Постанова

від 19.07.2022 по справі 906/170/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/170/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфіш"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.10.2021 (суддя Машевська О. П.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 (головуючий суддя Олексюк Г. Є., судді Гудак А. В., Мельник О. В.)

у справі № 906/170/20

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфіш",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Державне агентство меліорації та рибного господарства України, 2) Радомишльське міжрайонне управління водного господарства, 3) Бурислівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області і 4) Брусилівська районна державна адміністрація,

про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та водного об`єкта,

(у судовому засіданні взяли участь прокурор - Шекшєєва В. С., представник відповідача - Садовнікова А. О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Коростишівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Житомирська ОДА) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфіш" (далі - відповідач, ТОВ "Донфіш") про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок державної форми власності площею 5,0649 га кадастровий номер 1820983900:01:002:0058, площею 70,8237 га кадастровий номер 1820982000:02:000:0001, площею 64,8731 га кадастровий номер 1820983900:02:000:0169, площею 127,9277 га кадастровий номер 1820980300:02:000:0001 та водного об`єкта - Карабачинського водосховища площею водного дзеркала 217 га, розташованого в межах цих земельних ділянок.

2. Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 3, 6, 51, 85 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 69, 79, 80, 122, 124 125, 126, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), обґрунтовано тим, що ТОВ "Донфіш" неправомірно використовує у своїй господарській діяльності водний об`єкт - Карабачинське водосховище без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду.

3. Прокурор зауважив, що звернення до суду із цим позовом спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі земельних ділянок водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, які відповідач використовує з порушенням закону.

4. Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Житомирською ОДА не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі шляхом подачі відповідного позову, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі Житомирської ОДА.

Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.10.2021 позов задоволено частково; зобов`язано ТОВ "Донфіш" повернути водний об`єкт - Карабачинське водосховище з площею водного дзеркала 217,3 га, що розташоване на річці Здвиж (права притока Тетерева у межах басейну річки Дніпро) в адміністративних межах Брусилівського району Житомирської області державі в особі Житомирської ОДА (10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489) шляхом його звільнення від належних товариству рибальських суден (плавзасобів) та дозволених для використання знарядь лову відповідно до дозволу № 32/19 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 17.05.2019 зі строком дії до 17.05.2024 протягом одного місяця від дати набрання рішенням суду законної сили. В решті позову відмовлено.

6. Місцевий господарський суд, врахувавши положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

7. Суд першої інстанції, врахувавши приписи статей 1, 51, 76, 77, 85 ВК України, статей 58, 59, 92, 96, 122 ЗК України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру", статті 3 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", статей 1, 25, 34, 36, 53 "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, дійшов висновку, що спірний водний об`єкт - Карабачинське водосховище відноситься до водосховищ комплексного призначення, тому відповідно до статті 51 ВК України не може надаватися у користування на умовах оренди для здійснення підприємницької діяльності. А відтак, позов прокурора є обґрунтованим в частині підстав використання Карабачинського водосховища як водосховища комплексного призначення ТОВ "Донфіш". У відповідній частині позовних вимог позов задоволено згідно з резолютивною частиною судового рішення у справі.

8. Також судом першої інстанції, в ході вирішення спору встановлено, що всі земельні ділянки державної форми власності площею 5,0649 га надані на праві постійного користування з цільовим призначенням: для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами. Однак, судом не встановлювались обставини, в тому числі експертним шляхом, що водний об`єкт - Карабачинське водосховище площею водного дзеркала 217 га знаходиться на всіх цих земельних ділянках та що ТОВ "Донфіш" використовує останні в той чи інший спосіб у зв`язку з наявністю діючого Режиму рибогосподарської експлуатації зазначеного водного об`єкта та Дозволу № 32/19 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 17.05.2019. У зв`язку з цим суд вказав, що не зрозуміло, яким чином мають бути повернуті земельні ділянки, які йому не передавалися, на яких не встановлено будь-яких огорож, будівель, альтанок тощо, які б свідчили про самозахоплення ТОВ "Донфіш" якихось територій.

