Постанова

від 20.07.2022 по справі 910/8413/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2022 р. Справа№ 910/8413/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Гончаренку О.С.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.07.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.12.2021 (повний текст складено 14.12.2021)

у справі №910/8413/21 (суддя Гумега О.В.)

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради

2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Приватного акціонерного товариства "Центрелеватормлинбуд"

2) Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Благодійна організація "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ"

про розірвання договору та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор, скаржник) в інтересах держави в особі: Київської міської ради (далі - позивач-1, Київрада або КМР); Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач-2, Департамент комунальної власності м. Києва) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Центрелеватормлинбуд" (далі - відповідач-1, ПРАТ "Центрелеватормлинбуд"), Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" (далі - відповідач-2, КП "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт") з вимогами про розірвання Інвестиційного договору від 22.03.2007 № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В в місті Києві; зобов`язати відповідача-1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок (літера "А") загальною площею 1104,7 кв. м по бульвару Т. Шевченка, 34/15 у м. Києві, нежилі приміщення загальною площею 29,40 кв. м, в тому числі: приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,30 кв. м, місця спільного користування площею 3,10 кв. м (в літ. "Б", "В") по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 у м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/8413/21.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що невиконання відповідачами своїх обов`язків за Інвестиційним договором (фінансування реконструкції та реставрації за Інвестиційним договором не здійснено, реконструкцію та реставрацію Об`єктів інвестування не виконано, не компенсовано територіальній громаді міста Києва недоотриману орендну плату та земельний податок, не сплачено кошти пайової участі до міського бюджету, не передано у власність територіальної громади м. Києва 2 250 кв.м нежитлових приміщень в Об`єктах інвестування), у зв`язку з чим територіальна громада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні Інвестиційного договору. Також скаржник зазначає, що Інвестиційний договір є чинним, у зв`язку із неприпиненням його дії та інвестиційних зобов`язань відповідача-1.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8413/21.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8413/21.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у зв`язку перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8413/21.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 09.02.2022 для розгляду справи №910/8413/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21. Призначено справу до розгляду на 10.03.2022.

18.02.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 без змін.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у зв`язку перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8413/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2022 для розгляду справи №910/8413/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Призначено справу до розгляду на 20.07.2022.

Представники позивачів, відповідача-1, третьої особи та прокурор з`явилися в судове засідання 20.07.2022 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Представник відповідача-2 в судове засідання 20.07.2022 не з`явився. Про поважність неявки в суд не повідомив, клопотань та заяв з цього приводу не надав.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач-2 про дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності відповідача-2.

В судовому засіданні 20.07.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у місті Києві по бульвару Тараса Шевченка, 34/13, літери Б, В та 34/15, літера А розташована садиба Терещенків (складається з жилого будинку та флігеля).

Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Київської міської ради від 21.01.1986 № 49 жилий будинок по бульвару Т. Шевченка, 34 (технічна адреса за даними БТІ м. Києва: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А) включено до переліку пам`ятників архітектури місцевого значення (охоронний номер 110).

Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Київської міської ради від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» будинок по бульвару Т. Шевченка, 34а і будинок по бульвару Т. Шевченка, 34б включено до переліку нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності міста (пункти 562, 563 додатку 1 до рішення).

Наказом управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 02.04.1998 № 15, а у подальшому наказом Департаменту охорони культурної спадщини від 27.12.2019 № 109 (п. 31) садибу на бульварі Тараса Шевченка, 34 включено до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

Цими ж наказами до переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва включено флігель за адресою: бульвар Т. Шевченка, 34/11 (технічна адреса: бульвар Шевченка/вул. Коцюбинського, 34/13 літ. Б) (п. 32 наказу Департаменту охорони культурної спадщини від 27.12.2019 № 109).

Рішенням Київської міської ради від 24.06.2004 № 322/1532 «Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти» (зі змінами, зокрема, внесеними рішеннями КМР від 21.10.2004, від 16.03.2006) (далі - Рішення КМР від 24.06.2004 № 322/1532) нежилий будинок площею 1 104,7 кв. м по бульвару Тараса Шевченка, 34/15, літ. А та нежилий будинок площею 559,7 кв. м по бульвару Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В включено до переліку будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації (пункти 39, 40 Переліку).

Протоколом засідання постійно діючої комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 18.08.2005 № 1 затверджено умови конкурсу та конкурсну документацію на залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків, у тому числі, по бульвару Т. Шевченка, 34/15 літ. А, 34/13 літ. Б.

Згідно протоколу засідання постійно діючої комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 18.10.2005 № 10 Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" визначено переможцем конкурсу із залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків по бул. Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В, бул. Тараса Шевченка, 34/15 (літ. А).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.11.2005 № 2195 затверджено результати проведених конкурсів, переможцем у конкурсі із залучення інвесторів до реставрації та реконструкції будівель по бульвару Т. Шевченка, 34/15 літ. А, 34/13 літ. Б, В визначено ВАТ «Укрнафта».

Пунктом 2 цього розпорядження Головному управлінню комунальної власності м. Києва доручено укласти відповідні інвестиційні договори з переможцями конкурсу.

Постановою Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 у справі № 36/496-А, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007, зобов`язано Головне управління комунальної власності м. Києва підписати з ВАТ «Укрнафта» інвестиційний договір про реконструкцію та реставрацію зазначених вище нежилих будинків.

22.03.2007 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступник - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник, позивач-2), Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» (інвестор) та Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника, відповідач-2) укладено Інвестиційний договір № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В у місті Києві (далі - Інвестиційний договір), предметом якого згідно п. 1 цього договору є реалізація інвестиційного проєкту з реконструкції та реставрації вказаних нежилих будинків (далі - Об`єкти інвестування/ Об`єкти нерухомості) на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції та реставрації будинків, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 18.08.2005 № 1 та цим договором.

Згідно з п. 3.5.1 Інвестиційного договору служба замовника (відповідач-2) зобов`язується виконати повний комплекс функцій замовника, пов`язаний з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування, а саме:

- проведення робіт із землевідводу на час реконструкції та реставрації та оформлення земельної ділянки;

- проведення робіт з підготовки та оформлення необхідних документів з реконструкції та реставрації Об`єкту інвестування (розпорядження, листи-дозволи на проєктування та інше);

- проведення передпроєктних робіт по підготовці, обстеженню та наданню висновків про технічний стан Об`єкту інвестування, інженерно-геологічних та топоінженерних вишукувань, збору вихідних даних для проектування;

- проведення робіт з супроводу та контролю розробки проєктно-кошторисної документації, її погодження та експертизи;

- затвердження проєктно-кошторисної документації у встановленому порядку;

- отримання дозвільної документації на виконання робіт з реконструкції та реставрації (дозвіл управління державного архітектурно-будівельного контролю, ордер Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва), тощо.

Згідно з п. 3.7 Інвестиційного договору інвестор зобов`язується:

- розробити концепцію реконструкції та реставрації, для чого замовити передпроєктні проробки (п. 3.7.1);

- за рахунок власних або залучених коштів забезпечити фінансування всіх витрат, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування, в тому числі: - визначити генпідрядну і проєктну організацію для реконструкції та реставрації Об`єкту інвестування; - компенсувати втрати територіальній громаді м. Києва недоотриманої орендної плати з дати відселення орендарів, а також сплату земельного податку до моменту введення Об`єкту інвестування в експлуатацію шляхом перерахування зазначених платежів на рахунок Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»; - витрати по підготовці необхідних технічних обстежень, висновків, передпроектних проробок, вихідних даних для проєктування; - витрат, пов`язаних з розробкою, узгодженням та експертизою проєктної документації, проведенням авторського нагляду проєктною організацією; - витрат, пов`язаних зі сплатою пайової участі; - витрат на отримання дозвільних документів на проведення робіт з реконструкції та реставрації; - витрат, пов`язаних з інженерною підготовкою Об`єкту інвестування до реконструкції та реставрації; - витрат на проведення робіт з реконструкції та реставрації згідно з затвердженою у встановленому порядку проєктно-кошторисною документацією та фактичних витрат підрядної організації; - витрат, пов`язаних з підготовкою до здачі Об`єкту інвестування в експлуатацію; - витрат, пов`язаних із комплектуванням Об`єкту інвестування необхідним обладнанням відповідно до затвердженого проєкту; - інші витрати, пов`язані, з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування відповідно до затвердженого проєкту; витрати служби замовника по здійсненню функцій замовника (п. 3.7.2);

- погодити та підписати графік фінансування реконструкції та реставрації Об`єкту інвестування та загальні строки виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування (п. 3.7.3);

- після введення Об`єкта інвестування в експлуатацію передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва 2 250 кв. м рівнозначних нежитлових приміщень Об`єкту інвестування (п. 3.7.5).

Згідно з п. 4.1 Інвестиційного договору загальні строки всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкта інвестування, визначаються календарним графіком робіт, погодженим сторонами, який оформлюється додатковою угодою до цього договору після затвердження в установленому порядку проєкту Об`єкту інвестування і проектно-кошторисної документації реконструкції та реставрації.

За умовами п. 4.2 Інвестиційного договору загальний строк виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування та реконструкції та реставрації складається з трьох етапів - підготовчого (передпроєктного), проєктного та реконструкції і реставрації.

Відповідно до п. 5.1.1 Інвестиційного договору нежилі приміщення розподіляються між замовником та інвестором на підставі Акту розподілу площ Об`єкту інвестування після реконструкції та реставрації (уточненого на підставі технічної інвентаризації об`єкту, результати якої містяться в технічній документації), виходячи з того, що у комунальній власності територіальної громади м. Києва залишаються нежилі приміщення загальною площею 2 250 кв. м. На решту приміщень, а також машиномісць на гостьових стоянках право власності переходить до інвестора.

Згідно з п. 8.1 Інвестиційного договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених договором, додатками та доповненнями до нього.

Датою набрання чинності договору є дата, що вказана в правому верхньому куті першої сторінки договору (п. 8.2 Інвестиційного договору).

Відповідно до п. 8.3 Інвестиційного договору він може бути розірваним винятково: - за взаємною згодою сторін; - за рішенням суду у разі невиконання однією із сторін своїх зобов`язань згідно з договором.

Згідно з п. 8.5 Інвестиційного договору він може бути достроково припинений шляхом підписання сторонами відповідної угоди за умови врегулювання всіх розбіжностей і проведення взаємних розрахунків.

Враховуючи звернення Відкритого акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд» щодо передачі прав та обов`язків інвестора по Інвестиційному договору та згоду Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на передачу прав та обов`язків інвестора по Інвестиційному договору, Київською міською радою прийнято Рішення від 01.11.2007 № 1111/3944 «Про заміну сторони в зобов`язанні та передачу Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилого будинку на бул. Тараса Шевченка, 34/15 (літ. А) та приміщень у нежилому будинку на бул. Тараса Шевченка, 34/13 (літ. Б, В) у Шевченківському районі м. Києва» (далі - Рішення КМР від 01.11.2007 № 1111/3944, згідно якого:

- доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укласти договір про заміну сторони у зобов`язанні по Інвестиційному договору (пункт 1);

- після виконання пункту 1 цього рішення передати Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилий будинок комунальної власності територіальної громади міста Києва на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 літ. А в Шевченківському районі м. Києва площею 1104,7 кв.м та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва площею 29,4 кв.м за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості цих нежилого будинку та нежилих приміщень (пункт 2);

- Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» перерахувати кошти до міського бюджету за нежилий будинок комунальної власності територіальної громади міста Києва на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва (пункт 4);

- після виконання пункту 4 цього рішення Головному управлінню комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) підписати акти приймання-передачі у власність Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» нежилого будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва (пункт 5);

- після виконання пункту 5 цього рішення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" списати в установленому порядку з балансу нежилий будинок комунальної власності територіальної громади м. Києва на бул. Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва (пункт 6).

23.11.2007 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (сторона 1), Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (сторона 2), Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» (сторона 3) та Відкритим акціонерним товариством «Центрелеватормлинбуд» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд») (сторона 4, відповідач-1) підписано Договір про заміну сторони в зобов`язанні (далі - Договір про заміну сторони), згідно з яким:

- сторона 3 передає, а сторона 4 приймає на себе обов`язки сторони 3 перед стороною 1 та стороною 2, які виникли з Інвестиційного договору № 28 від 22.03.2007 (пункт 1);

- сторона 3 передає, а сторона 4 приймає на себе всі права та обов`язки сторони 3 за Інвестиційним договором № 28 від 22.03.2007, внаслідок чого сторона 4 повністю замінює сторону 3 у Інвестиційному договорі № 28 від 22.03.2007 (пункт 2);

- з моменту набрання чинності даним договором сторона 4 замість сторони 3 стає зобов`язаною реалізувати інвестиційний проєкт з реконструкції та реставрації нежилих будинків за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у м. Києві на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції та реставрації будинків, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 18.08.2005 № 1, Інвестиційним договором № 28 від 22.03.2007 (пункт 3);

- згода сторони 1 та сторони 2 на заміну в Інвестиційному договорі № 28 від 22.03.2007 сторони 3 стороною 4 виявляється шляхом підписання ними цього договору (пункт 4);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 7).

Додатковою угодою № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, укладеною між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступник - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник, позивач-2), Відкритим акціонерним товариством «Центрелеватормлинбуд» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд») (інвестор, відповідач-1) та Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника, відповідач-2) підпункт 5.1.2 Інвестиційного договору викладено в такій редакції: « 5.1.2. За умови компенсації інвестором вартості об`єктів інвестування, визначеної звітом про оцінку вартості цих об`єктів, та підписання актів приймання-передачі у власність, інвестор набуває право власності на ці об`єкти». Згідно з п. 2 вказаної Додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін.

ВАТ «Центрелеватормлинбуд» платіжними дорученнями № 134, № 135 від 23.05.2008 сплатило до бюджету м. Києва 324 000 грн та 10 770 000 грн за нежитлові приміщення згідно з Рішенням КМР від 01.11.2007 № 1111/3944.

Головне управління комунальної власності м. Києва, КП «Київжитлоспецексплуатація» та ВАТ «Центрелеватормлинбуд» підписали «Акт приймання-передачі приміщень площею 29,4 кв.м у нежилому будинку на бульварі Шевченка Тараса, 34/13, літ. Б,В у власність Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» відповідно до рішення Київради від 01.11.07 № 1111/3944» та «Акт приймання-передачі нежилого будинку площею 1 104,7 кв.м на бульварі Шевченка Тараса, 34/15, літ. А у власність Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» відповідно до рішення Київради від 01.11.07 № 1111/3944» (а.с. 169 т. 1), відповідно до яких ВАТ «Центрелеватормлинбуд» прийняло у власність спірне нерухоме майно (далі разом - Акти приймання-передачі у власність ВАТ «Центрелеватормлинбуд» спірного нерухомого майна).

Отже, Рішення Київської міської ради №1111/3944 від 01.11.2007 було виконане ВАТ «Центрелеватормлинбуд» (правонаступником якого є ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» (відповідч-1)) та іншими відповідальними суб`єктами у повному обсязі, а саме:

- укладено Договір про заміну сторони в зобов`язанні від 23.11.2007, за умовами якого ВАТ «Центрелеватормлинбуд» прийняло на себе всі права та обов`язки ВАТ «Укрнафта» за Інвестиційним договором, внаслідок чого повністю замінило ВАТ «Укрнафта» у Інвестиційному договорі;

- ВАТ «Центрелеватормлинбуд» перераховано до міського бюджету кошти у загальному розмірі 11 094 000,00 грн компенсації вартості Об`єктів інвестування (нежилий будинок на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та приміщення у нежилому будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва) відповідно до звіту про оцінку вартості цих об`єктів. Зазначені кошти зараховані до міського бюджету, платнику не повертались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні;

- Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) підписано Акти приймання-передачі у власність ВАТ «Центрелеватормлинбуд» спірного нерухомого майна;

- ВАТ «Центрелеватормлинбуд» прийняло у власність спірні об`єкти нерухомого майна.

Договором про припинення Інвестиційного договору (без дати підписання) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (замовник), Комунальне підприємство «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника), Відкрите акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд» (інвестор) відповідно до статей 604, 651-654 Цивільного кодексу, враховуючи Рішення КМР № 1111/3944, домовилися припинити дію Інвестиційного договору (пункт 1); сторони узгодили, що з моменту набрання чинності цим договором права та обов`язки по Інвестиційному договору вважаються припиненими (пункт 2).

На підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.02.2009 № 18-В оформлено свідоцтво про право власності від 06.02.2009 серія САС № 247963, яким посвідчено, що нежилі приміщення загальною площею 29,4 кв. м, в тому числі № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,3 кв. м, місця спільного користування площею 3,10 кв. м, які розташовані в м. Києві по бульвару Т. Шевченка, 34/13 (літери Б, В) належать Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» на праві приватної власності.

На підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.02.2009 № 19-В оформлено свідоцтво про право власності від 06.02.2009 серія САС № 247964, яким посвідчено, що нежилий будинок загальною площею 1104,7 кв. м, який розташований в м. Києві по бульвару Т. Шевченка, 34/15 (літера А) належать Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» на праві приватної власності.

У якості підстав для розірвання Інвестиційного договору в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України прокурор вказав на:

- невиконання відповідачами своїх обов`язків за Інвестиційним договором (фінансування реконструкції та реставрації за Інвестиційним договором не здійснено, реконструкцію та реставрацію Об`єктів інвестування не виконано, не компенсовано територіальній громаді міста Києва недоотриману орендну плату та земельний податок, не сплачено кошти пайової участі до міського бюджету, не передано у власність територіальної громади м. Києва 2 250 кв.м нежитлових приміщень в Об`єктах інвестування), у зв`язку з чим територіальна громада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні Інвестиційного договору;

- невиконання відповідачем-1 вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та умов Охоронних договорів № 1554 від 03.05.2007, № 3311 від 22.07.2016, оскільки пам`ятки культурної спадщини знаходяться в незадовільному стані, жодних заходів їх збереження здійснено не було.

Прокурор вважає, що Інвестиційний договір є чинним, у зв`язку із неприпиненням його дії та інвестиційних зобов`язань відповідача-1.

За доводами прокурора, Договір про припинення Інвестиційного договору не набрав чинності, є неукладеним та нікчемним, оскільки:

- згідно з п. 8.1, 8.2, 10.4 Інвестиційного договору набрання чинності цим договором нерозривно пов`язане з датою, зазначеною у правому верхньому куті першої сторінки договору, а отже Договір про припинення Інвестиційного договору, який є невід`ємною частиною Інвестиційного договору, набирає чинності з дати, яка обов`язково повинна бути вказана у тексті договору, оскільки на примірнику Договору про припинення Інвестиційної угоди відсутня дата його підписання, то цей договір не набрав чинності, є неукладеним та не припиняє дію Інвестиційного договору;

- Договір про припинення Інвестиційного договору суперечить волі територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на реалізацію інвестиційного проекту, вираженої у Рішенні КМР від 24.06.2004 № 322/1532 (про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти, у Рішенні КМР від 01.11.2007 № 1111/3944 (про заміну сторони у зобов`язанні та передачу ВАТ «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилого будинку). На твердження прокурора, замінивши первісного інвестора - ВАТ «Укрнафта» на ВАТ «Центрелеватормлинбуд», власник майна вказав про покладення на останнє товариство обов`язків інвестора за Інвестиційним договором, а отже, новий інвестор був зобов`язаний виконати умови інвестиційного конкурсу та реалізувати інвестиційний проєкт, а не припиняти його всупереч меті проведення інвестиційного конкурсу;

- Київрада, на виконання рішення якої проводився інвестиційний конкурс, не приймала рішення про припинення Інвестиційного договору;

- умови щодо можливості припинення Інвестиційного договору без реалізації інвестиційного проєкту відсутні в умовах інвестиційного конкурсу, у тексті Інвестиційного договору, у рішенні суду у справі № 36/496-А, а отже Договір про припинення Інвестиційного договору суперечить акту, на підставі якого виникло попереднє зобов`язання;

- Договір про припинення Інвестиційного договору направлений на порушення прав територіальної громади міста Києва, оскільки без реалізації інвестиційного проєкту припиняється Інвестиційний договір, що суперечить ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», п. 1.4 Положення про проведення конкурсів з будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва за залучені кошти, затвердженого розпорядженням КМДА від 27.04.2005 № 699, пунктам 3.7, 5.1 Інвестиційного договору та свідчить про нікчемність Договору про припинення Інвестиційного договору відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України.

Прокурор наголосив на відсутності законної підстави для виникнення у відповідача-1 права власності на спірне нерухоме майно. Прокурор зазначив, що ВАТ «Центрелеватормлинбуд», який згідно з Договором про заміну сторони в зобов`язанні від 23.11.2007 є інвестором за Інвестиційним договором, всупереч умовам конкурсу та Інвестиційного договору отримало у власність Об`єкти інвестування без реалізації інвестиційного проекту - на підставі Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, та погодило припинення своїх зобов`язань щодо проведення реставрації згідно Договору про припинення Інвестиційного договору.

Прокурор вважає, що Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, згідно з якою інвестор набуває право власності на Об`єкти інвестування за умови компенсації ним вартості цих об`єктів, є нікчемною, оскільки сторонами не було дотримано вимог ст. 657 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення вказаного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Оскільки Додаткову угоду від 04.04.2008 № 1 нотаріально посвідчено не було та її державну реєстрацію не проведено, то такий правочин є неукладеним, що тягне за собою нікчемність правових наслідків, передбачених цим правочином, тому не може бути законною підставою набуття відповідачем-1 права власності на спірне нерухоме майно.

