Рішення

від 09.11.2022 по справі 466/5438/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5438/22

Провадження № 2/466/1918/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Донченко Ю.В.

при секретарі Назаркевич Ю.В.

справа №466/5438/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТзОВ «Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів» про визнання недійсним попереднього договору,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_3 ,-

у с т а н о в и в :

28.07.2022 року позивачі звернулися до суду із позовом про визнання недійсним попереднього договору, у якому просили: визнати недійсним попередній договір №64/3 від 08.01.2019 року, що укладений між відповідачем - ТзОВ «Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів» та позивачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є подружжям і діють спільно, в цілому або в частині п.7.1 та п.7.5 Договору.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що між відповідачем - ТзОВ «Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів» та позивачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є подружжям і діють спільно, було укладено попередній Договір № 64/3 від 08.01.2019 року (надалі-Договір), котрий не був засвідчений нотаріально, але в якому зафіксовано намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири, визначено ціну продажу, зафіксовано графік почергової передачі грошової суми та наслідки невиконання умов Договору. Згідно із п.1 зазначеного договору сторони зобов`язуються у строк до 31.10.2020 укласти основний договір, за яким відповідач забезпечить передачу, а позивачі набудуть за плату право власності на квартиру, проектний номер № 64/3, проектною загальною площею 77,8 м.кв, за адресою: АДРЕСА_1 . Продовження строку укладення основного договору здійснюється за додатковою угодою між Сторонами. Плановий термін завершення будівництва 3 квартал 2020 року, на даний час будинок здано в експлуатацію. Згідно із п.2 зазначеного договору сторони домовились, що вартість продажу квартири за основним договором складає 1 400 793 грн., що є еквівалентом 50 553 долари США. Згідно із п.4 зазначеного договору позивачі зобов,язуються сплатити відповідачу до моменту підписання основного договору забезпечувальний платіж сумі 1 400 793 грн., що є еквівалентом 50 553 долари США. Згідно із п.4.1 зазначеного договору забезпечувальний платіж сплачується частинами згідно графіку відображеному в цьому ж пункті договору. Вказує, що остання сплата повинна була бути до 30.09.2020 в сумі 5 057 доларів США. Позивачі сплатили 454 170 грн, однак у зв`язку із запровадженням в Україні обмежувальних та карантинних заходів, а потім воєнного стану, позивачі втратили тимчасову можливість здійснювати подальші платежі та звернулись до відповідача з проханням продовжити строк укладення основного договору, котрий згідно вимог п.1 попереднього договору здійснюється за додатковою угодою між сторонами, але отримали відмову. Відповідач відреагував листом за вих. № 21/02/22-02 від 21.02.2022, повідомивши позивачів про намір повернення коштів у зв`язку із припиненням договору № 64/3 від 08.01.2019 року, мотивуючи вимогами п.7.5 Договору, а саме: сторони дійшли згоди про те, що порушення позивачами графіку сплати забезпечувального платежу на строк більше ніж 30 банківських днів є пропозицією позивачів розірвати договір. У випадку настання такого прострочення така пропозиція позивачів буде вважатися прийнятою за умови надання відповідачем позивачам письмового повідомлення, шляхом вручення його особисто під розписку або надіслання поштою цінним листом з описом вкладеного на поштову адресу позивачів. Отримавши повідомлення відповідача, позивачі жодним чином не вважали прострочення сплати пропозицією про розірвання договору. Позивачі також зазначають, що попередній договір за формою не відповідає вимогам, встановленим законом до майбутнього основного договору, оскільки не був нотаріально посвідчений та не підданий державній реєстрації. Зважаючи на наведене, попередній договір № 64/3 від 08 січня 2019 року, укладений між Відповідачем - ТзОВ Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів» та позивачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в силу закону є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.01.2020 року по справі № 394/301/19, припинення договору не є перешкодою для визнання його недійсним у судовому порядку, за наявності для цього підстав. Тому позивачі вимушені звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022 року справу №466/5438/22 передано до розгляду суді ОСОБА_4 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.08.2022 року цивільну справу прийнято до свого провадження. Відкрито загальне позовне провадження.

20.10.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача- адвоката Кожан А.В., у яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з тим, що з матеріалів справи не вбачається яким чином укладеним сторонами договором порушено право чи інтерес позивачів і чи є такий спосіб захисту ефективним. Якщо особа звертається з позовом задля інших цілей, ніж захист порушеного права чи інтересу, зокрема для встановлення преюдиційних обставин або з метою ухилення від виконання зобов`язань, то такий позов не може підлягати задоволенню. Також звертає увагу суду на той факт, що листом відповідача №21/02/22-02 від 21.02.2022 року з метою повернення коштів за договором, зобов`язання за яким не були належним чином виконані позивачами, було запропоновано надати реквізити розрахункового рахунку з метою здійснення повернення коштів без застосування жодних штрафних санкцій. Однак відповіді на такий лист не отримано, а тому повернення коштів здійснити не видається можливим.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви підстав викладених у ній, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Кожан А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на пояснення, які містяться в матеріалах справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є подружжям і діють спільно, було укладено попередній Договір № 64/3 від 08.01.2019 року (надалі-Договір).

Відповідно до п.1 попереднього договору сторони зобов`язуються до 31 жовтня 2020 року укласти договір про набуття права власності на квартиру, проектний номер №64/3, проектною загальною площею 77,18 м.кв. у АДРЕСА_1 . Продовження строку укладення основного договору здійснюється за додатковою угодою сторонами. Плановий термін завершення будівництва 3 квартал 2020 року.

Відповідно до умов п.2 попереднього договору, сторони домовились, що вартість продажу квартири за основним договором складає 1 400 793 (Один мільйон чотириста тисяч сімсот дев`яносто три ) гривні, що є еквівалентом 50 553 (П`ятдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят три ) долара США без податку на додану вартість, згідно із пп. 197.1.14. п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (далі за текстом - «Вартість продажу»), виходячи з офіційного курсу гривні щодо долару США, встановленого Національним банком України, відповідної дати (дата оплати, дата розрахунку заборгованості, тощо) за Попереднім Договором та/або Основним Договором. Сторони домовились, що остаточна Вартість продажу (з урахуванням абз. 5 ст. 1 цього Договору) буде визначатись на момент укладення Основного Договору, виходячи з фактичної площі Квартири згідно з даними технічного паспорту, за ціною за 1 (один) квадратний метр площі Квартири в національній грошовій одиниці України - гривні, що є еквівалентною: $ 655 (Шістсот п`ятдесят п`ять ) доларів США, без податку на додану вартість

Відповідно до умов п.4.1 попереднього договору, забезпечувальний платіж сплачується частинами згідно графіку. Відповідно до умов п.4.2 попереднього договору, забезпечувальні платежі сплачуються у національній валюті України шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок.

Згідно з умов п.7.1 попереднього договору, сторони дійшли згоди про те, що у випадку не укладення основного договору за ініціативою та/або з вини Сторони-2, та/або дострокового розірвання цього договору за ініціативою та/або з вини Сторони-2, Сторона-1 не повертає Стороні-2 та залишає за собою 10 % ( десять відсотків) від суми забезпечувального платежу, що підлягає до сплати згідно п.4. цього договору.

Згідно з умовами п.7.5 попереднього договору, сторони дійшли згоди про те, що порушення Стороною-2 графіку сплати забезпечувального платежу на строк більше ніж 30 (тридцять) банківських днів, є пропозицією Сторони -2 розірвати цей договір. У випадку настання такого прострочення Сторони-2, така пропозиція буде вважатися прийнятою, за умови надання Стороною-1 Стороні -2 відповідного письмового повідомлення, шляхом вручення його Стороні-2 особисто під розписку або надіслання поштою цінним листом з описом вкладеного на поштову адресу Сторони-2, вказану в цьому договорі.

