Вирок

від 03.08.2022 по справі 950/974/22

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/974/22

Номер провадження 1-кп/950/152/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 22022200000000043 від 30.05.2022 про обвинувачення

ОСОБА_3 , уродженця с. Великий Вистороп, Сумського району, Сумської області, громадянина України, одруженого, освіта вища, старости Маловисторопської ОТГ Сумського району Сумської області, що проживає по адресі, АДРЕСА_1 , зареєстрований по адресі, АДРЕСА_2 , не судимого, -

у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1, КК України;

з участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування Сумської області, старостою Маловисторопського старостинського округу Лебединської ОТГ Сумського району Сумської області, перебуваючи на території с. Малий Вистороп, Лебединської ОТГ Сумського району Сумської області в умовах здійсненої окупаціїї, у період часу з 17 березня по 25 березня 2022 року вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України за наступних обставин:

Так, відповідно до рішення першої сесії першого пленарного засідання Лебединської міської ради восьмого скликання №25-МР від 09.12.2020 ОСОБА_3 затверджено на посаді старости Маловисторопського старостинського округу.

Відповідно до розпорядження міського голови м. Лебедин №212-К від 15.12.2020, ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків старости Маловисторопського старостинського округу з 16.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.

Відповідно до ч. 2 ст. 54-1 зазначеного Закону староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради.

На старосту поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.

Згідно ч. 5 ст. 54 Закону староста, окрім іншого:

- уповноважений сільською, селищною, міською радою, яка його затвердила, діяти в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;

- бере участь у здійсненні контролю за використанням об`єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу;

- отримує від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень;

- сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному старостівському окрузі.

У період часу з 17 по 25 березня 2022 року збройними силами російської федерації тимчасово окуповано с. Малий Вистороп Лебединської ОТГ Сумського району Сумської області. При цьому, представниками окупаційних військ російської федерації на в`їздах-виїздах з території вказаного села були обладнані ворожі блокпости, введено спеціальний режим переміщення місцевого населення окупованою територією, розміщено військово-адміністративний штаб керівництва збройних воєнізованих формувань російської федерації в приміщенні відокремленого структурного підрозділу «Маловисторопського фахового коледжу імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету» та будинку, яким користується місцевий мешканець ОСОБА_6 та який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

З метою розміщення військово-адміністративного штабу керівництва збройних воєнізованих формувань російської федерарації останні, в особі військовослужбовця на ім`я « ОСОБА_7 » звернулися до ОСОБА_3 з пропозицією допомогти в підборі приміщення, на що останній дав згоду.

Так, ОСОБА_3 проживаючи у період окупації у будинку АДРЕСА_4 , незважаючи на зобов`язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, 18 березня 2022 року, встав на шлях вчинення злочину проти основ національної безпеки - колабораційної діяльності, що виразилось у передачі матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.

18.06.2022 орієнтовно у другій половині дня ОСОБА_3 на його мобільний телефон з номером НОМЕР_1 зателефонував представник російських окупаційних військ на ім`я « ОСОБА_7 » з номеру НОМЕР_2 та запропонував вийти на вулицю поряд з його будинком за адресою: АДРЕСА_4 , на що ОСОБА_3 погодився. На вулиці, поряд з вказаною адресою, ОСОБА_3 зустрівся з зазначеною особою та ще двома особами у військовій формі Російської Федерації. Під час розмови, військовослужбовець держави-агресора на ім`я « ОСОБА_7 » попрохав у ОСОБА_3 знайти для нього та інших військовослужбовців російської федерації (далі - рф) будинок для проживання у с. Малий Вистороп. ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи забезпечити діяльність збройних формувань держави-агресора на території с. Малий Вистороп, з метою отримати прихильність від військовослужбовців рф, погодився допомогти на прохання останніх.

Надалі, ОСОБА_3 , будучи старостою Маловисторопського старостинського округу, достовірно володіючи відомостями про власників будинків та домогосподарств у с. Малий Вистороп, 18.03.2022 року добровільно, з власної ініціативи, користуючись статусом старости села, зателефонував з власного мобільного номеру телефона НОМЕР_1 громадянину України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який користувався мобільним номером телефону НОМЕР_3 та в телефонному режимі, використовуючи своє службове становище та авторитет, наказав останньому повідомити де знаходяться ключі від його будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з метою відкрити будинок та передати його представникам збройних формувань держави-агресора, для розміщення та використання у забезпеченні діяльності відповідних формувань.

У подальшому, не відмовляючись від свого злочинного умислу, направленого на колабораційну діяльність, що полягала у незаконній передачі будинку у володіння представникам збройних чи воєнізованих формувань держави-агресора на тимчасово окупованій території, останній, не отримавши чіткої відповіді від ОСОБА_6 щодо передачі у володіння його будинку, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , знайшов ключі, відкрив вхідні двері вищевказаного будинку та передав його у користування представникам збройних та воєнізованих формувань держави-агресора, які користувалися зазначеним будинком у період тимчасової окупації села з 18.03.2022 по 25.03.2022 для ночівлі, організації процесу управління окупаційним підрозділом, допитів місцевих мешканців.

22.03.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) представником збройних формувань держави-агресора на ім`я ОСОБА_7 та ще двома військовослужбовцями рф будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , використаний як місце проведення допиту місцевого мешканця, учасника антитерористичної операції на сході України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто використаний для забезпечення діяльності збройного підрозділу держави-агресора.

Таким чином, на виконання своїх злочинів намірів щодо передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням держави-агресора на тимчасово окупованій території с. Малий Вистороп, з метою використання їх у забезпеченні діяльності відповідних формувань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розпорядженню КМУ №181-р від 24.02.2022 «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні» ОСОБА_3 передав будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та який знаходився у користуванні жителя с. Малий Вистороп ОСОБА_6 , військовослужбовцям держави-агресора, у тому числі військовослужбовцю РФ ім`я « ОСОБА_7 », яким останні користувалися для забезпечення окупаційної діяльності у період часу з 18.03.2022 по 25.03.2022.

19.03.2022, у першій половині дня, перебуваючи на подвір`ї між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , як староста села отримав в усній формі від 3 (трьох) військовослужбовців держави-агресора, особи яких досудовим розслідуванням не встановлені, завдання щодо збору мисливської зброї у жителів села та передачі її останнім до 14 години цього дня. ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді унеможливлення вчинення спротиву окупаційним військам місцевими мешканцями, погодився виконати злочинне завдання.

Того ж дня, діючи умисно, на виконання злочинного завдання щодо передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, усвідомлюючи, що збір і передача мисливської зброї сприяє забезпеченню діяльності збройних формувань держави-агресора на території с. Малий Вистороп, ОСОБА_3 , як староста села, користуючись авторитетом представника органу місцевого самоврядування, в усній формі повідомив місцевих мисливців, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про необхідність здати мисливську зброю, що знаходиться у їх власності чи користуванні для передачі представникам збройних формувань держави-агресора, що тимчасово окупували село.

Того ж дня, зазначені жителі с. Малий Вистороп передали ОСОБА_3 свою мисливську зброю, а саме: 2 (дві) гладкоствольні рушниці ТОЗ-63, 2 (дві) двоствольні рушниці ТОЗ-34, 1 (одну) двоствольну рушницю ТОЗ та 1 (одну) гладкоствольну рушницю МР-43. Зібравши зазначену мисливську зброю, діючи умисно, на виконання злочинного завдання представника збройного формування держави-агресора, ОСОБА_3 зателефонував з власного мобільного номеру телефона НОМЕР_1 військовослужбовцю рф на ім`я ОСОБА_7 , який користувався мобільним телефоном з номером НОМЕР_2 та повідомив про часткове виконання попередньо отриманого завдання. У телефонній розмові з вищевказаним військовослужбовцем держави-агресора ОСОБА_3 отримав вказівку чекати приїзду представників окупаційних військ. Прибувши за адресою: АДРЕСА_4 , військовослужбовець держави-агресора на ім`я ОСОБА_7 наказав ОСОБА_3 організувати загрузку зібраної мисливської зброю та сісти в автомобіль марки «Форд» на якому останній приїхав разом з іншими військовими рф на що ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, погодився.

У подальшому, ОСОБА_3 на автомобілі марки «Форд», рухаючись разом з військовослужбовцями держави-агресора, які тимчасово окупували с. Малий Вистороп, прибув до одного з гаражів, що розміщений поряд з будівлею відокремленого структурного підрозділу «Маловисторопського фахового коледжу імені П.С. Рибалка Сумського національного аграрного університету», що розташований за адресою: Сумська область, Сумський район, Лебединська ОТГ, с. Малий Вистороп, вул. П.С. Рибалка, буд. 1.

Продовжуючи вчинення злочину, на виконання своїх злочинів намірів щодо передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням держави-агресора на тимчасово окупованій території с. Малий Вистороп, з метою використання їх у забезпеченні діяльності відповідних формувань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розпорядженню КМУ №181-р від 24.02.2022 «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні» ОСОБА_3 передав мисливські рушниці, що належали жителям с. Малий Вистороп, військовослужбовцю держави-агресора на ім`я « ОСОБА_7 », які останній зберігав у період часу з 18.03.2022 по 25.03.2022 у контрольованому приміщенні гаражу для унеможливлення нападу на особовий склад збройних формувань рф з боку представників партизанського руху.

Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто колабораційна діяльність у формі передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.

30 червня 2022 року між прокурором та обвинуваченим у присутності його захисника, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про визнання винуватості, ОСОБА_3 , як обвинувачений, та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого по ч. 4 ст. 11-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 по ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор у присутності захисника в ході кримінального провадження досягли угоди про визнання винуватості, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинувачному покарання - суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст.ст. 468-475 КПК України, та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, виходить з наступного.

Відповідно п.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні , в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Згідно ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 11-1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є не тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_3 суду заявив, що він цілком розуміє наслідки укладення угоди про визнання винуватості і згоден з призначеним покаранням.

З`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 цього Кодексу: характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом - ч.5 ст. 474 КПК України.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди про визнання винуватості, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (обвинуваченою, прокурором) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядається судом після того, як буде заслухана думка щодо нього інших учасників судового провадження.

В ході судового засідання при розгляді матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 з обвинувальним актом щодо обвинуваченого по ч. 4 ст. 111-1 КК України та клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, його захисник підтримали заявлене, прокурор вважає, що зміст угоди про визнання винуватості відповідає положенням діючого законодавства та підлягає до затвердження, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди до задоволення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним належить затвердити, оскільки вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

В силу ст. 67 КК України обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставини, які обтяжують покарання - відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Враховуючи, що ОСОБА_3 у ході розслідування щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, є раніше не судимим, потерпілих у провадженні не має, має хронічні захворювання, з приводу яких перебуває на обліку у Лебединській ЦРЛ, від його дій прямих тяжких наслідків скоєними протиправними діями не завдано, суд вважає за необхідне застосувати ст. 69 КК України до додаткового покарання, у вигляді конфіскації майна.

Запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_3 під час досудового провадження та судового розгляду правопорушення не обирався.

Керуючись ст. ст. 371-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 укладену 30 червня 2022 року - затвердити.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчинені злочину передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити покарання по цьому закону у вигляді у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень), з позбавленням права обіймати посади в державних органах влади та органах місцевого самоврядування, строком на 10 років, із застосуванням ст.69 КК України до додаткового покарання, тобто без конфіскації майна.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з моменту проголошення вироку, через Лебединський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1