9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 рішення Господарського суду Житомирської області від 01.10.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Донфіш" повернути самовільно зайняті земельні ділянки державної форми власності, які знаходяться на території Брусилівської селищної ради Житомирської області; прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. В частині задоволення позову про зобов`язання ТОВ "Донфіш" повернути водний об`єкт - Карабачинське водосховище рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення в редакції, відповідно до якої зобов`язано ТОВ "Донфіш" повернути Житомирській ОДА водний об`єкт - Карабачинське водосховище з площею водного дзеркала 217,3 га, який знаходиться на земельних ділянках державної форми власності, розташованих на території Брусилівської селищної ради Житомирської області". Здійснено розподіл судових витрат.

10. Вирішуючи спір в частині вимоги про зобов`язання ТОВ "Донфіш" повернути Житомирській ОДА водний об`єкт - Карабачинське водосховище, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що суд першої інстанції, самостійно визначаючи порядок виконання рішення, не дотримався норм процесуального права, встановлених частиною другою статті 237 ГПК України, оскільки вийшов за межі позовних вимог, які були заявлені прокурором у даній справі.

11. Водночас, задовольняючи позовні вимоги в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Донфіш" повернути самовільно зайняті земельні ділянки державної форми власності, апеляційний суд виходив з обставин доведеності належними та допустимими доказами факту використання відповідачем у своїй рибогосподарській діяльності як водного об`єкту - Карабачинського водосховища, так і спірних земельних ділянок під ним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. ТОВ "Донфіш" подало касаційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову суду апеляційної інстанції; частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повернути водний об`єкт; прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18 і врахованого судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, а саме щодо застосування положень частини першої статті 1, частини першої статті 11, частини першої статті 14 Закону України "Про аквакультуру".

14. Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частини першої статті 51 ЗК України у подібних правовідносинах в частині визначення належного способу оформлення земельних правовідносин щодо використання водосховища комплексного призначення.

Позиція інших учасників справи

15. Прокурор та Житомирська ОДА подали відзиви, у яких не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначають, що суд апеляційної інстанції в повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази та дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

16. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Житомирською гідрогеолого-меліоративною експедицією на замовлення Житомирського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства у 2007 році виготовлено водогосподарський паспорт з правилами експлуатації водосховища, розташованого за межами села Карабачин Брусилівського району, Житомирської області, Карабачинської, Водотийської, Покришівської сільських рад (надалі Водогосподарський паспорт Карабачинського водосховища 2007 року) (а. с. 46-51, т.1).

18. Відповідно до вихідних даних Водогосподарського паспорту Карабачинського водосховища 2007 року призначення водойми - для риборозведення; водокористувач - Радомишльське міжрайонне управління водного господарства; період передання водосховища - постійно; на час обстеження водосховище зариблене (а. с. 47, т.1).

19. Радомишльське міжрайонне управління водного господарства як правонаступник Радомишльського управління осушуваних систем є постійним землекористувачем земельних ділянок державної форми власності площею 5,0649 га кадастровий номер 1820983900:01:002:0058, площею 70,8237 га кадастровий номер 1820982000:02:000:0001, площею 64,8731 га кадастровий номер 1820983900:02:000:0169, площею 127,9277 га кадастровий номер 1820980300:02:000:0001, наданих для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами та гідротехнічними спорудами, що підтверджується державними актами серії ЯЯ № 070151, 070148, 070149 та 070150 (а. с. 55-58, т. 1).

20. 02.08.2018 між Радомишльським міжрайонним управлінням водного господарства, як замовником та ТОВ "Донфіш", як виконавцем, укладено договір № 1 на здійснення біологічної меліорації Карабачинського водосховища зі строком дії до 02.08.2023 (п`ять років) (а. с. 52-54, т.1).

21. ТОВ "Донфіш" вправі здійснювати наступні види економічної діяльності: код КВЕД 03.12 прісноводне рибальство (основний) та код КВЕД 03.22 прісноводне рибництво (аквакультура) (а. с. 73, т.1).

22. Державним підприємством "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" розроблено Режим рибогосподарської експлуатації Карабачинського водосховища в адмінмежах Карабачинської селищної ради Брусилівського району, погоджений Управлінням Державного агентства рибного господарства у Житомирській області 16.10.2018 та Державним агентством рибного господарства України - 08.11.2018 (Режим рибогосподарської експлуатації). Термін дії Режиму рибогосподарської експлуатації - з 08.11.2018 до 31.12.2027 (а. с. 33, т. 1).

23. Відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації Карабачинське водосховище має наступні ідентифікуючі ознаки: а) довжина - 2,5 км; б) ширина середня - 0,415 км; в) площа водного дзеркала - 217,3 га; г) максимальна глибина - 5,5 м; д) середня глибина - 1,8 м; е) об`єм води - 0,003895 куб.м. Водосховище створено внаслідок зарегулювання водотоку річки Здвиж, притоки річки Тетерів, притоки річки Дніпро (Київське водосховище, басейн Чорного моря).

24. На карті-схемі Карабачинського водосховища позначена ділянка берегової лінії для проведення любительського і спортивного рибальства, координати якої користувач водних біоресурсів, що здійснює їх спеціальне використання зобов`язаний позначити інформаційними знаками (а. с . 40, т. 1).

25. Дозволом на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) № 32/19 від 17.05.2019 визначено для ТОВ "Донфіш" вид спеціального використання: вилучення водних біоресурсів відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водойми, і в статусі такої визначено Карабачинське водосховище в адмінмежах Карабачинської селищної ради Брусилівського району (надалі у тексті - Дозвіл № 32/19). У розділі Дозволу № 32/19 "Дозволені для вилучення види водних біоресурсів та обсяги вилучення" обумовлено: вилов та облік водних біоресурсів проводити відповідно до Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.11.2015 № 992, в обсягах, встановлених Режимом рибогосподарської експлуатації водойми. Строк дії Дозволу № 32/19: з 17.05.2019 по 17.05.2024 (а. с. 43, т.1).

26. На запит Коростишівської місцевої прокуратури щодо діяльності ТОВ "Донфіш" на Карабачинському водосховищі, Державне агентство рибного господарства України листом від 20.08.2019 за № 3-4.1-9/4679-19 повідомило, що у зв`язку із поданням ТОВ "Донфіш" усіх передбачених Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4, документів, 08.11.2018 було погоджено Режим рибогосподарської експлуатації Карабачинського водосховища. Інструкція не вимагає отримання водного об`єкта в оренду при рибогосподарській діяльності в Режимі, а також погодження з органами місцевого самоврядування. Окрім того, для ведення промислового вилову риби ТОВ "Донфіш" отримало дозвіл № 32/19 від 17.05.2019 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) терміном на п`ять років. В квітні 2019 року ТОВ "Донфіш" частково виконало роботи із вселення водних біоресурсів у Карабачинське водосховище, а саме 18 000 екземплярів коропа (дволітки) та 6 000 екземплярів білого амура (дволітки), що відповідає 100 % обсягів, зазначених в Режимі, за даними видами риб. Роботи по вилову водних біоресурсів, планові обсяги яких визначені в Режимі, ТОВ "Донфіш" підтверджує щомісячними звітами про обсяги вилову водних біоресурсів. Відповідно до звіту станом на 01.08.2019 ТОВ "Донфіш" виловило 168,0 кг водних біоресурсів при запланованих на 2019 рік 7,7 тонн. Підстави для скасування Режиму рибогосподарської експлуатації Карабачинського водосховища відсутні (а. с. 23-24, т.1).

27. У листі від 21.08.2019 № 3-4.1-9/4702-19, адресованому Коростишівській місцевій прокуратурі, Державне агентство рибного господарства України додатково повідомляє, що відповідно до статті 26 Закону України "Про тваринний світ" до рибогосподарських водних об`єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об`єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів (а. с. 26, т.1).

28. На запит Коростишівської місцевої прокуратури щодо вжиття заходів для повернення ТОВ "Донфіш" водного об`єкту Карабачинського водосховища та земельної ділянки під ним площею 217,3000 га, Житомирська ОДА листом від 24.09.2019 № 6067/2-19/33 повідомила, що такі заходи не вживались, оскільки на водних об`єктах Басейнового управління водних ресурсів річки Прип`ять існує проблема очистки водойм від водної рослинності, одним із ефективних шляхів вирішення якої є процедура очищення за допомогою заселення рослиноїдних риб у такі водні об`єкти. З метою здійснення заходів екологічного оздоровлення Карабачинського водосховища, між Радомишльським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ "Донфіш" було укладено договір від 02.08.2018 № 1 "На здійснення біологічної меліорації Карабачинського водосховища".

29. Листом від 14.01.2020 № 34-92-202 вих. 20 Коростишівська місцева прокуратура повідомила Житомирську ОДА про те, що на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підготовлено позов до Господарського суду Житомирської області в її інтересах до ТОВ "Донфіш" про звільнення водного об`єкта - Карабачинського водосховища та земельних ділянок відведених для його обслуговування, та про право органу державної влади оскаржити підстави для представництва (а. с. 83, т.1).

30. У висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 17.05.2021 № 277/05-2021 судовий експерт встановив, що Карабачинське водосховище з площею водного дзеркала 217,3 га, що розташоване на річці Здвиж (права притока Тетерева у межах басейну річки Дніпро) в адміністративних межах Брусилівського району Житомирської області станом на дату проведення дослідження у відповідності до наданих на дослідження матеріалів використовується за наступними цілями: регулювання водного режиму Здвижської осушувальної системи; регулювання водного режиму річки Здвиж; покращення екологічного стану заплави; закумулювання води для недопущення виникнення надзвичайних ситуацій в пожежонебезпечний період; риборозведення, а тому у відповідності до статті 1 ВК України, досліджуване Карабачинське водосховище є водосховищем комплексного призначення.

31. Вважаючи, що ТОВ "Донфіш" у порушення вимог законодавства, зокрема статті 51 ВК України, неправомірно використовує у своїй господарській діяльності водний об`єкт - Карабачинське водосховище без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду, прокурор звернувся з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

32. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

33. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України

34. Згідно із пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

35. В частині доводів касаційної скарги відповідача про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, щодо застосування положень частини першої статті 1, частини першої статті 11, частини першої статті 14 Закону України "Про аквакультуру", слід зазначити таке.

36. Необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, зробленого у справі №923/213/18, обґрунтовано скаржником тим, що в чинному законодавстві відсутня пряма норма щодо обов`язку з оформлення права користування водним об`єктом та землями водного фонду при здійсненні промислового рибальства в межах режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та на підставі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.

37. На переконання скаржника, покладаючи в основу постанови від 21.03.2019 у справі №923/213/18 норми Закону України "Про аквакультуру", Верховним Судом не було враховано розмежування нормативного регулювання рибогосподарської діяльності, а відтак і порядку користування водним об`єктом, на яке у спірному випадку поширюються саме положення Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" та Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999 № 33, а не положення Закону України "Про аквакультуру".

38. Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

39. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

40. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

41. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

42. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

43. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини сторін у справі, яка розглядається виникли внаслідок наявності/відсутності у відповідача правових підстав для користування земельними ділянками водного фонду площею 5,0649 га кадастровий номер 1820983900:01:002:0058, площею 70,8237 га кадастровий номер 1820982000:02:000:0001, площею 64,8731 га кадастровий номер 1820983900:02:000:0169, площею 127,9277 га кадастровий номер 1820980300:02:000:0001, на яких розташовано об`єкт - Карабачинське водосховище, що використовується відповідачем у господарській діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації.

44. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

45. Згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

46. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).

47. Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 ЗК України).

48. Відповідно до статті 1 ВК України рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

49. Разом із тим спеціальним водокористуванням відповідно до частин першої, другої статті 48 ВК України є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

50. У статті 51 ВК України, якою урегульовано питання користування водними об`єктами на умовах оренди, передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (частина перша); не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (частина друга); водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (частина третя); водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (частина четверта); надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина п`ята); водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом (частина шоста); умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (частина дванадцята).

51. Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру" (стаття 51 ВК України).

52. За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

53. У статті 12 зазначеного Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених ЗК України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

54. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України.

55. Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

56. У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

57. Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

58. Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина перша статті 27 зазначеного Закону).

59. За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

60. Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

61. Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

62. Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18, необхідність відступлення від висновків якої зазначено скаржником у якості однієї з підстав касаційного оскарження, а також у інших постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №908/2153/20, висновки з яких було враховано судом апеляційної інстанції.

63. Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 ВК України).

64. За змістом частин четвертої, п`ятої статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

65. Згідно з частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

66. Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

67. У статті 122 ЗК України визначено, зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята).

68. Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ доповнено Розділ X "Перехідні положення" ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

69. Судом апеляційної інстанції установлено і це підтверджено матеріалами справи, що Житомирською ОДА, яка є розпорядником земельних ділянок водного фонду, рішень про передачу ТОВ "Донфіш" у користування земельних ділянок водного фонду, на яких розташовано об`єкт - Карабачинське водосховище, не приймалося, договір з приводу передачі у власність чи користування цього водного об`єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладався.

70. Натомість, за встановлених апеляційним судом обставин, ТОВ "Донфіш" у своїй господарській діяльності використовує земельні ділянки водного фонду, на яких розташовано цей водний об`єкт, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (Карабачинське водосховище) та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, що не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом, чим спростовано доводи ТОВ "Донфіш" щодо використання зазначеного об`єкта на достатній правовій підставі.

71. Проте, як правомірно зауважено судом апеляційної інстанції, використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

72. При цьому, судом апеляційної інстанції установлено, що Карабачинське водосховище є водосховищем комплексного призначення, а відповідно до положень частини першої статті 51 ВК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідних редакціях) водосховища комплексного призначення не можуть бути об`єктами оренди.

73. Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

74. Установленими у справі фактичними обставинами неправомірного використання відповідачем водного об`єкта та земельних ділянок під ним, доведено факт порушення прав держави в особі Житомирської ОДА, яка виконує функції власника спірного майна.

75. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об`єкта всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, оскільки зазначене водосховище є комплексним та в силу закону не може бути об`єктом оренди, тоді як земельні ділянки водного фонду площею 5,0649 га кадастровий номер 1820983900:01:002:0058, площею 70,8237 га кадастровий номер 1820982000:02:000:0001, площею 64,8731 га кадастровий номер 1820983900:02:000:0169, площею 127,9277 га, на яких розташовано водний об`єкт - Карабачинське водосховище в адміністративних межах Брусилівського району Житомирської області, надані у постійне користування Радомишльського міжрайонного управління водного господарства для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами та гідротехнічними спорудами.

76. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

77. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

78. Колегія суддів зазначає, що фактично аргументи скаржника зводяться до тверджень, зокрема про непоширення на правовідносини щодо використання відповідачем спірного водосховища (в рамках погодженого Режиму рибогосподарської експлуатації на підставі отриманого відповідачем Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів) положень Закону України "Про аквакультуру", нормами якого визначено надання у користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Однак наведені доводи визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановлених судом апеляційної інстанції у цій справи визначальних обставин щодо віднесення спірного Карабачинського водосховища до водосховищ комплексного призначення, що в силу прямої заборони закону взагалі не може бути об`єктом оренди, і відповідно передаватися у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб.

79. Суд апеляційної інстанції, врахувавши наведений в пункті 61 цієї постанови висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.03.2019 у справі №923/213/18, у наведеному за змістом рішення в цій справі контексті визначив ті обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, як загальні (універсальні) для цієї категорії спорів (щодо правових підстав для користування відповідачем спірним водним об`єктом - водосховищем комплексного призначення та земельними ділянками водного фонду, в межах яких розташовано цей водний об`єкт), з огляду на предмет і підстави позову.

80. Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено достатньо мотивованих аргументів, у розумінні приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, для передачі справи у відповідності до ГПК України для вирішення питання стосовно відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

81. Так, ТОВ "Донфіш" не зазначено, у чому полягає помилковість, неефективність рішення Верховного Суду у справі №923/213/18, не обґрунтовано чому та у чому полягає очевидна застарілість підходу, застосованого у цьому рішенні внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

82. Таким чином, доводи касаційної скарги у наведеній частині визнаються Верховним Судом необґрунтованими.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

83. За змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

84. Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

85. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції не бере до уваги суперечливі твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (зокрема, положень статті 51 ВК України), з огляду на те, що при вирішенні цієї справи судом апеляційної інстанції було враховано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові від 05.01.2022 у справі №908/2153/20, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. При цьому необхідно зауважити, що відповідні висновки Верховного Суду при вирішенні спору було зроблено судом касаційної інстанції на підставі комплексного правового аналізу положень ЗК України, ВК України, у тому числі статті 51, Закону України "Про аквакультуру", Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" та ін.

86. Крім того, висновки апеляційного суду у справі не суперечать висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 21.03.2019 у справі №923/213/18 та від 06.10.2021 у справі №914/1326/16.

87. З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини справи, ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, у тому числі у питанні застосування положень статті 51 ВК України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для надання окремого висновку стосовно застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

88. При цьому необхідно зауважити, що формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

89. Разом із тим, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням актуальної судової практики, встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, здійсненої ним оцінки наявних у справі доказів та підстав для задоволення позову, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові у цій справі.

90. Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.

91. Інші аргументи касаційної скарги не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

93. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

94. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення зі справи.

95. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Донфіш" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

96. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфіш" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 906/170/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил