Справа № 466/5438/22
Провадження № 2/466/1918/22
У Х В А Л А
01 серпня 2022 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Донченко Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - адвоката Богуша І.М. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості «Грінвіль парк Львів» про визнання недійсним попереднього договору №64/3 від 08.01.2019 року,-
встановив:
28 липня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Богуш І.М. звернулися до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості «Грінвіль парк Львів» про визнання недійсним попереднього договору №64/3 від 08.01.2019 року.
Разом з тим з позовною заявою подали заяву про забезпечення позову, в якій просять вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити ТзОВ «Агенція нерухомості «Грінвіль парк Львів», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кн.Ольги, 100 Ж, ЄДРПОУ 42385349, вчиняти будь-які дії щодо реалізації чи відчуження цієї квартири в будь - який спосіб (продаж, дарування, обмін, здача в оренду з правом викупу, здача в заставу, в податкову заставу) .
Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 151 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такими вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Враховуючи вищезазначені положення ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, крім того, викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим заявник не довів намірів відповідача, як власника спірного нерухомого майна, відчужити належне йому майно або чинити перешкоди у виконанні ймовірного рішення суду. Посилання в заяві на уникнення подальшого продажу, дарування, обміну, здачу в оренду з правом викупу, здачу в заставу, в податкову заставу, на яке заявники мають право, а також те, що попередній договір укладений під впливом помилки та за формою не відповідає вимогам, встановленим законом до майбутнього основного договору, оскільки не був нотаріально посвідчений та не підданий державній реєстрації є недостатньою підставою для задоволення зави про забезпечення позову.
У ч. 2 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Отже, заява повинна бути підписана безпосередньо заявником із зазначенням хто саме підписав позовну заяву.
Всупереч вищенаведеному, заява про забезпечення позову, подана заявниками та їх представником не підписана позивачем ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150- 153, 247, 353 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-
постановив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника - адвоката Богуша І.М. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості «Грінвіль парк Львів» про визнання недійсним попереднього договору №64/3 від 08.01.2019 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Ю. В. Донченко
Суд | Шевченківський районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2022 |
Оприлюднено | 03.08.2022 |
Номер документу | 105527359 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про спонукання виконати або припинити певні дії |
Цивільне
Шевченківський районний суд м.Львова
Донченко Ю. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні