Рішення

від 01.08.2022 по справі 420/25524/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25524/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Приходько А.В.,

сторін:

від позивача Пахомова І.В., за витягом,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб`ютор Сервіс» (код ЄДРПОУ 30087646, місцезнаходження: 65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 308) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 14 грудня 2021 року через канцелярію суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб`ютор Сервіс» (код ЄДРПОУ 30087646, місцезнаходження: 65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 308) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарськ.а, 5) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 05.08.2021 року № 00188320701 про збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 337078,00 грн.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

На обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 02.07.2021 року позивач отримав примірник Акту, складеного Головним управлінням ДПС в Одеській області за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 року по 31.03.2021 року.

За результатами вказаної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем: норм п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та п.4, п.5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», П(С)БО №12 «Фінансові інвестиції», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 337078,00 грн., у тому числі: за 2020 рік 281156,00 грн., за 1 квартал 2021 року 55922,00 грн. та на підставі вказаного акту Головним управлінням було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2021 року № 00188320701 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на прибуток) у розмірі 337078,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням з огляду на таке.

29.10.2019 року набув чинності Наказ Мінфіну № 379 від 16.09.2019 року, яким внесені зміни в НП(С)БУ 10 «Дебіторська заборгованість» і НП(С)БУ 11 «Зобов`язання» з приводу застосування теперішньої вартості по заборгованості. Відповідно до внесених змін дисконтуватись повинна будь-яка довгострокова заборгованість, яка погашається в майбутньому грошима.

Згідно з п. 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Тобто, відповідно до внесених змін довгострокові зобов`язання повинні відображатись в балансі за їх теперішньою вартістю вже станом на 31.12.2019 року.

На думку позивача, посилання відповідача на порушення П (С)БО № 12 «Фінансові інвестиції» є неправильним.

Так, позивач вважає, що застосування до фінансових зобов`язань, а у випадку позивача це договори безпроцентної позики, правил визначених для фінансових інвестицій суперечить принципам податкового зобов`язання.

Також, позивач звертає увагу, що якщо заборгованість, яка первісно була короткостроковою (очікувалась до погашення протягом 12 місяців), пролонгується на 1 рік, то така пролонгація не надає їй статусу довгострокової, а тому, визначений борг в обліку сторін залишається поточним (строк його погашення не перевищує 12 місяців) і відповідно, не підлягає дисконтуванню.

І навіть, якщо його вважати достроковим, то на кожну наступну дату балансу підприємство повинно нараховувати амортизацію дисконту з відповідним відображенням у складі витрат, але про необхідність амортизації дисконту в акті не зазначено.

Тому, позивач вважає податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області протиправним та винесеним з порушенням діючого законодавства.

У встановлений судом строк від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕП/165/22 від 04.01.2022 року), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Так, згідно з висновком Акту від 02.07.2021 року № 13060/15-32-07-01-14/30087646 перевіркою встановлено порушення, зокрема: норм п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та п.4, п.5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», П(С)БО №12 «Фінансові інвестиції», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 337078,00 грн.

Згідно з документами, наданим до перевірки позивача, ТОВ «ДИСТРИБ`ЮТОР СЕРВІС», як позичальником, укладено договори безпроцентної позики, згідно з якими позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти, у розмірі встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцеві.

Так, з позикодавцем ТОВ «Ексім-Групп» (код ЄДРПОУ 36155700) укладено:

-Договір безпроцентної позики від 03.01.2019 року № 03/01/19. Строк повернення позики 02.01.2021 року;

-Договір безпроцентної позики від 03.01.2020 року № 03/01/20. Строк повернення позики 02.08.2022 року;

-Договір безпроцентної позики від 03.08.2020 року № 03/08/20. Строк повернення позики 02.08.2022 року;

- Договір безпроцентної позики від 04.01.2021 року № 04/01/21. Строк повернення позики 02.01.2023 року.

