Постанова

від 19.07.2022 по справі 910/3782/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2022 р. Справа№ 910/3782/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.07.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/3782/21 (суддя Шкурдова Л.М., повний текст рішення складено 24.12.2021)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

про стягнення 9 980 000, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом про стягнення заподіяної АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам шкоди у розмірі 9 980 000,00 грн в солідарному порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Фондом гарантування, під час здійснення ліквідаційної процедури АТ «АРТЕМ-БАНК», було виявлено факти прийняття рішень пов`язаними особами такого банку, на підставі яких в подальшому було здійснено ряд завідомо збиткових операцій, однією з яких було інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» (ТОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ»), низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо протирічило інтересам АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам, в результаті якої банку було завдано збитків на суму 9 980 000,00 грн. Позивач вказує, що згідно Звіту про оцінку, складеного на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна консалтингова група» (далі - Звіт оцінки), станом на 15.03.2012, ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що відповідно складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною. Позивач зазначає, що оприбуткування банком в березні 2012 року вартості інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» не мало на меті отримання банком доходів від такої операції. Позивач вказує, що 95 % вартості активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складають цінні папери емітента - ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс», за результатами діяльності поточного року емітент ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» отримав збитки; позивач стверджує про штучне завищення вартості акцій на біржовому ринку, яка фактично не відповідає фінансовому стану емітента, а акції ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» є лише інструментом виведення активів шляхом здійснення операцій з цінними паперами. Враховуючи наведене, позивач стверджує, що службові особи АТ «АРТЕМ-БАНК», що приймали рішення про інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано, що призвело до завдання збитків в розмірі 9 980 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/3782/21 в позові - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається які саме норми права були порушені співвідповідачами під час прийняття рішення про придбання цінних паперів, яким чином були порушені права іншої особи під час прийняття вказаного рішення; члени Кредитного комітету банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що відповідає обсягу їх повноважень; доказів того, що рішення про придбання цінних паперів було прийнято з перевищенням своїх повноважень членами Кредитного комітету або на власну користь матеріали справи не містять.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 заподіяну АТ «Артем-Банк» та його кредиторам шкоду в розмірі 9 980 000,00 в солідарному порядку на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апелянта зводяться до того, що судом не взято до уваги, що оцінка вартості пакету цінних паперів, перед прийняттям рішення не проводилась, як не проводився і аналіз фінансового та господарського стану емітента, що призвело до придбання неліквідних цінних паперів на суму 12 500 000,00 грн.

Що в свою чергу мало наслідком неможливість банку своєчасно виконувати зобов`язання перед кредиторами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/3782/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 24.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/3782/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/3782/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

09.02.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/3782/21.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2022.

Судове засідання, яке призначене на 06.04.2022 не відбулось.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

У період з 04.04.2022 по 08.04.2022 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці.

Ухвалою від 15.04.2022 розгляд справи призначено на 29.06.2022.

20.06.2022 від відповідача-5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідач-5 стверджує, що доводи позивача про реальну вартість цінних паперів на момент прийняття рішення комітетом кредиторів є безпідставними, а висновок у звіті про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт», виконавцем якого є «Північно-східна консалтингова група» спростовується, зокрема, наданим відповідачем-5 висновком експертів № 1041/59301 за результатами комісійної судово-економічної експертизи.

20.06.2022 від відповідача-4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-4 вказує, що спірні цінні папери були надійним вкладенням на момент придбання. Водночас відповідач-4 вказує, що вона не може нести відповідальність за рішення кредитного комітету у іншому складі, який через 4 роки прийняв рішення продати цінні папери всього за 20 000,00 грн.

23.06.2022 від представника відповідча-1, відповідача-2 та відповідача-3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідачі проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідачі вказують на необґрунтованість позову, а також на те, що наданий позивачем звіт про оцінку виконано явно недобросовісно та з суттєвими порушеннями чинного законодавства.

Ухвалою від 29.06.2022 розгляд справи відкладено на 20.07.2022.

В судове засідання 20.07.2022 з`явились представники позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та відповідач-5.

Представник відповідача-4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що відповідач-4 письмово висловив свою позицію щодо спору шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-4.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та відповідач-5 у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.11.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» до категорії неплатоспроможних».

16.11.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням Фонду гарантування, в АТ «АРТЕМ-БАНК» розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.11.2016 року по 15.12.2016 року включно.

15.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК».

15.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення №2857 «Про початок процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням Фонду гарантування, в АТ «АРТЕМ-БАНК» запроваджено процедуру ліквідації строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 включно.

15.11.2018 виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення №3086, яким строк здійснення процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» продовжено на один рік з 16.12.2018 до 15.12.2019 включно, а також продовжено повноваження ліквідатора банку.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення №680 від 26.03.2020, яким визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення АТ «АРТЕМ-БАНК» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснюватиметься Фондом гарантування безпосередньо.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 27.03.2017 №1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ «АРТЕМ-БАНК», який з урахуванням змін (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 травня 2019 року №1388) становить 196 829 862,83 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 15.05.2017 №1978 затверджено ліквідаційну масу АТ «АРТЕМ-БАНК», яка з урахуванням змін становить: балансова вартість активів (без врахування резервів) - 592 172 713,45 грн; оціночна вартість активів - 131 464 864,61 грн.

24.06.2019 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування №1575 затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК», відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку складає 154 699 660,00 грн.

При цьому, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами у справі було прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №14/12 від 15.03.2012 року, яким вирішено придбати пакет цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000,00 грн.

На виконання вказаного вище рішення 15.03.2012 між АТ «АРТЕМ-БАНК» та ТОВ «ФІНКОМ-КАПІТАЛ» укладено Договір №ДД2-12;ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 12 500 000,00 грн.

В подальшому 30.01.2014 року частину придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів в кількості 2 500 штук було відчужено за договірною вартістю 2 500 000,00 грн.

21.07.2016 уповноваженими представниками АТ «АРТЕМ-БАНК» прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ «АРТЕМ-БАНК» №112/16, яким вирішено продати пакет Іменних інвестиційних сертифікатів емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» в кількості 9 999 штук за договірною вартістю 20 000,00 грн.

Позивач зазначає, що Фондом гарантування, під час здійснення ліквідаційної процедури АТ «АРТЕМ-БАНК», було виявлено факти прийняття рішень пов`язаними особами такого банку, на підставі яких в подальшому було здійснено ряд завідомо збиткових операцій, однією з яких було інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента Закритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Інвестиційний стандарт» (ТОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ»), низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, що прямо протирічило інтересам АТ «АРТЕМ-БАНК» та його кредиторам, в результаті якої банку було завдано збитків на суму 9 980 000,00 грн. Позивач вказує, що згідно Звіту про оцінку, складеного на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна консалтингова група», станом на 15.03.2012 року, ринкова вартість пакету цінних паперів - Іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 12 500 штук становила 7 750,00 грн, що відповідно складало 0,62 грн за 1 (один) сертифікат, а відтак у 2012 році було прийнято рішення про придбання пакету цінних паперів за завищеною ціною. Позивач зазначає, що оприбуткування банком в березні 2012 року вартості інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» не мало на меті отримання банком доходів від такої операції. Позивач вказує, що 95 % вартості активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» складають цінні папери емітента - ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс», за результатами діяльності поточного року емітент ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» отримав збитки; позивач стверджує про штучне завищення вартості акцій на біржовому ринку, яка фактично не відповідає фінансовому стану емітента, а акції ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» є лише інструментом виведення активів шляхом здійснення операцій з цінними паперами. Враховуючи наведене, позивач стверджує, що службові особи АТ «АРТЕМ-БАНК», що приймали рішення про інвестування в цінні папери (інвестиційні сертифікати) емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента інвестиційних сертифікатів та його активів, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано, що призвело до завдання збитків в розмірі 9 980 000,00 грн.

Положеннями ч.1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку;

Статтею 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: відповідно до плану врегулювання; у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» пов`язаними з банком особами є, зокрема, особи, які мають істотну участь у банку; керівники банку; керівники та члени комітетів правління банку.

Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

У відповідності до ч.2 та 3 ст.37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити наглядову раду (далі - рада банку), що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до виключної компетенції ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю, контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

Згідно ст.40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку. Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Згідно ч.5 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказано, що Фонд або Уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

Згідно зі Статутом банку, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «АРТЕМ-БАНК» (протокол №3 від 18.12.2009) банк створює постійно діючий кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення. На момент здійснення операції з придбання сертифікатів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 були членами кредитного комітету банку і в цьому складі комітету і була затверджена операція з придбання активу, а отже на них мають розповсюджуватися положення ч.5 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення ліквідаційної процедури АТ «Артем-Банк» залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку склав 154 699 660,00 грн.

Фонд у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

02.02.2021 Фонд гарантування звернувся до пов`язаних з банком осіб з листом-вимогою №46-1476/21 від 02.02.2021 про відшкодування шкоди, заподіяної АТ «АРТЕМ-БАНК» в сумі 9 980 000,00 грн.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. За відсутності хоча б одного з них елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За твердженням позивача, завдання співвідповідачами шкоди полягає в прийнятті ними разом з іншими членами Кредитного комітету Банку рішення від 15.03.2012 (протокол №14/12), яким було вирішено придбати пакет цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів емітента ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» (ТОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ») в кількості 12 500 штук за договірною вартістю 12 500 000 грн. Підставою для визнання цієї операції такою, що завдала шкоди Банку чи його кредиторам, наводиться та обставина, що у подальшому (21.07.2016) залишок цінних паперів у кількості 9 999 штук було реалізовано Банком за ціною 20 000 грн, і різниця між ціною залишку пакету ЦП та вартістю його реалізації Фондом, є шкодою, яка була завдана саме діями Співвідповідачів.

Водночас, під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання прибутку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, операція з придбання цінних паперів відбулася у березні 2012, а остаточне відчуження їх було здійснено у липні 2016 року, тобто через 4,5 роки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за період який минув між цими подіями, відбулися значні зміни і в економічній ситуації в країні, в стані обігу цінних паперів на фондовому ринку, і ці обставини могли мати безпосереднє значення для потенційних змін ринкової вартості будь-яких фінансових інструментів, в тому числі і цінних паперів, ці зміни не могли залежали від дій чи поведінки співвідповідачів на час прийняття ними спірного рішення, сертифікати придбавались на продаж і повинні бути реалізовані до 01.02.2015.

Зі змісту повідомлення Національного банку України, розміщеного на його офіційному сайті (https://bank.gov.ua) вбачається, що для прийняття рішення №416-рш/БТ від 15.11.2016р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних» була наявність проблем з обслуговування кредитів, що призвело до втрати ліквідності банку та спричинило невиконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами, а відтак твердження позивача, що дії відповідачів про прийняття рішення про купівлю цінних паперів призвели до неплатоспроможності банку не підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається зі Звіту Національного банку України «Про інспектування ПАТ «Артем-Банк» за період з 01.06.2009 по 01.08.2012 портфель цінних паперів банку займав лише 14,4 % загальних активів, сюди входять і інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ». Негативно класифікованих цінних паперів НБУ не виявив, вказаним звітом лише понижено клас сертифікатів ТОВ «КУА НЬЮ ЕССЕТ» з А до В, однак зазначено про відсутність потреби у формуванні резерву.

Таким чином, ні в рішенні НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, ні в поточному акті інвестування не просліджується той факт, що підставою нанесення банку збитків та його банкрутство стало саме з вини членів кредитного комітету за даною операцією з придбання іменних сертифікатів, які залишились непогашеними на суму 9 980 000,00 грн.

Як встановлено судом, 15.03.2012між AT «АРТЕМ-БАНК» та ТОВ «ФІНКОМ -КАПІТАЛ» укладено договір №ДД2-12-ДД19-4/12 купівлі-продажу цінних паперів за договірною вартістю 12500000,00 грн.

Згідно офіційно оприлюдненої інформації розміщеної на сайті https ://smida. gov.ua/ db/prof/kua/report/kv/show/342 вартість чистих активів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» станом на 01.01.2012р становила 1 501 091грн, а вже на 30.06.2012 вартість чистих активів становила 53 145019,14 грн. ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» у період з 2012-2015 потрапляв у ТОП-10 ICI закритого типу диверсифікованого виду з найбільшою вартістю активів, інформація про що щорічно відображалася на сайті https://smida.gov.ua/about/zvity_komisiyi в Річних звітах НКЦПФР за 2012, 2013, 2014 та 2015 рік, а Інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» (ЗДГІІФ «Інвестиційний стандарт») потрапили до ТОП цінних паперів ICI закритого типу, які користувалися найбільшим попитом на біржовому ринку у 2015 році (за обсягом виконаних біржових контрактів)

Згідно відкритої та офіційної інформації розміщеної на сайті nps://smida.gov.ua/db/prof/35253505 у період з 29.03.2013 по 29.02.2016 договори купівлі- продажу Інвестиційних сертифікатів бездокументарний іменний ISIN UA4000131866 укладалися як на ПАТ «Українська Міжнародна Фондова Біржа» код ЄДРПОУ 30554892 за ціною 1010грн-1015грн за шт. так і за поза біржею (в період з 28.02.2013 по 01.03.2016) за ціною від 1000-1017грн/шт., що підтверджує стабільний попит на актив.

Вказаними доводами підтверджується, що Сертифікати вважались надійним вкладенням на той період, який планувалось утримувати в портфелі банку до 01.02.2015 року.

При цьому, AT «АРТЕМ-БАНК», в період з 31.01.2014 по 01.02.2015 мало можливість здійснити продаж Інвестиційних сертифікатів ISІN UA4000131866 за ціною, що була б не менше, ніж ціна їх купівлі.

З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається які саме норми права були порушені співвідповідачами під час прийняття рішення про придбання цінних паперів, яким чином були порушені права іншої особи під час прийняття вказаного рішення; члени Кредитного комітету банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що відповідає обсягу їх повноважень; доказів того, що рішення про придбання цінних паперів було прийнято з перевищенням своїх повноважень членами Кредитного комітету або на власну користь матеріали справи не містять.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до запланованої дати до 01.02.2015 утримання придбаних цінних паперів вони могли бути відчужені за ціною, не меншою їх придбання, що виключає наявність причинного зв`язку між рішенням про придбання цінних паперів у 2012 році та подальшому продажу таких цінних паперів у 2016 році за значно меншою ціною, ніж вони були придбані.

При цьому, як було встановлено судом, частину придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів у кількості 2 500 було продано за ціною 2 500 000 грн (1000 грн/шт), що свідчить про те, що в період з 31.01.2014 по 01.02.2015 продаж інвестиційних сертифікатів міг відбуватись за ціною, що була б не менше, ніж ціна їх купівлі. Що свідчить про необґрунтованість доводів позивача про неліквідність цінних паперів на момент придбання.

Враховуючи вище викладене, обґрунтованим є висновки суду першої інстанції, про необґрунтованість доводів позивача про те, що саме неправомірними діями співвідповідачів заподіяно шкоду Банку або його кредиторам у сумі 9 980 000 грн, і такими діями є прийняття рішення про придбання ЦП, сам факт прийняття рішення Кредитного комітету не мав безпосереднім наслідком зменшення вартості майна чи майнових прав, що належали Банку.

Посилання позивача на Звіт про незалежну оцінку іменних інвестиційних сертифікатів ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» від 16.02.2021, виконаний ТОВ «ПІВНІЧНО-СХІДНА КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» станом на 15.03.2012 не узгоджується з тим фактом, що 30.01.2014 частину придбаного АТ «АРТЕМ-БАНК» пакету цінних паперів у кількості 2 500 було продано за ціною 2 500 000 грн (1000 грн/ шт), а також з висновком судової експертизи наданої відподачем-5, а тому відхиляється судом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/3782/21.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/3782/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/3782/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/3782/21 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3782/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2022.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв