Постанова

від 08.11.2022 по справі 914/874/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р. Справа №914/874/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Цебак І.С.-представник;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського б/н від 18.08.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/2040/22 від 18.08.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 (повний текст складено 01.08.2022)

у справі №914/874/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скеля Будмаркет, м. Львів

до відповідача Приватного акціонерного товариства Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського, с. Вістовичі Самбірського району Львівської області

про стягнення 893 197, 23 грн

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/874/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скеля Будмаркет до Приватного акціонерного товариства Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.. Ю.С. Завадського про стягнення 893 197, 23 грн.

Також, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі №914/874/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля Будмаркет» 865 800, 00 грн попередньої оплати; 12 987, 00 грн судового збору; 21 318, 00 грн - витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ПАТ Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі №914/874/22 в частині задоволення витрат на правову допомогу у сумі 21 318,00 грн, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, певні обставини не підтверджуються доказами, в решті рішення залишити без змін.

Зокрема, на думку скаржника, представником позивача адвокатом Цебаком І.С. не подано усі належні і допустимі письмові докази, які б свідчили про можливість задоволення витрат на правову допомогу. Представником позивача не подано жодних клопотань або заяв про поновлення строків на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, не обгрунтовано співмірність суми правової допомоги складності справи, розгляд якої відбувся в 2-місячний термін фактично за два судових засідання.

Короткий зміст вимог відзиву апеляційну скаргу.

ТОВ Скеля Будмаркет у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що скаржник помилково зазначає про відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Посилання скаржника на те, що витрати на надання правничої допомоги є завищеними, не підтверджуються належними доказами. Скаржник не бере до уваги, що договір про надання правової допомоги від 08.04.2022 № 09/22 з додатком № 1 було підписано між позивачем та адвокатом ще 08.04.2022 (на початку спору позивач направляв відповідачу (апелянту) претензію), а рішення у справі було винесено лише 25.07.2022.

Крім цього, скаржник не бере до уваги, що ціна позову становить 893 197,23 грн, а витрати на правову допомогу 22 000,00 грн, тобто 2,46 % від ціни позову . Судом частково задоволено позов, і пропорційно стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 21 318, 00 грн.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського б/н від 18.08.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/2040/22 від 18.08.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі №914/874/22 та призначено розгляд справи на 20.09.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 змінено дату та час розгляду апеляційної скарги на 11.10.2022.

У зв`язку із довготривалою повітряною тривогою по всій території України, ракетними обстрілами, задля убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату Західного апеляційного господарського суду судове засідання 11.10.2022 не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 призначено розгляд справи № 914/874/22 на 08.11.2022.

Представник позивача в судовому засіданні виклав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, місце та дату розгляду скарги.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка скаржника судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком останньої, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснити перевірку рішення в апеляційному порядку за відсутності скаржника.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Як встановлено судом, згідно платіжних доручень № 19 від 16.12.2021 на суму 476 190, 00 грн та №27 від 28.12.2021 на суму 432 900, 00 грн позивачем здійснено авансові платежі на користь відповідача згідно рахунків на оплату № 82 від 16.12.2021, № 84 від 28.12.2021 за поставку в майбутньому за замовленнями позивача цегли М-125 (потовщена пакована) в кількості 73 260 штук та 66 600 штук за ціною 6, 50 грн за 1 штуку.

04.01.2022 відповідач згідно замовлення позивача відвантажив цеглу М-125 в кількості 6 600 штук на суму 43 290, 00 грн відповідно до видаткової накладної № 512 від 04.01.2022.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із замовленнями на поставку наступних партій товару (цегли), які були ним проплачені, проте відповідачем жодної поставки товару не було здійснено.

13.04.2022 позивачем направлено відповідачу претензію про поставку товару або повернення коштів, в якій вимагав надати товар у кількості 133 200 штук в розпорядження покупця, або повернути позивачу сплачений аванс у сумі 865 800, 00 грн у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги.

29.04.2022 на електронну адресу позивача відповідач надіслав гарантійний лист, в якому визнав свої зобов`язання на загальну суму 865 800, 00 грн в кількості 133 200 штук цегли та повідомив про їх виконання до кінця червня 2022 року, однак у зазначений відповідачем строк товар так і не був поставлений позивачу.

За час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару або повернення отриманих від позивача коштів.

Також, заявляючи позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 27 397, 23 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на ст. 536 ЦК України, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, обчислюючи їх в розмірі облікової ставки Національного банку України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

З огляду на встановлені вище обставини спірні правовідносини сторін виникли при виконанні договору підряду.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача попередньої оплати за поставку цегли М-125.

З огляду на викладене, з посилання на норми ст.ст.526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата у сумі 865 800, 00 грн.

Також, заявляючи позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 27 397, 23 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на ст. 536 ЦК України, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, обчислюючи їх в розмірі облікової ставки Національного банку України.

Судова колегія погоджується і висновком суду першої інстанції, що оскільки сторонами договору укладено не було, відтак ними не було визначено відповідальності за користування чужими грошовими коштами покупця у разі невиконання продавцем своїх прямих договірних зобов`язань щодо передачі товару.

Отже, висновок позивача про необхідність застосовувати до відносин купівлі-продажу положення частини першої статті 1048 ЦК України є помилковим, в зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 27 397, 23 грн процентів судом відмовлено правомірно.

Судова колегія зазначає, що в частині заявлених позовних вимог скаржником рішення суду не оскаржується.

Щодо скасування рішення суду в частині задоволення витрат на правову допомогу у сумі 21 318,00 грн судова колегія зазначає таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі №914/874/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля Будмаркет» 865 800, 00 грн попередньої оплати; 12 987, 00 грн судового збору; 21 318, 00 грн витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, зокрема, і витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представником позивача долучено до матеріалів справи копії:

-договору про надання правової допомоги № 09/22 від 08.04.2022, укладеного між адвокатом Цебаком І.С. та ТОВ «Скеля будмаркет», відповідно до якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та фактичні витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі;

- додаток № 1 від 08.04.2022 до договору про надання правової допомоги №09/22, в якому визначено розмір гонорару в сумі 22 000,00грн за вивчення наданих матеріалів, підготовку претензії; підготовку позовної заяви та представництво інтересів в Господарському суді Львівської області;

-платіжне доручення № 51 від 07.07.2022 про сплату 22 000,00грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.03.2017 № 000558 та ордер від 03.058.2022 ВС № 1140900.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом із тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 цього Кодексу).

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід, завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Згідно п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а також не доведено в порядку ч.5 ст.126 ГПК України неспівмірності здійснених позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що подані позивачем в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат для забезпечення належного захисту прав позивача під час розгляду справи №914//874/22 Господарським судом Львівської області.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення зазначених витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що витрати на надання правничої допомоги є завищеними, однак належних та допустимих доказів у підтвердження вказаних доводів, представником відповідача не надано.

Дослідивши подані позивачем, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу є обґрунтовані.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що представником позивача адвокатом Цебаком І.С. не подано усі належні і допустимі письмові докази, які б свідчили про можливість задоволення витрат на правову допомогу, а також не подано жодних клопотань або заяв про поновлення строків на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, а також на те, що позивачем не обгрунтовано співмірність суми правової допомоги, складності справи, розгляд якої відбувся в 2-місячний термін фактично за два судових засідання, судова колегія до уваги не приймає, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, сума документально підтверджених понесених позивачем судових витрат у справі на оплату послуг професійної правничої допомоги становить 22 000,00грн.

З огляду на викладене, судова колегія, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, погоджується із судом першої інстанції щодо відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою витрат на надання правничої допомоги, відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно до задоволених вимог в сумі 21 318,00грн.

Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувані рішення вказаним вимогам відповідають.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваних рішень, доводи сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275,276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі №914/874/22 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського залишити без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.11.2022.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.