Згідно листа директора ТзОВ «Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів» Думас Л.В. №21/02/22-02 від 21.02.2022 року, ТзОВ «Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів» повідомило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що пропозиція про розірвання договору була прийнятою. Попередній договір №64/3 від 08.01.2019 року є припиненим. З метою повернення коштів, які були сплачені за виконання попереднього договору, було запропоновано надати реквізити розрахункового рахунку з метою здійснення повернення коштів без застосування жодних штрафних санкцій.

Відповіді на даний лист відповідачем не отримано, а тому повернення коштів здійснити не видається можливим.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт перший частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 2 ст. 635 ЦК України встановлені наслідки ухилення однієї із сторін від укладення основного договору: сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Такі інші наслідки неукладання основного договору встановлені ст. 182 ГК України, якою законодавець передбачив можливість вимагати укладення основного договору в судовому порядку у випадку, якщо друга сторона, одержавши проект основного договору, ухиляється від його укладення. Ця відмінність істотним чином впливає на наслідки невиконання сторонами зобов`язань по укладанню основного договору в господарських та цивільних правовідносинах, тому можна говорити про те, що сторони попереднього договору у господарських правовідносинах законодавчо є більш захищеними. Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу. За таких обставин інша сторона попереднього договору може претендувати лише на відшкодування збитків відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-226цс14

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Згідно з ч.4 ст. 635 ЦК України, договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

При цьому, попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов`язуються в певний строк укласти основний договір, тобто за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов`язання сторін укласти основний договір у майбутньому, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмету продажу, а покупець не набуває право власності на це майно з укладенням попереднього договору.Крім цього, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-75цс13.

Судом установлено, що у договорі його сторонами, серед іншого, було встановлено порядок, умови та строки його виконання. Зокрема, такі зобов`язання було взято на себе і відповідачами в частині оплати відповідних коштів, однак позивачами було порушено графік сплати забезпечувального платежу на строк більше ніж 30 банківських днів, що не оспорювалось позивачем в судовому засіданні. Щодо звернення до відповідача з проханням продовжити строк укладення основного договору, котрий згідно вимог п.1 попереднього договору здійснюється за додатковою угодою між сторонами та отримання відмови, позивачем в судовому засіданні не доведено.

Таким чином, позивачами допущено порушення умов вказаного договору щодо сплати забезпечувальних платежів та не доведено належними, достатніми та достовірними доказами належність виконання ним умов договору.

Разом з тим позивачі просять суд визнати недійним попередній договір № 64/3 від 08.01.2019 року в цілому або в частині п. 7.1. та п. 7.5. Договору.

Вказане, суперечить змісту норм процесуального законодавства, оскільки суд не наділений повноваженнями у виборі способу захисту права, яке на думку сторони є порушеним. За таких обставин, має місце порушення правил щодо об`єднання позовних вимог, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на підставі різних за своєю суттю та змістом видів зобов`язання, встановлених у вчиненому правочині, є різними за обсягом зобов`язань та строками виконання, а тому повинні підтверджуватися окремими доказами та досліджуватися окремо.

Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та унеможливлює вирішення спору в межах однієї справи, що свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких- прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить, що недійсність правочину, договору чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво 18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Таким чином, недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

З матеріалів справи не вбачається яким чином укладеним сторонами договором порушено право чи інтерес позивачів і чи є такий спосіб захисту ефективним. Якщо особа звертається з позовом задля інших цілей, ніж захист порушеного права чи інтересу, зокрема для встановлення преюдиційних обставин або з метою ухилення від виконання зобов`язань, то такий позов не може підлягати задоволенню.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги той факт, що має місце грубе та триваюче порушення Відповідачами взятих на себе за договором зобов`язань, який виконаний частково, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення.

Суд вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).

Керуючись статтями 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТзОВ «Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів» про визнання недійсним попереднього договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач:ТзОВ «Агенція Нерухомості «Грінвіль Парк Львів», адреса: м.Львів, вул.Княгині Ольги, 100 Ж, код ЄДРПОУ 42385349.

Текст рішення складено 09.11.2022 року.

Суддя Ю. В. Донченко