокурор також заперечень не надав, питання щодо зупинення апеляційного провадження у даній справі залишив на розсуд суду.

Обговоривши вищевказане питання, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора визнати незаконними та скасувати пункти 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 № 29/43, визнати недійсними укладені між Миколаївською міською радою та ТОВ «Нерейінтертранс» договори оренди землі від 14.11.2013 № 9729 та № 9730, та про спонукання ТОВ «Нерейінтертранс» повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради ділянки № 1 та № 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні пункти рішення Миколаївської міської ради, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ «Нерейінтертранс» земельні ділянки для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу, суперечать приписам чинного законодавства України щодо правового режиму земель. Прокурор зазначив, що можливість будівництва морського терміналу, а також інших об`єктів в межах території санітарно-захисної зони зелених насаджень не передбачена ні містобудівною документацією, ні державними будівельними нормами, правилами та стандартами. Таким чином, ці пункти рішення підлягають скасуванню, укладені на їх підставі договори оренди - визнанню недійсними, а земельні ділянки, передані за ними поверненню у розпорядження територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся з вказаним позовом як самостійний позивач, а Миколаївську міську раду визначив відповідачем.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що Миколаївська міська рада, незважаючи на її обізнаність та обізнаність її виконавчих органів про вказані порушення, розміщення публікацій у ЗМІ, виконання запитів прокуратури області щодо оскаржуваних договорів та рішень ради, не вжила заходів до захисту інтересів держави та повернення земель територіальній громаді міста Миколаєва.

У відповіді на відзив (а.с.175-182 т.1) та письмових поясненнях (а.с.233-243 т.1) прокурор, посилаючись на постанову Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 916/749/17, зазначив, що:

- оскільки порушення інтересів територіальної громади міста відбулось внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування, прокурор звернувся із зазначеним позовом як самостійний позивач в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу членів територіальної громади, яка є власником спірної земельної ділянки.

- прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Миколаївську міську раду визначено одним із відповідачів, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснювати захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Миколаєва, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

Така позиція прокурора підтримана оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду від 20.11.2019 у даній справі, а також постановами суду апеляційної інстанції від 21.09.2020 та від 20.10.2021, якими це рішення скасовано, проте з підстав спливу строку позовної даності.

У постановах Верховного Суду від 01.04.2021 та від 12.01.2022 у даній справі, якими скасовані постанови суду апеляційної інстанції від 21.09.2020 та від 20.10.2021, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави не вирішувалось, оскільки касаційну скаргу подавав прокурор і в касаційному порядку ці постанови переглядались лише в частині правильності застосування судами питання щодо спливу строку позовної давності.

Разом з тим, перед новим апеляційним переглядом даної справи по суті, колегія суддів зобов`язана перевірити наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Колегією суддів під час підготовки до розгляду даної справи, шляхом опрацювання інформаційних даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.12.2021 прийнято до розгляду справу 483/448/20 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Очаківської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.05.2021 та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21.07.2021. Справу призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами на 25.01.2022 в приміщенні Верховного Суду.

У вказаній ухвалі суд касаційної інстанції зазначив, що: «відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 76)).

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абз. 1 та 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час подання позову у справі, яка була предметом перегляду Великої Палати Верховного Суду). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 121 цього Кодексу (абз. 3 тієї ж статті).

Аналогічні норми права містяться й у частинах 4, 5 ст. 56 чинного ЦПК України.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 70)).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що прокурор оскаржив рішення сільської ради, саме тому, визначивши останню відповідачем, він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 40)). Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (пункти 77 - 83)).

З огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду, при оскарженні незаконних рішень органу місцевого самоврядування та правочинів щодо незаконного розпорядження землею за його участі прокурор вправі на власний розсуд звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган місцевого самоврядування відповідачем, або в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду по-іншому застосувала висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з наведеним висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та вважає, що він суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, яка розглянула аналогічні позовні вимоги прокурора по суті, а тому колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведеного вище висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом самостійно в інтересах держави та його статусу позивача в подібних правовідносинах».

Інформація щодо результатів розгляду даної справи наразі відсутня.

Крім того, за приписами абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора покладено обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор до пред`явлення позову не звертався до Миколаївської міської ради в порядку абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Колегією суддів також встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 справу № 925/1133/18 за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради та приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у зазначеній справі передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції в ухвалі від 07.07.2021 у справі № 925/1133/18 вказав, що: «у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор при зверненні з позовом зазначив, що є позивачем, оскільки Черкаська міська рада - один із співвідповідачів, наказ якого оскаржується через його невідповідність нормам чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та визначив Черкаську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення цього органу, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що у прокурора відсутній обов`язок дотримання процедури, передбаченої абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме щодо необхідності попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта.

Разом з тим, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №908/1664/19 зазначив, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої ч. 3 і 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави.

У зв`язку з цим колегія суддів суду касаційної інстанції у справі № 925/1133/18 вказала, що вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19, про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»».

Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 15.07.2021 прийнято до розгляду справу № 925/1133/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради, Приватного підприємства Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від висновку у справі з подібних правовідносин.

Ухвалою від 09.12.2021 провадження у справі № 925/1133/18 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ №488/2807/17, №483/448/20 та оприлюднення повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовідносини у даній справі та у справах № 925/1133/18 і №483/448/20 є подібними, оскільки прокурором, як самостійним позивачем, оскаржуються рішення органу місцевого самоврядування та укладені згідно цього рішення договори оренди.

Призначення Верховного Суду, як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 483/448/20 і Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 925/1133/18 стосуватимуться застосування положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме, щодо питання визначення прокурором свого правового статусу, як самостійного позивача, та необхідності дотримання процедури, передбаченої абз. 3 та 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 483/448/20 і судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 (офіційного оприлюднення повних текстів постанов).

Керуючись статтями 227-229, 234, 235, 270, 281 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у справі № 915/1222/19 зупинити до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 483/448/20 і Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18 (офіційного оприлюднення повних текстів постанов).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 01.08.2022.

Головуючий суддяН.С. Богацька

судді О.Ю. Аленін

Н.М. Принцевська