Постанова

від 31.07.2022 по справі 420/22832/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/22832/21Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.

суддів: Крусяна А.В. , Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кілійської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 року у справі №420/22832/21 за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №675-VIII-10 від 30.07.2021 року, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

19.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Кілійську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у довгострокову оренду строком на 25 років на території Дмитрівської сільської ради Ізмаїльського району (колишнього Кілійського району), загальною площею 45 га., згідно заяви ОСОБА_1 від 28.05.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що спірне рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року не містить конкретизації підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Також, позивач вказував, що на підставі розробленого ОСОБА_1 проекту землеустрою державним кадастровим реєстратором здійснено державну реєстрацію земельної ділянки. На думку позивача, здійснення державної реєстрації земельної ділянки вказує про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою. Крім того, ОСОБА_1 стверджував, що на момент прийняття розпорядження від 14.06.2012р. №392 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, саме Кілійська РДА була наділена повноваженнями стосовно розпорядження земельними ділянками державної власності для сільськогосподарського використання у межах та за межами населеного пункту. Вказане розпорядження від 14.06.2012р. №392 в установленому законом порядку не скасоване та є чинним.

Відповідач Кілійська міська рада з позовними вимогами не погоджувалась та вважала їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи, що ОСОБА_1 не звертався до Кілійської міської ради із відповідною заявою та проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680га для ведення фермерського господарства, що розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) в частині затвердження проекту на відповідну площу. У заяві позивача від 28.05.2021 року №3256/12/21 зазначено, що він надає на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, запроектовані до відведення земельні ділянки: з кадастровим номером 5122831200:01:004:0167 площею 29,6320 га., з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680 га. для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту), що не відповідає приписам статті 186 Земельного кодексу України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 року у справі №420/22832/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 ».

Зобов`язано Кілійську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у довгострокову оренду строком на 25 років на території Дмитрівської сільської ради Ізмаїльського району (колишнього Кілійського району), загальною площею 45 га., згідно заяви ОСОБА_1 від 28.05.2021 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а саме не погодження проекту землеустрою в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Натомість, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не містить таких підстав.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій зазначено про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що, на думку органу місцевого самоврядування, є підставою для скасування оскаржуваного рішення Одеського окружного адміністративного суду та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Кілійської міської рад зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано вийшов за межі заявлених позовних вимог щодо скасування рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року в частині відмови в наданні земельних ділянок в оренду. Також, відповідач зазначає, що на час звернення позивача із заявою від 28.05.2021р. щодо затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок діяла стаття 134 Земельного кодексу України стосовно обов`язковості продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або передачу їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах). Крім того, Кілійською міською радою не надавався ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Такий дозвіл позивачу надано розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 14.06.2012р. №392. Між тим, скаржник наголошує, що 27.05.2021 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року № 1423-IX. Однак, протягом місяця, з дня набрання чинності вказаною нормою, ОСОБА_1 не повідомлено Кілійську міську раду про розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 14.06.2012р. №392. До того ж, відповідач вказує про те, що судом першої інстанції неправильно обрано спосіб захисту порушеного права та неможливість застосування до спірних правовідносин висновків, які викладено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №591/5935/17.

Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції є цілком обґрунтованим та прийняти із повним дотриманням законодавчих приписів. При цьому, апеляційна скарга органу місцевого самоврядування не ґрунтується на положеннях чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, а тому задоволенню не підлягає.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 28.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Кільської міської ради із заявою стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передачі в оренду строком на 25 років, а саме: земельної ділянки площею 29,6320га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 та земельної ділянки площею 15,3680га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166.

Однак, за наслідками розгляду вказаного звернення Кілійською міською радою 30.07.2021р. прийнято рішення №675-VІІІ-10 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 ».

Означеним актом індивідуальної дії орган місцевого самоврядування:

1) відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320га, з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680га розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) у зв`язку з невідповідністю документації із землеустрою пункту 7 статті 186 Земельного кодексу України;

2) відмовив ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0167 площею 29,6320га, розташованої на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) на підставі статей 123, 124 частини 1 статті 134, статті 136 Земельного кодексу України та статті 6 Закону України «Про оренду землі»;

3) відмовив ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки строком на 25 років для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5122381200:01:004:0166 площею 15,3680га розташованої на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) на підставі статей 123, 124 частини 1 статті 134, статті 136 Земельного кодексу України розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 6 Закону України «Про оренду землі».

Не погодившись із вказаним рішенням Кілійської міської ради від 30.07.2021р. №675-VІІІ-10 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 » позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся з даним позовом до суду.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно із якою передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Як установлено колегією суддів, 07.06.2012р. ОСОБА_1 звернувся до Кілійської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 25 років земельної ділянки площею 45га ріллі для ведення фермерського господарства на території Дмитрівської сільської ради за межами населеного пункту.

Отже, передача ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

- надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

З матеріалів справи убачається, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Кілійською районною державною адміністрацією 14.06.2012р. прийнято розпорядження №392 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 25 років для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в державній власності за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради», яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 45 га ріллі у довгострокову оренду строком на 25 років для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в державній власності за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради.

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою від 28.05.2013р. про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 25 років, загальною площею 45га для ведення фермерського господарства на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області.

З матеріалів справи убачається, що ФОП ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат №001487 Державного Агентства земельних ресурсів України) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у довгострокову оренду строком на 25 років на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області.

Колегією суддів з`ясовано, що 11.06.2013р. Відділом Держземагенства у Кілійському районі Одеської області складено висновок №11-11-4/2305 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області, у якому зазначено про погодження проекту землеустрою при умові дотримання усіх вимог чинного законодавства.

Із вказаного документа також убачається, що відповідно до листа ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №1250 від 21.05.2013р. ґрунтовий покрив земельних ділянок, запроектованих до відведення, частково відноситься до групи особливо цінних ґрунтів. У зв`язку з чим, та з урахуванням приписів ст.9 Закону України «Про земельну експертизу землевпорядної документації», проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі.

Судом апеляційної інстанції установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства у довгострокову оренду строком на 25 років на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області було подано до Державного агентства земельних ресурсів України для проведення обов`язкової державної експертизи.

За результатами означеної експертизи Державним агентством земельних ресурсів України 21.01.2014р. складено висновок державної експертизи землевпорядної документації №1225-13, у якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у довгострокову оренду строком на 25 років на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області не в повній мірі відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам і правилам, а тому повертається на доопрацювання.

Зокрема, вказано про необхідність:

- оформлення завдання на розробку проекту землеустрою згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. №266;

- до проекту землеустрою долучити: більш розширену ситуаційну схему розташування земельних ділянок з нанесенням меж адміністративно-територіальних утворень, під`їзних шляхів та інших елементів території; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства відповідно до вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»;

- відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010р., до акту приймання-передачі межових знаків на зберігання долучити список межових знаків переданих на зберігання;

- межі земельної ділянки погодити з усіма суміжними землевласниками (землекористувачами). Всі графічні матеріали погодити керівником територіального органу земельних ресурсів відповідно до вимог п.п.3.3.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації.

За наслідками офіційного з`ясування фактичних обставин справи колегією суддів установлено, що жодних доказів на підтвердження доопрацювання проект землеустрою, повторного його подання для проведення обов`язкової державної експертизи та за її результатами отримання позитивного висновку, матеріали справи не містять.

При цьому, ані в спірному рішенні Кілійської міської ради від 30.07.2021р. №675-VІІІ-10, ані в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції вказаним обставинам оцінки надано не було.

До того ж, суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що рішення органу місцевого самоврядування повинно містити чітку законодавчо передбачену підставу для відмови в затвердженні проекту землеустрою, оскільки загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість.

Натомість, за наслідками дослідження змісту спірного рішення Кілійської міської ради від 30.07.2021р. №675-VІІІ-10 колегією суддів установлено, що означений акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування не відповідає вищеозначеним критеріям, т.я. не містить конкретизації в чому саме полягає невідповідність документації із землеустрою пункту 7 статті 186 Земельного кодексу України.

Крім того, за результатами аналізу приписів статті 186 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), колегією суддів з`ясовано, що вказана норма не містить вимог до документації із землеустрою, а стосується порядку погодження і затвердження документації із землеустрою.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 » та наявності законодавчо передбачених підстав для його скасування.

Водночас, колегія суддів уважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 не оскаржується рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року в частині відмови у наданні в оренду земельних ділянок, оскільки в прохальній частині позовної заяви позивачем чітко вказано про необхідність визнання протиправним та скасування означеного акту індивідуальної дії у повному обсязі.

Між тим, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що передача в оренду земельної ділянки є наслідком затвердження проекту землеустрою, а тому у разі встановлення необґрунтованої відмови у затвердженні проекту землеустрою відмова у передачі земельної ділянки в оренду автоматично уважається протиправною.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Кілійської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у довгострокову оренду строком на 25 років на території Дмитрівської сільської ради Ізмаїльського району (колишнього Кілійського району), загальною площею 45 га., згідно заяви ОСОБА_1 від 28.05.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.

Зобов`язання орган місцевого самоврядування прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За наслідками офіційного з`ясування фактичних обставин справи судом апеляційної інстанції установлено, що Кілійською міською радою належним чином не досліджено проекту землеустрою та не обґрунтовано неможливість його затвердження з урахуванням наявних у ньому недоліків.

У зв`язку з чим, на думку колегії суддів, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Кілійської міської ради затвердити проект землеустрою є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, з метою ефективного захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне зобов`язати Кілійську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2021 року про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків та правової оцінки наведеної апеляційним судом у даному судовому рішенні.

При цьому, на думку апеляційного суду, у межах спірних правовідносин є необґрунтованими доводи скаржника стосовно обов`язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах), з огляду на те, що в силу приписів ч.3 ст.134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам, зокрема, у випадку, передбаченому статтею 121 цього Кодексу (безоплатна передача громадянам України земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства).

Також, колегія суддів відмічає, що 27.05.2021 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року № 1423-IX, з урахуванням якого Земельний кодекс України доповнено пунктом 24, згідно із яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Отже, з урахуванням наведених законодавчих приписів, судом апеляційної інстанції установлено, що повноваження стосовно вирішення питання про затвердження документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, дозвіл на розроблення якої надано до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року № 1423-IX, передано до органів місцевого самоврядування.

Між тим, на осіб, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, покладено обов`язок із повідомлення про це відповідні сільські, селищні, міські ради протягом місяця з дня набрання чинності цим пунктом.

Натомість, апеляційний суд акцентує увагу відповідача, що не повідомлення органу місцевого самоврядування про вказаний дозвіл приписами земельного законодавства не є підставою для відмови у його затвердженні.

Більше того, вказані положення чітко вказують, що такі дозволи є чинними.

Таким чином, з урахуванням установлених під час розгляду даної справи фактичних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року, а також зобов`язання Кілійської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2021 року про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків та правової оцінки наведеної апеляційним судом у даному судовому рішенні.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, у зв`язку із тим, що викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 року у справі №420/22832/21 підлягає скасуванню.

Здійснюючи розподіл судових витрат колегія суддів виходиться з такого.

Вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності, є однією вимогою немайнового характеру.

Отже, за звернення до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір у сумі 908грн.

З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково на його користь підлягає стягненню судовий збір в сумі 454грн.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а тому апеляційний суд відмовляє позивачу у здійсненні розподілу таких судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кілійської міської ради задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 року у справі №420/22832/21 скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №675-VIII-10 від 30.07.2021 року, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кілійської міської ради №675-VIII-10 від 30.07.2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та наданні в оренду земельних ділянок, розташованих на території Одеської області, Ізмаїльського району, Дмитрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по заяві ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Кілійську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2021 року про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням висновків та правової оцінки наведеної апеляційним судом у даному судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кілійської міської ради (68300, Одеська область, Ізмаїльський район, м.Кілія, вул.Миру,57, код ЄДРПОУ 25426148) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454(чотириста п`ятдесят чотири)грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.