В бухгалтерському обліку підприємства по кредиту рахунку 6851 налічується заборгованість:

-за договором від 03.01.2019 року № 03/01/19, станом на 31.12.2019 року 3836682,91 грн., станом на 31.03.2021 року 0 грн.;

-За договором від 03.01.2020 року № 03/01/20, станом на 31.03.2021 року 1866120,57 грн.,

-За договором від 03.08.2020 року № 03/08/20, станом на 31.03.2021 року 671158,00 грн.

Відповідач вважає, що зобов`язання за вказаними договорами підпадають під визначення довгострокові, а тому мають відображатись в балансі за їх теперішньою вартістю.

За проведеною перевіркою встановлено, що підприємством не проводилось дисконтування довгострокових зобов`язань за вказаними договорами.

Під час перевірки проведено розрахунок дисконтованої суми майбутніх платежів та фінансового доходу від дисконтування та визначено заниження задекларованих показників у рядку 2220 «Інші фінансові доходи», рядку 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» звітів про фінансові результати на загальну суму 1872,7 тис. грн. та відповідно до показників рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку», рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток)» декларація з податку на прибуток на загальну суму 1872653 грн.

Для з`ясування реальності та повноти відображення у бухгалтерському і податковому обліку визначених операцій, позивачу було надіслано запит про надання пояснень та копій документів. Однак, відповіді не надходило. У зв`язку з чим, складено Акт від 16.06.2021 року № 1851/15-32-07-01-18 про ненадання копій документів, а не надання запрошених документів тягне за собою відповідальність передбачену ст. 121 ПК України.

Тому, з огляду на зазначене, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

У свою чергу від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № 5250/22 від 25.01.2022 року), в якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечень на відповідь на відзив до суду не надходила.

На підготовче засідання призначене на 01.02.2022 року учасники справи з`явились, однак, у зв`язку з погіршенням епідемічної ситуації в регіоні, допуск сторін до приміщень суду був обмежений. Представник позивача подав заяву про проведення підготовчого засідання за його відсутності.

Ухвалою суду від 01 лютого 2022 року продовжено строк підготовчого провадження ще на 30 днів, до 20.03.2022 року.

Ухвалою, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 01.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.03.2022 року.

У зв`язку з веденням воєнного стану в Україні судове засідання призначене на 02 березня 2022 року не відбулося.

На відкрите судове засідання, призначене на 25 липня 2022 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, повідомлений належним чином, про причини не з`явлення суд не повідомив.

Представник позивача у вступному слові підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступне слово представника позивача, судом встановлено таке.

Відповідно до Виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБ`ЮТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30087646) зареєстроване юридичною особою та основним видом діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (а.с.44).

На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 06.05.2021 року № 2833-п, була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБ`ЮТ СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2019 року по 31.03.2021 року, валютного законодавства за період з 01.04.2019 року по 31.03.2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2019 року по 31.03.2021 року, іншого законодавства за період з 01.04.2019 року по 31.03.2021 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Судом встановлено, що перевірка проводилась з 27.05.2021 року по 16.06.2021 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ДИСТРИБ`ЮТ СЕРВІС» укладено договори:

-Договір безпроцентної позики від 03.01.2019 року № 03/01/19. Строк повернення позики 02.01.2021 року;

-Договір безпроцентної позики від 03.01.2020 року № 03/01/20. Строк повернення позики 02.08.2022 року;

-Договір безпроцентної позики від 03.08.2020 року № 03/08/20. Строк повернення позики 02.08.2022 року;

- Договір безпроцентної позики від 04.01.2021 року № 04/01/21. Строк повернення позики 02.01.2023 року.

В бухгалтерському обліку підприємства по кредиту рахунку 6851 налічується заборгованість:

-за договором від 03.01.2019 року № 03/01/19, станом на 31.12.2019 року 3836682,91 грн., станом на 31.03.2021 року 0 грн.;

-За договором від 03.01.2020 року № 03/01/20, станом на 31.03.2021 року 1866120,57 грн.,

-За договором від 03.08.2020 року № 03/08/20, станом на 31.03.2021 року 671158,00 грн.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято Акт 02.07.2021 року за № 13060/15-32-07-01/30087646 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБ`ЮТ СЕРВІС» (а.с.5-23), в якому встановлено порушення:

П.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 КП України, п. 4, п. 5, п.10 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 337078 грн., у т.ч. 2020 рік 281156 грн., 1 кв. 2021 року 55922 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що не погодившись з прийнятим Актом перевірки, позивач надав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки (зареєстровано 15.07.2021 року), однак відповідачем було надано лист від 29.07.2021 року про розгляд заперечення, відповідно до якого: за результатами розгляду заперечень висновок акту перевірки від 02.07.2021 року щодо встановлення порушень є незмінним (а.с.47-48).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з виявленням порушень податкового законодавства Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018832071 від 05.08.2021 року, на підставі якого позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 337078 грн. (а.с.34-35).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю з таких підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Частина друга статті 6 вказаного Закону передбачає, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до частини третьої статті 12-1 вказаного Закону, підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», пункту 10: довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Згідно з Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», пункту 4:

Фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Пункту 10: Фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Пункту 29: Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункту 31: На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ДИСТРИБ`ЮТОР СЕРВІС», як позичальником, було укладено з ТОВ «Ексім-Групп» (код ЄДРПОУ 36155700) договори безпроцентної позики, згідно з якими позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти, у розмірі встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцеві. За цими договорами проценти не нараховуються та не сплачуються.

Строк повернення позивача не пізніше 12 місяців з дати передачі коштів позичальнику.

Відповідними додатковими угодами строк повернення позики був продовжений на 12 місяців.

Оцінюючи вказані докази із застосуванням вище приведених норм права, суд доходить висновку, що позики, отримані позивачем за вказаними договорами відповідають визначенню поняття «фінансовий інструмент», що передбачене у пункті 4 П(С)БО 13, а також з урахуванням вказаного пункту П(С)БО 13 надана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом до отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів. П(С)БО 13 не містить визначення поняття амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно-правових актів, не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає й методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань.

Така правова позиція узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року по справі № 160/6203/20.

Тому, суд доходить висновку, щодо безпідставності застосування контролюючим органом до спірних правовідносин порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика - фінансовим зобов`язанням. У зв`язку з чим відсутні підстави для застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції до спірних правовідносин.

Крім того, національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, тоді як така методологія визначена Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Однак, слід враховувати, що частиною третьою статті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Тобто, позивач, як особа, бухгалтерський облік якої базується на національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку, а не на міжнародних стандартах фінансової звітності (що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами), з урахуванням того, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, не зобов`язаний визначати таку методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно. В свою чергу, контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки такому платнику податків (який керується виключно національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку) щодо методики.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290), який містить вичерпний перелік визнаних доходів та в якому відсутній такий вид визнаного доходу як - дохід від дисконтування кредиторської заборгованості. Пунктом 5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Згідно з пунктом 21 П(С)БО 15, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Таким чином, з урахуванням положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд доходить висновку, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем положень статті 134 Податкового кодексу України внаслідок не визначення та не відображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості, та не здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 337078 грн, в тому числі: за 2020 рік 281156 грн., 1 кв. 2021 року 55922 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню а повному обсязі.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб`ютор Сервіс» (код ЄДРПОУ 30087646, місцезнаходження: 65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 308) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) від 05 серпня 2021 року № 00188320701 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на прибуток) у розмірі 337 078,00 грн. .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб`ютор Сервіс» (код ЄДРПОУ 30087646, місцезнаходження: 65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 308) судовий збір в розмірі 5056,17 грн. (п`ять тисяч п`ятдесят шість гривень 17 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано « 02» серпня 2022 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко