Рішення

від 02.08.2022 по справі 441/2204/21

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/2204/21 2/441/168/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2022 Городоцьким районний суд Львівської області у складі:

головуючої, судді - Ференц О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в місті Городок за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Захід Ресурс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістика», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівська митниця, агент митного оформлення зони митного контролю Митного поста «Городок» відділу митного оформлення № 2 ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шемеляк М.С., звернувся до суду із даним позовом, покликаючись на те, що згідно Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності автомобіль марки «Audi А4 2.0t», 2015 року випуску, який було придбано нею в США та експортовано в Україну для власного використання. 25.05.2021 на МП «Городок» Львівської області автовозом був доставлений вищевказаний ТЗ для його поміщення в режим митного складу та проведення всіх необхідних процедур митного оформлення. 10.06.2021 автомобіль було розмитнено, що підтверджується митною декларацією форми МД-2, посвідченням митниці про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 . Однак 30.05.2021 близько 11.50 год. в зоні митного контролю МП «Городок» Львівської області сталася ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля марки «Audi A4», який належить позивачці, та вантажного автомобіля марки «Volvo FM 2021», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , - водія ТОВ «Автологістика», отримувач ТОВ «Вольво Україна», що стверджується схемою місця ДТП, рапортом поліцейського ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області Телюк Ю.В., поясненнями третьої особи ОСОБА_2 від 04.06.2021, відповіддю ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області від 26.07.2021, відеозаписами камер відеоспостереження при в`їзді в зону митного контролю, в зоні митного контролю, які надано ТОВ «Логістична компанія «Захід Ресурс», де зафіксовано заїзд автомобіля марки «Volvo FM 2021», н.з. НОМЕР_3 , момент зіткнення та виїзд цього автомобіля з зони митного контролю. Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль позивачки зазнав механічних ушкоджень, вартість відновлювального ремонту згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 № ФС-48 від 15.06.2021 становить 121196.66 грн..

Вказував, що ТОВ «Логістична компанія «Захід Ресурс» як СПД та утримувач ВМК здійснював зберігання ТЗ позивачки на підставі публічного договору в силу вимог ч.1 ст.977 ЦК України, тому повинен відповідати за матеріальну шкоду, спричинену ДТП за участю автомобіля, який був переданий йому на зберігання. З доказів, наданих позивачем, вбачається, що ТЗ марки «Audi А4 2.0t», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , заїхав на територію ВМК «Городок», що належить ТОВ «Логістична компанія «Захід Ресурс», з неушкодженим кузовом без слідів механічних пошкоджень. В подальшому агентом митного оформлення зони МК МП «Городок» відділу митного оформлення № 2 ОСОБА_2 виявлено пошкодження лівої сторони автомобіля внаслідок удару іншого невідомого автомобіля, на підставі чого здійснено виклик поліції в зону МК, відібрано пояснення, складено схему місця ДТП, витребувано записи з відеокамер спостереження, на підставі чого і встановлено причетність до ДТП водія ОСОБА_5 працівника ТОВ «Автологістика», який керував автомобілем марки «Volvo FM 2021», н.з. НОМЕР_3 , власником автомобіля є ТОВ «Вольво Україна». Відтак останні відповідають за спричинену позивачці шкоду на підставі ст.1187 ЦК України як власники джерела підвищеної небезпеки. У зв`язку з наведеним вважає, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за шкоду, спричинену майну ОСОБА_1 , а тому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачки 121196 грн. 66 коп. майнової шкоди та 1212 грн. понесених судових витрат за оплату судового збору.

Згідно поданого відзиву на позовну заяву представника відповідача ТОВ Логістична компанія «Захід Ресурс», позовні вимоги заперечують в повному обсязі з наступних підстав. Частиною 1 ст.201 МК України встановлено, що товари з моменту пред`явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання. Відповідно до ч.1 ст.242 МК України товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів та зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. ТОВ ЛК «Захід ресурс» згідно Витягу з реєстру Митних складів № М/0559/V/00 від 31.05.2019 є утримувачем митного складу відкритого майданчика площею 870 кв.м.. Проте ТОВ ЛК «Захід ресурс» не укладало з позивачкою договору про поміщення транспортного засобу чи інших матеріальних цінностей на митний склад чи на склад тимчасового зберігання. Позивач, перебуваючи на території ТОВ ЛК «Захід ресурс» та поміщаючи транспортний засіб в зону митного контролю для проведення здійснення митних процедур відносно вказаного ТЗ, користувалася послугами, що надаються товариством, проте які не включають послуг із відповідального зберігання ТЗ чи інших матеріальних цінностей позивача. Посилання ж позивача на положення МК України, що регулюють порядок функціонування ВМК та зобов`язання утримувача ВМК як на підставність своїх вимог, заявлених позивачем до них, не заслуговують на увагу, оскільки такі положення не стосуються ТОВ ЛК «Захід ресурс», більше того не містять вимоги надання відповідачем послуг по відповідальному зберіганню ТЗ чи інших матеріальних цінностей на території відповідача за межами СТЗ чи Митних складів. Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діляності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування. Відповідно до ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст.208 цього Кодексу. Згідно ст.977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. Однак сама по собі обставина, що ТЗ позивачки перебував у зоні митного контролю МП «Городок», який знаходиться на території ТОВ ЛК «Захід Ресурс», жодним чином не свідчить про наявність договірних відносин між позивачкою та відповідачем в їхній особі на предмет зберігання майна. Враховуючи відсутність факту укладення між позивачкою та ТОВ ЛК «Захід Ресурс» договору про зберігання вказаного ТЗ, відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо наявності між ними та позивачкою договору зберігання, факту самої передачі ТЗ на зберігання, а також проведення оплати за зберігання такого автомобіля. З урахуванням вимог положень ст.1166, 1187, 1194 ЦК України та положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», правовою підставою цивільно-правової відповідальності та відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, є наявність таких складових елементів як шкода, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний звязок між ними. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового звязку між ними покладається на позивача. Відсутність вказаних складових цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, в даному випадку тих, які стосуються вимог, пред`явлених до ТОВ ЛК «Захід ресурс». У звязку з наведеним вважають, що позивачем не доведено позовні вимоги, заявлені до них, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно поданого відзиву на позовну заяву представника відповідача ТОВ «Автологістика», заявлені позовні вимоги вважають необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних мотивів. ТОВ «Автологістика» не володіє будь-якою інформацією стосовно дорожньо-транспортної пригоди, про яку йдеться в позові, жодних документів від поліції (протоколу, постанови) вони не отримували. Аргументи представника позивача про те, що фізична особа ОСОБА_3 є водієм ТОВ «Автологістика», хибні та дійсності не відповідають. Працівника з такими даними на момент зазначеної події не було в штаті ТОВ «Автологістика», про що було повідомлено представнику позивача ще 30.08.2021. Позивачка не надала цей лист суду, а отже приховала інформацію, намагаючись ввести суд в оману. Позовні вимоги позивачки суперечливі і незрозумілі. Наявна інформація в наданих суду документах викликає обґрунтований сумнів у законності її дій та вимог, створює уяву про бажання позивачки вирішити свої фінансові питання за рахунок відповідачів без належних на те підстав. При цьому жоден із представників відповідачів не запрошувався позивачкою ні на огляди автомобіля оцінювачем, ні на дефектування автомобіля на СТО, тому вважають, що не всі зафіксовані під час оглядів та дефектування автомобіля пошкодження виникли в результаті ДТП, що описує позивачка у позові. На підставі викладеного вважають вимоги позивачки безпідставними та незаконними, вибір способу захисту своїх прав та коло відповідачів неналежними, докази на підтвердження своїх вимог неналежними та недостатніми. Просять відмовити у задоволенні позову у повному об`ємі.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2022 позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві. Вважає, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за пошкодження майна позивачки, висновок про оцінку вартості пошкодження автомобіля ОСОБА_6 є в матеріалах справи і жодним із відповідачів не спростований. В судове засідання 02.08.2022 представник позивача та позивачка не з`явилися.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви представників ТОВ «Логістична компанія «Захід ресурс» та ТОВ «Автологістика» про розгляд справи у їх відсутності, заперечують проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву, представник ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило.

Представник третьої особи Львівської митниці, Дунас Д.Ю., в судовому засіданні 25.05.2022 вирішення спору поклав на розсуд суду, в судове засідання 02.08.2022 не з`явився.

Третя особа - агент митного оформлення зони митного контролю Митного поста «Городок» відділу митного оформлення № 2 ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився.

У зв`язкуз неявкоюв судовезасідання всіхосіб,які берутьучасть усправі,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснюється,що передбачено ч.2ст.247ЦПК України.

Заслухавши думку представника позивачки, представника Львівської митниці, проаналізувавши підстави позовної заяви, оглянувши та оцінивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 3статті 12Цивільного процесуальногокодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідностатті 13Цивільного процесуальногокодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що згідно Договору передачі прав на автомобіль та посвідчення про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 від 10.06.2021 покупцем автомобіля марки «Audi А4 2.0t», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , є ОСОБА_1 (а.с.20, 11,12).

З копії митної декларації ДКД-ЕЕ № UA 209180.2921.22430 вбачається, що легковий автомобіль марки AUDI A4, кузов (VIN) НОМЕР_4 , 24.05.2021 виїхав з Волинської митниці ДФС і прибув в ЗМК/ВМО № 2 м/п «Городок» СТЗ ТОВ ЛК «Захід Ресурс» м. Городок, вул. Львівська, 659-б Львівської області (а.с.17).

Згідно Витягу з реєстру Складів тимчасового зберігання № S/006/V/00, утримувачем одного складського приміщення загальною площею 690.3 кв.м.за адресою АДРЕСА_1 є ТОВ ЛК «ЗАХІД-РЕСУРС» (а.с.66). Згідно Витягу з реєстру митних складів № M/0559/V/00 утримувачем 1 відкритого майданчика площею 870 кв.м. у м. Городок на вул. Львівській, 659-А Городоцького району Львівської області є ТОВ ЛК «ЗАХІД-РЕСУРС» (а.с.67).

З камер відеонагляду МП «Городок» Львівського району Львівської області вбачається, як 30.05.2021 вантажний автомобіль марки «Volvo FM 2021», н.з. НОМЕР_3 , при виїзді із ВМК допустив зіткнення з автомобілем марки «Audi А4 2.0t», після чого залишив місце пригоди (а.с.16).

Як вбачається із схеми місця ДТП за участю автомобіля марки «Audi А4 2.0t», така сталася 30.05.2021 в 11.50 год. у м. Городок, вул. Львівська, 659 Зона митного контролю (а.с.21).

Як встановлено Звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу № ФС-48 від 15.06.2021 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Audi, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_4 , дорівнює 121196.66 грн. (а.с.25-27).

Рапорт на ім`я т.в.о.начальника ВнП № 2 ЛРУП ГУНП у Львівській області Цар Р. суд визнає недопустимим доказом у справі, оскільки зі змісту такого не вбачається, ким він поданий і коли, копія представником позивача зроблена лише із першої сторінки такого.

Листом-відповіддю № 459 від 30.08.2021 заступник директора ТОВ «Автологістика» повідомив представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 , що товариство не володіє будь-якою інформацією стосовно ДТП, про яку йде мова у претензії, жодних документів від поліції (протокол, постанова) ТОВ «Автологістика» не отримувало, крім того в штаті товариства відсутній працівник (водій) ОСОБА_3 , про якого вони згадували у претензії як ніби то учасника ДТП. З цих підстав ТОВ «Автологістика» вважає претензію необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню (а.с.122).

Листом-відповіддю № 7800/41/11/02-2022 від 20.07.2022 Департамент ПП УПП у м. Києві НПУ повідомив, що у відповідності до обліково-реєстраційних даних інформаційного порталу Національної поліції підсистеми «Адмінпрактика» станом на 06.07.2022 інформація щодо складення адміністративних матеріалів працівниками УПП у м. Києві відносно зазначеної ДТП відсутня.

Згідно зіст.936ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Статтею 937 ЦК Українивизначено, що договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановленихстаттею 208 цього кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно дост.942ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства для забезпечення схоронності речі.

Частиною 2 ст.949ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Положеннямист.950 ЦК Українивизначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведено, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої обережності поклажодавця.

Згідно з ч.1ст.951ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно доприписівст.977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Крім нормЦивільного кодексу України, організація та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів на автостоянках врегульовані «Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках», затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року.

Згідно пункту 1 Правил вони регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, що належать цим суб`єктам (далі - автостоянки).

У відповідності до пункту 8 Правил відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходяться та території автостоянки, несуть працівники автостоянки.

Пунктом 27 Правил передбачено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Ст.611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки;відшкодування збитківта моральної шкоди.

Таким чином, власник автостоянки несе відповідальність за схоронність лише тих транспортних засобів, які булийому переданіі прийнятіним назберігання відповідно до Правил та на підставі договору.

У цій справі позивачка пред`явила вимогу в тому числі до відповідача ТОВ ЛК «Захід-Ресурс», утримувача одного відкритого майданчика площею 870 кв.м. у м. Городок на вул. Львівській, 659-А Городоцького району Львівської області, про відшкодування завданої їй шкоди внаслідок невиконання відповідачем умов договору зберігання автотранспортного засобу і пошкодження її автомобіля у період зберігання. При цьому представник позивачки вказував, що 25.05.2021 на МП «Городок» Львівської області автовозом був доставлений вищевказаний ТЗ для його поміщення в режим митного складу та проведення всіх необхідних процедур митного оформлення, що підтверджується митною декларацією. Суд погоджується з доводами представника ТОВ ЛК «Захід-Ресурс», що поміщення ТЗ позивачки в режим митного складу не може слугувати підставою для висновку, що між ОСОБА_1 та ТОВ ЛК «Захід-Ресурс» був укладений договір зберігання, інших доказів на підтвердження виникнення між вказаними сторонами договірних зобов`язань ні позивачкою, ні її представником не надано.

Представник відповідача ТОВ ЛК «Захід-Ресурс», у своєму відзиві на позов заперечив факт укладення між Товариством і позивачкою договору зберігання автотранспортного засобу та прийняття майна на зберігання як підставу його відповідальності за завдану позивачці шкоду.

Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.3 ст.2, ст.12, ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, при русі транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина другастатті 1187 ЦК України).

Статтею 1187 ЦК Українипередбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.

Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Матеріалами справи не доведено, що водій транспортного засобу «Volvo FM 2021», н.з. НОМЕР_3 , з вини якого було пошкоджено транспортний засіб позивачки, є працівником ТОВ «Автологістика», заперечує такий факт і сам відповідач 2. Також представником позивача не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що автомобіль марки «Volvo FM 2021», н.з. НОМЕР_3 , є власністю ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна». Аналогічно не доведено жодними належними та допустимими доказами у справі факту укладення договору зберігання транспортного засобу між позивачкою та ТОВ ЛК «Захід-Ресурс» як підставb для відповідальності останнього за спричинену позивачці шкоду. Інших підстав для відшкодування такої шкоди відповідачами позивачкою та її представником не наведено, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, керуючись ст.141 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідачів в користь позивачки понесені останньою та документально підтвердженя судові витрати.

Керуючись ст. ст.7,10,12,13,141, 258,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Захід Ресурс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістика», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівська митниця, агент митного оформлення зони митного контролю Митного поста «Городок» відділу митного оформлення № 2 ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Головуючий Ференц О.І.