Постанова

від 04.07.2022 по справі 522/18303/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4012/22

Справа № 522/18303/19

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2022 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації,

відповідач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуртожиток творчих працівників»,

третя особа ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року у складі судді Шенцевої О.П.,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Гуртожиток творчих працівників», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання ордера №4, виданого ОСОБА_1 , недійсним та скасування його.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 розташований дев`ятиповерховий будинок. На 7,8,9 поверхах знаходиться гуртожиток, в якому мешкають працівники культури. Згідно свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку від 25.10.2000, власником даного гуртожитку є Територіальна громада Одеської області в особі Одеської обласної ради. Відповідно до рішення Одеської обласної ради №73 від 22.09.2006 Обласній державній адміністрації були делеговані повноваження з управління об`єктами спільної власності територіальних громад. Згідно з переліком будинків, управління якими було передано до відання адміністрації, входять 7,8,9 поверхи будівлі гуртожитку творчих працівників. Згідно з договором управління майном від 04.08.2016 року, укладеним між ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» та Управлінням культури, національностей, релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації, наступні поверхи зазначеної будівлі гуртожитку, а саме: 7,8,9 поверхи, передані в управління ТОВ «Гуртожиток творчих працівників». 05.09.2007 до ТОВ «Гуртожиток творчих робітників» надійшов лист від Державної податкової адміністрації в Одеській області №21685/04-0119 з проханням поселити до гуртожитку першого заступника ГНІ в Приморському районі м. Одеси - ОСОБА_1 . На момент надходження вищезазначеного листа, між ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» та Управлінням культури, національностей, релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації був укладений договір доручення від 27.08.2007. Згідно з п. «е» ч.2.1 договору, Повірений за даним договором бере на себе обов`язок організувати дії з реєстрації та позбавлення реєстрації за місцем мешкання, мешкаючих молодих спеціалістів закладів культури, яка проводиться на підставі клопотання Довірителя. Проте, адміністрацією ТОВ «Гуртожиток робітників культури», в особі директора ОСОБА_4 , не погоджуючи з Управлінням культури, національностей, релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації, як того вимагає п. «е» ч.2.1 Договору, був поселений на підставі незаконно виданого ордеру №4 ОСОБА_1 до кімнати 811. Більш того, в дану кімнату була заселена мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , хоча ордер вселення ОСОБА_2 не був виданий. Таким чином, директор ТОВ «Гуртожиток творчих робітників», не маючи законного права та не погодивши з Управлінням культури, національностей, релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації, видав ордер на вселення до кімнати 811 гуртожитку ОСОБА_1 . Більш того, форма та зміст вказаного ордеру не відповідає наведеному додатку Положення про гуртожитки, виданого до ст.129 ЖК Української РСР. Тому є всі підстави вважати, що даний ордер на вселення є недійсним та нікчемним. На підставі незаконно виданого ордеру громадянин ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 зареєстрували своє місце проживання у даному гуртожитку. 07.10.2011 року на адресу ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» надійшло повідомлення №2439 з Менської виправної колонії №91 УДЦУВП в Чернігівській області про те, що ОСОБА_1 прибув 30.09.2011 до зазначеної виправної установи для відбування покарання за вчинення злочину. У кімнаті 811 гуртожитку, на яку було видано ордер ОСОБА_1 , проживає з 14.03.1988 на підставі листа №123 Об`єднання молодіжних клубів Управління культури Одеського Облвиконкому ОСОБА_3 та її син - ОСОБА_5 . Тому під час видачі ордеру ОСОБА_1 , директором ТОВ «Гуртожиток творчих робітників» були порушені пункти ст.59 ЖК Української РСР.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним ордер №4, виданий на ім`я ОСОБА_1 на вселення в кімнату 811 гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та скасовано його, вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що видача на ім`я ОСОБА_1 ордеру не порушила законних прав ОСОБА_3 та її сина, тому висновки суду про видачу ордеру на зайняту кімнату, в якій законно проживає ОСОБА_3 та її син, не відповідають дійсності та обставинам справи. Не зважаючи на пропуск позивачем, передбаченого ч:2 ст.59 ЖК України строку позовної давності та не звернувши увагу на цей факт у наданому суду відзиві на позовну заяву, суд не вирішив питання про його відновлення, не з`ясував, чи є для цього підстави, чим допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, в результаті чого ухвалив незаконне рішення без визнання причини пропуску строку позовної давності та його поновлення. Суд вийшов за межі заявлених позивачем вимог, а саме, скасував виданий на ім`я ОСОБА_1 ордер при тому, що позивач у позові таких вимог не заявляв. Крім того, житлове законодавство України не передбачає такого способу захисту як скасування ордеру.

02.11.2021 ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення у справі та просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

05.11.2021 позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу та просив суд відмовити в задоволені апеляційної скарги в повному обсязі, посилаючись на те, що під час видачі ордеру ОСОБА_1 , директором ТОВ Гуртожитку творчих робітників були порушені пункти ст. 59 ЖК Української РСР, а саме: порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення; неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а саме: видача ордера без погодження з Управлінням культури та туризму Одеської обласної державної адміністрації.

23.02.2022ТОВ «Гуртожитоктворчих працівників»надало судувідзив наапеляційну скаргу,в якомупросило судв задоволеніапеляційної скаргивідмовити,посилаючись нате,що директорТОВ «Гуртожитоктворчих робітників»,не маючизаконного правата непогодивши зУправлінням культури,національностей,релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації, видав ордер на вселення до кімнати 811 гуртожитку ОСОБА_1

05.07.2022 року від ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства.

04.07.2022 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

04.07.2022 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

ОСОБА_3 в судове засідання 05.07.2022 року не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 03.08.2022.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать, що 7,8,9 поверхи будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1173,6 кв. м., належить Одеській обласній раді на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.10.2000 року виконавчим комітетом Одеської міської ради №010264, зареєстрованого 25.10.2000 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за №3307.

27.08.2007 між ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» та Управлінням культури і туризму Одеської обласної адміністрації укладено Договір доручення за умовами якого довіритель доручає, а повірений зобов`язується від імені довірителя вчинити наступні юридичні дії: з організації управління майном довірителя (7,8,9 поверхи гуртожитку, частина підваольного приміщення, частина фойє та сходові марші будинку гуртожитка творчих працівників, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

05.09.2007 року до ТОВ «Гуртожиток творчих робітників» надійшов лист від Державної податкової адміністрації в Одеській області №21685/04-0119 з проханням про реєстрацію на постійне місце проживання в Гуртожитку першого заступника ГНІ в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_1 .

Згідно з договором управління майном від 04.08.2016, укладеним між Управлінням культури, національностей, релігії та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40055626) ("Установник управління") в особі начальника, що діяв на підставі рішення Одеської обласної ради "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада" N 73 від 22.09.2006 року, розпорядження Одеської обласної державної адміністрації N580/А-2015 від 21.09.2015 року та Положення, і ТОВ "Гуртожиток творчих працівників" (код ЄДРПОУ 37873655) ("Управитель") в особі директора, що діяв на підставі Статуту, зареєстрованого 17.10.2011 Виконавчим комітетом Одеської міської ради за N15561020000042668, управлінням товариству передано в управління 7,8,9 поверхи будівлі гуртожитку, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею 1173,6 кв.м.

В матеріалах справи наявний ордер №4, виданий ТОВ «Гуртожиток творчих робітників» на ім`я ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній зареєстрований у гуртожитку в кімнаті №811 постійно.

Вбачається з матеріалів даної справи, що в провадженні суду перебувала справа N522/18109/16-ц за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до Управління культури, національностей, релігії та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Гуртожиток творчих працівників" про вселення. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в кімнату 811 гуртожитку за адресом: АДРЕСА_1 .

Постановою апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу Управління культури, національностей, релігії та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01.10.2020 в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року відмовлено. Постановою Верховного Суду від 21.05.2021 касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01.10.2020 року без змін.

Судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вселилися на підставі ордеру та зареєстровані з вересня та жовтня 2007 року в кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Також вбачається, що в кімнаті 811 гуртожитку, на яку було видано ордер №4 на ім`я ОСОБА_1 , з 14.03.1988 року проживають ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5 , які за вказаною адресою зареєстровані.

Підставою зайняття останніми вказаної кімнати у гуртожитку є лист Управління культури Одеського Облвиконкому від 14.03.1988 року №123.

Згідно з частинами першою, другою статті 128 ЖК Української РСР порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Статтею 129 ЖК Української РСР визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер.

Проте,матеріали справине містятьордеру навселення ОСОБА_3 саме докімнати №811гуртожитку,а наявністьреєстрації заадресою: АДРЕСА_1 не доводить зайняття кімнати АДРЕСА_3 у гуртожитку, оскільки належним підтвердженням такого факту мав бути ордер, проте такий у справі відсутній.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що кімната № НОМЕР_1 гуртожитку не була вільною на час видачі ордеру ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 01.10.2020 у справі №522/18109/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2017 залишено без задоволення, оскільки не встановлено факту порушення її прав.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про те, що на час видачі ордеру відповідачу спірна кімната вже фактично була зайнята на законних підставах ОСОБА_3 та її сином є помилковим.

Водночас відповідно до ч.1 гл. 2 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Положення про гуртожитки» від 27.04.2015 року №84 (що діяв на момент виникнення спору), вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена в додатку до цього Положення, виданого відповідно до ст.129 Житлового кодексу України Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.

Як зазначено вище, на час видачі спірного ордеру між ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» та Управлінням культури і туризму Одеської обласної адміністрації був укладений Договір доручення від 27.08.2007 року за умовами п. «е» ч.2.1 якого Повірений бере на себе обов`язок організувати дії з реєстрації та позбавлення реєстрації за місцем мешкання, мешкаючих молодих спеціалістів закладів культури, яка проводиться на підставі клопотання Довірителя.

Проте, матеріали справи не містять доказів спільного погодження ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» з Управлінням культури, національностей, релігій та об`єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації на видачу ОСОБА_1 ордеру на вселення до кімнати №811 гуртожитку.

Крім того, відсутні докази того, що ОСОБА_1 станом на час отримання ордеру від ТОВ «Гуртожиток творчих працівників» був працівником закладів культури.

Відповідно до положень ст. 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

У даному випадку з наявних у справі доказів вбачається, що оспорюваний ордер був виданий ОСОБА_1 з порушенням порядку і умов надання жилих приміщень, а саме без погодження з Управлінням культури і туризму Одеської обласної адміністрації на його вселення до кімнати гуртожитку. Крім того, ОСОБА_1 на час видачі ордеру займав посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси, отже, відношення до закладу культури як працівник не мав.

Проте, задовольняючи позов, суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 про пропуск позивачем строків на звернення до суду з даним позовом, будь-яких мотивів з цього приводу в рішенні суд не навів.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЖК УРСР вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вказана норма є спеціальною і регулює питання початку перебігу строку позовної давності (з дня видачі ордера) та визначає строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про визнання ордера недійсним.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Спірний ордер видано ОСОБА_1 у 2007 році, тоді як з позовом про визнання його недійсним та скасування позивач звернувся до суду у 2019 році, тобто більше, ніж 12 років.

Доводи про те, що про порушення права позивач дізнався лише після звернення ОСОБА_1 з вимогами про вселення до уваги не приймаються, оскільки з часу отримання ордеру ОСОБА_1 був зареєстрований у встановленому порядку, відтак позивач мав дізнатися про такі обставини саме з цього часу.

Визнання ордеру недійсним через такий тривалий час має ознаки втручання у право особи на житло, яке гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позивачем пропущений передбачений ч. 2 ст. 59 ЖК УРСР строк пред`явлення вимоги про визнання ордера недійсним, тому в позові слід відмовити у зв`язку зі спливом цього строку.

Керуючись ст.ст.374,376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року скасувати.

В задоволенні позову Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування ордеру відмовити за спливом строку позовної давності.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 03.08.2022.

Головуючий:

Судді: