Рішення

від 24.07.2022 по справі 914/874/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2022 Справа № 914/874/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля Будмаркет», м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.. Ю.С. Завадського», с. Вістовичі Самбірського району Львівської області

про стягнення 893 197, 23 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Дзюби М.Р.

Представники сторін:

від позивача: Цебак І.С. - адвокат

від відповідача: не з`явився

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/874/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля Будмаркет» до Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.. Ю.С. Завадського» про стягнення 893 197, 23 грн.

Ухвалою суду від 06.05.2022 відкрито провадження у справі № 914/874/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.05.2022. Ухвалою суду від 30.05.2022 розгляд справи відкладено на 20.06.2022. Ухвалою суду від 20.06.2022 розгляд справи відкладено на 25.07.2022 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання, 25.07.2022, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.2022 не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомленний про дату та час судового засідання. У раніше поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 25.07.2022 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скеля Будмаркет» (надалі позивач, покупець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.. Ю.С. Завадського» (надалі відповідач, постачальник) про стягнення 893 197, 23 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно платіжного доручення від 16.12.2021 № 19 на суму 476 190, 00 грн ним зроблено авансову оплату на користь відповідача згідно усної домовленості та рахунку на оплату від 16.12.2021 № 82, на майбутні поставки за замовленнями позивача, цегли М-125 (потовщена пакована) в кількості 73 260 штук, за ціною 6, 50 грн за 1 штуку.

28.12.2021 згідно платіжного доручення № 27 на суму 432 900, 00 грн позивач здійснив авансовий платіж на користь відповідача згідно усної домовленості та рахунку на оплату від 28.12.2021 № 84 на майбутні поставки за замовленнями позивача цегли М-125 (потовщена пакована) в кількості 66 600 штук, за ціною 6, 50 грн за 1 штуку.

04.01.2022 відповідач згідно замовлення позивача зробив відвантаження цегли М-125 в кількості 6 600 штук на користь позивача на суму 43 290, 00 грн, відповідно до видаткової накладної від 04.01.2022 № 512.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із замовленням на поставку наступних партій товару (цегли), які були ним проплачені. Проте, відповідачем жодної поставки товару не було здійснено.

13.04.2022 позивач направив відповідачу рекомендований лист-претензію № 7905311592350 про поставку товару або повернення коштів.

29.04.2022 на електронну адресу позивача відповідач надіслав гарантійний лист в якому визнав свої зобов`язання на загальну суму 865 800, 00 грн, в кількості 133 200 штук цегли та самовільно встановив строк його виконання до кінця червня 2022 року.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 27 397, 23 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як забезпечувальний (гарантійний) платіж, не може розцінюватися як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Крім того, відповідач посилається на норми ст. 536 ЦК України, в якій встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Однак, письмово дане питання врегульовано сторонами не було. У позивача не може виникнути право одностороннього встановлення штрафних санкцій у даних правовідносинах.

Водночас, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач вказує у розрахунку ціни позову облікову ставку НБУ в період 21.01.2022 - 03.05.2022 і відповідно до неї розраховує проценти, однак нарахування процентів у період воєнного стану заборонено.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, згідно платіжного доручення від 16.12.2021 № 19 на суму 476 190, 00 грн позивачем зроблено авансову оплату на користь відповідача згідно усної домовленості та рахунку на оплату від 16.12.2021 № 82, на майбутні поставки за замовленнями позивача, цегли М-125 (потовщена пакована) в кількості 73 260 штук, за ціною 6, 50 грн за 1 штуку.

28.12.2021 згідно платіжного доручення № 27 на суму 432 900, 00 грн позивач здійснив авансовий платіж на користь відповідача згідно усної домовленості та рахунку на оплату від 28.12.2021 № 84 на майбутні поставки за замовленнями позивача цегли М-125 (потовщена пакована) в кількості 66 600 штук, за ціною 6, 50 грн за 1 штуку.

04.01.2022 відповідач згідно замовлення позивача зробив відвантаження цегли М-125 в кількості 6 600 штук на його користь на суму 43 290, 00 грн, відповідно до видаткової накладної від 04.01.2022 № 512.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із замовленнями на поставку наступних партій товару (цегли), які були ним проплачені, проте відповідачем жодної поставки товару не було здійснено.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до вимог ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

13.04.2022 позивач направив відповідачу рекомендованим листом № 7905311592350 претензію про поставку товару або повернення коштів, в якій вимагав: надати товар у кількості 133 200 штук в розпорядження покупця у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги або повернути позивачу сплачений аванс у сумі 865 800, 00 грн у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги.

29.04.2022 на електронну адресу позивача відповідач надіслав гарантійний лист в якому визнав свої зобов`язання на загальну суму 865 800, 00 грн, в кількості 133 200 штук цегли та повідомив про їх виконання до кінця червня 2022 року, однак у зазначений відповідачем строк товар так і не був поставлений позивачу.

За час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару або повернення отриманих від позивача коштів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата у сумі 865 800, 00 грн.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 27 397, 23 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на ст. 536 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, обчислюючи їх в розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд зауважує, що сторонами договір укладено не було, відтак ними не було визначено відповідальності за користування чужими грошовими коштами покупця у разі невиконання продавцем своїх прямих договірних зобов`язань щодо передачі товару.

Висновок позивача про необхідність застосовувати до відносин купівлі-продажу положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України є помилковими, бо, по-перше, тут йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 27 397, 23 грн процентів слід відмовити.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що витрати на надання правничої допомоги є завищеними, однак жодних доказів, що підтверджують вказані доводи, представником відповідача не надано.

В той же час, в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представником позивача долучено до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 08.04.2022 № 09/22 з додатком № 1, платіжного доручення від 07.07.2022 № 51, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.03.2017 № 000558 та ордер від 03.058.2022 ВС № 1140900.

Дослідивши подані позивачем, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу є обґрунтовані, а відтак підлягають задоволенню.

З огляду на викладене. відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору та витрат на надання правничої допомоги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Позивачем за подання позовної заяви до суду був сплачений судовий збір в більшому розмірі ніж передбачено вимогами Закону України «Про судовий збір», а саме замість 13 397, 96 грн сплачено суму в розмірі 13 455, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.04.2022 № 78.

У відповідності до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, питання про повернення позивачу суми зайво сплаченого судового збору може бути вирішено судом за умовами надходження до суду відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.. Ю.С. Завадського» (81440, село Вістовичі Самбірського району Львівської області, вул. Берегова, 26, код ЄДРПОУ 05423366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля Будмаркет» (79059, м. Львів, вул. М. Хвильового, буд. 36, кв. 74, код ЄДРПОУ 44362810) суму в розмірі 900 105, 00 грн, з яких:

- 865 800, 00 грн - попередньої оплати;

- 12 987, 00 грн - судового збору;

- 21 318, 00 грн - витрат на правову допомогу;

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 01 серпня 2022 року.

Суддя Манюк П.Т.