Прокурор звернув увагу, що на момент прийняття Київрадою Рішення від 01.11.2007 № 1111/3944 про передачу у власність спірних об`єктів відповідачу-1 та на момент підписання Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору діяв Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», а отже відповідач-1 не міг набути право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, які є пам`ятками культурної спадщини. Крім того, всупереч вимог ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження спірного нерухомого майна не було.

Відчуження комунального майна повинно відбуватись в рамках приватизаційної процедури у спосіб, передбачений Державною програмою приватизації, який дотримано не було, чим порушено вимоги ст. 1, 3, 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 2, 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Прокурор вважає, що правові підстави збереження спірного нерухомого майна за віповідачем-1 відсутні і відпали, оскільки: Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору є нікчемною та неукладеною; Інвестиційний договір підлягає розірванню у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх обов`язків; умови власника для передачі у власність відповідачу-1 майна, визначені у Рішенні КМР від 01.11.2007 № 1111/3944, відповідачем-1 не виконано - реконструкцію пам`яток культурної спадщини не проведено, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 1212 ЦК України і спірне майно підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва.

Посилання відповідача-1 на сплив позовної давності прокурор вважає необгрунтованим, оскільки з вимогою про розірвання Інвестиційного договору та повернення майна позивачі можуть звернутись до суду протягом всього строку дії цього договору та тривання порушення прав позивачів з боку відповідачів, негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Позивач-1 (Київрада) повністю підтримав позов прокурора.

Позивач-1 підтримав позицію прокурора щодо нікчемності Договору про припинення Інвестиційного договору, щодо неможливості відповідачем-1 законно набути право приватної власності на спірні об`єкти нерухомості, які є пам`ятками культурної спадщини, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавчо встановлена заборона на відчуження цих об`єктів.

Крім того, відповідач-1 не виконує належним чином обов`язки щодо збереження та відновлення об`єкту культурної спадщини.

Департаментом охорони культурної спадщини на адресу відповідача-1 направлено припис № 326/П від 15.02.2021 з вимогами, зокрема, щодо вжиття заходів зі збереження об`єкта культурної спадщини за адресою: бульвар Т.Шевченка, 34 і приведення його до належного експлуатаційного стану. Оскільки вимоги припису виконані не були, Департаментом охорони культурної спадщини направлено Акт № 06-21 про вчинення правопорушення від 11.03.2021 та постановою № 05-2 від 18.03.2021 накладено на відповідача-1 фінансові санкції, які було сплачено, проте їх сплата не звільняє власника від покладених на нього обов`язків відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Невиконання відповідачами своїх обов`язків за Інвестиційним договором, внаслідок чого територіальна громада м. Києва позбавляється того, на що вона розраховувала при його укладенні, є підставою для розірвання договору у судовому порядку.

Позивач-2 (Департамент комунальної власності м. Києва) повністю підтримав позов прокурора.

Позивач-2 вказав на відсутність у відповідача-1 законних підстав для набуття у власність спірного майна, оскільки Додаткову угоду № 1 від 04.04.2008 нотаріально посвідчено не було та її державну реєстрацію не проведено, відтак такий правочин є неукладеним та нікчемним, а тому не може бути законною підставою для набуття відповідачем-1 права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, на момент прийняття КМР рішення від 01.11.2007 № 1111/3944 та підписання вказаної додаткової угоди діяв Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», відтак відповідач-1 не міг набути право власності на спірне нерухоме майно.

Відповідачем-1 реставрацію Об`єктів інвестування не здійснено, умови Інвестиційного договору не виконано, а отже ці об`єкти не могли перейти у власність відповідача-1.

На відповідача-1, як на замінену сторону Інвестиційного договору, покладено всі обов`язки інвестора щодо реалізації інвестиційного проєкту. Рішення про припинення інвестиційних зобов`язань за Інвестиційним договором не приймалось ні Київрадою, ні виконавчим органом Київради - КМДА.

Відповідачем-1 не надано доказів на підтвердження фактичного виконання ним умов Інвестиційного договору.

Відповідачами не виконано своїх обов`язків за Інвестиційним договором, внаслідок чого позивач-2, а отже територіальна громада м. Києва, позбавляється того, на що розраховували при його укладенні, а отже Інвестиційний договір підлягає розірванню в судовому порядку.

Позивач-2 вважає необгрунтованим посилання відповідача-1 на сплив позовної давності.

Відповідач-1 (ПРАТ "Центрелеватормлинбуд") проти позову заперечував повністю

Відповідач-1 зазначив, що ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі та на умовах, визначених законним рішенням компетентного органу державної влади, на платній основі, право власності зареєстровано відповідно до закону.

ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" з моменту придбання спірного нерухомого майна сумлінно здійснює право власності, несе витрати на його утримання, здійснює підготовку до його реставрації відповідно до процедури, визначеної законодавством.

Відповідач-1 звернув увагу, що Рішенням КМР від 01.11.2007 № 1111/3944 не передбачено здійснення реконструкції майна у якості підстави для набуття ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" права власності на майно. Також вказав, що Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини» втратив чинність 17.10.2008, а оформлення права власності на майно відбулось 06.02.2009.

Відповідач-1 вважає Інвестиційний договір припиненим. Договір про припинення Інвестиційного договору був укладений сторонами з метою настання реальних наслідків, у зв`язку з передачею ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" права власності на майно, відсутність дати на договорі не є доказом його не укладення/ недійсності/ нікчемності та не спростовує факту його укладення, законодавством не було передбачено необхідність прийняття Київрадою рішення про припинення інвестиційного договору.

Відповідач-1 вважає висновки прокурора щодо обов`язковості нотаріального посвідчення Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 хибними та необгрунтованими, оскільки спірний договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором, обов`язкове нотаріальне посвідчення якого, як і додаткових угод до нього, закон не вимагає, крім того, Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 була укладена на виконання Рішення КМР від 01.11.2007 № 1111/3944, що підтверджує її легітимність.

Відповідач-1 вважає безпідставними твердження прокурора, що ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" з моменту укладення Інвестиційного договору за понад 14 років не здійснив реставрації майна, чим порушив зобов`язання за Інвестиційним договором та законодавство про охорону культурної спадщини. Відповідачем-1 вчиняються дії на підтримання майна в належному стані та реалізацію проєкту з його реставрації.

Відповідач-1 зауважив, що договірний характер правовідносин, що склалися між позивачем-2 та відповідачами виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 вважає, що прокурором пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові повністю.

Відповідач-2 (КП "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт") у встановлений судом строк відзив не подав, відтак відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа (Благодійна організація "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ") підтримала позовні вимоги прокурора. Третя особа-1 вважає, що Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, з урахуванням Договору про заміну сторони у зобов`язанні від 23.11.2007, є нікчемною в силу положень ст. 228 ЦК України (є правочином, який порушує публічний порядок, оскільки була спрямована на незаконне заволодіння майном територіальної громади м. Києва). Крім того, вказана додаткова угода є нікчемною, оскільки її недійсність встановлена законом (ст. 657 ЦК України). Договір про припинення Інвестиційного договору не містить дати його підписання, а отже не набув чинності, відтак доводи відповіача-1 про те, що Інвестиційний договір є припиненим, третя особа вважає безпідставними.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу Київської міської прокуратури, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Першочерговим завданням, яке постало перед колегією суддів та яке також вирішувалося місцевим господарським судом, є оцінка наявності підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави. З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі: Київської міської ради (позивач-1); Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2) до Приватного акціонерного товариства "Центрелеватормлинбуд" (відповідач-1), Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" (відповідач-2) з такими вимогами:

- розірвати Інвестиційний договір від 22.03.2007 № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В в місті Києві, укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (нова назва - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта", Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" з урахуванням Договору про заміну сторони в зобов`язанні від 23.11.2007, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта", Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" та Відкритим акціонерним товариством "Центрелеватормлинбуд" (далі - Інвестиційний договір);

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Центрелеватормлинбуд" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок (літера "А") загальною площею 1104,7 кв. м по бульвару Т. Шевченка, 34/15 у м. Києві;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Центрелеватормлинбуд" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилі приміщення загальною площею 29,40 кв. м, в тому числі: приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,30 кв. м, місця спільного користування площею 3,10 кв. м (в літ. "Б", "В") по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 у м. Києві.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що, на думку прокурора, відповідач-1 (ПРАТ «Центрелеватормлинбуд») та відповідач-2 (КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт») упродовж тривалого періоду не виконали обов`язки, покладені на них Інвестиційним договором від 22.03.2007 № 28 (далі - Інвестиційний договір) про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у місті Києві, внаслідок чого територіальна громада міста Києва значною мірою позбавилась того, на що вона розраховувала при укладені Інвестиційного договору, що є підставою для розірвання Інвестиційного договору відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Прокурор вважає, що у зв`язку з розірванням Інвестиційного договору, спірне майно підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва. Крім того, спірне майно не вибуло у встановленому законом порядку з комунальної власності, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавчо встановлена заборона на його відчуження, у зв`язку з чим, на думку прокурора, наявні підстави для його повернення територіальній громаді міста Києва згідно з ст. 391, 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, при вирішенні даного спору підлягають встановленню обставини щодо наявності/ відсутності підстав для розірвання Інвестиційного договору згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та обставини щодо наявності/ відсутності підстав для повернення спірного майна територіальній громаді міста Києва.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор в обґрунтування наявності у нього підстав для представництва інтересів держави у суді зазначив, що спірні об`єкти нерухомого майна є пам`ятками культурної спадщини. Відповідачі упродовж тривалого періоду не виконали зобов`язання за Інвестиційним договором, внаслідок чого не відбулась реставрація пам`яток культурної спадщини у історичному ареалі столиці, чим порушено інтереси держави, оскільки метою проведення інвестиційних конкурсів було збереження пам`яток архітектури та отримання територіальною громадою нежилих приміщень у відреставрованих будівлях.

Виявивши факт порушення інтересів держави, прокурор також встановив, що захист цих інтересів не здійснюється органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме Київрадою та Департаментом комунальної власності м. Києва. З огляду на бездіяльність уповноважених органів, прокурор вказав на наявність у нього підстав для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив Київраду та Департамент комунальної власності м. Києва, що Київською міською прокуратурою буде вирішуватись питання про вжиття представницьких заходів шляхом підготовки відповідного позову до суду, що підтверджується листами Київської міської прокуратури від 09.02.2021 № 15/3-162вих21, від 09.02.2021 № 15/3-161вих21, від 04.03.2021 № 15/3-261вих21 до Київради та Департаменту комунальної власності м. Києва.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обгрунтованого висновку, що прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, відтак прокурор обгрунтовано звернувся з даним позовом до суду.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оформлення права власності відповідача та видача свідоцтв про право власності відбулось в порядку, визначеному розпорядженням Київської міської адміністрації від 31.08.2001 № 1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» (було чинне станом на час видачі наказів Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.02.2009 № 18-В та від 06.02.2009 № 19-В).

Згідно з п. 4.1 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської адміністрації від 31.08.2001 № 1820, Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об`єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Пунктами 9, 10, 11.10 наведеного Положення визначено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення права власності на об`єкти, передані у власність суб`єктам підприємницької діяльності (інвесторам) на конкурсних засадах для реконструкції.

Відповідачем-1 було надано всі документи, необхідні для оформлення права власності ВАТ «Центрелеватормлинбуд» на спірні об`єкти нерухомого майна, що підтверджується переліком документів, наведеним у додатках до наказів Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.02.2009 № 18-В та від 06.02.2009 № 19-В (а.с. 94-100 т. 1).

Доводи скаржника стосовно того, що відповідач-1 не міг набути право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, які є пам`ятками культурної спадщини, з огляду на дію Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки станом на час оформлення права власності відповідача-1 на спірні об`єкти нерухомого майна (09.02.2009) вказаний закон втратив чинність (17.10.2008).

Крім того, Рішення Київської міської ради №1111/3944 від 01.11.2007 та накази Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.02.2009 № 18-В та від 06.02.2009 № 19-В є чинними, незаконними у судовому порядку не визнавались, доказів протилежного скаржником не надано

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі та на умовах, визначених рішенням компетентного органу місцевого самоврядування, на платній основі, право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем-1, що не спростовано скаржником і позивачами належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Згідно наявної в матеріалах справи відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 11.03.2021 № 062/14-3054 (И-2021) на запит Київської міської прокуратури підтверджено, що право власності на нежилий будинок загальною площею 1104,70 кв.м (літ. А) по бульвару Т. Шевченка 34/15 та на нежитлові приміщення площею 29,4 кв.м (літ. Б. В) по бульвару Т. Шевченка, 34/13 зареєстровано за ВАТ «Центрелеватормлинбуд» на підставі свідоцтв про право власності від 06.02.2009.

Наявними в матеріалах справи Інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №256468229, №256468907 від 14.05.2021 підтверджується, що ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» (позивач-1), яке є правонаступником ВАТ «Центрелеватормлинбуд», володіє на праві власності нежитловими будівлями, що є об`єктами культурної спадщини по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 (літ Б, В), бульвару Тараса Шевченка, 34/15 (літ. А), в Шевченківському районі м. Києва, право власності на вказані Об`єкти нерухомості зареєстровано 15.10.2013.

Стосовно Договору про припинення Інвестиційного договору, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено колегією суддів, у зв`язку з повним виконанням відповідачем-1 зобов`язань, встановлених органом місцевого самоврядування (Рішення КМР від 01.11.2007 № 1111/3944), та передачею відповідачу-1 права власності на Об`єкти інвестування, Інвестиційний договір було припинено, що підтверджується Договором про припинення Інвестиційного договору.

Колегія суддів відзначає, що можливість дострокового припинення Інвестиційного договору шляхом підписання сторонами відповідної угоди за умови врегулювання всіх розбіжностей і проведення взаємних розрахунків була передбачена п. 8.5 Інвестиційного договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір про припинення Інвестиційного договору був підписаний уповноваженими представниками Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (замовник), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2), Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника, відповідач-2), Відкритого акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд» (інвестор), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд») (відповідач-1) та скріплений печатками сторін. Належним чином засвідчена копія Договору про припинення Інвестиційного договору була надана відповідачем-1 до матеріалів справи (а.с. 194 т. 3).

Враховуючи конклюдентні дії сторін, а саме перерахування інвестором (відповідачем-1) до міського бюджету компенсації вартості об`єктів інвестування - з одного боку, прийняття такої оплати до міського бюджету та підписання замовником (позивачем-2), службою замовника (відповідачем-2) Актів приймання-передачі у власність відповідача-1 спірного нерухомого майна - з іншого боку, дають колегії суддів підстави стверджувати, що Договір про припинення Інвестиційного договору є укладеним та виконаним.

Отже, відсутність дати у Договорі про припинення Інвестиційного договору не спростовує факту його укладення.

Слід також зазначити, що ні Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», ні іншими актами законодавства не було передбачено необхідність прийняття Київською міською радою рішення про припинення інвестиційного договору.

При здійсненні оцінки доказів, обставин справи, колегією суддів враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Оцінивши подані сторонами докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, колегія суддів дійшла до переконная про укладення Договору про припинення Інвестиційного договору, оскільки надані відповідачем-1 докази на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що Договір про припинення Інвестиційного договору є неукладеним, як про це стверджував прокурор.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі також стверджував, що Договір про припинення Інвестиційного договору є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України, оскільки він спрямований на заволодіння відповідачем-1 комунальним майном без реалізації інвестиційного проєкту, направлений на порушення прав територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

З наведеного слідує, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

При цьому, частина перша статті 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частина друга наведеної статті визначає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпція правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, відповідач-1 набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі та на умовах, визначених рішенням компетентного органу місцевого самоврядування, на платній основі, право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем-1.

Відповідач-1 є добросовісним набувачем, оскільки придбав спірне нерухоме майно на підставі Рішення Київської міської ради (№1111/3944 від 01.11.2007), яка здійснювала делеговані їй територіальною громадою міста Києва правомочності з розпорядження майном за відповідним договором.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що Договір про припинення Інвестиційного договору є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника, щодо факту припинення Інвестиційного договору між сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якою визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статті 526 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 188 ГК України, за змістом якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом статей 631, 651, 652 ЦК України розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Зважаючи на факт припинення Інвестиційного договору, враховуючи, що розірвано може бути лише чинний договір, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що вимоги прокурора про розірвання Інвестиційного договору є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, прокурор та позивачі стверджували про нікчемність Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, оскільки сторонами не було дотримано вимог щодо нотаріального посвідчення правочину, який за своєю правовою природою є договором-купівлі продажу нерухомого майна.

Частиною першою статті 235 ЦК України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Тобто, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

Таким чином, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція є усталеною та висловлювалася Верховним Судом у численних постановах, зокрема, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18 тощо.

Суд зазначає, що загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у виді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Частинами першою та третьою статті 2 цього Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

За змістом статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" не вимагає обов`язкового нотаріального посвідчення інвестиційного договору.

Згідно з статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній станом на час укладення Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що спірний Інвестиційний договір № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В у місті Києві від 22.03.2007, за своєю правовою природою є інвестиційним договором.

Пунктом 10.4 Інвестиційного договору встановлено, що всі додатки, що укладаються до цього договору є його невід`ємною частиною.

Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, якою підпункт 5.1.2 Інвестиційного договору викладено в новій редакції, є невід`ємною частиною Інвестиційного договору, аналіз змісту якої не свідчить, що така угода є договором купівлі-продажу.

Таким чином, оскільки спірний договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором, обов`язкове нотаріальне посвідчення якого, як і додаткових угод до нього, закон не вимагає, то спірна Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору не підлягала нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до приписів ст. 657 ЦК України.

Відтак, висновки посилання скаржника на нікчемність Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору та недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення при її укладанні колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога прокурора про розірвання Інвестиційного договору не підлягає задоволенню, оскільки станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду Інвестиційний договір було припинено шляхом підписання його сторонами відповідного Договору про припинення Інвестиційного договору. Доказів визнання недійсним Договору про припинення Інвестиційного договору скаржником не надано.

При цьому колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави, в особі позивача-1 (Київради) та позивача-2 (Департаменту комунальної власності м. Києва), фактично є намаганням покласти на відповідача-1 (ПРАТ «Центрелеватормлинбуд») несприятливі правові наслідки від вчинення позивачем-1 та позивачем-2 дій, а саме: прийняття позивачем-1 Рішення від 01.11.2007 № 1111/3944 «Про заміну сторони в зобов`язанні та передачу Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилого будинку на бул. Тараса Шевченка, 34/15 (літ. А) та приміщень у нежилому будинку на бул. Тараса Шевченка, 34/13 (літ. Б, В) у Шевченківському районі м. Києва», підписання позивачем-2 Договору про заміну сторони в зобов`язанні від 23.11.2007, Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, Договору про припинення Інвестиційного договору, внаслідок прийняття/ укладення яких спірне нерухоме майно і було передане у власність відповідача-1. Додатково суд звертає увагу, що на підставі рішення Київради від 05.04.2012 № 430/7767 відповідачу-1 видано державний акт серія ЯЖ №047159 від 08.10.2012 на право власності на земельну ділянку площею 0,1371 га на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Виходячи зі змісту поданої прокурором позовної заяви, вимоги про зобов`язання відповідача-1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок по бульвару Т. Шевченка, 34/15 (літера "А") та нежилі приміщення по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 (в літ. "Б", "В") у м. Києві є похідними від вимоги про розірвання Інвестиційного договору, відтак вони також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що відповідач-1 з моменту укладення Інвестиційного договору вже понад 14 років не здійснив реставрації спірних об`єктів нерухомого майна, порушивши таким чином зобов`язання за Інвестиційним договором та законодавство про охорону культурної спадщини, з огляду на таке.

Для реставрації пам`ятки культурної спадщини не достатньо укладення Інвестиційного договору, необхідно реалізувати цілий комплекс дій у визначеному законодавством порядку, що включає підготовку певних документів та отримання певних погоджень та дозволів компетентних державних органів та установ.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відповідно до п. 5 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, в охоронному договорі, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2007 між Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та ВАТ «Центрелеватормлинбуд» укладено Охоронний договір № 1554 на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини за адресою: бульв. Шевченка/вулиця Коцюбинського, 34/13 літ. Б, згідно з яким товариство бере на себе зобов`язання щодо охорони щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

За умовами п. 5 Охоронного договору № 1554 товариство несе відповідальність за нерухоме майно, що належить до об`єкта культурної спадщини.

Згідно з п. 11 Охоронного договору № 1554 товариство зобов`язується своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт вказаної частини об`єкта культурної спадщини і роботи по впорядкуванню його території.

Пунктом 13 Охоронного договору № 1554 передбачено виконання товариством ремонтно-реабілітаційних робіт протягом 2008-2009 років.

22.07.2016 між Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» укладено Охоронний договір № 3311 на пам`ятку культурної спадщини, згідно з яким товариство бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури місцевого значення - будинок житловий (охоронний номер 110) за адресою: бульвар Т. Шевченка, 34. Технічна адреса будинку (за даними КМ БТІ): бульвар Шевченка Тараса, 34/15 літ. А.

Згідно з п. 11 Охоронного договору № 3311 товариство зобов`язується своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт вказаної пам`ятки і роботи по впорядкуванню території пам`ятки.

Пунктом 13 Охоронного договору № 3311 передбачено виконання товариством реставраційно-реабілітаційних робіт у 2016 - 2018 роках.

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» реставрація пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації. Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

Відповідно до абз. 8 пп. 7.1.2 п. 7.1 Правил забудови м. Києва, затверджених рішенням КМР від 27.01.2005 № 11/2587 (втратили чинність згідно з Рішенням КМР від 13.09.2011 № 6227) Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), у разі реставрації, реабілітації, ремонту, пристосування пам`яток культурної спадщини місцевого значення, - погоджує архітектурні рішення фасадів у частині дотримання вимог законодавства з охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пам`ятки культурної спадщини відносяться до об`єктів зі значним класом наслідків (СС3). Таке, в свою чергу, свідчить про необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт та сертифікату готовності об`єкта до експлуатації.

Відповідачем-1 на момент звернення прокурора з даним позовом до суду виконано ряд підготовчих робіт та заходів, а також понесено витрати для реставрації спірних об`єктів нерухомого майна по бул. Т. Шевченка, 34/15 (літера "А"), 34/13 (в літ. "Б", "В") у м. Києві, що підтверджується укладеними відповідачем-1 договорами, відповідними листами, банківськими виписками, платіжними дорученнями, перелік яких наведено у відзиві відповідача-1 на позовну заяву (а.с. 62-63 т. 2), копії яких долучено до матеріалів справи.

Матеріали справи містять копії таких документів:

- договір № 08.10-15 від 15.10.2008 на комплекс проєктно-вишуквальних робіт на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (розташованої за адресою бульв. Тараса Шевченка/вул. м. Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В) у Шевченківському районі м. Києва;

- договір на виконання робіт № 11/12 від 11.12.2008 (предмет договору - виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 34);

- договір на виконання проектно-вишукувальної документації № 61 від 10.02.2009 (предмет договору - проведення розробки та узгодження у вставленому порядку проектно-вишукувальної документації (стадія ПП та Технічного висновку), - реставрації, реабілітації нежитлового будинку з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція з прибудовою дворової частини по бульвару Тараса Шевченка, 34/15, 34/13 в Шевченківському районі м. Києва);

- договір на створення (передачу) науково-дослідної документації № 6/02/09 від 16.02.2009 (предмет договору - розробка історико-містобудівного обгрунтування реконструкції нежитлового будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б,В у Шевченківському районі м. Києва);

- договір на створення (передачу) науково-дослідної документації № 8/02/09 від 17.02.2009 (предмет договору - розробка науково-проєктної документації - «Попередні роботи» по міській садибі І.Н. Терещека, 1874-75 за адресою: бульвар Т. Шевченка, 34/11 - а, б, в. 1) особняк пам`ятки місцевого значення, охор. № 110. 2) флігель та господарчі служби, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини);

- договір на виконання робіт № 10/06/09 від 10.06.2009 (предмет договору - загально-будівельні роботи за за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 34);

- договір на виконання проєктно-вишукувальної документації № 67 від 28.09.2009 (предмет договору - проведення розробки та узгодження у вставленому порядку проектно-вишукувальної документації (стадія ПП), - Реставрація, реабілітація нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13 (літ. Б.В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка, 34/15, 34/13 в Шевченківському районі м. Києва);

- договір № 1-2009 від 16.12.2009 (предмет договору - опрацювання архітектурного вирішення фасадів по бульвару Тараса Шевченка, 34);

- договір підряду на проведення проєктних та пошукових робіт № 0461109 від 21.12.2009 (предмет договору - розробка проєктної або іншої документації та (або) виконання пошукових робіт, а саме: Технічний висновок про стан будівлі по бул. Тараса Шевченко, 34/13 у м. Києві);

- договір на придбання обладнання, монтаж і налагодження системи відеоспостереження № 1/10 від 04.02.2010 (предмет договору - монтаж і налагодження системи відеоспостереження в приміщенні за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 34);

- Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проєктування реставрації, реабілітації під офісні приміщення нежитлового будинку № 34/15 (літера А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель № 34/13 (літери Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському районі м. Києва (№ 009-320 від 02.09.2010), надані Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища на підставі листа-дозволу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.06.2009 № 002-586, рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 1361/3430 «Про передачу Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» земельних ділянок для реконструкції, обслуговування та експлуатації нежитлових будинків на бульв. Тараса Шевченка/вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва);

- договір на виконання проєктних робіт на будівництві об`єкту "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва" № 23-12/01-1 від 23.12.2010;

- договір підряду № 41 від 14.07.2011 (предмет договору - розробка проєктного рішення та організація, здійснення будівництва та проведення попереднього узгодження із службами ПАТ «Києвгаз», Держгірпромнагляд зовнішніх мереж газопостачання середнього тиску до будівлі по б-ру Т.Шевченка, 34 в м. Києві);

- договір підряду № 26 від 14.07.2011 (предмет договору - виконання робіт по будівництву зовнішніх мереж і споруд водопостачання та каналізації на перетині вул. М. Коцюбинського та бульв. Т. Шевченка в м. Києві);

- договір № Р18-07-11 від 18.07.2011 на виконання проєктних робіт на будівництві об`єкту "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва" (предмет договору - проєктні роботи з розроблення, погодження та затвердження проєктної документації стадії "Робоча документація");

- договір генерального підряду № 04/08-11-Ш від 04.08.2011 (предмет договору - виконання комплексу будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт на Об`єкті (Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва) та робіт по благоустрою Об`єкта);

- договір оренди земельної ділянки від 11.10.2011 (предмет договору - передача в оренду ВАТ «Центрелеватормлинбуд» земельної ділянки на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:88:211:0121, для реконструкції, обслуговування та експлуатації нежитлових будинків);

- лист Міністерства культури України від 12.10.2011 № 270/22/51-11, згідно якого Міністерством культури України погоджено науково-проєктну документацію щодо реставрації, реабілітації нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкції будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва;

- лист Міністерства культури України від 12.10.2011 № 271/22/51-11, згідно якого Міністерством культури України погоджено історико-містобудівне обгрунтування щодо реставрації, реабілітації нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкції будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва;

- договір підряду № 23/11-2011 від 23.11.2011 (предмет договору - виконання робіт на влаштування кущів випробувальних паль та проведення випробування кущів випробувальних паль на вертикальне вдавлювальне навантаження на об`єкті замовника: Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва");

- договір № 11-М на виконання робіт від 07.12.2011 (предмет договору - виготовлення топоплану масштабу 1:500 земельної ділянки та нанесення на топоплан масштабу 1:500 меж земельної ділянки);

- договір № 728 на створення/ передачу/ технічної продукції від 02.07.2012 (предмет договору - виконання робіт: комплекс проєктно-вишукувальних робіт по виготовленню документації щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку Приватному акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» для реконструкції, обслуговування та експлуатації нежитлових будинків на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва);

- Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №047159 від 08.10.2012), виданий Приватному акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» на підставі рішення Київської міської ради від 05.04.2012 № 430/7767, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2012, згідно якого ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» є власником земельної ділянки площею 0,1371 га на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва цільове призначення земельної ділянки - реконструкція, обслуговування та експлуатація нежитлових будинків);

- договір на створення та передачу науково-технічної продукції № 2874 від 01.06.2013 (предмет договору - роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: «Оцінка технічного стану будинків на бульварі Тараса Шевченка 34/15 (літ. А) та 34/13 (літ. Б,В) у Шевченківському районі м. Києва);

- договір підряду на ремонтні роботи № Р1806 від 18.06.2013 (предмет договору - виконання ремонтних робіт по об`єкту: "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва");

- договір № 26/06-13-Ш від 20.06.2013 на виконання проєктних робіт на будівництві об`єкту "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13 (літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва" (предмет договору - проєктні роботи з коригування проектної документації стадії "Проект", що була розроблена ТОВ "Граніт" у 2010-2011 роках, у зв`язку зі зміною нормативних документів);

- Реставраційне завдання на розроблення науково-проєктної документації (об`єкт - нежитловий будинок за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 34/15 (літ. А), погоджене 05.07.2013 Управлінням охорони культурної спадщини КМДА виконавчого органу Київської міської ради (КМДА);

- договір на створення і передачу науково-технічної продукції № 2944 від 11.07.2013 (предмет договору - роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: «Обстеження технічного стану житлового будинку по вул. Коцюбинського, 9 у Шевченківському районі м. Києва в зв`язку із проведенням ремонтно-реставраційних робіт будівель № 34/15 (літ. А) та № 34/13 (літ. Б,В) по бульвару Тараса Шевченка»);

- договір на створення і передачу науково-технічної продукції № 2945 від 11.07.2013 (предмет договору - роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: «Контроль технічного стану житлового будинку по вул. Коцюбинського, 9 у Шевченківському районі м. Києва в зв`язку із проведенням ремонтно-реставраційних робіт будівель № 34/15 (літ. А) та № 34/13 (літ. Б,В) по бульвару Тараса Шевченка»);

- договір про виконання функцій замовника будівництва № 07/08/2019 від 07.08.2019 (предмет договору - роботи з реставрації належних ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» на праві власності об`єктів, зокрема: нежилий будинок (літера А) площею 1104 кв.м за адресою: м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 34/15; нежилі приміщення площею 29,4 кв.м (в літ. Б,В) за адресою: м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 34/13);

- договір на виконання проєктних робіт № 45/10-19 від 25.10.2019 (предмет договору - виконання робіт з розробки проєктної документації на реставрацію з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літ. «А») по бул. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера «Б, В») по бул. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського. буд. 34/13, в Шевченківському районі м. Києва, а саме: проєкт «Комплексні наукові дослідження. Попередні роботи»; проєкт «Архітектурний обмір будинків»; проєкт «Хіміко-технологічні дослідження»; проєкт «Розробка технології виконання ремонтно-реставраційних робіт»; Ескізний проєкт реставрації; проєкт «Адміністративно-офісні приміщення»);

- договір на науково-технічний супровід проєктування і будівництва об`єкта № 7783 від 26.04.2021;

- договір підряду № Г-17062021 від 17.06.2021 (предмет договору - виконання комплексу проєктних та будівельно-монтажних робіт з винесення існуючого транзитного газопроводу низького тиску з території об`єкту замовника).

Відповідачем-1 також долучено до матеріалів справи:

- копію паспорту опорядження фасадів, погодженого заступником міністра культури України у 2011 році, щодо розгляду проєктної документації "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літера А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкції будівель №34/13 (літери Б, В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському районі м. Києва";

- копію Експертного звіту щодо розгляду проєктної документації "Реставрація з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літера "А") по бульвару Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера "Б,В") по вул. Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/13 в Шевченківському районі м. Києва" від 19.03.2020 № 0025-4299-20/УЕБ/А, який підтверджує, що відповідна проєктна документація відповідає вимогам чинного законодавства;

- копію витягів з проєктної документації (том 3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 4) "Реставрація з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літера "А") по бульвару Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера "Б,В") по вул. Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/13 в Шевченківському районі м. Києва", за результатами розгляду якої ТОВ «Укрекспертиза в будівництві» було видано Експертний звіт від 19.03.2020 № 0025-4299-20/УЕБ/А.

З матеріалів справи також вбачається, що 17.12.2019 Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було схвалено проєкт реставрації з пристосуванням "Нежитловий будинок (1874-1875 рр) пам`ятка архітектури місцевого значення, охор. № 110; флігель, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, по бул. Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва" (витяг з протоколу № 16/16/І засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини).

Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 18.03.2020 № 066-940 погоджено проєкт "Реставрація з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літера "А") по бульвару Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера "Б,В") по вул. Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/13 в Шевченківському районі м. Києва".

Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано письмовий дозвіл від 15.05.2020 № 066-1577 на виконання робіт згідно з вищенаведеним проєктом.

Колегія суддів зазначає, що укладення наведених договорів, а також розробка проєктної документації, погодження проєкту, отримання дозволу на виконання робіт згідно з проєктом, безпосередньо свідчить, що відповідач-1 вчиняв та вчиняє дії, направлені на виконання як зобов`язань за Інвестиційним договором (до його припинення), так і за Охоронними договорами, з метою реставрації спірних об`єктів нерухомого майна.

У контексті вищевикладеного та з огляду на твердження прокурора, що даний позов про повернення спірних об`єктів нерухомого майна територіальній громаді міста Києва слід розглядати як негаторний позов, колегія суддів зазначає наступне.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника про витребування майна від незаконно володіючого невласника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду

У постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.

З наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду вбачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 є добросовісним набувачем, оскільки право власності на спірні об`єкти нерухомого майна до нього перейшло на підставі правочинів, які не визнано недійсними (тобто на законних підставах), фактичним володільцем спірних об`єктів нерухомого майна є відповідач-1 (добросовісний набувач), відомості про закріплення права власності за яким містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №256468907, №256468229 від 14.05.2021.

Позовні вимоги прокурора (про повернення спірних будівель) зводяться до витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що регулюється статтею 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Отже, порушене право власності на спірні об`єкти нерухомого майна може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, а не шляхом подачі негаторного позову, оскільки позивачем за негаторним позовом може бути лише фактичний володілець.

Колегія суддів критично оцінює позовні вимоги прокурора в частині повернення нерухомості на підставі статті 1212 ЦК України, якою визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Таким чином, договірний характер правовідносин, шо склалися між позивачем-2 та відповідачем-1 виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК.

Також колегія суддів зазначає, що прокурором необґрунтовано здійснено посилання на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16, оскільки зазначені висновки зроблені Верховним Судом з урахуванням іншого предмета і підстав заявленого позову, фактичних обставин, встановлених судами, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави суду вважати подібними правовідносини у справі № 910/4749/16 та у даній справі № 910/8413/21.

При цьому судом враховано, що визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Таким чином, посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16 як на судову практику з аналогічного спору є необґрунтованим, так як спірні відносини не є релевантними.

Стосовно строку позовної давності, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування загального строку позовної давності та наслідків його спливу до позовних вимог за позовом прокурора.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Враховуючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у позові у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, заява про застосування строку позовної давності розгляду не підлягає.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та правомірного висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги не підлягають повністю.

Водночас, у зв`язку із ухваленням рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції було правомірно скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 у справі №910/8413/21 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/8413/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 29.07.2022.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв